Перед Новим роком був офіційно відкритий Китайський національний центр виконавчого мистецтва. В той час як китайські чиновники оголосили його „найбільшим” центром виконавчого мистецтва у світі, „ який у два рази перевершує за розміром Центр мистецтв імені Кеннеді у Вашингтоні”, представники центру мають великі проблеми з пошуком спектаклів, які будуть у ньому проходити.
#img_left#Ігноруючи китайських архітекторів, як це часто буває у великомасштабних проектах Китаю, китайський режим найняв французького архітектора Пола Ендрю. Характерною рисою побудованого центру, який нагадує скляне металічне яйце сіро-блакитного кольору, що плаває на поверхні штучного озера, є величезний підводний вхідний тунель.
Враховуючи, що у терміналі міжнародного аеропорту ім. Шарля де Голля, спроектованого паном Ендрю, обвалився дах [в 2004 р.], цілком можливо, що найкращим способом проникнення до Центру мистецтв стане гондола, яка впливатиме в бокові двері.
Початково планувалося, що ця будівля, замовлена комуністичним режимом Китаю, відкриється в 2003 році. Однак даний проект через численні затримки у зв’язку із страйками та критикою на десятки мільйонів доларів перевищив намічений бюджет.
На довгоочікуваній церемонії відкриття директор так званого культурного центру Чень Пін розтлумачив його основне призначення: Центр є „конкретним прикладом зростаючої „м’якої сили” Китаю, а також його всеосяжної національної сили”.
Слова Ченя Піна, звичайно, нікого не дивують, якщо взяти до уваги, що роль „культури” з того часу, як компартія захопила владу в Китаї в 1949 р., була зведена до пропаганди, направленої на посилення контролю над населенням. Ця „культура” заохочує до вірності компартії Китаю (КПК), створюючи ілюзію, що Китай та компартія – це тотожне поняття.
Під час „культурної революції” (1966-1976) КПК відкрито заявила про свій намір викоренити 5-тисячолітню традиційну культуру Китаю. Тисячі храмів, нечисленні артефакти, малюнки, скульптури, літературні праці й стародавні споруди були систематично знищені
Безкрая й глибока, натхненна божественним культура, яка надавала величезного значення моралі та шануванню духовних цінностей, не знаходить свого місця в атеїстичній доктрині КПК і навіть розглядається як загроза партії та її необхідності утримувати ідеологічний контроль.
Заступник директора Центру виконавчого мистецтва Ван Чженмін висловився щодо складнощів із заповненням графіку спектаклів: „Це важко для нас, оскільки опера та балет, насправді, є імпортованими нами видами мистецтва. В балеті ми більш сильні, але більшість наших найвідоміших праць – це „червона” класика 40-річної давнини. З оперою проблем більше, тому що більшість популярних класичних творів й нових робіт – всі з-за кордону.
Майже всі китайські артисти, які з’являються на сцені, представляють культуру Заходу. Один сумно-смішний виняток – це ансамбль танцю військово-повітряних сил Народно-визвольної армії, який представляє „класичний” балет епохи раннього соціалізму „Сестри Цзян”.
Китай має одну з найбагатших культур, відомих в історії людства. Чому пан Ван, експерт з Китаю, не знає, що ставити в інаугураційний сезон Центра мистецтв, який КПК іменує основним культурним центром китайського виконавчого мистецтва? Чому його пізнання про кращі зразки китайської культури обмежуються лише спектаклями 40-річної давнини, які були поставлені з метою пропаганди комунізму в Китаї?
Пан Ван, так само як і більшість китайців сьогодні, є жертвою знищення та викривлення китайської культури компартією Китаю. Будучи нездатною повністю викоренити п’ять тисяч років культури, КПК перекручує й підроблює традиційну культуру Китаю для того щоб пристосувати її до своїх ідеологічних цілей.
Вони спотворили історичні факти, викинувши те, що не відповідає ідеології КПК, зменшили значення героїчних подвигів, натхненних духовною свідомістю, звеличили вчинки жорстоких китайських правителів та знищили духовну сутність, яка була ядром традиційної культури Китаю у минулому.
Вони знищили китайську культуру, і це – найстрашніший злочин. Культура є духовною основою, моральністю, принципами, з яких сплітається тканина суспільства. Культура дає людям можливість пізнати себе та відчути національну приналежність.
КПК втягнула весь Китай у свою власну комуністичну культуру насилля, обману, жорстокої боротьби, зрадництва, безчесності, жадоби до успіху й нехтування інтересами інших заради власної вигоди. Догматичний атеїзм знищує почуття морального обов’язку й доброти по відношенню до інших людей.
Сьогодні в Китаї КПК стала беззаперечною, основною владою, що винищує духовний пошук і ставить себе на місце Бога.
Однак намічається й шлях воскресіння. Традиційна культура Китаю відроджується у формі грандіозних широкомасштабних театральних постановок, представлених телебаченням „Нова династія Тан” (ТБНДТ) у Нью-Йорку. Автори постановки – творчий колектив „Божественне мистецтво”. Постійна трупа артистів репетує цілий рік, занурюючи себе у красу китайської традиційної культури.
Представник ТБНДТ Керрі Хан сказала: „Це трагічно, що китайці втратили свою культуру. Наші спектаклі сприяють її відродженню”.
Розмовляючи з членами аудиторії після спектаклю, пані Хан додала: „Багато китайців, які живуть за кордоном, і китайці-туристи після перегляду шоу були глибоко вражені. Побачивши захоплену реакцію західних членів аудиторії та величезний успіх спектаклю, вони навіть відчули гордість від того, що вони китайці. Як чудесно спостерігати їхній піднесений настрій та усміхнені обличчя!”.
Пробудження китайських людей, їхнє усвідомлення своїх традиційних коренів ставить КПК у тяжке становище. Вона здійснює спроби зупинити ці представлення, що проходять по всьому світові, та відмовити людей від їх відвідування. Однак своїми діями вона, навпаки, лише підвищила авторитет цих спектаклів та зацікавила ще більше людей, включаючи й тих, кому просто стало цікаво, через що піднявся весь цей гамір.
Китайці знову відновлюють зв’язок зі своєю культурою, а міжнародне суспільство має можливість дізнатися, що насправді являє собою Китай. Люди, які відвідують ці спектаклі, не тільки є глядачами всесвітньо відомого чудового представлення, але й свідками того, як на їхніх очах створюється історія.
Автор Майкл Макхонен є переможцем Нагороди Джеміні (Gemini Award). Його перший художній фільм „Піщана буря” став переможцем 29 нагород на міжнародних кінофестивалях у номінації „Кращий режисер-постановник”. Зараз він пише сценарій художнього фільму про переслідування послідовників Фалуньгун.
