Юе Фей (1103–1142 рр.) був видатним полководцем династії Сун. Великий китайський генерал набув широкої популярності як захисник батьківщини від північних загарбників. Він також показав себе відмінним стратегом, часом одним лише військовим мистецтвом долаючи численнішого ворога. Однак образ полководця-визволителя досі живе у серцях простих китайців не тільки завдяки його військовому таланту. Ім’я Юе Фея у Піднебесній — це, насамперед, символ вірності і відданості батьківщині.
#img_right#На всій території, підпорядкованій династії Сун, ім’я Юе Фея викликало захоплення. Армія китайського полководця, відома як «армія Юе», була непереможною. При одній лише згадці про наближення війська Юе Фея північні загарбники чжурчжені з держави Цзінь* бігли без оглядки, кидаючи зброю і «обурюючись, що батьки не народили їх із трьома ногами» (Оповідь про Юе Фея). Чжурчжені справедливо вважали, що легше відсунути гору, ніж побороти армію генерала Юе Фея.
В армії Юе панувала справжня дисципліна завдяки тому, що кожен воїн строго дотримувався зводу правил, встановленого Юе Феєм. Населення також поважало армію Юе, тому що його воїни за жодних обставин не турбували мирних жителів, навіть якщо відчували нестачу провіанту. Якщо армія споруджувала табір для ночівлі або тимчасової зупинки, то, перш ніж знову вирушити в дорогу, воїни завжди повністю прибирали місце стоянки від сміття.
У 1127 році військо держави Цзінь вторглося в Кайфен (столицю Китаю на той час), захопивши в полон імператорську сім’ю. Пізніше один з синів імператора, що відрікся від влади, втік з полону на батьківщину і був проголошений новим правителем Серединної країни. Він переніс столицю у місто Ліньань (сучасний Ханчжоу) і призвав воєначальника Юе Фея зупинити подальше просування чжурчженей на південь.
#img_left#Наказ очолити військо поставив Юе Фея перед важким вибором: якщо він відправиться воювати, тоді нікому буде піклуватися про його стареньку матір. Дізнавшись про переживання сина, мати порадила йому стати на чолі війська, тому що інтереси країни вищі за все. Вона зробила на спині Юе Фея татуювання з чотирьох ієрогліфів, які свідчили: «Цзин чжун бао го», — що означає «З щирою відданістю служи батьківщині».
Юе Фей докладав усі свої зусилля, щоб звільнити сім’ю імператора з полону. Згідно з переказами, сідаючи за стіл, він спершу звертався обличчям на північ і зі сльозами говорив: «Якщо два імператори нудяться в ямі, їдять тільки воляче м’ясо і п’ють кумис, його піддані не мають права об’їдатися вишуканими стравами!» Його наближені воєначальники багато разів говорили йому: «Ви не жалієте сил заради держави й народу, вам треба їсти трохи краще, щоб стати сильнішим!» Але ніхто не міг його переконати.
#img_right#У 1140 році Юе Фей, будучи генералом великої армії, вирішив вигнати північних загарбників з китайських земель і повернути своїй державі втрачені позиції. Юе Фей здобував перемогу за перемогою, і війська Цзінь були близькі до поразки.
У ті роки посаду прем’єр-міністра в Китаї обіймав Цинь Гуй. У 1127 році його взяли в полон разом з імператорською сім’єю і відправили в Маньчжурію**, де розташовувалася держава Цзінь. Коли в Китаї до влади прийшов імператор, що втік з полону, чжурчжені вирішили підкупити Цинь Гуя і відправити його назад до Китаю, щоби плести інтриги проти китайського правителя і привести таким чином китайську державу до занепаду.
Цинь Гуй підступно добився прихильності імператора і був призначений прем’єр-міністром. Побоюючись, що Юе Фей розгромить чжурчженей, Цинь Гуй обмовив його і шляхом підробленого указу закликав повернутися до столиці. У цей час Юе Фей був близьким до перемоги над загарбниками.
#img_left#Оскільки вся влада фактично перебувала у руках Цинь Гуя, він знову підробив указ імператора і за сфабрикованими звинуваченнями заарештував Юе Фея. Його замкнули у храмі Далі разом із сином Юе Юнем і названим сином Чжан Сяном, де їх катували. Однак мужній Юе Фей, незважаючи на побої тюремників і тортури, не визнав своєї провини. Незабаром за намовою Цинь Гуя Юе Фей був звинувачений у зраді державі і засуджений до страти.
«Ми проливали кров у боях, здійснювали подвиги, а нас хочуть вбити! — обурювався перед майбутньою стратою його син. — Не бувати цьому! Батьку, давайте силою вирвемося із в’язниці!». Однак Юе Фей гримнув на нього: «Мовчи! Справжній чоловік не повинен боятися смерті! Смерть для нього — повернення додому! Краще вмерти, чим жити у світі, де панують зрадники».
#img_right#Напередодні китайського Нового року в 1142 р. у віці 39 років Юе Фея стратили. У місті Ханчжоу на честь героя в 1221 р. звели храм. Біля гробниці Юе Фея у знаменитого озера Сіху також були встановлені уклінні статуї міністра Цинь Гуя і його помічників. Їх зобразили у такому вигляді, щоб вони «вічно просили вибачення у Юе Фея». Відтоді вони засуджені стояти на колінах протягом тисяч років.
Ось які вірші склали нащадки про смерть народного улюбленця:
Він кров’ю клявся: знехтувати собою
І бути захисником рідної землі.
Чи можливо розтрощити велику стіну, —
Ту, що завдовжки в десять тисяч лі***?
#img_right#Його високих помислів політ
На півночі чжурчженей страшив.
Смерть вразила тіло, але не душу —
Чи можливо похитнути Тайшань?
Донині у могильного пагорба
Шумить, шумить зелене листя,
І чути часом у шумі цьому
Героя неспокійні слова…
Героя, що в боях палав вогнем,
Чиє серце знало справжню пристрасть,
Героя, що страчений несправедливо
Лиходієм, узурпувавшим владу!
З тих пір ім’я Юе Фея стало синонімом вірності. Ім’ям Цинь Гуя, який звів наклеп і стратив його, у фольклорі стали називати зрадників.
#img_right#Тисячолітній храм, збудований у Ханчжоу після смерті Юе Фея на його честь, все ще стоїть на колишньому місці, а благородний вид героя всередині храму нагадує, що щира відданість державі не може бути забута протягом століть.
Історичний роман «Легенда про Юе Фея — славного воїна Піднебесної», оплакуючи вірного полководця, наводить такі вірші:
Народження і смерть людини —
Закон природи непорушний.
Як життя метелика одноденки,
Так життя людини пройде.
Але дружби і вірності почуття, —
Вони існують навіки,
Навіщо ж на старих могилах
Сосна довголіття зростає?
Довідка:
* Чжурчженьскі племена мешкали на території Маньчжурії, що на північному сході сучасного Китаю, і здавна мали з ним торговельні відносини. У 1113 р. правитель чжурчженей Агуда, захопивши значну частину земель сусідніх племен, заснував власну державу Цзінь (1115–1234). У 1127 році його військо вторглося у столицю династії Сун Кайфен, захопивши у полон всю імператорську сім’ю. Пізніше чжурчжені змусили китайців платити їм щорічну данину. Полководець Юе Фей намагався зупинити вторгнення війська Цзінь у Китай, проте був страчений внаслідок палацових інтриг міністра Цинь Гуя.
** Маньчжурія — історична назва області, яка включає північно-східну частину сучасного Китаю і східну частину Внутрішньої Монголії.
*** Лі — одиниця виміру відстані у стародавньому Китаї, рівна приблизно 0,5 км.
