Blog

Місія НАСА польоту-повернення із пробами комети ефектно приземлилася у пустелі штату Юта (США) 15 січня цього року. Це був перший політ американців у космос, присвячений суто вивченню комети й повернення на Землю деякого позаземного матеріалу з-поза меж орбіти Місяця. Незважаючи на блискучий успіх, повернення Стардаст, імовірно, похитне існуючі теорії утворення комет і навіть самої сонячної системи.

Успішна місія повертається на Землю

#img_left#Місія Стардаст залишила Землю 7 лютого 1999 р. на ракеті Дельта II з мису Канаверал у Флориді. Після чотирирічного орбітального обертання, космічний корабель Стардаст зблизився із кометою Вільда 2 і, використовуючи оригінальний метод «тенісної ракетки, наповненої гелем», що також є відомим під назвою Аерогелевої Колекторної Сітки (Aerogel Collector Grid), зібрав часточки пилу й інші частинки, що лишалися поза кометою. Після ще дворічного зворотного польоту та наступного небезпечного входження поворотної капсули із пробами у щільні шари атмосфери, 19 січня 2006 р. дорогоцінний вантаж був доставлений у Х’юстон штату Техас, де головний дослідник місії Стардаст доктор Дональд Браунлі з Університету штату Вашингтон у Сіетлі промовив: «Збір частинок комети перевершив усі наші сподівання». Сам космічний корабель Стардаст усе ще перебуває на орбіті, обертаючись навколо Сонця із перигелієм (найбільше зближення із Сонцем) ближчим, ніж у Землі та афелієм (найбільше віддалення від Сонця) далеко за межами Марса. Космічний корабель знеструмлений і перебуває у «режимі очікування» і наступного разу буде найближче до Землі у 2009 р.

Учені здивовані

Виділення й аналіз позаземних частинок з аерогелю пройшли вдало. Вони крихітні, менші ніж ширина волосини. У склоподібному аерогелі їх виявилися тисячі. Одна 10-мікронна порошина – величиною всього лише в 1/100 міліметра – може бути розрізана на сотні проб для вчених. На думку заступника головного дослідника Пітера Цоу з Лабораторії реактивного руху НАСА (JPL), «Збір кометних частинок виявився більш результативним, ніж ми коли-небудь могли очікувати. Він включає близько двох дюжин великих слідів, які видно неозброєним оком». Однак проби з комети Вільда 2 здивували вчених. Були знайдені речовини, які могли утворитися тільки при високих температурах. «Цікавим є те, що ми знаходимо ці високотемпературні мінерали у речовинах із найхолоднішого місця у Сонячній системі», – заявив доктор Браунлі. Учені уявляли собі комети як холодні згустки льоду, пилу та газів, які утворюються на краю Сонячної системи. Добуті місією Стардаст відомості, однак, вказують на те, що речовини змогли промандрувати від центру Сонячної системи до зовнішніх зон, де, як припускається, утворювалися комети.

#img_left_nostream#Гавайське око

Як не дивно, один із мінералів, виявлених у речовині, яку було привезено місією Стардаст, це олівін – основний компонент зеленого піску, знайденого на деяких гавайських пляжах. Олівін є одним з найпоширеніших мінералів у Всесвіті. Але вчені були здивовані, знайшовши його у кометному пилу. Цей мінерал складається із заліза, магнію та інших елементів. Зразки, взяті Стардаст, головним чином складаються з магнію. Разом з олівіном пил з комети Вільда 2 містить високотемпературні мінерали, багаті на кальцій, алюміній і титан. Доктор Браунлі та його команда були зовсім приголомшені. «Досить дивно, але ми знайшли вогонь і лід», – сказав він. На прес-конференції екіпаж розповів, що комети можуть і не складатися усього лише зі згустків льоду, пилу та газів, як вважалося раніше. Кожна з них може мати свою складну й відмінну історію. Комета Вільда 2 являє собою приклад цієї складності. Інші були ще більш здивовані: «Як речовини утворені вогнем досягають найбільш віддалених зон Сонячної системи, де температури є найнижчими?», – запитала кореспондентка Associated Press Пам Істон. «Це є великою несподіванкою. Люди вважали, що комети – це усього лише холодна маса, що утворилася… там, де дуже холодно», – сказав куратор НАСА Майкл Золенський. «Трохи шокуючим було виявити не лише один, а кілька таких зразків – це означає, що вони є досить поширеними у кометі».

 

Чи будуть спростовані теорії?

Дослідники були змушені зробити висновок, що таємничі частинки речовини утворилися у перегрітих районах, близьких або до нашого Сонця або до іншої зірки. «У найхолоднішій частині Сонячної системи ми виявили зразки, які утворилися за гранично високих температур», ¬– відзначив доктор Браунлі під час прес-конференції 13 березня 2006 р. «Коли ці мінерали утворилися, вони були або червоними гарячими, або білими гарячими частинками, і вони все-таки скопилися у кометі, Сибіру Сонячної системи». Як вважає теоретик Девід Талбот із Thunderbolts.info, гіпотеза про те, що комети утворилися на краю Сонячної системи, була не більш ніж припущенням і повинна бути переглянута. Він пише: «Сьогодні дослідження комет досягли переломного моменту. Кожна знахідка виникає, як сюрприз, але ніхто не усвідомлює того, що сюрпризи не є випадковими – вони передбачувані, якщо мати інший кут зору. Трагедія – це спосіб, що може змусити сповнених добрих намірів учених позбутися інертності, коли вони зайшли у глухий кут. Рушійна сила передумовного переконання разом із терміновими потребами у коштах створюють майже нескінченні перешкоди на шляху об’єктивних досліджень і міркувань. Навіть короткий відпочинок від гнітючих парадигм може творити чудеса». Талбот і багато інших незабаром запропонують радикально нові пояснення тому, що колись було для людства ознаками долі. Але чи не це є справжнім прогресом?

Гері Пенсі. Велика Епоха

9 березня "Велика Епоха" опублікувала статтю про те, що у провінційній лікарні північно-східного Китаю лікарі вилучали для продажу органи у живих послідовників Фалуньгун.
Настільки ж приголомшливими як і результати початкового розслідування, були результати подальших досліджень, які показали, що викрадення органів і вбивства практикуючих Фалуньгун були дуже поширеною практикою в Китаї протягом останніх семи років.

Найостанніші свідчення записані з розмови з китайськими лікарями, які проводять трансплантації органів. Ці лікарі сказали, що у них є джерела, звідки негайно можуть поступати органи для майбутніх пацієнтів, маючи на увазі існування величезного банку живих органів, про який їх повідомили, що він вичерпається до кінця квітня. Деякі з цих лікарів відкрито зізналися, що ці органи беруть у практикуючих Фалуньгун.

Що ми знаємо?

Спочатку два важливих свідки виступили з викривальними свідченнями про концентраційний табір Суцзятунь в Шеньяні.

Один із цих свідків, що виступив під псевдонімом Пітер (Peter), журналіст, який проводив розслідування для японської телевізійної станції. Другий свідок, що виступив під псевдонімом Енні (Annie), колишня співробітниця лікарні, чий чоловік, нейрохірург, в тій самій лікарні три роки робив операції з видалення рогівки у практикуючих. Зазнавши величезних мук, він, врешті-решт, зізнався своїй дружині про скоєні злочини. Він сказав їй: "Ти й гадки не мала про мої страждання. Ці практикуючі Фалуньгун були живими".
Обоє ці люди знайшли притулок в США і зараз ризикують своїми життями, щоб викрити "найтрагічніший нелюдяний злочин".

Після тритижневого мовчання, дуже довгий час, щоб не відповідати на звинувачення у злочинах проти людства, (китайський комуністичний) режим видав заяву. 28 березня він став заперечувати існування концтабору Суцзятунь. За цей час всі практикуючі Фалуньгун, які ще залишилися, були передислоковані, а сліди злочинів "заметені", заявили обидва свідки.

31 березня виступив третій свідок, що назвав себе військовим лікарем у відставці. Він підтвердив існування страшних злочинів у Суцзятунь, розкрив існування 36 інших концентраційних таборів і передбачив, що марно їхати для розслідування у Суцзятунь зараз, оскільки для режиму "дуже легко передислокувати декілька тисяч чоловік" в інші табори.

Таким чином, уряд США не виявив там нічого особливого, коли 14 квітня КПК запросила офіційних представників на огляд приміщень.

Наступного дня "Велика Епоха" в терміновому порядку звернулася до уряду США, щоб була організована поїздка до Китаю, аби "копати глибше і зажадати відповіді", щоб врятувати тисячі життів.

Декілька чинників зумовили поспіх у цій справі. Перший схоже, що Суцзятунь не єдине явище такого роду. Як стверджує військовий лікар: "Суцзятунь всього лише один з 36 подібних концентраційних таборів, розташованих по всьому Китаю". Найбільший табір, говорить він, знаходиться у провінції Цзілінь; у ньому знаходяться в ув’язненні 120 000 чоловік, велика частина з яких практикуючі Фалуньгун.

На прес-конференції що відбулася 20 квітня у Вашингтоні, округ Колумбія, Енні також назвала Суцзятунь "верхівкою айсберга" і порадила слідчим шукати докази в трудових таборах і відділеннях міліції, де містяться практикуючі Фалуньгун. Якщо правильно проводити перевірку, продовжує Енні, буде просто "неможливо не виявити доказів таких масових вбивств".

Розслідування також повинне відповісти на таке запитання, як стало можливим, що у 2003 році в Китаї було зроблено 3 000 операцій з пересадки печінки, тоді як за період між 1991 і 1998, таких операцій було всього 78.

Всесвітня Організація з Розслідування Переслідувань Фалуньгун (World Organization to Investigate the Persecution of Falun Gong (WOIPFG)) виявила, що у лікарнях Китаю, пацієнтів просять швидко приїжджати на операцію, оскільки теперішні великі постачання «відмінних» органів припиняться до кінця квітня. У записах телефонних розмов з великою кількістю лікарень, слідчі цієї організації і репортери радіостанції "Звук Надії" виявили, що персонал лікарень відкрито визнає, що органи беруть у живих людей, включаючи практикуючих Фалуньгун.

Незрозуміло, як такий очікуваний раптовий спад кількості доступних органів пов’язаний з новим документом "Тимчасове врегулювання практики пересадки людських органів", випущеним Міністерством охорони здоров’я КНР нібито для обмеження крадіжки органів. Ця директива вступить в силу з 1 липня.

Та поспішність, яку проявляють лікарі, плюс закон, оголошений 27 березня, якраз напередодні того, як НРК офіційно відкинула існування Суцзятунь, примусило багатьох подумати про неймовірне: зараз відбувається масове вбивство практикуючих Фалуньгун в останньому ривку заробити гроші, і в процесі сховати сліди скоєних злочинів. Всі ці свідоцтва показують жахливі звірства, що чиняться сьогодні в Китаї.

Щоб чесно провести розслідування ситуації, 18 квітня була організована спеціальна міжнародна група слідчих під назвою Всесвітня Організація з Розслідування Переслідувань Фалуньгун (World Organization to Investigate the Persecution of Falun Gong (WOIPFG). Її місія полягає в тому, щоб йти в кожен трудовий табір, в’язницю, центр затримання і лікарню Китаю, де містяться практикуючі Фалуньгун і незалежно визначати достовірність заяв.

The Epoch Times (Велика Епоха)

9 березня "Велика Епоха" опублікувала статтю про те, що у провінційній лікарні північно-східного Китаю лікарі вилучали для продажу органи у живих послідовників Фалуньгун.
Настільки ж приголомшливими як і результати початкового розслідування, були результати подальших досліджень, які показали, що викрадення органів і вбивства практикуючих Фалуньгун були дуже поширеною практикою в Китаї протягом останніх семи років.

Найостанніші свідчення записані з розмови з китайськими лікарями, які проводять трансплантації органів. Ці лікарі сказали, що у них є джерела, звідки негайно можуть поступати органи для майбутніх пацієнтів, маючи на увазі існування величезного банку живих органів, про який їх повідомили, що він вичерпається до кінця квітня. Деякі з цих лікарів відкрито зізналися, що ці органи беруть у практикуючих Фалуньгун.

Що ми знаємо?

Спочатку два важливих свідки виступили з викривальними свідченнями про концентраційний табір Суцзятунь в Шеньяні.

Один із цих свідків, що виступив під псевдонімом Пітер (Peter), журналіст, який проводив розслідування для японської телевізійної станції. Другий свідок, що виступив під псевдонімом Енні (Annie), колишня співробітниця лікарні, чий чоловік, нейрохірург, в тій самій лікарні три роки робив операції з видалення рогівки у практикуючих. Зазнавши величезних мук, він, врешті-решт, зізнався своїй дружині про скоєні злочини. Він сказав їй: "Ти й гадки не мала про мої страждання. Ці практикуючі Фалуньгун були живими".
Обоє ці люди знайшли притулок в США і зараз ризикують своїми життями, щоб викрити "найтрагічніший нелюдяний злочин".

Після тритижневого мовчання, дуже довгий час, щоб не відповідати на звинувачення у злочинах проти людства, (китайський комуністичний) режим видав заяву. 28 березня він став заперечувати існування концтабору Суцзятунь. За цей час всі практикуючі Фалуньгун, які ще залишилися, були передислоковані, а сліди злочинів "заметені", заявили обидва свідки.

31 березня виступив третій свідок, що назвав себе військовим лікарем у відставці. Він підтвердив існування страшних злочинів у Суцзятунь, розкрив існування 36 інших концентраційних таборів і передбачив, що марно їхати для розслідування у Суцзятунь зараз, оскільки для режиму "дуже легко передислокувати декілька тисяч чоловік" в інші табори.

Таким чином, уряд США не виявив там нічого особливого, коли 14 квітня КПК запросила офіційних представників на огляд приміщень.

Наступного дня "Велика Епоха" в терміновому порядку звернулася до уряду США, щоб була організована поїздка до Китаю, аби "копати глибше і зажадати відповіді", щоб врятувати тисячі життів.

Декілька чинників зумовили поспіх у цій справі. Перший схоже, що Суцзятунь не єдине явище такого роду. Як стверджує військовий лікар: "Суцзятунь всього лише один з 36 подібних концентраційних таборів, розташованих по всьому Китаю". Найбільший табір, говорить він, знаходиться у провінції Цзілінь; у ньому знаходяться в ув’язненні 120 000 чоловік, велика частина з яких практикуючі Фалуньгун.

На прес-конференції що відбулася 20 квітня у Вашингтоні, округ Колумбія, Енні також назвала Суцзятунь "верхівкою айсберга" і порадила слідчим шукати докази в трудових таборах і відділеннях міліції, де містяться практикуючі Фалуньгун. Якщо правильно проводити перевірку, продовжує Енні, буде просто "неможливо не виявити доказів таких масових вбивств".

Розслідування також повинне відповісти на таке запитання, як стало можливим, що у 2003 році в Китаї було зроблено 3 000 операцій з пересадки печінки, тоді як за період між 1991 і 1998, таких операцій було всього 78.

Всесвітня Організація з Розслідування Переслідувань Фалуньгун (World Organization to Investigate the Persecution of Falun Gong (WOIPFG)) виявила, що у лікарнях Китаю, пацієнтів просять швидко приїжджати на операцію, оскільки теперішні великі постачання «відмінних» органів припиняться до кінця квітня. У записах телефонних розмов з великою кількістю лікарень, слідчі цієї організації і репортери радіостанції "Звук Надії" виявили, що персонал лікарень відкрито визнає, що органи беруть у живих людей, включаючи практикуючих Фалуньгун.

Незрозуміло, як такий очікуваний раптовий спад кількості доступних органів пов’язаний з новим документом "Тимчасове врегулювання практики пересадки людських органів", випущеним Міністерством охорони здоров’я КНР нібито для обмеження крадіжки органів. Ця директива вступить в силу з 1 липня.

Та поспішність, яку проявляють лікарі, плюс закон, оголошений 27 березня, якраз напередодні того, як НРК офіційно відкинула існування Суцзятунь, примусило багатьох подумати про неймовірне: зараз відбувається масове вбивство практикуючих Фалуньгун в останньому ривку заробити гроші, і в процесі сховати сліди скоєних злочинів. Всі ці свідоцтва показують жахливі звірства, що чиняться сьогодні в Китаї.

Щоб чесно провести розслідування ситуації, 18 квітня була організована спеціальна міжнародна група слідчих під назвою Всесвітня Організація з Розслідування Переслідувань Фалуньгун (World Organization to Investigate the Persecution of Falun Gong (WOIPFG). Її місія полягає в тому, щоб йти в кожен трудовий табір, в’язницю, центр затримання і лікарню Китаю, де містяться практикуючі Фалуньгун і незалежно визначати достовірність заяв.

The Epoch Times (Велика Епоха)

#img_left_nostream#2001г.. Фред Росс – директор Художнього центру реставрації, до якого належать більш ніж 700 художників- портретистів, власників галерей та працівники видавництва столичного музею в Нью-Йорку.

Конференція американських художників-портретистів

Нижче подано промову автора на конференції.

Дякую Вам, Арнольд, Аллан, Річард та всі друзі, хто дав мені слово сьогодні ввечері. Як я говорив, слайди, які Ви побачите, – це зразки одних з найвидатніших робіт у всій історії мистецтва.

Майже всі твори, датовані 19-м сторіччям і раніше, суворо критикувалися всесвітньовідомими майстрами.

Впродовж 20-го сторіччя вони поступово втратили свою цінність, проте, їх визнала історія як великих майстрів всіх часів:

Уїльям Боугуеро, сер Лоуренс Альма-Тадема, Джон Уїльям Ватерхоус, Фредерік Лорд Лейтон, Ернест Луї Мєїссонніер, Едвард Дубій Бурне-Джонес, Франк Діксі, Джулі Джозеф Тіссот, Джон Уїльям Годвард та інші, чиї імена Ви, можливо, знаєте, а можливо, і ні.

Світові шедеври були створені видатними живописцями історії … багато з них – просто геніальні, але, на жаль, їх навмисно викреслили з історії ідеологи та історики модернізму, які самі не заслуговують своїх нагород та почестей. Мистецтво живопису – одна з найбільших традицій всієї людської історії, але за останні сто років воно піддавалося безперервній та нещадній критиці.

Я проведу Вас історією знань, накопичених більш ніж за 2500 років, починаючи від Стародавньої Греції і до раннього Ренесансу, з 17-го століття культури Нідерландів в 19 сторіччя; ми так само торкнемося великих шедеврів розквіту епохи Ренесансу та Академій Європи й Америки. Ці традиції були на вершині досягнень, і, як тоді здавалося, непереможних і незаперечних, але швидкими темпами досягнувши двадцятого сторіччя … зірвалися в прірву, розбившись ущент об каміння внизу.

Починаючи з Першої Світової війни, сучасне образотворче мистецтво, як представляли виставки, музеї, художні відділи університетів та критика журналів, було не набагато вище, ніж розуміння підлітків; прийоми, що повторюються, показували старому набридливому світу, що вони можуть робити те, що хочуть … сумно скочуючись вниз у зруйновані, надумані та спотворені поняття свободи виразу. Свобода виразу?

Як не дивно, в модернізмі втілилася швидше так звана "свобода", ніж форма "виразу", що насправді стала формою "придушення" та "утиску". Модернізм, як ми його знаємо, кінець кінцем, став найбільш панівним та обмежуючим способом думки у всій художній історії. З кожного відповідного клаптика або латочки будь-якої форми, яку можна розпізнати або розглянути, створювалися видатні картини та скульптури.

Все це було деградованим … ганебним та безглуздим. Саме малюнок, як основа живопису, був викинутий в сміття разом зі скульптурою, проекцією, розпізнаваними предметами та елементами реального світу. Там же опинилася здатність вражати, відкривати та поетично виражати людські стани та почуття до людства як частинки Всесвіту, що зветься Земля …

Інтелект … філософія … релігія … література … фантазія … мрії, відчуття, емоції та пафос повсякденного життя … все це більше не було гідне пензля художника. Будь-яка спроба зобразити такі речі була затаврована як банальність, плаксивість, фотографічна ілюстрація або дрібна сентиментальність.

Наші діти, вступаючи, можливо, до найкращих в світі університетів для навчання у професорів, що мали ступінь бакалавра мистецтв, майстра мистецтв, майстра вищого мистецтва, майстра художньої освіти … навіть докторський ступінь, натомість навчалися тому, як відкидати свої власні відчуття, та зазнали методичного промивання мозку. Їм говорили, що Матіс, Сезан та Пікассо, разом зі своїми послідовниками, були найвидатнішими художниками всієї історії.

Чому? А все, звичайно, тому, що вони не передавали нам неправду, подібно до традиційних живописців. Вони не намагалися примусити нас повірити в те, що ми бачимо в реальності, що уявляємо, про що мріємо. Вони повідомляли нам правду. Вони витратили все своє життя на те, що не було банальним та безглуздим. Фактично, вони дали світу найвидатніше з усіх великих досягнень в історії художньої думки.

Навіть найбільші наукові досягнення науково-технічної революції згасали перед їх блискучим відкриттям. І що ж це було за відкриття, яке прославило їх – Боугуеро і Жерома, та прославило Інгріса, Давида, Констебля, Фрагонара, Ван Дейка та Гейнсборо або Пуссена? Чому фактично вони були визнані верхом людських досягнень … стали гідними стояти пліч-о-пліч з Рембрандтом, Мікеланджело, Леонардо, Караваджо та Рафаелем? Що вони такого зробили? Чому вони були прославлені найбільше?

Леді та джентльмени, вони довели … це може здатися дивовижним й неймовірним, вони довели, що полотно має бути пласким … пласким і дуже тонким … худий … дійсно, і навіть не те щоб недостатньо змістовний або мало що значущий.

І те, що вони всім довели свою велич, було лестощами. Cезан зруйнував пейзаж, Maтісс зрівняв будинки та людей, а Поллок, Ротко і Де Кунінг помістили все в змішувач та розбризкали на стіну Вони зробили навіть жир поглядом млинців.

Але це була тільки частина захоплюючих дух великих досягнень модернізму …, і його процвітаючих відгалуджень. Абстрактний експресіонізм, кубізм, фоїзм, мінімалізм, концептуалязм, поп-арт, постмодернізм … Щоб зрозуміти все це, запрошували дуже незвичайних людей, що стосується решти маси людей – вони були не здатні та мало що розуміли в мистецтві. Подібно до того, що говорила відома реклама в NY Times багато років тому … Погане мистецтво чи Хороше мистецтво?

А чи можете ви бути справжнім критиком? Звичайно, щоб виправдати цю цілу теоретичну парадигму, всі художники, які змістовно та ілюзорно зображали зрозумілі сюжети, повинні бути дискредитовані … І дискредитовані вони були нещадно, з отрутою і лайкою. Можна було навіть подумати, заслуживши таке гоніння, вони не хто інші, як посланці самого диявола. І, забивши останній цвях в труну, все їх мистецтво було витіснене, а їх імена та роботи викреслені з історії.

Я навчався у майстрів, отримав вищу художню освіту в Університеті Колумбія, але я ніколи не чув про Боугуеро, більш того, що він був президентом Академії та власником салону … найвизнанішим художником того часу; єдиним, хто власноручно, використовуючи весь свій вплив та пошану художнього світу, відкрив L’Ecole Des Beaux Art та вперше в історії салон робіт художниць.

Впродовж більшої частини 20-го сторіччя деякі підступні люди були буквально навчені спеціальній пропаганді, що дискредитує будь-яку роботу високого мистецтва або приклад техніки майстра. Краса та тонкість емоцій, взаємодія характеру та форми, переплетення кольору та тону, сюжету і настрою – все це не було відмічено. Глядачеві навіювали, що живопис, заснований на безпосередньому баченні, є за визначенням поганим. Поганим, тому що в ньому використовуються людських фігури, сюжети або історії, об’єкти та предмети реального миру.

Відоме ім’я сучасного мистецтва примушує мимоволі визнати те, що робота повинна бути видатною, тому вони відразу почали шукати причини, чому це повинно бути видатним. Будь-яка невдача знайти велич розглядалася не як невдача в мистецтві, а як відсутність розуміння та смаку у глядача. Працюючи під таким психологічним тиском, студенти, на що б вони не дивилися, знайдуть велич у всьому. Ви самі можете переконатися в цьому.

Під час вивчення академічних картин їм були нав’язані спотворені уявлення. Їм так само викладали, що роботи, які показують реалістичне уявлення, є "поганим мистецтвом ", і тому будь-який відомий художник був відмічений не завдяки своєму стилю та техніці виконання, а внаслідок недоліку інтелекту та смаку у глядача. Така все пригнічуюча думка робила так, що роботи Боугуеро, лорда Лейтона, Жерома, Фредеріка Харта та тих, про кого ви чули, вважатимуться чимось безумовно поганим.

Студенти, зазнавши диктаторського промивання мозку, через страх бути затаврованими та такими, яких зневажають, не намагатимуться досліджувати або навіть слухати протилежну думку. … Сумно, але це – дуже ефективний засіб придушення всіх незалежних думок. Таким чином, думка досвідчених та поважаних критиків художнього мистецтва сприймалася як некомпетентність. Такий стан речей доводить, що це все "механізм колінного рефлексу", і можна припустити, що таке мистецтво та його творці завдають шкоди.

Іронічно, але самі люди, які сурмлять про гідність та невід’ємне право на свободу слова, таємно та стійко пригнічують думку тих, з ким вони не погоджуються. Так само іронічним є вислів про те, що академічний живопис не має натхнення. Це думка, висловлена тими критиками, які не здатні бачити крізь віртуозність відкинутої техніки. Ця багата образотворча мова тьмяніє в очах, не здатних бачити.

Це те ж саме, якби ми відкидали музику, тому що вона написана певними нотами і зіграна акордами та клавішами, або не прийняти літературний твір, тому що там використані граматично правильні конструкції. Звичайно, я не говорю про те, що все академічне мистецтво є видатним. Вихваляти повністю якийсь вид мистецтва не менш помилково, ніж абсолютно засуджувати його.

Залежно від художника та предмета, що зображається, академічне мистецтво може містити в собі глибоке натхнення та яскраве уявлення, а може бути банальним та дурним. Вищевикладене розуміння мистецтва я знаходжу гіршим, ніж саме мистецтво, засноване на смішних поняттях, які так чи інакше доводять, що полотно пласке; доводять, що для того, щоб бути художнім критиком, який відкидає цілий вид мистецтва, не потрібно ніяких навичок або знань техніки майстра.

Здається, вони хочуть зробити основною свою концепцію, яка виключає всі попередні стандарти, характеристики та визначення мистецтва. Іншими словами, визначаючи немистецтво мистецтвом, можна зробити логічний висновок, що мистецтво не є мистецтвом.

#img_left_nostream#2001г.. Фред Росс – директор Художнього центру реставрації, до якого належать більш ніж 700 художників- портретистів, власників галерей та працівники видавництва столичного музею в Нью-Йорку.

Конференція американських художників-портретистів

Нижче подано промову автора на конференції.

Дякую Вам, Арнольд, Аллан, Річард та всі друзі, хто дав мені слово сьогодні ввечері. Як я говорив, слайди, які Ви побачите, – це зразки одних з найвидатніших робіт у всій історії мистецтва.

Майже всі твори, датовані 19-м сторіччям і раніше, суворо критикувалися всесвітньовідомими майстрами.

Впродовж 20-го сторіччя вони поступово втратили свою цінність, проте, їх визнала історія як великих майстрів всіх часів:

Уїльям Боугуеро, сер Лоуренс Альма-Тадема, Джон Уїльям Ватерхоус, Фредерік Лорд Лейтон, Ернест Луї Мєїссонніер, Едвард Дубій Бурне-Джонес, Франк Діксі, Джулі Джозеф Тіссот, Джон Уїльям Годвард та інші, чиї імена Ви, можливо, знаєте, а можливо, і ні.

Світові шедеври були створені видатними живописцями історії … багато з них – просто геніальні, але, на жаль, їх навмисно викреслили з історії ідеологи та історики модернізму, які самі не заслуговують своїх нагород та почестей. Мистецтво живопису – одна з найбільших традицій всієї людської історії, але за останні сто років воно піддавалося безперервній та нещадній критиці.

Я проведу Вас історією знань, накопичених більш ніж за 2500 років, починаючи від Стародавньої Греції і до раннього Ренесансу, з 17-го століття культури Нідерландів в 19 сторіччя; ми так само торкнемося великих шедеврів розквіту епохи Ренесансу та Академій Європи й Америки. Ці традиції були на вершині досягнень, і, як тоді здавалося, непереможних і незаперечних, але швидкими темпами досягнувши двадцятого сторіччя … зірвалися в прірву, розбившись ущент об каміння внизу.

Починаючи з Першої Світової війни, сучасне образотворче мистецтво, як представляли виставки, музеї, художні відділи університетів та критика журналів, було не набагато вище, ніж розуміння підлітків; прийоми, що повторюються, показували старому набридливому світу, що вони можуть робити те, що хочуть … сумно скочуючись вниз у зруйновані, надумані та спотворені поняття свободи виразу. Свобода виразу?

Як не дивно, в модернізмі втілилася швидше так звана "свобода", ніж форма "виразу", що насправді стала формою "придушення" та "утиску". Модернізм, як ми його знаємо, кінець кінцем, став найбільш панівним та обмежуючим способом думки у всій художній історії. З кожного відповідного клаптика або латочки будь-якої форми, яку можна розпізнати або розглянути, створювалися видатні картини та скульптури.

Все це було деградованим … ганебним та безглуздим. Саме малюнок, як основа живопису, був викинутий в сміття разом зі скульптурою, проекцією, розпізнаваними предметами та елементами реального світу. Там же опинилася здатність вражати, відкривати та поетично виражати людські стани та почуття до людства як частинки Всесвіту, що зветься Земля …

Інтелект … філософія … релігія … література … фантазія … мрії, відчуття, емоції та пафос повсякденного життя … все це більше не було гідне пензля художника. Будь-яка спроба зобразити такі речі була затаврована як банальність, плаксивість, фотографічна ілюстрація або дрібна сентиментальність.

Наші діти, вступаючи, можливо, до найкращих в світі університетів для навчання у професорів, що мали ступінь бакалавра мистецтв, майстра мистецтв, майстра вищого мистецтва, майстра художньої освіти … навіть докторський ступінь, натомість навчалися тому, як відкидати свої власні відчуття, та зазнали методичного промивання мозку. Їм говорили, що Матіс, Сезан та Пікассо, разом зі своїми послідовниками, були найвидатнішими художниками всієї історії.

Чому? А все, звичайно, тому, що вони не передавали нам неправду, подібно до традиційних живописців. Вони не намагалися примусити нас повірити в те, що ми бачимо в реальності, що уявляємо, про що мріємо. Вони повідомляли нам правду. Вони витратили все своє життя на те, що не було банальним та безглуздим. Фактично, вони дали світу найвидатніше з усіх великих досягнень в історії художньої думки.

Навіть найбільші наукові досягнення науково-технічної революції згасали перед їх блискучим відкриттям. І що ж це було за відкриття, яке прославило їх – Боугуеро і Жерома, та прославило Інгріса, Давида, Констебля, Фрагонара, Ван Дейка та Гейнсборо або Пуссена? Чому фактично вони були визнані верхом людських досягнень … стали гідними стояти пліч-о-пліч з Рембрандтом, Мікеланджело, Леонардо, Караваджо та Рафаелем? Що вони такого зробили? Чому вони були прославлені найбільше?

Леді та джентльмени, вони довели … це може здатися дивовижним й неймовірним, вони довели, що полотно має бути пласким … пласким і дуже тонким … худий … дійсно, і навіть не те щоб недостатньо змістовний або мало що значущий.

І те, що вони всім довели свою велич, було лестощами. Cезан зруйнував пейзаж, Maтісс зрівняв будинки та людей, а Поллок, Ротко і Де Кунінг помістили все в змішувач та розбризкали на стіну Вони зробили навіть жир поглядом млинців.

Але це була тільки частина захоплюючих дух великих досягнень модернізму …, і його процвітаючих відгалуджень. Абстрактний експресіонізм, кубізм, фоїзм, мінімалізм, концептуалязм, поп-арт, постмодернізм … Щоб зрозуміти все це, запрошували дуже незвичайних людей, що стосується решти маси людей – вони були не здатні та мало що розуміли в мистецтві. Подібно до того, що говорила відома реклама в NY Times багато років тому … Погане мистецтво чи Хороше мистецтво?

А чи можете ви бути справжнім критиком? Звичайно, щоб виправдати цю цілу теоретичну парадигму, всі художники, які змістовно та ілюзорно зображали зрозумілі сюжети, повинні бути дискредитовані … І дискредитовані вони були нещадно, з отрутою і лайкою. Можна було навіть подумати, заслуживши таке гоніння, вони не хто інші, як посланці самого диявола. І, забивши останній цвях в труну, все їх мистецтво було витіснене, а їх імена та роботи викреслені з історії.

Я навчався у майстрів, отримав вищу художню освіту в Університеті Колумбія, але я ніколи не чув про Боугуеро, більш того, що він був президентом Академії та власником салону … найвизнанішим художником того часу; єдиним, хто власноручно, використовуючи весь свій вплив та пошану художнього світу, відкрив L’Ecole Des Beaux Art та вперше в історії салон робіт художниць.

Впродовж більшої частини 20-го сторіччя деякі підступні люди були буквально навчені спеціальній пропаганді, що дискредитує будь-яку роботу високого мистецтва або приклад техніки майстра. Краса та тонкість емоцій, взаємодія характеру та форми, переплетення кольору та тону, сюжету і настрою – все це не було відмічено. Глядачеві навіювали, що живопис, заснований на безпосередньому баченні, є за визначенням поганим. Поганим, тому що в ньому використовуються людських фігури, сюжети або історії, об’єкти та предмети реального миру.

Відоме ім’я сучасного мистецтва примушує мимоволі визнати те, що робота повинна бути видатною, тому вони відразу почали шукати причини, чому це повинно бути видатним. Будь-яка невдача знайти велич розглядалася не як невдача в мистецтві, а як відсутність розуміння та смаку у глядача. Працюючи під таким психологічним тиском, студенти, на що б вони не дивилися, знайдуть велич у всьому. Ви самі можете переконатися в цьому.

Під час вивчення академічних картин їм були нав’язані спотворені уявлення. Їм так само викладали, що роботи, які показують реалістичне уявлення, є "поганим мистецтвом ", і тому будь-який відомий художник був відмічений не завдяки своєму стилю та техніці виконання, а внаслідок недоліку інтелекту та смаку у глядача. Така все пригнічуюча думка робила так, що роботи Боугуеро, лорда Лейтона, Жерома, Фредеріка Харта та тих, про кого ви чули, вважатимуться чимось безумовно поганим.

Студенти, зазнавши диктаторського промивання мозку, через страх бути затаврованими та такими, яких зневажають, не намагатимуться досліджувати або навіть слухати протилежну думку. … Сумно, але це – дуже ефективний засіб придушення всіх незалежних думок. Таким чином, думка досвідчених та поважаних критиків художнього мистецтва сприймалася як некомпетентність. Такий стан речей доводить, що це все "механізм колінного рефлексу", і можна припустити, що таке мистецтво та його творці завдають шкоди.

Іронічно, але самі люди, які сурмлять про гідність та невід’ємне право на свободу слова, таємно та стійко пригнічують думку тих, з ким вони не погоджуються. Так само іронічним є вислів про те, що академічний живопис не має натхнення. Це думка, висловлена тими критиками, які не здатні бачити крізь віртуозність відкинутої техніки. Ця багата образотворча мова тьмяніє в очах, не здатних бачити.

Це те ж саме, якби ми відкидали музику, тому що вона написана певними нотами і зіграна акордами та клавішами, або не прийняти літературний твір, тому що там використані граматично правильні конструкції. Звичайно, я не говорю про те, що все академічне мистецтво є видатним. Вихваляти повністю якийсь вид мистецтва не менш помилково, ніж абсолютно засуджувати його.

Залежно від художника та предмета, що зображається, академічне мистецтво може містити в собі глибоке натхнення та яскраве уявлення, а може бути банальним та дурним. Вищевикладене розуміння мистецтва я знаходжу гіршим, ніж саме мистецтво, засноване на смішних поняттях, які так чи інакше доводять, що полотно пласке; доводять, що для того, щоб бути художнім критиком, який відкидає цілий вид мистецтва, не потрібно ніяких навичок або знань техніки майстра.

Здається, вони хочуть зробити основною свою концепцію, яка виключає всі попередні стандарти, характеристики та визначення мистецтва. Іншими словами, визначаючи немистецтво мистецтвом, можна зробити логічний висновок, що мистецтво не є мистецтвом.

Після торішнього визначного винаходу першого у світі одномолекулярного «авто», фахівці з Університету Райса створили для свого нано-авто двигун, який «живиться» від світла.

#img_right#Двигун складається з молекули, розвинутої Беном Ферінга з Гронінгенського університету в Нідерландах, яка лінійно приєднується до шасі нано-авто.

Коли світло падає на молекулу-двигун, частина її обертається в одному напрямі, штовхаючи авто вперед подібно до гребного колеса.

Нано-авто складається з жорстких шасі та чотирьох ацетиленових осей, які обертаються вільно й незалежно один від одного. Чотири фуллеренових (фуллерен – ще одна нещодавно відкрита аллотропна форма вуглецю) колеса, які використовувалися в оригінальній версії нано-авто, виснажували енергію двигуна й тому були замінені кулястою сполукою вуглецю, водню та бору – молекулами, які називають р-карборан.

Попередні випробування, що були проведені у ванні з розчином толуолу, встановили, що двигун  обертається згідно задуму, коли на нього падає світло. Подальші випробування, що проводяться зараз, встановлюють, чи може таке авто їздити по плоскій поверхні.

Нано-авто, величиною всього лише в 3-4 нанометри, шириною є приблизно однаковим із ланцюгом ДНК, але набагато коротшим за нього. По діаметру людської волосини може бути припарковано поряд близько 20 тисяч таких нано-авто. Це перші нано-масштабні авто із внутрішнім двигуном.

Дослідження було опубліковане у квітневому номері журналу Organic Letters.

Джейсон Ваятт. Велика Епоха

Після торішнього визначного винаходу першого у світі одномолекулярного «авто», фахівці з Університету Райса створили для свого нано-авто двигун, який «живиться» від світла.

#img_right#Двигун складається з молекули, розвинутої Беном Ферінга з Гронінгенського університету в Нідерландах, яка лінійно приєднується до шасі нано-авто.

Коли світло падає на молекулу-двигун, частина її обертається в одному напрямі, штовхаючи авто вперед подібно до гребного колеса.

Нано-авто складається з жорстких шасі та чотирьох ацетиленових осей, які обертаються вільно й незалежно один від одного. Чотири фуллеренових (фуллерен – ще одна нещодавно відкрита аллотропна форма вуглецю) колеса, які використовувалися в оригінальній версії нано-авто, виснажували енергію двигуна й тому були замінені кулястою сполукою вуглецю, водню та бору – молекулами, які називають р-карборан.

Попередні випробування, що були проведені у ванні з розчином толуолу, встановили, що двигун  обертається згідно задуму, коли на нього падає світло. Подальші випробування, що проводяться зараз, встановлюють, чи може таке авто їздити по плоскій поверхні.

Нано-авто, величиною всього лише в 3-4 нанометри, шириною є приблизно однаковим із ланцюгом ДНК, але набагато коротшим за нього. По діаметру людської волосини може бути припарковано поряд близько 20 тисяч таких нано-авто. Це перші нано-масштабні авто із внутрішнім двигуном.

Дослідження було опубліковане у квітневому номері журналу Organic Letters.

Джейсон Ваятт. Велика Епоха

У той же час злодіяння примусових трудових таборів у Китаї, пов’язані з вилученням органів у практикуючих Фалуньгун на продаж і таємна кремація їхніх тіл, були викриті перед усім світом, і був поданий судовий позов проти Ло Ганя, однієї із ключових фігур, що почала переслідування Фалуньгун у Китаї.

Пані Ван Юйчжи, що практикує Фалуньгун, була присутня на засіданні суду, даючи свідчення проти Ло Ганя. У суді пані Ван заявила, що вона майже осліпла в результаті катувань, яким її піддавали в трудовому таборі Ваньцзя в Харбіні, провінції Хейлунцзян. Поліцейські з місцевого «Офісу 610» відправляли її в чотири різних лікарні в Харбіні, щоб зробити аналізи крові й перевірити стан її внутрішніх органів. Її свідчення викликало хвилювання в суді.

Ло Гань був таємним керівником "Офісу 610", агентства, сформованого спеціально для того, щоб переслідувати Фалуньгун. Ло Гань передавав і виконував секретні накази Цзян Цземіня відносно переслідування Фалуньгун, включаючи "знищити Фалуньгун за три місяці", "опорочити репутацію практикуючих Фалуньгун, розорити їх фінансово й знищити фізично", "смерть практикуючих Фалуньгун від побоїв не має значення й буде розглядатися як самогубство" і "їхні тіла піддавати кремації відразу, не встановлюючи особи".

З тих пір як комуністичний режим Китаю почав переслідування Фалуньгун, операції з пересадки людських органів стали бізнесом в Китаї, що стрімко розвивається.

Репортери «Великої Епохи» взяли інтерв’ю в пані Ван Юйчжи, одного зі свідків у судовому процесі проти Ло Ганя в Аргентині.

Репортер: Ви — один зі свідків у судовому процесі проти Ло Ганя в Аргентині. Чи даєте ви які-небудь нові показання в цьому судовому процесі?

Пані Ван: Цзян Цземінь — це людина, що почала переслідування Фалуньгун, а Ло Гань — один зі злочинців. Я подала судові позови проти Цзян Цземіня в багатьох різних країнах, тому що я була незаконно арештована й піддана катуванням у примусовому трудовому таборі.

На додаток до жорстоких катувань, яким я піддавалася в примусовому трудовому таборі Ваньцзя в Харбіні, провінції Хейлунцзян, цього разу я розповіла нові деталі про те, як поліцейські з "Офісу 610" відправляли мене в чотири різних лікарні для здачі аналізів крові й фізичного огляду, у той час, як я була майже сліпою. У лікарнях вони таємно перевіряли стан моїх органів. Після того, як всі чотири лікарні підтвердили, що всі мої органи були ушкоджені й "марні", "Офіс 610" раптово втратив свій інтерес до мене.

Останнім часом засоби масової інформації викрили жахливі злодіяння табору смерті в Суцзятунь, міста Шеньян, провінції Ляонін, де вилучали органи з живих практикуючих Фалуньгун перед тим, як знищити їхні тіла в місцевому крематорії. Ці повідомлення змусили мене здригнутися, тому що це відсутня частина до загадки про те, як мене возили в чотири різних лікарні для здачі аналізів крові й перевірки стану моїх внутрішніх органів. Якби мої внутрішні органи не були враховані "марними", я не могла б стояти тут сьогодні, свідчачи проти Ло Ганя.

Репортер: Не могли б Ви коротко розповісти нам про катування, яким Вас піддавали?

Пані Ван: Комуністичний режим Китаю викрадав мене три рази. Востаннє я була відправлена в примусовий трудовий табір Ваньцзя в Харбіні, провінції Хейлунцзян. Я та багато практикуючих Фалуньгун були піддані звірячим побиттям, ударам струмом, зв’язуванню мотузками, підвішуванню в повітрі за наручники; нас змушували сидіти на голих металевих стільцях, стояти на вулиці в снігу, підвішували на мотузці, піддавали примусовій годівлі й позбавляли сну. Терпіти ці катування було вище наших сил. Нарешті, я й багато друзів-практикуючих оголосили групове голодування протягом більше 100 днів, щоб протестувати проти переслідування, але катування тривали, незважаючи на наш протест.

Пізніше в залі суду я розповіла судді й адвокатам про табір смерті Суцзятунь, де органи живих практикуючих Фалуньгун вилучали й продавали. Були часи, коли щонайменше 6 000 практикуючих Фалуньгун утримувалися як "запас" на цій фермі людських органів, але 4 000 з них уже вбиті, а їхні органи — нирки, роговиці, серце, легені й печінка продані за величезні суми. Їхні тіла знищувалися в печі табірного крематорію. Я сказала їм, що я добре знаю деяких з них у тому таборі смерті, тому що мені часто сняться кошмари про них. Мені дуже важко.

Я повинна визнати жорстокий факт: якби моє тіло не було "марним" у той час, я не змогла б вижити, щоб говорити тут сьогодні. За минулі кілька років я забула багато чого про те, як ушкоджували мій розум і моє здоров’я протягом незаконного позбавлення волі, але раптово, коли я почала готуватися до судового процесу проти Ло Ганя, моя пам’ять стала дуже ясною, і я стала згадувати усе більше деталей. Вони вертаються в мою свідомість як дуже чіткі картини. Одна з деталей, що я раптово згадала, — те, чому я змогла уникнути болісної смерті, і чому вони хотіли таємно перевірити мої внутрішні органи в чотирьох різних лікарнях.

Репортер: Ви дуже докладно розповіли про схему підготовки вилучення ваших органів. Як Ви довідалися про їхню схему?

Пані Ван: Коли я була в критичному стані й осліпла, співробітники місцевого "Офісу 610" відправили мене для огляду в чотири дуже відомі лікарні в Харбіні. Недавнє викриття табору смерті в Суцзятунь нагадало мені про це й дало мені відсутні частини головоломки. Тільки тоді я зрозуміла, чому вони відправляли мене в чотири різних лікарні.

Репортер: Не могли б Ви розповісти нам, як вони таємно перевіряли Ваше тіло й стан органів під час Вашого ув’язнення в примусовому трудовому таборі Ваньцзя?

Пані Ван: Це було між жовтнем 2001 і березнем 2002 року (я не можу згадати точну дату). Коли я була на волосок від смерті, начальник лікарні примусового трудового табору Ваньцзя, пані Сун Чжаохуей (Song Zhaohui) сперечалася з поліцейськими з "Офісу 610". Сун Чжаохуей говорила: "Занадто багато проблем, щоб катувати Ван Юйчжи, тому що нам доводиться підтримувати її життя, щоб катувати її. Вона голодувала протягом декількох місяців. Її клітини, тканини й організм погублені. Вона незабаром помре. Всі камери забиті. У нас немає для неї місця. Вона марна. Дайте їй тюремний строк і відішліть її!" Замість цього поліцейські з "Офісу 610" відправили мене по чотирьох різних відомих лікарнях Харбіна для фізичного огляду, включаючи Харбінську суспільну лікарню безпеки, лікарню № 2 Хейлунцзяна, лікарню № 1 Медичного коледжу Харбіна й лікарню № 2 Медичного коледжа Харбіна. Щораз вони брали в мене кров на аналіз. Коли я пручалася взяттю аналізу крові, мене піддавали звірячому побиттю. Потім поліцейські наказували, щоб лікарі зробили мені анестезуючу ін’єкцію.

25 і 26 жовтня 2001 р. лікарня Харбін Суспільної безпеки перший раз оглянула мене. Я також бачила декількох інших практикуючих Фалуньгун, що проходили огляд у сусідніх кабінетах. Всі вони були молоді чоловіки. Ми були вражені, побачивши один одного тут. Всі ми поширювали матеріали, що роз’ясняють правду, у Харбіні. Ми не знали імен один одного, але знали один одного в обличчя. Ми не знали, що може трапитися з нами далі. Поліцейські швидко розділили нас. Після мого звільнення, я шукала їх протягом багатьох років, але так і не знайшла ніяких слідів.

Через кілька днів мене відвезли в лікарню № 2 Хейлунцзяна. Ця відома лікарня славиться чудовими медичними фахівцями. Я чула скарги поліцейських: "Тепер ходіння по лікарнях стало моєю роботою!" Ґрунтуючись на тому, що вони говорили, я згадала, що крім викрадення практикуючих Фалуньгун, поліцейські з "Офісу 610" з 2000 по 2002 роки відправили багато практикуючих Фалуньгун у психіатричні лікарні. Вони, мабуть, намагалися перевірити їхні органи на додаток до злісних знущань психіатричними засобами, як спосіб змусити їх відмовитися від Фалуньгун.

Жінка-Лікар з лікарні № 2 Хейлунцзяна, оглядаючи мою шкіру, повідомила, що шкіра в мене на стегнах була дуже чистою й тонкою. Вона запитала, чи не має в мене якої-небудь шкірної алергії. Під час огляду вона помітила, що я почухую свої стегна. Вона запитала: "Ваша шкіра дуже часто свербить?" Я відповіла: "Моя шкіра свербить, тому що мені наказували спати поруч із практикуючою Фалуньгун, що страждає від сильної корости". Потім вона оглянула мої зап’ястя. Через п’ять хвилин область, що вона перевіряла, почервоніла. Вона запитала, немає чи в мене алергії на ліки, і я відповіла, що моя шкіра мала алергійну реакцію, і до занять Фалуньгун у мене була алергія на західні ліки. Мені доводилося користуватися традиційними китайськими травами.

Один раз у березні 2002 року примусовий трудовий табір Ваньцзя таємно перевів мене в лікарню № 2 Медичного коледжу Харбіна. Я не забула запитати поліцейських з "Офісу 610": "Чому ви витрачаєте стільки часу й енергії, відправляючи мене в ці лікарні для перевірки здоров’я, у той же час піддаючи мене постійним катуванням?" Вони відповіли: "Ми вивчаємо вашу хворобу. Ми повинні враховувати вашу хворобу, тому що не можемо дозволити, щоб інші люди побачили вас такою. Якщо ваш поточний фізичний стан буде розкрито, нам доведеться вбити вас. Як тільки ваше здоров’я відновиться, наша місія буде виконана". У лікарні в мене взяли кров, але вона була темно-фіолетова, тому що я оголосила «сухе» голодування.

Вони веліли мені мочитися, але я не могла це зробити. Моє серце працювало так швидко, що я почувала тривогу. Через три година я спробувала помочитися в спеціальну ємність. Сили усе ще не було, так що вони поставили мені крапельницю із глюкозою. Приблизно через годину вони, нарешті, одержали мою сечу на аналіз. У моїй сечі вони знайшли кров. Доктор запитав, немає чи в мене місячних. Я сказала, що немає. Потім вони відправили мене до гінеколога. Вони провели ультразвуковий огляд і сказали, що все прекрасно. Потім вони запитали, чи не було в мене до практики Фалуньгун нефриту (запалення нирок). Я відповіла: "У дитинстві в мене був нефрит. Через проблему із нирками моє ліжко часто виявлялося мокрим. Коли я вийшла заміж, проблеми зменшилися. З тих пір, як я почала займатися Фалуньгун, у мене ніколи не було ніяких проблем з контролем сечового міхура".

Троє поліцейських і дві медсестри віднесли мене в наступний кабінет. За допомогою рентгена вони переглянули моє серце й легені. Вони навіть зробили рентген з голови до ніг. Я чула, як доктор говорить, що установка під час перегляду мого серця, начебто зламалася, тому що моє серце поводилося дивно. Одну хвилину воно сильно билося, а в наступну хвилину переставало битися. Вони нажали мені на живіт і на печінку й запитували, чи не боляче мені. Вони також використовували шило, щоб колоти підошви моїх ніг. Вони кололи ноги дуже сильно й запитували, чи не болить у мене голова. Вони також стукали мені по спині, щоб перевірити нирки.

У кожній лікарні поліцейські просили лікарів взяти в мене кров на аналіз. Один раз я запитала лікаря: "Що ж, цікаво, ви намагаєтеся знайти в моїй крові? Я повинна це знати, тому що я залишуся в живих і розповім про це". Вони сказали мені, що в мене четверта група крові, яку важко знайти. Я задавалася питанням: "Вони збираються зробити мені переливання крові або збираються дати мою кров комусь ще?" У той час мені було важко уявити, яка їхня мета.

Пізніше два поліцейські подзвонили в "Офіс 610" провінції Хейлунцзян і запитали, що їм робити. Їм веліли не давати мені реанімаційного лікування, а відправити мене в лікарню № 1 Медичного коледжу Харбіна для нового кола перевірки.

У той же день мене відправили з лікарні № 2 Медичного коледжу Харбіна в лікарню № 1. У мене перевіряли очі, горло, трахею й мозок. У мене на зап’ястях і на потилиці стрічкою закріпили датчики.

Комп’ютерний монітор показав мою енцефалограму. Мене замкнули в лікарняній палаті з однією жінкою й трьома чоловіками-поліцейськими, що стежили за мною. Усього за мною спостерігало по черзі 11 поліцейських. Вони сказали мені: "Якщо ви осліпнете, пересадка кожного очного яблука буде коштувати $100 000. Ваш чоловік, що управляє бізнесом, втік. Ніхто не подбає про Вас, якщо щось трапиться". Я закрила очі, відмовляючись допустити таке. Я думала, що вони говорять нісенітницю, щоб додатково поглумитися над моїм майже загубленим зором, коли затверджують, що кожна пересадка ока буде коштувати $100 000.

Я чекала результатів обстеження в лікарні № 1 коледжу Харбіна. Нарешті, лікар оголосив: "У неї проблеми із клітинною тканиною. Її пульс то з’являється, то зникає. Її серце б’ється хаотично". Коротше кажучи, моє тіло було "марним". Щоб вилікувати мене, лікарня зажадала в моєї родини близько 50 000 юанів. Однак "Офіс 610" раптово втратив до мене інтерес, коли доктор сказав, що я буду марним ходячим мерцем, навіть якщо поправлюся. Починаючи з 1 травня, щодня з моєї кімнати зникало по одному поліцейському. Один раз уночі поліцейські, сказали мені: "При вашому стані не має значення, де ми Вас залишимо. Якщо Ви виживете, вертайтеся й шукайте вашу родину. Якщо вмрете, Вас піддадуть кремації". Пізніше вони залишили мене одну в лікарні. Я не могла повірити, що 8 травня всі поліцейські покинули лікарню.

Репортер: На цих чотирьох обстеженнях чи намагався хто-небудь із лікарів реанімувати вас, коли ви були на грані смерті? "Офіс 610" забезпечив вам яке-небудь лікування коли в лікарні вони довідалися, що ви хворі?

Пані Ван: Під час чотирьох обстежень "Офіс 610" не давав мені ніякого лікування. Вони тільки наказали, щоб лікарні обстежили мене, щоб довідатися стан моїх органів. На першому огляді було встановлено, що в мене були проблеми із кров’ю, мої органи не функціонували нормально, і моя роговиця була зруйнована. Я незабаром повинна була осліпнути. Мої нирки були ушкоджені. Печінка теж. На шкірі була короста. Але "Офіс 610" не хотів здаватися. Вони відправили мене ще у дві лікарні, щоб повторити обстеження. Після того, як інші три лікарні поставили той же діагноз, що всі мої органи марні, "Офіс 610" раптово втратив інтерес до мене. Він навіть відкликав більшість поліцейських. Троє поліцейських, що залишилися теж втекли. От чому я змогла подзвонити своєму другові без допомоги медсестри. Саме так я втекла.

Репортер: Після того, як Ви втекли з лікарні, "Офіс 610" намагався визначити Ваше місцезнаходження? Вони довідалися про те, що Ви втекли з Китаю?

Пані Ван: Після того, як я втекла з лікарні, "Офіс 610" не шукав мене. Але я чула, що за моїм будинком спостерігали люди, а мій домашній телефон прослуховувався. Імовірно, вони думали, що я незабаром умру й буду для них марна.

Тільки через двадцять днів я відновила здоров’я, займаючись Фалуньгун. Незабаром я успішно покинула Китай. В Об’єднаних Арабських Еміратах я роз’ясняла правду китайським туристам, щоб врятувати друзів-практикуючих, ув’язнених у в’язниці в Китаї. Я розповідала їм, що була піддана жахливим катуванням просто тому, що відмовилася відректися від своєї віри у Фалуньгун. От, тоді "Офіс 610" струснуло. Вони викрали мене в Об’єднаних Арабських Еміратах і намагалися відправити мене назад у Китай. На щастя, канадський уряд знав про мою ситуацію в цей ключовий момент і врятував мене з їхніх рук. От так я й опинилася в Канаді.

Репортер: Чи здійснювалася торгівля органами в трудових таборах у китайських провінціях, містах і муніципалітетах, у яких утримуються практикуючі Фалуньгун? Чи стали жертвами полювання за органами головним чином ті практикуючі, які відмовлялися називати поліції свої імена, або ті, хто утримувався в примусових трудових таборах?

Пані Ван: Я думала про це питання, згадуючи секретну перевірку стану моїх органів. Комуністичний режим Китаю не тільки вилучає органи в тих практикуючих Фалуньгун, хто відмовляється давати свої імена або хто був викрадений, але також і в практикуючих, подібно мені. У мене є чоловік і рідні брати. Всі вони знають, що я була ув’язнена у тюрму й знали місце розташування примусового трудового табору Ваньцзя. Вони навіть знали, що в мене є родичі за кордоном. Але коли я вмирала, комуністичний режим готувався вилучити мої органи для продажу!

Ґрунтуючись на моєму випадку, я думаю, що в Китаї повинно бути відомо про торгівлю органами живих людей. Принаймні, настільки жахливі дії не повинні бути таємницею для "Офісу 610" Китаю!

The Epoch Times (Велика Епоха)