Blog

Активісти громадського руху «Стоп цензурі!» організували 29 вересня біля будівлі Служби безпеки України акцію «Чи збирає СБУ про мене інформацію?» За словами організаторів, проведення публічного заходу стало реакцією на випадки безпідставного збору інформації Службою безпеки про діяльність громадських організацій і журналістів.

Під час заходу, журналіст «Української правди» Сергій Лещенко, Директор Інституту масової інформації Вікторія Сюмар та громадські діячі вирішили з’ясувати чи прослуховувала раніше українська спецслужба їхні телефони, чи організовувала стеження, чи збирала будь-які дані, чи проводила оперативні заходи.

Щоб дізнатися про це, вони подали у громадську приймальню СБУ офіційний інформаційний запит. Відзначимо, що згідно з українським законодавством Служба безпеки зобов’язана дати їм відповідь на протязі місяця.

Всього акцію прийшли підтримати понад 50 учасників, у тому числі Артем Шевченко, ведучий програми «Знак оклику» на ТВі та Єгор Соболєв, керівник бюро «Свідомо».

У свою чергу, речник СБУ Марина Остапенко заявила, що в України немає переслідування журналістів і не може бути.

#img_gallery#

Представляємо вашій увазі колекцію Max Mara Весна/Літо 2011, демонстрація якої відбулася 25 вересня 2010 року в Мілані, Італія.

#img_gallery#

Нещодавно міністерство фінансів КНР повідомило, що за 8 місяців цього року державні доходи склали 5,68 трлн. юанів ($ 811 млрд.), що на 23,6% більше аналогічних показників минулого року. Це набагато перевищує передбачуване зростання ВВП Китаю в цьому році — 10%.

#img_left#Ця інформація привернула увагу багатьох аналітиків. Справа в тому, що вже протягом 16 років з моменту реформ фінансової системи КНР, зростання доходів уряду випереджає зростання ВВП Китаю.

Якщо порівняти з іншими країнами, то, наприклад, у 2007 році у США податкові надходження склали 18% ВВП, в Японії фінансові доходи держави становлять менше 10% ВВП. У Німеччині доходи держави становлять 23% ВВП. Якщо взяти показники торішнього ВВП Китаю, то доходи уряду за перші три квартали цього року склали від нього близько 22%. Це співвідношення в основному вище аналогічних показників у США, Японії та Німеччині.

Аналітики прогнозують, що на підставі даних за останні 10 років, у 2015 році державні доходи КНР будуть становити 32% ВВП, у 2020 році — 40% ВВП, а в 2024 — 50% ВВП Китаю. Однак якщо ґрунтуватися на даних з 2003 року, коли ця різниця почала різко збільшуватися, то вже в 2016 році вона складе 50%, а у 2022 році — 100% ВВП Китаю. Тобто весь валовий внутрішній продукт буде поглинений державою.

Кожен розуміє, що така ситуація неможлива. Тобто за 12 років, до 2022 року, в Китаї неодмінно відбудуться зміни. Або уряд скоротить податки і буде залишати більше грошей народу, або вся економічна фінансова система КНР звалиться.

З цих двох варіантів, певна річ, раціонально вибрати перший. Тільки якщо влада знизить податки, це дасть приватним компаніям простір для існування, і дозволить суспільству та економіці далі рухатися вперед. Але чи може так статися насправді?

Доходи уряду КНР складаються в основному з трьох частин: податкові збори, прибуток державних підприємств, доходи від продажу землі.

Податки є одним із найбільш важливих джерел поповнення бюджету, вони ростуть разом із зростанням економіки. В останні роки в Китаї спостерігається тенденція, за якої державне просувається вперед, а приватне відступає назад. Тобто держпідприємства безперервно розширюються, спираючись на монополію держави на природні ресурси, соціальні ресурси, а також привілеї у правах.

У зв’язку з цим середні і дрібні приватні підприємства поступово відходять назад. Протягом останніх двох років державні підприємства КНР вже стали загрозою для великих підприємств із іноземним капіталом.

Продаж землі також є вкрай важливим джерелом поповнення скарбниці.

Земля — це дефіцитний ресурс, незважаючи на те, що уряд має на неї всі права, він також має діяти на підставі законів і у відповідності з контрактами. Але це те, що уряд повинен робити за загальноприйнятою логікою. Для Китаю ж ці принципи далеко не є характерною рисою.

Фактично, саме продаж землі є основною причиною того, що в КНР доходи держави зростають швидше, ніж ВВП Китаю. Розрахунок тут іде на сотні мільйонів юанів (7 юанів = 1 долар США), це зачіпає величезні фінансові прибутки.

Китайська влада насильно змушує людей продавати їй землю за низькими цінами, також насильно переселяючи їх в інші райони, а потім за високими цінами цю землю продає. Кожна п’ядь проданої державою землі просякнута кров’ю і сльозами. Ці угоди дають значне зростання доходів держави протягом останніх років.

Деякі китайці описують це так: «Кожна п’ядь рідної землі — це п’ядь крові». За масштабами це значно поступається ситуації, яка була під час японської окупації, а по суті мало чим відрізняється від неї.

У цьому році напередодні Свята Весни [14 лютого — прим. ред.] жителі району Хуваньу міста Чаншу провінції Цзянсу отримали повідомлення про те, що протягом 15 днів уряд забере державну землю, на якій розташовані їхні будинки, для «використання в інших цілях».

Компанія-забудовник підписала з місцевим земельним управлінням договір, згідно з яким перша має право на використання землі протягом 70 років. Однак побудованим на цій землі будинкам тільки 10 років, а деякі мешканці переїхали туди лише 4 роки тому.

Відома економіст-аналітик Хе Цінлянь називає це «жінка знову виходить заміж». Проте це дуже м’яке порівняння. Я б назвав це точніше — «повторний грабіж». При такій формі доходів великі фінанси невичерпним потоком вливаються в кишені чиновників. Як людям повертати кредити, які вони взяли на купівлю житла, яке в них уже забрали?

Це мало турбує чиновників, які прагнуть до створення «гармонійного суспільства», тому що «хто ж змушував тебе народитися в Китаї»?

Автор Цзан Шань — економічний і політичний оглядач китайськомовної редакції The Epoch Times.

Лі Чанчуня звинувачують у страшних злочинах. Будучи главою пропаганди Китаю, він грав ключову роль у формуванні громадської думки щодо придушення протестів у Тибеті під час Олімпійських Ігр-2008, переслідування уйгурів, а також духовного руху Фалуньгун у ході його 11-річного переслідування. До нинішнього призначення, він був відповідальним за регіон Китаю, де здійснювалися особливо жорстокі репресії послідовників Фалуньгун.



#img_left_nostream#І все ж, коли минулого тижня, Лі був з офіційним візитом в Ірландії, ірландські ЗМІ та уряд промовчали про пред’явлені йому звинувачення. Уряд Ірландії навіть попередив ЗМІ не бути присутнім на прес-конференції за темою Лі Чаньчуня і критики нинішнього китайського режиму.

З 2002 року Лі Чанчунь був відповідальним за всю пропаганду, вироблену і поширювану китайською комуністичної партією (КПК). Під час Олімпійських Ігр-2008 у Пекіні, матеріал, що випускався його відомством, був спрямований на формування громадської думки, коли широко застосовувалися суворі заходи до антирежимних протестів у Тибеті, що застосування суворих заходів необхідне для перешкоджання тибетським ченцям заважати проведенню Олімпійських Ігр.

У доповіді Amnesty International–2010 «Права людини в сучасному світі» про порушення прав людини в Китаї говориться наступне: «З Олімпійськими Іграми в Пекіні посилилися репресії по всій країні, влада посилила контроль над правозахисниками, релігійними групами, етнічними меншинами, юристами і журналістами». Дуже дивно, чому ірландський уряд пом’якшив свій підхід у переконанні китайського режиму поліпшити ситуацію з правами рядових китайських громадян.

Коли армія окупувала Тибет і по Лхаса роз’їжджали танки в період Олімпійських Ігр-2008, пропагандистська машина Лі Чанчуня обробляла іноземних громадян та ЗМІ, а також переконувала китайське населення, чому були необхідні такі крайні дії – антагоністичні точки зору не допускалися, тому всіх свідків того, що відбувається ізолювали.

Амністія повідомила в своїй доповіді за 2009 рік: «Влада тримала жорсткий контроль над потоком інформації, внаслідок чого багато інтернет-сайтов були заблоковані, журналістів та інтернет-користувачів переслідували і укладали у в’язницю за мирне вираження думок».



Пропагандистська машина КПК

Якщо КПК починає когось критикувати або атакувати, або хоче цілеспрямовано переслідувати цілу групу людей, відомство Лі Чанчуня стає платформою для КПК у написанні «установчних» матеріалів і новин, схвалених китайським режимом, а також спрямовує заборонні директиви. За допомогою засобів масової інформації, підконтрольних партії, вони „годують” ними китайське населення. Коли в цій сфері мета досягнута, в хід пускаються судові органи Китаю, які фабрикують звинувачення відповідно з пропагандою і «винних» ув’язнюють.



Amnesty International говорить в доповіді: «Влада продовжує широко використовувати статті кримінального права з таким нечітким визначенням, як«державна безпека»або«державна таємниця»для покарання інакодумців і правозахисників, щоб змусити замовкнути їх».

За останні 60 років правління КПК в Китаї, політичні кампанії одна за одною призвели до знищення понад 80 мільйонів невинних китайських людей, і, контрольована державою пропагандистська машина була ядром кожної кампанії.

Підводячи підсумок культурної революції Мао Цзедун говорив: «… за допомогою заворушень під Небом встановлюється порядок, і через7-8 років знову повторимо це». Хоча КПК, починаючи з 70-х років, різко змінила свій «фасад», але її порочна природа залишилася тією ж. Від кампанії «Ста квітів», «Анти-правого ухилу» і «Великого стрибка» в 50-х роках; культурної революції в 60-70-х рр..; Кампанії анти-буржуазної лібералізації в 80-х, і в кінцевому підсумку, бійні на площі Тяньаньмень, а з кінця 90-х років і по теперішній час – переслідування Фалуньгун, велися безконтрольно.

Між ними було ще багато інших, менших кампаній, але самий сумний факт всіх цих трагедій в тому, що китайський народ до теперішнього часу перебуває в невіданні про те, що відбувалося насправді, так як пропагандистська машина КПК постійно і наполегливо за допомогою брехні і обману «промивала мізки» китайському народу.

Офіційний візит пана Лі Чанчуня до Ірландії був зручним випадком відгукнутися у відповідь на поданий на нього позов, велика частина звинувачень якого оприлюднена і незаперечна. Була також можливість спробувати поліпшити ситуацію з правами людини в Китаї. Але замість цього відбувся повний провал в області прав людини в Китаї, сприяння торжеству комуністичної партії Китаю і схвалення її політики і методів.

Після візиту Лі Чанчуня, прем’єр-міністр Ірландії згадав про істотне збільшення двосторонньої торгівлі між Ірландією та Китаєм за останні десять років, і заявив, про подальше збереження цієї тенденції і безперервному розширенні співпраці в галузі торгівлі, туризму та інвестицій.

Він додав: «У світлі моїх домовленостей з паном Лі, я переконаний, що існують великі можливості для розширення торгівлі та інвестицій між Ірландією і Китаєм. Г-н Лі дав мені ясно зрозуміти, що бренд Ірландії та її репутація дуже сильні в Китаї».

Проте, насправді, у цій битві брендів виграв свій бренд агент по зв’язках з громадськістю Китаю, оскільки їм став «Бренд КПК», якому вдалося отримати можливість поліпшити свою „привабливість” в ході останнього візиту високопоставленого китайського чиновника до Ірландії. Справжніми потерпілими в результаті цього державного візиту стали китайські громадяни, яких жорстокий і необраний режим щодня позбавляє своїх основних прав.