#img_gallery#
#img_right#Боротьба всередині Комуністичної партії Китаю продовжує посилюватися
Згідно з повідомленням японських ЗМІ від 23 січня Віце-президент Китаю Цзен Цінхун і державний радник Тан Цзясюань розповіли японським гостям, що цього року візит Президента КНР Ху Цзіньтао до Японії може не відбутися.
Раніше, в січні, Ху Цзіньтао особисто обіцяв у червні відвідати Японію. Те, що викликає занепокоєння у зв’язку із цими змінами планів – це не відновлення спроб вирішення проблем в китайсько-японських відносинах, а боротьба, що все більше й більше розпалюється, за владу між двома фракціями в уряді КНР (Ху Цзіньтао і Вень Цзябао проти Цзян Цземіня і Цзен Цінхуна).
Згідно з новинами Радіомовної корпорації Японії (NHK) 8 січня під час зустрічі з Акіхіро Ота в Пекіні, главою японської партії «Нова Комейто», Ху Цзіньтао схвалив перспективу зустрічі з прем’єр-міністром Шинзо Абе трохи згодом цього року. Проте через три дні під час зустрічі з японською парламентською делегацією, очолюваною колишнім міністром освіти Косака Кенцзі, Цзен Цінхун і Тан Цзясюань вказали на те, що навряд чи Ху Цзіньтао відвідає Японію в поточному році.
Як повідомлялося, пояснення, дані Китаєм, обгрунтовувалися складністю організації візитів державних лідерів до Японії двічі на рік, а також тим, що раніше, цього року, прем’єр-міністр Вень Цзябао вже погодив свій квітневий візит до Японії.
Згідно з коментарями Apple Daily News, відміна обіцянки Ху Цзіньтао, яка прозвучала з вуст інших лідерів, тільки підтверджує припущення, що або Ху Цзіньтао ухвалив поспішне рішення, або він був вимушений відмовитися від свого рішення під тиском. Оскільки Ху Цзіньтао також є главою Робочого комітету Центрального відділу закордонних справ, поза сумнівом, він обізнаний про плани Вень Цзябао відвідати Японію. Неможливо припустити, щоб він не усвідомлював серйозності публічної обіцянки відвідати іноземну державу. Відміна цієї обіцянки, звичайно, могла б зашкодити його репутації.
У коментарі заявляється, що більше занепокоєння викликає факт втручання високопоставлених чиновників партії в рішення Ху Цзіньтао, державного лідера Китаю.
Версія англійською
#img_right_nostream#Місцеві чиновники з округу Пенцзе провінції Цзянсі привласнили тисячі квартир, призначених для жертв повені, яка сталася дев’ять років тому, залишивши тим самим людей без житла.
Уряд Китаю виділив 140 мільйонів юанів на компенсації жертвам повені і на будівництво для них житла.
13 січня «Перший китайський бізнес-щоденник (First Chinese Business Daily)» повідомив, що крім вже побудованих в місті 900 квартир, на гроші фонду для жертв повинні бути побудовані ще 6 000. Якби цей процес був ретельно продуманий, то вартість кожної квартири складала б менше 10 000 юанів, а значить великі кошти пішли невідомо куди.
Лю Луньчу, глава відділу з будівництва округу Пенцзе, заявив, що 7 000 бездомних повинні отримати допомогу від проекту із спорудження житла. Проте один відставний чиновник розповів, що мешканці, які проживають в цих квартирах, насправді є чиновниками владних структур. Він стверджує, що крадіжка квартир у потерпілих є загальновідомою таємницею в цьому районі.
Повідомляється, що 80 % з 500 жителів, отримали квартири завдяки зв’язкам з місцевою владою. В той же час більшість із 400 жителів наступного проекту є вчителями і бізнесменами.
Пан Хуан, який живе в Юаньмінху, зізнався, що він не був жертвою лиха. Хуан отримав житлову квоту від свого родича, що працює в місцевих органах влади, який дозволив йому купити будинок у 100 кв.м. за менш ніж 30 000 юанів. Пізніше Хуан продав будинок за 40 000 юанів і купив навіть ще більш упорядковану квартиру в іншого родича.
Він також розповів, що його родичі не були бездомними жертвами. Всі вони отримали квартири завдяки «допомозі» місцевих чиновників. Він стверджував, що більшість жителів не занесені до списку жертв.
Згідно з повідомленням, деякі чиновники завищили дані про кількість жертв, а потім перевели майнову квоту на свій рахунок або рахунок родичів. Оскільки кількість жертв була завищена, людей, які незаконно купили квартири, було більше ніж жертв.
Журналіст «Першого китайського бізнес-щоденника» розповів, що реальні жертви, це ті, хто жив на річці Янцзи на 20 метрів нижче за допустимий рівень. Квартири, які вони купили, побудовані в сільській місцевості, і якість більшості помешкань дуже низька, щоб жити в них.
Мешканець округу Пенцзе говорить, що всі їхні квартири були побудовані в поспіху і більш того були дуже низької якості. Тому вони були вимушені лагодити їх, до того як переїхати. Він також додав: «Мені потрібно витратити чимало грошей на ремонт житла». Його «нове» житло залишалося недобудованим протягом деякого часу.
Співробітник місцевого відділу громадської безпеки заявив, що керівник проекту з розміщення жертв повідомив помилкові дані при запиті субсидій у держави. Повідомлення про цей скандал були передані владі, але дана проблема не була розглянута належним чином.
Згідно з повідомленням «Beijing News» кров з шостого поверху досягла першого. Один з мешканців цього будинку сказав, що почув шум на сходах рано-вранці, вийшов подивитися що трапилося і був уражений побаченою трагедією.
Як повідомляється, вночі Ляо постукав у двері кімнати свого сина і запитав, чи може він увійти, щоб пограти на комп’ютері. Син відповів відмовою. Спалахнула суперечка, в гніві Ляо силою ввірвався до нього і сварка стала набувати жорсткого характеру. Ляо схопив ніж і накинувся на сина. Його дружина подзвонила в міліцію і швидку допомогу, але до їх приїзду Ляо зумів сховатися.
Його син знаходився в критичному стані: рани були з двох боків шиї, а головна артерія була перерізана, через що він втратив багато крові і трохи згодом помер у лікарні. Його мати була така шокована цією подією, що навіть не могла плакати. Пізніше батько здався міліції. Сусіди сказали, що часто могли чути сварки посеред ночі, які лунали з квартири Ляо.
Ляо був колишнім службовцем поштового відділення. Кілька років тому він втратив роботу, що викликало в сім’ї численні фінансові труднощі. З того часу як Ляо став безробітним, він ставав все більш дратівливим і жорстоким. Близько року тому Ляо дуже захопився інтернет-іграми і витрачав на
це багато часу та грошей. Його дружина і син часто сперечалися з ним через це. Сусіди багато раз намагалися зупинити їх сварки.
До третього кварталу 2006 року кількість користувачів Інтернету в Китаї досягла 137 мільйонів чоловік. Вік цих користувачів, в основному, від 18 до 24 років, що складає 35,2% від загального населення Китаю. Студенти на сьогоднішній день є головними користувачами Інтернету, їх чисельність складає 32,3%. Інтернет стає найважливішою платформою для розповсюдження інформації.
Згідно з повідомленням China Times на 38 сесії політбюро ЦК, проведеній 23 січня, Ху Цзіньтао виступив з промовою під назвою «Посилення культури розвитку і управління Інтернетом в новаторському дусі». Він сказав, що належне управління Інтернетом «стосується безпеки культурної інформації і державної стабільності Китаю».
В даний час материковий Китай управляє інформаційний потоком в Інтернеті, головним чином, через такі відділи, як відділ пропаганди, відділ культури, відділ промисловості і торгівлі, відділ громадської безпеки і т.д. Кожний з них розробляє відповідну політику, грунтуючись на власних обов’язках і перспективах розвитку. Незважаючи на це, через недостатню координацію, а також через те, що ці відділи знаходяться на рівні комітетів, виникла необхідність в спеціалізованому органі на вищому рівні для здійснення централізованого контролю.
Аналітики говорять, що, судячи з недавніх дій влади, посилення впливу урядових ЗМІ і контроль за Інтернетом знаходяться зараз в центрі уваги КПК. Вважають, що напередодні 17 з’їзду партії, що наближається, призначеного на другу половину цього року, нижченаведені заходи є тільки початком посилення контролю:
· заборона таких книг, як книга Чжан Іхе «Історії про минуле деяких зірок Пекінської опери»;
· накази, видані адміністрацією державних радіо, кіно і телебачення, про трансляцію в «години пік» телесеріалів, які представляють Китай в позитивному світлі.
За останні роки КПК витратила колосальну кількість трудових ресурсів, матеріалів і фінансів для:
· введення такої собі «поліцейської служби» в Інтернеті, а також автоматичних систем спостереження і пристроїв для вторгнення в сервери;
· розробки вимог до постачальників послуг Інтернету «самим здійснювати контроль», наприклад, до «yahoo», «google»;
· системи впровадження вірусу «троянський кінь» в комп’ютери користувачів з метою добування інформації;
· створення бази даних ключових фраз, цензури і т.д.
Міністерство державної безпеки Китаю, Міністерство громадської безпеки і Відділ електронних комунікацій об’єднали зусилля з метою створення «Проекту золотої завіси» і навіть вдаються до заманювання американських експертів із електронних технологій з «Силіконової долини», обіцяючи їм високу оплату праці.
Конфуцій відповів: "Гори такі високі й величні. Чому ж милосердні люди люблять дивитися на них? Тому що на горах є безліч дерев і чагарників, гори мають численних птахів і тварин, створюють усі ті речі, яких потребують люди; їхні ресурси невичерпні і завжди доступні для споживання, але при цьому гори ніколи не просять у людей що-небудь натомість.
Люди приходять до них із далеких та близьких місць, щоб одержати те, чого вони потребують, і гори завжди великодушно пропонують їм те, що мають. Гори також можуть викликати вітри й грім, створювати хмари й дощ, щоб зв’язати небеса і землю та гармонізувати енергію Інь і Ян, приносячи дощ та забезпечуючи вологою всі речі на землі так, щоб вони могли виростати, внаслідок чого люди можуть мати продовольство і одяг. Це і є тією причиною, чому милосердні люди насолоджуються спогляданням гір".
Тоді Цзичжан запитав у Конфуція: "Чому ж мудрі люди люблять дивитися на воду? "
Конфуцій сказав: "Вода, подібно до моральних достоїнств людини, природним чином зволожує та покращує всіх живих істот на землі. Вода біжить вниз за течією звивистою дорогою, але завжди тримає при цьому правильний напрям; вона подібна до справедливості, яка без упину тече з бурхливими хвилями, навіть якщо вона падає у прірву десять тисяч футів завглибшки, то не проявляє ніякого страху. Вона м’яка, але при цьому проникає всюди; будучи обмитими водою, усі речі стають оновленими та чистими, що подібне до здатності вчити та виховувати людей. Чи не є це характерною рисою мудрих людей?"
"Милосердні люди насолоджуються горами, тоді як мудрі люди насолоджуються водою" є класичною доктриною конфуціанської школи, яка застосовує принцип приношення гір, не просячи що-небудь натомість, що виражає характерну якість милосердних людей, а також говорить про "м’яку, яка далеко йде та проникає всюди", якість води, що символізує характерну природу мудрих людей.
У Німеччині за життя він став майже легендою: люди впізнавали його на вулицях, кращі німецькі університети запрошували виступити з лекціями, йому влаштовували овації під час виступів, а на батьківщині його спочатку переслідували і забороняли публікуватися, потім проклинали як зрадника. У Німеччині його пам’ятають і шанують досі, а в Росії його ім’я виявилося згодом забутим.
#img_left#«Ніяке розкаяння не спокутує мою провину»
Лев Зінов’євич Копельов народився 9 квітня 1912 року в Києві в єврейській сім’ї. В молодості він був активним комуністом. За співчуття до бухарінсько-троцькістської опозиції його заарештували в березні 1929 року. Тоді він провів у в’язниці всього 10 днів. Працюючи в 1932 році журналістом, Копельов став свідком голодомору на Україні, більш того, сам брав участь в розкуркуленні, чого потім соромився до кінця свого життя.
Важкі спогади про ці події через роки ляжуть в основу книги «І створив собі кумира», першої частини трилогії спогадів (друга і третя отримали назви «Зберігати вічно» і «Вгамуй мої печалі»).
Згодом він сказав: «Писати спогади я став тому, що усвідомлював свою провину. Але я впевнений, що ніяке розкаяння не спокутує моєї провини, не звільнить мене від відповідальності за все, що зробила партія, до якої я належав, і держава, якій я служив».
Копельов з дитинства добре говорив німецькою, оскільки кожне літо проводив у селі серед німців-колоністів, тому вибір подальшої спеціальності виявився логічним: він вступив на факультет германістики Московського інституту іноземних мов, який закінчив у 1935 і з 1938 року працював викладачем в інституті.
«Буржуазний гуманізм»
З початком війни, в 1941-му, Копельов пішов в армію добровольцем. Завдяки своєму досконалому знанню німецької, він працював перекладачем і пропагандистом серед німецьких солдатів. Був нагороджений бойовими орденами і медалями.
Поворотним моментом долі, що перевернув його світогляд, стало вторгнення Червоної армії до Східної Прусії. Трохи відступивши від теми, треба сказати, що останніми роками з’явилося багато раніше замовчуваної інформації про далеко не завжди гуманну поведінку солдатів Червоної армії в окупованій Німеччині. У багатьох вона викликає люте обурення і сприймається як спроба поглумитися і принизити подвиг радянських солдатів. Інші виправдовують це насильство звірствами нацистів на окупованих територіях, ніби бажання помститися – це цілком зрозуміла реакція.
Але для Льва Копельова, чий єдиний брат загинув на війні, чиї дідусь, бабуся, дядько і тітка були розстріляні в Бабиному Яру, така логіка була неприйнятною. В одному зі своїх останніх інтерв’ю він скаже: «Я впевнений, що не можна засуджувати цілий народ, націю або клас, мільйони людей за злочини сотень або тисяч їх співвітчизників».
А тоді в 45-му він, у міру своїх сил, намагався захистити німецьке цивільне населення і відкрито виступив проти проявів жорстокості щодо мирних жителів. За це Лев Зінов’євич був засуджений до 10 років за унікальним звинуваченням, напевно, можливим тільки в країні з комуністичним режимом – «пропаганда буржуазного гуманізму» і «співчуття до супротивника».
Згодом у своїй книзі «Зберігати вічно» він так пояснив свій вчинок: «Коли я говорив про це, коли сперечався, прагнучи переконати – не можна, щоб наші солдати вбивали і мучили полонених, не можна грабувати польських і німецьких селян, – я турбувався, перш за все, якщо не тільки, – про нашу країну, про наш суспільний устрій. Якими стануть потім, після війни, ці хлопці, які прийшли на фронт зі школи і нічому не вчилися, окрім як стріляти, окопуватися, перебігати і переповзати, кидати гранати.
Вони звикли бачити смерть, кров, жорстокість і щодня переконувалися в тому, що газети, радіо, їх власні командири на мітингах розповідають про війну зовсім не те, що вони самі бачать і відчувають <…>
Мене виключили з партії і заарештували саме за такі думки, висловлені вголос; у цьому вгледіли «пропаганду буржуазного гуманізму і співчуття до ворога». А я злився і дивувався, чому мене так неправильно зрозуміли, адже я жалію не ворогів, а своїх».
У в’язниці він познайомився з іншим офіцером, засудженим за критичні зауваження на адресу Сталіна в приватному листі. Пройдуть десятиліття і ім’я цього офіцера дізнається весь світ – Олександр Солженіцин. Саме Лев Копельов послужив прототипом для образу Рубіна в романі Солженіцина «В колі першому».
Про пережиті страждання Копельов потім напише наступне: «Тепер я розумію, що моя доля, яка здавалася мені безглуздо нещасною, незаслужено жорстокою, насправді була і справедливою, і щасливою.
Справедливою тому, що я дійсно заслуговував кари – адже я багато років не тільки слухняно, але й ревно брав участь в злочинах – грабував селян, раболіпно славив Сталіна, свідомо брехав, одурював в ім’я історичної необхідності, вчив вірити брехні і поклонятися лиходіям. А щастям було те, що роки ув’язнення позбавили мене від неминучої участі в нових лиходійствах і обманах».
Після звільнення
Копельов був звільнений у 1954 р. і реабілітований у 1956 р. Не позбувшись повністю ілюзій і все ще зберігаючи віру в комуністичні ідеали, він відновився в КПРС. У цей період він багато публікується, друкує роботи з німецької літератури і займається перекладами.
Але в 1966 році його знову виключають з КПРС за заступництво дисидентів, засудження радянського вторгнення до Чехословакії, а також за виступ на зборах у Союзі письменників, де він заявив, що Сталін і Гітлер – споріднені явища, і реабілітація Сталіна рівносильна реабілітації Гітлера. У 1977 році були заборонені публікації Копельова, його позбавили права на викладацьку діяльність.
У 1980 році Лев Копельов зі своєю дружиною Раїсою Орловою, філологом-американістом, виїхав до Німеччини для роботи над Вупертальським проектом, ініціатором якого він був – багатотомного видання, присвяченого історії багатовікових німецько-російських відносин.
До нього увійшла робота «Чому ми стріляли один в одного?», написана спільно з нобелівським лауреатом, відомим німецьким письменником Генріхом Беллем, з яким у Копельова склалася міцна дружба. Копельов планував провести рік у ФРН і ще один рік у Веймарі, в НДР. Ідеї про еміграцію у нього не було – він хотів повернутися до дітей і онуків. Але під час цієї поїздки його позбавили радянського громадянства.
У Німеччині
Залишившись в Німеччині, Копельов влаштувався в Кельні. Вважаючи себе громадянином світу, він незмінно закликав взаємоповаги і взаєморозуміння між народами і виступав проти порушень прав людини, об’їздив майже всю Європу. У німеччині він часто давав інтерв’ю, читав лекції, зробивши великий внесок до примирення між німецьким і російським народами.
Прагнучи подолати відчуженість між двома народами, він вибрав символічну постать Фрідріха Йозефа Гааза (1780-1853), відомого також як Федір Петрович Гааз, – німецького тюремного лікаря, який служив у Росії, прославився своєю безкорисливістю і гуманністю. Копельов написав про нього книгу «Святий лікар Федір Петрович».
У 1989 році йому дозволили відвідати Москву. Вдруге він приїхав до Росії у 1990 році, де зустрічався із старими друзями, але сама країна стала для нього чужою. «Ніякої демократії – хамократія. Взагалі відчуття, що я все більше віддаляюся від Москви. Нікому я там допомогти не можу…», – одного разу відверто зізнався він Марку Харитонову, одному зі своїх друзів.
Незабаром він повернувся до Кельна, де й помер у 1997 році. Він був похований в Москві поряд зі своєю дружиною Раїсою, яка померла у 1989 р. А в Німеччині була встановлена міжнародна премія імені Льва Копельова «За мир і права людини», яка щорічно вручається 9 квітня, у день його народження.
Чому світова економіка в стані гранично нестійкої рівноваги? Якщо дивитися в корінь – економіка – це все, що пов’язане з розподілом ресурсів.
#img_left#Рішення про розподіл ресурсів приймаються згідно з пріоритетами і переважаючими цінам на ринках. Будь-яке втручання в ціновий механізм приведе до зміни розподілу коштів в економіці.
Існуюча ситуація включає штучне й інтенсивне втручання в деякі з найважливіших світових цінових механізмів: обмінні курси долара США відносно азіатської валюти і процентні ставки в США (що, як результат, відбивається у всьому світі).
Як це працює? Китай установлює обмінний курс юаня відносно долара на дуже низькому рівні за рахунок збільшення грошової маси. Через відсутність вибору й бажання зберігати конкурентоспроможність своєї економічної системи інші країни в Азії роблять те ж саме зі своїми валютами (включаючи Японію в 2003 і 2004 рр.).
Отримані шляхом таких маніпуляцій долари, азіатські країни вкладають в американські державні облігації, що приводить до штучного зменшення процентної ставки в Америці. З 2003 по 2005 рік світові центральні банки (перш за все, банки в Азії) щорічно друкували близько 500 мільярдів доларів США, тим самим збільшуючи глобальну грошову масу більш ніж на 65 відсотків. Це було безпрецедентно.
Як результат, низькі обмінні курси азіатських валют відносно долара США приводять до надмірного попиту на азіатські продукти і непомірні інвестиції в азіатські фабрики. Розглянемо приклад: активний торговий баланс азіатських країн із Сполученими Штатами, і зі світом у цілому, до звітного періоду раптово підвищився як складова валового внутрішнього продукту (ВВП).
Виробництво промислової продукції також різко зросло. Співвідношення інвестицій та ВВП є найвищим в історії. У Сполучених Штатах, комбінація низьких процентних ставок і сильної валюти створює "пухир" в імпорті і нерухомому майні. Наприклад, найнижчі в історії відсотки від капіталовкладень. Різке збільшення суми боргу на сім’ю, який досяг рекордної позначки. Відношення споживання до ВВП є найвищим – 71%.
Інакше кажучи, Азія виготовляє дуже багато, й американці споживають дуже багато. Ця ситуація стала можливою тільки через масовий друк грошей азіатськими країнами. Спроба зупинити сніжний клубок. На зразок повітряної кулі, яка може або рости далі, або луснути, азіатські лідери в цей час постали перед двома альтернативами: вони можуть друкувати гроші і підтримувати штучну цінову систему, або вони можуть зупинити своє втручання і дозволити визначати ціни ринковим силам.
Тривалий друк грошей може викликати три проблеми:
1) Підвищення інфляції, що вже відбилося на цінах на предмети споживання й нафти.
2) Подальше зростання глобального дисбалансу, можливо в прискореному темпі. Монополізація американських активів поступово попала би в руки іноземців.
3) Право власності на американські активи поступово переміститься від американців в іноземні руки (У результаті американського торгового дефіциту).
З іншого боку, припинення понаднормового друку може привести до різкого підвищення обмінного курсу азіатських валют відносно долара США і прискореного зростання процентних ставок у всьому світі. Це зупинить американський "банкет" споживання й азіатський бум виробництва – або, інакше кажучи, викличе глобальну економічну кризу.
Перші прояви були з боку банку Японії, який з квітня і по червень вилучив 300 мільярдів попередньо надрукованих доларів. Доходи на облігаціях у всьому світі швидко зросли приблизно на один відсоток, і "здуття пухиря" американського ринку нерухомого майна значно сповільнилося. Центральний банк Китаю також проявляє деякі ознаки несправності зламування. Останнім часом ним було вжито кілька заходів (хоча жодного значного), які дозволять зменшити кількість друкованого юаня.
Можливо, ще не відчутно, але всесвітня економіка – дуже тонка держава. Її майбутнє значною мірою залежить від дій центральних банків Китаю, Японії і США. Ці банки перебувають під серйозним надзвичайним тиском, і важко передбачити їхні дії. Але одна річ безперечна: Пристебніть ремені! Нас чекає нелегка дорога.
Ітай Слонім – інвестиційний менеджер, власник фірми в Ізраїлі.
#img_right#Нещодавно астрофізики з Університету Уорвіка (Великобританія) зробили дивовижне відкриття, на основі якого вчені побудували теоретичну модель загибелі нашої сонячної системи через багато мільярдів років.
Вчені повідомили про те, що їм вперше вдалося виявити в межах орбіти мертвої зірки (так званого «білого карлика») в сузір’ї Діви – наявність планетарного матеріалу. Було виявлено незвичайне кільце багатого металом газу, яке рухалося по круговій орбіті дуже близько від «білого карлика», що підтвердило факти наявності планет навколо вмираючих зірок, що поглинаються нею. Аналіз слідів магнію, заліза і кальцію, виявлених в кільці, дає можливість припустити, що ці матеріали – випаровувані залишки астероїда діаметром 50 кілометрів, який був втягнутий в орбіту білого карлика, а потім поступово розпилювався і випромінювався.
«Це пряме свідчення того, що навколо «білих карликів» є планетарні системи», – відзначає Том Марш, професор експериментальної фізики при Університеті Уорвіка.
Вчені стверджують, що мертві зірки, які перетворилися на «білих карликів», були у минулому звичайними зірками, подібними до Сонця. Проте з часом зірка розширюється в сотні разів, перетворюючись на гігантське червоне світило. Природно, у зв’язку з цим розширенням на найближчих орбітах руйнуються планети, наприклад, такі як Меркурій і Венера. Інші планети й астероїди при цьому виштовхуються на віддаленіші, ніж раніше, орбіти. Активність червоної зірки поступово згасає, і з часом світило перетворюється на мертвого «білого карлика».
Виходячи з цього, вчені припускають, що через багато мільйонів років Земля або буде поглинена мертвим Сонцем, або буде виштовхнута зі своєї орбіти. Звичайно, ні в першому, ні в другому випадку, людству не вдасться вижити, оскільки Сонце, що роздулося в сотні разів, просто висушить Землю. Проте станеться це не раніше, ніж через мільярди років.
Вікторія Тюріна. Велика Епоха, Україна