Blog

  • Тибетський уряд у вигнанні спростовує звинувачення КПК про те, що тибетці готують загони смертників

    Тибетський уряд у вигнанні спростовує звинувачення КПК про те, що тибетці готують загони смертників

    #img_right#Китайська влада почала новий витік нападок на Далай-ламу, а також нову пропаганду про те, що тибетці організовують загони смертників, щоб продовжити боротьбу. Тибетський уряд у вигнанні спростовує цю інформацію і вимагає від Пекіна надати конкретні докази.

    Як повідомило Центральне агентство новин, уряд Тибету у вигнанні, який знаходиться  в Індії, заявив, що всі ці звинувачення з боку офіційного Пекіна, є пропагандистськими методами, до того ж Далай-лама зовсім не проти проведення Олімпіади.

    «Китайський уряд повинен зміцнити свої звинувачення доказами, а не робити такі серйозні заяви просто так без будь-яких доказів», – сказав представник тибетського уряду у вигнанні Тудан Санбо в інтерв’ю кореспондентові Центрального агентства новин.

    Тудан також сказав, що в буддизмі самогубство вважається одним з найтяжчих гріхів. Таким чином заява китайської влади щодо загонів смертників звучить тим більше як звичайна пропаганда.

    1 квітня представник міністерства безпеки КНР на прес-конференції заявив, що в деяких монастирях Лхаси, а також в місцях мешкання ченців міліція виявила і вилучила велику кількість вогнепальної зброї і боєприпасів. Він також сказав кореспондентам, що заради здійснення своїх планів по відділенню Тибету від Китаю, тибетці збираються сформувати групи смертників, і що вони заявляють, що готові принести себе в жертву.

    Тудан Санбо заперечує, що у тибетців є які-небудь плани нападу шляхом самогубства. Він сказав: «Всі акції протесту, які ми проводимо, є ненасильницькими. Виходячи з буддійського вчення, вбивати себе як напад на когось, це нечувана справа. Ми вважаємо, що людина є найдорогоціннішою істотою в світі. Всі ці бездоказові звинувачення з боку КПК не принесуть ніякої користі для відновлення хороших відносин між Тибетом і китайцями-хань».

    Китайська компартія також у своїй пропаганді говорить, що у них давно є докази, підтверджуючі те, що безлади в Тибеті 14 березня є частиною ретельно продуманих планів Далай-лами, який хоче перешкодити провести пекінську Олімпіаду.

    Але кореспонденти питають: «Якщо китайська влада давно знала про це, чому ж вона не вжида ніяких заходів, щоб запобігти безладам?»

     

  • «Якщо тато повернеться, то я дам йому чашку, наповнену сльозами»

    «Якщо тато повернеться, то я дам йому чашку, наповнену сльозами»

    Трагічна історія однієї з численних китайських сімей, яка розпалася в результаті жорстоких переслідувань китайською компартією одного або всіх її членів.

    #img_left#У повіті Ілан провінції Хейлунцзян живе симпатична 7-ми літня дівчинка, її звуть Гун Юй. Зазвичай діти цього віку не знають ні смутку, ні турбот, живуть під опікою батьків, але маленька Кун бачить свого тата і маму тільки на фотографії. Одного дня вона написала: «Коли тато повернеться, я дам йому чашку, наповнену моїми сльозами».

    Що ж трапилося із сім’єю цієї дівчинки? Куди поділися її батьки? Виявляється тато й мама Гун Юй є послідовниками Фалуньгун, і тому тата засудили до п’яти років в’язниці, а мама, щоб уникнути подібного вироку, була вимушена покинути домівку.

    У 1999 р. китайська влада почала переслідувати Фалуньгун. На початку 2000 р. тато цієї дівчинки Гун Фенчан поїхав до Пекіна з апеляцією до уряду. Його заарештували й протримали у в’язниці 34 дні. Під час ув’язнення поліцейські його сильно били, засовували йому під нігті зубочистки, били його твердими предметами по ребрах, а також били електричними палицями, від чого він неодноразово блював.

    У серпні 2000 р. співробітники поліції та «Офісу 610» повіту Ілан прийшли до них додому й знову забрали Гун Фенчана. На той час маленькій Гун Юй ще не виконалося і місяця.

    26 грудня тато і мама Гун Юй знову поїхали до Пекіна із зверненням до уряду. З ними була і їхня маленька дочка, якій тоді було п’ять місяців. Того разу мамі з дочкою вдалося уникнути арешту, а Гун Фенчана знову заарештували й відправили до слідчого ізолятора за місцем проживання. Там його били й катували. Після чого його засудили до двох років виправних робіт у трудовому таборі. У таборі він перебував доти, доки дуже захворів, тільки тоді його звільнили.

    Коли він повернувся додому, його звільнили з колишньої роботи, і він заробляв на життя, працюючи рикшею, возячи пасажирів на трьохколісному возі. 12 грудня 2006 р. поліція знову прийшла й заарештувала тата Гун Юй. Її матері вдалося сховатися, і вона була вимушена піти бродяжити. Гун Юй тоді було 6 років, вона знову втратила батьківське тепло.

    На цей раз під час ув’язнення її тата били так, що він кілька разів непритомнів. Його поливали крижаною водою і далі катували. Від цих тривалих тортур у нього похитнувся розум, він почав довільно бити людей, прикушувати свого язика (дуже поранив його), від чого втратив здатність говорити, не міг сам уживати їжу і нікого не впізнавав, навіть своїх рідних і свою дочку.

    Але навіть у такому стані його засудили до п’яти років. Зараз він перебуває у в’язниці Цзянкоу м. Цзямуси провінції Хейлунцзян. Оскільки йому не надали ніякого лікування, його хвороба почала прогресувати і стан дуже погіршився.

    Коли дідусь Гун Юй поїхав до керівництва в’язниці та почав вимагати, щоб його синові призначили лікування, йому відповіли: «Щодо послідовників Фалуньгун у нас є наказ із Центрального комітету про те, що стосовно них можна не дотримуватися законів. Якщо тільки він ще дихає, то його потрібно заарештувати, якщо навіть уже вмирає, все одно не можна їх звільняти». Наприкінці він також дуже грубо сказав: «Гун Фенчан ні на що не хворий, він прикидається».

    На цей час мама Гун Юй переховується. В її бабусі хворе серце й ревматизм, вона щодня плаче й убивається по своєму синові, від чого серце болить ще сильніше. Її дідусь ходить по різних інстанціях, сподіваючись, що хтось зверне увагу на їхню проблему, але поки безуспішно. Чиновники не лише не хочуть допомогти, але грублять і навіть погрожують йому.

    Маленька Гун Юй часто плаче та все ж сподівається, що її батьки повернуться і вони знову житимуть разом, як раніше.

    Лінь На. Велика Епоха

  • «Коні Сюй Бейхуна» (фотоогляд)

    «Коні Сюй Бейхуна» (фотоогляд)

    Сюй Бейхун (1895-1953) відомий китайський художник, що майстерно поєднав у своїй творчості традиції західного та китайського образотворчого мистецтва. За своє життя він написав кілька тисяч картин. Його твори здобули дуже високу оцінку на численних художніх виставках.

    У всьому світі особливу популярність мають твори Сюй Бейхуна, на яких змальовано коней, що мчать щодуху. Ця серія картин так і називається «Коні Сюй Бейхуна». Багато хто каже, що коні на його картинах виглядають навіть реалістичніше, ніж справжні.

     
    #img_center_nostream#
    #img_center_nostream#
    #img_center_nostream#
    #img_center_nostream#
    #img_center_nostream#
    #img_center_nostream#
    #img_center_nostream#
    #img_center_nostream#
    #img_center_nostream#
    #img_center_nostream#
    #img_center_nostream#
     
     
  • Тибетські ченці протестують проти «промивання мізків»

    Ченці монастиря Сіва на знак протесту перевернули дві машини, на яких приїхали представники влади для так званого «виховання патріотизму» у ченців. Солдати й поліція заблокували монастир. Інформація про арешти поки не надходила.

    Як повідомило радіо Voice of Tibet Foundation, 2 квітня сталася сутичка між ченцями монастиря Сіва і представниками влади. Ченці протестували проти того, що влада примушує їх проходити так зване «виховання патріотизму», а також вимагає, щоб вони обмовляли Далай-ламу.

    29 березня місцева влада китайської компартії організувала робочу групу, яка приїхала в монастир Сіва, що розташований у повіті Гарцзе провінції Сичуань, і провела там збори. На зборах вони заявили, що недавні заворушення в Лхасі та інших районах були планомірно організовані Далай-ламою, а також зажадали, щоб усі ченці висловилися проти духовного лідера тибетців. Але ченці відмовилися це зробити.

    Представники влади почали вмовляти ченців співпрацювати з ними, але монахи почали голосно скандувати «Нам потрібна свобода», «Вітаємо Далай-ламу» і таке інше Потім вони перевернули два автомобілі, на яких приїхала робоча група. До місця подій відразу ж прибули солдати та озброєна поліція, які оточили монастир і заборонили ченцям виходити з нього. Зараз поки немає інформації про те, чи було кого-небудь із ченців арештовано.

     
  • Службою безпеки України викрито розтрату державних коштів на суму понад 8 мільйонів гривень

    Службою безпеки України викрито розтрату державних коштів на суму понад 8 мільйонів гривень

    Службою безпеки України в Харківській області в рамках здійснення комплексу заходів, спрямованих на забезпечення економічної безпеки країни, виявлено та припинено факти розтрати коштів Південної залізниці.

    #img_left_nostream#Було встановлено, що посадові особи одного із структурних підрозділів Південної залізниці під час укладення в 2005 році угоди про супроводження та охорону вантажів, котрі перевозяться залізничним транспортом, свідомо внесли до неї витрати, не передбачені чинним законодавством. Зокрема, у вказаному договорі містився пункт про відповідальність Південної залізниці перед вантажовідправником за втрату або нестачу вантажу, який доставлений у вагонах з неушкодженими пломбами. Свою передбачувану фінансову відповідальність  вказані посадові особи застрахували у страховій компанії. Такі умови договору  порушують Закон України «Про залізничний транспорт» та Статут залізниць України, згідно з якими залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу, псували чи пошкодження вантажу у випадках, якщо вантаж доставлений у непошкодженому вагоні з непошкодженими пломбами.

    Протягом року після укладення зазначених угод вантажовідправник висунув до Південної залізниці більше 360 вимог про відшкодування, нібито, виявленої у непошкоджених вагонах нестачі на загальну суму понад 1 мільйон 700 тисяч гривень, які були виплачені. Також за цей період зазначений структурний підрозділ Південної залізниці виплатив страховій компанії більше 7,5 мільйонів гривень страхових внесків, отримавши від неї в якості компенсації лише трохи більше 1 мільйона.

    Таким чином, у результаті необґрунтованих відшкодування вартості нестачі вантажів та перерахування страхових внесків, Південній залізниці були заподіяні збитки на загальну суму понад 8 мільйонів гривень.

    За вказаним фактом слідчим відділом управління СБУ в Харківській області порушено кримінальну справу за ознаками ч.5 ст.191 (розтрата майна шляхом зловживання службовим становищем, вчинене в особливо великому розмірі) Кримінального кодексу України.

    sbu.gov.ua

  • Китайський режим переслідує родичів і колег послідовників Фалуньгун

    Китайський режим переслідує родичів і колег послідовників Фалуньгун

    Послідовник Фалуньгун, звільнений з ув’язнення, розповів що довелося пережити йому, його родичам і колегам по роботі в той час, коли його переслідувала китайська компартія. Нижче наведена його розповідь.

    #img_left#Я живу в м. Юеян провінції Хунань. 2 листопада 2007 р. близько п’ятої годинни вечора я поширював матеріали про переслідування Фалуньгун на вулиці людям. Охоронець середньої школи №1 помітив мене і доніс в міліцію. Приїхали міліціонери з відділення Юеянлоу, заарештували мене і відвезли у відділок, де допитували протягом шести годин, після чого відправили до першого центру ув’язнення м. Юеян. Там мене обшукали і конфіскували особисті речі вартістю в 1600 юанів. Коли я був на допиті, близько семи співробітників з міліційного відділення Юеянлоу обшукали мій будинок. Вони конфіскували книги Фалуньгун, фотографію засновника Фалуньгун пана Лі Хунчжі, а також СD-диски з матеріалами про Фалуньгун та інші речі. Міліціонери заявили, що все це «докази» проти мене.

    Коли я знаходився в першому центрі ув’язнення, наглядачі веліли в’язням бити мене, тому що я не слідував їхній політиці «перевиховання і перетворення». Вони били мене по голові до крові. Після чого вони прив’язали мене в положенні «орла з розкритими крилами» до дерев’яної дошки і тримали так протягом трьох ночей і двох днів. Наручники і кандали врізалися в шкіру; руки й ноги кровоточили.

    Я знаходився в першому центрі ув’язнення більше місяця. Начальник команди внутрішньої безпеки Цзян Чао і заступник начальника Фу Вей застосовували різні методи, щоб мене «перетворити». Вони загрожували мені тюремним ув’язненням, примусовою працею і тим, що мене звільнять з роботи. Вони також чинили тиск на мою сім’ю, колег по роботі та моїх начальників, примушуючи їх проводити зі мною виховну роботу. Вони вирішили ув’язнити мене у виправно-трудовий табір на два роки, але табір не прийняв мене. Незважаючи на це, вони шляхом здирства забрали у моєї сім’ї 3 500 юанів як так звану заставу.

    В той час, як я знаходився в ув’язненні, на мою дружину і нашу дитину, а також на інших членів сім’ї, чинили сильний тиск. Моя дружина день і ніч плакала, нічого не пила і не їла, не спала декілька ночей. Вдень їй потрібно було працювати, але, на щастя, декілька колег з її роботи, знайомі вчителі та інспектори школи поклопоталися про неї.

    Коли мене випустили, і я повернувся на роботу, мені повідомили, що через мене дісталося всій школі. Директор початкової школи, де я працював, отримав повідомлення про покарання; школі заборонили брати участь в будь-яких «першокласних» змаганнях. Мене позбавили щорічних преміальних і відрядної заробітної плати розміром понад 1 100 юанів. Мене усунули з посади вчителя, і зараз я чекаю рішення керівництва про мою роботу.

    За матеріалами сайту minghui.org

  • Світ у кадрі: близько 50 річок на Філіппінах перетворено на смітник (фотоогляд)

    Світ у кадрі: близько 50 річок на Філіппінах перетворено на смітник (фотоогляд)

    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream# 
  • Китайська влада вимагає, щоб Непал посилив заходи для припинення акцій протесту тибетців у Катманду

    Посол КНР у Непалі Чжен Сянлін звернувся до непальської влади з вимогою вжити суворіших заходів для припинення щоденних акцій протесту, які проводять етнічний тибетці в м. Катманду.

    Чжен Сянлін зажадав від влади Непалу «строго дотримуватися законів, застосувати ще жорсткіші заходи, щоб припинити проведення незаконних політичних акцій деякими політичними організаціями».

    Протягом останніх двох тижнів у столиці Непалу м. Катманду тибетці, які проживають у Непалі, щодня проводить акції протесту. Спочатку вони виражали свій протест діям китайської компартії напроти будівлі представництва ООН, а потім поміняли місце і пересунулися ближче до китайського посольства. Щодня влада Непалу заарештовує від 60 до 400 демонстрантів, але через кілька годин їх відпускають, багато з них відразу ж знову приєднується до акцій протесту.

    Протестувальники вимагають свободу Тибету, а також, щоб ООН направила до Тибету комісію для розслідування ситуації.

    Версія китайською

  • Швейцарському банкірові найбільше сподобалися номери про Фалуньгун

    Швейцарському банкірові найбільше сподобалися номери про Фалуньгун

    #img_left_nostream#У минулий понеділок перший показ Китайській феєрії творчого колективу «Шень Юнь» («Божественне Мистецтво») в Женеві привернув увагу людей всіх шарів суспільства. Серед тих, хто був глибоко вражений класичними китайським танцем і музикою, були і віце-президент банку зі своєю дружиною, швейцарський режисер і посол Парагваю в Швейцарії.

    Пан Жак Роша, віце-президент Швейцарського банку, в своєму інтерв’ю «Великій Епосі» сказав наступне: «Найільше мені сподобалися 2 номери про Фалуньгун («Квітка лотоса, що розпустилася» і «Сила усвідомлення»). Вони дозволили мені зрозуміти, що насправді відбувається в Китаї. Так не повинно бути. Я особисто розумію страждання послідовників Фалуньгун в Китаї. Я думаю, саме час для китайського диктатора змінити ситуацію. Це неправильно – переслідувати практикуючих Фалуньгун, які слідують принципам Істина Доброта Терпіння – цього не повинно бути!»

    Пан Роша також додав: «Я дійсно насолоджувався видовищем. Його барвистість і кожен номер були так чудово підготовлені. Мені сподобалася кожна постановка».

    Ж.Р. Патудем, швейцарський творець фільмів відзначив: «Номери чудові. Оформлення сцени прекрасне. Мені дійсно сподобалася сила, яку проявили танцюристи». Він захоплювався танцівницями за їхню «граціозність і витонченість».

    «Для кожного з нас дуже важливо розуміти культуру і музику різних країн, оскільки це зв’язує нас разом», – підкреслив він. Зокрема панові Патудему сподобалася акторська гра маленької дівчинки в номері «Сила усвідомлення»: «Вона торкнулася сердець глядачів, і це дозволило їй донести до нас своє послання».

    Посол Парагваю також залишився задоволений концертом: «Це було чудово. Це найкраще віддзеркалення китайської культури, музики, танцю. Це було «свято для очей». Він високо оцінив пісні, що прозвучали в шоу, сказавши, що музика і сценографія поєднувалися чудовим чином.

    Детальніша інформація про майбутні концерти групи «Шень Юнь» («Божественне мистецтво») на сайті: shenyun.eu.

    Версія англійською

  • Приємна поїздка до Японії

    Приємна поїздка до Японії

    Поїздка з міжнародного аеропорту Наріта до центру Токіо нагадала мені про те, наскільки Японія відрізняється від Америки, попри всю свою сучасність. Люди мініатюрніші, дороги набагато вужчі, а потяги, як і громадяни, здається, розподіляють свій день, слідуючи невидимому внутрішньому годиннику.

    #img_left#В аеропорту нас зустріли наші японські друзі. Разом з ними ми вирушили потягом до центру Токіо, а потім у передмістя, де вони живуть.

    Я обожнюю спостерігати за людьми. Я звернув увагу на те, що, як і в західних країнах, майже всі чоловіки носять костюми з краватками і кейси, а жінки – плаття і спідниці. А ось молоді дівчата здивували мене найбільше. У багатьох, майже у більшості, волосся пофарбоване під блондинок, а одягнені вони були немов персонажі деяких популярних японських коміксів.

    Через декілька хвилин наш потяг прибув на станцію. Втомившись від стояння протягом майже 30 хвилин, ми поквапилися сісти. Двері закрилися, і ми знову були в дорозі. Хоча вся картина здавалася звичною, я звернув увагу, що багато чоловіків п’ють пиво або інші алкогольні напої, подібно до того, як американці – газовані напої. Деякі засипали майже миттєво, можливо через дію алкоголю, можливо через свою схильність до перевтоми. Здавалося, що багато хто з них потребував 12 годин хорошого глибокого сну.

    Всівшись у темряві, в моїй голові спливла картинка літніх людей на вокзалі, що всілися на коробках і одягнених в лахміття. З розмови з моїм японським другом, я дізнався, що бомжі в Японії – це національне табу, і багато хто відмовляється визнавати факт їхнього існування.

    Через 45 хвилин ми прибули на станцію Шинзуку-Саншоме, де моя дружина і я приєдналися до чарівної дочки наших господарів. Вона привезла нас додому на невеликій вантажівці.

    Японський будинок влаштований подібно до людей, які населяють його, – маленький. будинок моїх друзів виявився дуже затишним, і я відчув себе в своїй тарілці. Відмінність, яка мені найсильніше кинулася в очі, – це туалет, під час створення якого була проявлена велика технологічна винахідливість. Там була кнопка для спуску води, біде для жінок, покажчик температури води. Там же знаходилися вбудоване джакузі, сауна і душ. Приймати ванну в Японії – це саме собою пригода.

    Кухня влаштована повністю за західним типом, а решта всієї частини будинку – японська: підлоги покриті татами, на столах велично стоять бонсаїи (карликові дерева), на підлозі лежать матраци для сну.

    Я звик вставати дуже рано. І оскільки я рання пташка, то незалежно від того, де знаходжуся, о п’ятій годині вже був на ногах, коли кур’єр доставив уранішню газету. Вона ввічливо поклонилася, вручила мені газету, і щось сказала японською. Я поклонився у відповідь і сказав «арігато» (спасибі японською), потім повернувся в будинок. Якийсь час я вдавався до роздумів в тиші, а потім знову вийшов назовні, щоб вдихнути свіже вранішнє повітря.

    Як і більшість людей з мого кварталу «яппі» японці вельми ретельно стежать за своїм здоров’ям. Сніданок складається з чаю, природно з кави, грінки, невеликої кількості фруктів, нарізаних помідорів (о, як я їх люблю). М’яса немає, зате багато розмов у приємній манері.

    До кінця ранку ми обмінялися подарунками. Наші господарі, саме втілення люб’язності, подарували моїй дружині красиве блакитне кімоно. Я відповів їм взаємністю, подарувавши одну зі своїх найкращих керамік. Моя дружина негайно ж одяглася в кімоно, а мій подарунок знайшов місце в їхній вітальні на маленькому столику.

    Того дня наслідки зміни часового поясу не відчувалися, і ми вирушили в дорогу. Я і моя дружина хотіли зробити те ж саме, чим займаються звичайні японці. Приблизно після години дороги у вантажівці дочки нашого господаря, ми вирушили за покупками в японський аналог американських супермаркетів. На всіх продуктах, упакованих так само як і в Америці, були японські етикетки, а сам магазин нічим не відрізнявся від тих, що в США. Та була одна помітна відмінність: ціни вищі, але всі ці продукти можна було придбати в більшості азіатських супермаркетів в районі Чікаго.

    #img_right#Маленьке містечко Машико – це мрія для кераміста. Розташований за 100 кілометрів на північ від Токіо він відомий своїм керамічним стилем «машіко-які». Згідно з керівництвом Фроммера, історія Машіко почалася в 1853 р., коли гончар виявив ідеальну глину в горах поблизу, і червону сосну для топки печі. У 1930 р. Машіко отримав національне визнання, коли Хамада Шоцзі, який носив титул живого національного надбання, побудував там піч і розповсюдив вироби Машіко по всій Японії. Інші керамісти відродили техніку, виготовляючи предмети вжитку – вази, тарілки, чашки та інший столовий посуд. В цілому, в Машіко знаходиться понад 50 керамічних майстерень (з 300 печами). Ви можете там прогулюватися і спостерігати за роботою ремісників. Ярмарки гончарних виробів, що проходять двічі на рік, в кінці квітня – початку травня, і в кінці жовтня – початку листопада, привертають відвідувачів зі всієї Японії. На нещастя ми приїхали до Японії в липні.

    Ми повернулися додому раннім вечором, щоб підготуватися до зустрічі. Після їжі, ми приєдналися до делегації матерів, які супроводжували своїх дітей в школу. Як колишнього викладача, мене попросили прочитати доповідь на тему про відмінності та схожість японської і американської систем освіти.

    Я вважав, що азіатські жінки впродовж тисячоліть були людьми другого сорту в порівнянні з чоловіками. Треба сказати, що в сучасній Японії все змінилося. Жінки, які майже всі висловилися, були задоволені тим, що були жінками і відкрито сміялися над своїми перевтомленими чоловіками. Деякі сказали мені, що, будучи сучасними жінками, вони люблять свою роль як матерів і хранительок вогнища і не хотіли б змін.

    Це був мій останній день в країні висхідного сонця. Ми відправилися в Наріто рано вранці на четвертий день нашої подорожі, і дочка господаря відвезла нас на вантажівці до вокзалу.

    Ми сіли в другий потяг у напрямі аеропорту. Як тільки ми вирушили в дорогу, я запитав у своїх друзів, чому вони стоять, незважаючи на те, що є багато вільних місць. Вони пояснили, що оскільки наші літаки перенесли на більш раніший час, ніж це було заплановано, стояти – це саме собою зрозуміле, щоб звичайні пасажири могли сісти. Це так типово для японського менталітету. Кожна дія виконується згідно із строгими рамками писанного (або неписанного) кодексу честі, і місця в поїзді не були винятком.

    Підійшов момент сказати сайонара (до побачення). З нашими друзями ми прибули до аеропорту Наріти значних розмірів, чекаючи рейсу до Маніли, столиці Філіппін, – останній пункт призначення нашої азіатської подорожі. Декількома хвилинами пізніше, із сумом попрощавшись, ми відлетіли у напрямі Ninoy Aquino International – аеропорту у філіппінській столиці, де приземлилися після п’ятої години, будучи ще свіжими і бадьорими після нашої приємної поїздки до Японії.

    Фред Вілсон. Спеціально для Великої Епохи