Blog

Детские психологические травмы сокращают жизнь

Люди, которые в детстве перенесли психологические травмы, имеют больше шансов умереть преждевременно, полагают авторы нового исследования, сообщает The Daily Mail.

#img_left#Как показали цифры национального исследования развития детей, рождённых в Великобритании в 1958 году, мужчины и женщины, которые пережили тяжёлые стрессы в детстве, чаще всего умирали, достигнув 50-летнего возраста. Т.е. риск преждевременной смерти увеличивался на 80%.

Исследование в течение многих лет проводил французский Национальный институт здоровья и медицинских исследований (INSERM) при содействии Международного центра изучения качества жизни и охраны здоровья, Европейского совета по научным исследованиям (ESRC) при Лондонском университете.

Исследовали преждевременную смертность 15 тыс. человек, переживших психологические травмы в возрасте 7, 11 и 16 лет.

Во внимание принималась такая негативная семейная обстановка детей, как невнимание родителей к своему ребёнку, побои и издевательства, развод родителей и заключение в тюрьму кого-либо из членов семьи.

При этом вероятность умереть до 50 лет для женщин возрастала с количеством перенесённых невзгод в детстве. Так, у женщин, которые подверглись одному сильному стрессу в 16 лет, возможность умереть в возрасте 50 лет возрастала на 66%. А у женщин, которые перенесли два и более «негативных опыта» в детстве, риск преждевременной смерти увеличивался на 80%.

Мужчины, которые перенесли две или более психологические травмы в детстве имели на 57% больше шансов умереть, не достигнув 50-летнего возраста.

Связь между «неблагоприятным» детством и преждевременной смертью сохранялась даже, когда были учтены такие факторы, как уровень образования и социальный класс, употребление алкоголя и табака, а также психологические травмы в подростковом возрасте.

Исследователи отмечают, что молодые люди, пережившие тяжёлые психические срывы, чаще склонны к самоубийству и таким пристрастиям, как к алкоголь или наркотики.

Учёные также полагают, что у детей, которые страдают от сильных стрессов, высока вероятность возникновения дисбаланса в их гормонах и иммунной системе, что в будущем может сказаться на их физическом развитии и здоровье.

«Многие люди и раньше догадывались об этом, но до сих пор у нас не было веских доказательств от такой большой группы людей. Это говорит о том, что если мы хотим улучшить здоровье населения, необходимо начинать оказывать всяческую поддержку детям, испытывающим серьёзные невзгоды с раннего возраста», ― такой вывод сделал один из авторов исследования профессор Мел Бартли.

10 September 2013
Вбережемо дітей від травм психіки

Люди, які в дитинстві перенесли психологічні травми, мають більше шансів померти передчасно, вважають автори нового дослідження, повідомляє The Daily Mail.

#img_left#Як показали цифри Національного дослідження розвитку дітей, народжених у Великобританії в 1958 році, чоловіки і жінки, які пережили важкі стреси в дитинстві, найчастіше помирали, досягнувши 50-річного віку. Тобто ризик передчасної смерті збільшувався на 80%.

Дослідження протягом багатьох років проводив французький Національний інститут здоров’я та медичних досліджень (INSERM) за сприяння Міжнародного центру вивчення якості життя та охорони здоров’я, Європейської ради з наукових досліджень (ESRC) при Лондонському університеті.

Досліджували передчасну смертність 15 тис. осіб, які пережили психологічні травми у віці 7, 11 і 16 років.

До уваги бралася така негативна сімейна обстановка дітей, як неувага батьків до своєї дитини, побої і знущання, розлучення батьків і ув’язнення кого-небудь з членів сім’ї.

При цьому ймовірність померти до 50 років для жінок зростала з кількістю перенесених негараздів у дитинстві. Так, у жінок, які зазнали одного сильного стресу в 16 років, можливість померти у 50 років зростала на 66%. А у жінок, які перенесли два і більше «негативних досвіди» в дитинстві, ризик передчасної смерті збільшувався на 80%.

Чоловіки, які перенесли дві або більше психологічні травми в дитинстві мали на 57% більше шансів померти, не досягнувши 50-річного віку.

Зв’язок між «несприятливим» дитинством і передчасною смертю зберігався навіть, коли були враховані такі фактори, як рівень освіти і соціальний клас, вживання алкоголю і тютюну, а також психологічні травми в підлітковому віці.

Дослідники відзначають, що молоді люди, які пережили важкі психічні зриви, частіше схильні до самогубства і таких пристрастей, як алкоголь або наркотики.

Вчені також вважають, що у дітей, які страждають від сильних стресів, висока ймовірність виникнення дисбалансу в їхніх гормонах та імунній системі, що в майбутньому може позначитися на їхньому фізичному розвитку і здоров’ї.

«Багато людей і раніше здогадувалися про це, але досі у нас не було вагомих доказів від такої великої групи людей. Це говорить про те, що якщо ми хочемо поліпшити здоров’я населення, необхідно починати надавати всіляку підтримку дітям, що зазнають серйозних негараздів з раннього віку», ― такий висновок зробив один із авторів дослідження професор Мел Бартлі.

10 September 2013
Американські супергерої в реальності врятували кота

Двоє акторів, перевдягнутих у супергероїв Бетмена та Капітана Америку, працювали на дитячому святі, аж раптом побачили, що приватний будинок неподалік охопила пожежа.

#img_left#Джон Бакленд та Трой Маркум, не знімаючи костюмів, кинулись туди. Бакленд, який колись працював пожежником, зламав двері будинку. З приміщення повалив густий дим, і єдине, що чоловік встиг побачити, — це кіт, який лежав на підлозі.

«Бетмен» Джон Бакленд схопив тварину і вибіг з будинку. Кіт був уже непритомний, але через деякий час прийшов до тями і зашипів на свого рятівника.

Пожежники, що прибули на місце виклику, загасили пожежу. На щастя, нікого крім кота в момент загоряння в будинку не було — господарі в той час були за містом. Що саме викликало вогонь, не повідомляється.

10 September 2013

Подорож до Індії і Непалу: Місто Рішикеш (частина 6)

Представляємо шосту частину подорожніх нотаток Ігоря Борзаковського, який подорожував по Індії і Непалу. Тут він розповідає про свою поїздку до індійського міста Рішикеш.

Читайте також:

Подорож до Індії і Непалу: Через кордон (частина 7)

Подорож до Індії і Непалу (частина 1)

Подорож до Індії і Непалу: Місто Варанасі (частина 5)

Щоб дістатися з Варанасі в Рішикеш, спочатку на поїзді треба доїхати в Харідвар — поїзд іде тільки туди, далі або автобусом, або на таксі. Ми їхали у вагоні «Сліппер-клас». В індійських поїздах три типи вагонів: «дженерал-клас» відповідає нашому загальному, «Сліппер-клас» — як наш плацкарт, і прототип нашого купейного — ЕS.

У поїзді моя попутниця Галя познайомилася з російською дівчиною Кларисою, яка теж їхала до Рішикеша і непогано знала це місто. Клариса живе і працює в Індії вже більше півроку, любить подорожувати. Рішикеш — її найулюбленіше місто, вона вважає його дуже красивим. Ми пораділи, що не помилилися у виборі.

Поторгувавшись на вокзалі з темпом (водієм), вчотирьох за ціну одного квитка поїхали в Рішикеш. Четвертим з нами їхав індус Марко, власник ресторанів і готелів, з яким Галя також познайомилася у вагоні. Марко зголосився допомогти нам з облаштуванням.

І ось ми під’їхали до мосту, який висів на величезній висоті над прірвою. Під ним відкривався вид на оточену скелями гірську річку з незвичайно прозорою водою.

Гірська річка. Фото: Ігор Борзаковський/Велика Епоха

Від послуг Марко ми відмовилися, пообіцявши йому зайти в гості пізніше, і відправилися в ашрам (місце, де збирається релігійна або духовна громада), там жила подружка Клариси. Зняти кімнату в ашрамі можна було всього лише за 100 рупій (приблизно 15 грн). Всі, хто жив в ашрамі, займалися йогою.

Фото: Ігор Борзаковський/Велика Епоха

Клариса зайняла місце подружки, оскільки та в цей день їхала кудись на йогічний ритрит. Пізніше кімната знайшлася і для Галі, а я вирішив ставити намет, щоб не залежати ні від кого.

Залишивши речі в кімнаті, ми з Галею пішли до річки.

— Цікаво, що це за річка? — запитав я.

— Ганг, його початок, — відповіла вона.

Я здивувався чистоті води в річці, в Варанасі такого не зустріти. Я з насолодою викупався в чистій прохолодній воді. А Галя навіть пила прямо з річки.

У цей час до нас спустився молодий індус, хлопець років 20. Побачивши нас, він вибачився і сказав, що прийшов скупатися.

Ми розговорилися з молодим чоловіком.

— Красиво тут, хочу місце для намету знайти — сказав я.

— О, я живу в дуже красивому місці, — відповів хлопець.

І запросив мене через півгодини зайти наверх до ресторану, де він працює.

Увечері ми з Анупом — так звали мого ранкового співрозмовника — пішли в його село, яке перебувало в горах приблизно за 4 кілометри від міста. Ануп показав мені непогане місце для намету поруч із якимось будиночком і запропонував, якщо я захочу, то можу в ньому жити. Я погодився — вийшло як у Дармсалі. Сім’я Анупа прийняла мене радо. Мене пригостили чаєм (від їжі я відмовився), багато розмовляли, фотографувалися. Говорили на різні теми, у тому числі релігійні та філософські.

Фото: Ігор Борзаковський/Велика Епоха

Біля будиночка на багатті я готував свої більш ніж скромні обіди. Ануп сказав, що тут територія національного заповідника, тому в будинках немає електрики. Розповів, що тут водиться багато різних тварин, у тому числі і тигри, сказав, що він сам бачив тигра три рази. Одного разу його собака кинулася на тигра, але він схопив її зубами і став душити. Ануп почав кидати в тигра камінням, і той пішов, а собака майже відразу померла від ран.

На наступний день ми з Галею пішли в місто, і опинилися на околиці Рішикеша, в районі, який називається Лакшмінджула. Атмосфера тут досить приємна, багато європейців. Саме місто вважається містом йоги, майже всі, хто живе тут, — вегетаріанці. Якось ми зупинилися в одній чайній, розговорилися з господарем, я сказав, що займаюся Фалуньгун, це схоже на йогу. Він відповів: «О, йога гуд, я теж займаюся йогою». Галя запитала:

— А цікаво, скільки часу на день займаєтеся?

— Кожен день два кілометри в гору до мого будинку і назад — ось тобі і вся йога! — Ми посміялися.

Ми дуже здружилися з Анупом, його родичами в селі, друзями в ресторані. Ресторан, де працює Ануп, належить його двоюрідному братові Мішаню. Майже всі працівники ресторану — родичі Мішаня. Всі до нас ставилися дуже доброзичливо, навіть за чай в ресторані гроші відмовлялися брати. Щоранку Діпак, брат Анупа, приносив мені чай і запрошував поїсти, але я погоджувався тільки на чай.

На другий день Діпак в моєму будиночку зробив генеральне прибирання, проявляючи тим самим свою турботу про мене. З Анупом ми побували на водоспадах, а Діпак проводив в ашрам-музей, де зупинялися легендарні музиканти з групи Біттлз. Ми насолоджувалися прогулянками по околицях, ходили на пуджу (релігійний обряд в індуїзмі, під час якого скульптурному образу божества підноситься їжа, вода, квіти тощо).

Наша попутниця Клариса в перший же день попередила, що мавпи тут дуже нахабні — вони виривають з рук пакети з їжею. Коли ми присіли біля річки перекусити, до нас почали наближатися кілька мавп. Я замахнувся на найближчу, щоб відігнати, але не тут-то було — у відповідь, оголивши свої ікла, вона загарчала на мене. Від несподіванки я відсахнувся. Місцеве населення відганяє їх палицями. Ануп розповів, що в його селі мавпи не такі, як у місті, навпаки, там вони дуже добрі і миролюбні.

Через тиждень я став збиратися в дорогу, Галя сказала, що залишиться в Рішикеші, оскільки їй тут дуже подобається. До того ж у посольстві Індії їй видали «сингл-візу», а поїздка до Непалу для неї могла створити зайві проблеми. Могли не впустити назад в Індію, а квиток додому у неї з Делі.

Розставання було зворушливим.

Прощаючись, батько Анупа сказав:

— Приїжджай до нас, ми будемо чекати.

Подорож по Індії підійшла до кінця, і на байку друг Анупа відвіз мене на автовокзал…

10 September 2013

Путешествие в Индию и Непал: Город Ришикеш (часть 6)

Представляем шестую часть путевых заметок Игоря Борзаковского, который путешествовал по Индии и Непалу. Здесь он рассказывает о своей поездке в индийский город Ришикеш.

Горная река. Фото: Игорь Борзаковский/Велика Епоха

От услуг Марко мы отказались, пообещав ему зайти в гости позже, и отправились в ашрам (место, где собирается религиозная или духовная община), там жила подружка Клариссы. Снять комнату в ашраме можно было всего лишь за 100 рупий (примерно 15 грн). Все, кто жил в ашраме, занимались йогой.

Фото: Игорь Борзаковский/Велика Епоха

Кларисса заняла место подружки, так как та в этот день уезжала куда-то на йогический ритрит. Позже комната нашлась и для Гали, а я решил ставить палатку, чтобы не зависеть ни от кого.

Оставив вещи в комнате, мы с Галей пошли к реке.

— Интересно, что это за река? — спросил я.

— Ганг, его начало, — ответила она.

Я удивился чистоте воды в реке, в Варанаси такого не встретить. Я с наслаждением искупался в чистой прохладной воде. А Галя даже пила прямо из реки.

В это время к нам спустился молодой индус, парень лет 20. Увидев нас, он извинился и сказал, что пришёл искупаться.

Мы разговорились с молодым человеком.

— Красиво тут, хочу место для палатки найти — сказал я.

— О, я живу в очень красивом месте, — ответил парень.

И пригласил меня через полчаса зайти наверх в ресторан, где он работает.

Вечером мы с Анупом — так звали моего утреннего собеседника — пошли в его деревню, которая находилась в горах примерно в 4-х километрах от города. Ануп показал мне неплохое место для палатки рядом с каким-то домиком и предложил, если я захочу, то могу в нём жить. Я согласился — получилось как в Дармсале. Семья Анупа приняла меня радушно, угощали чаем (от еды я отказался), много беседовали, фотографировались. Говорили на разные темы, в том числе религиозные и философские.

Фото: Игорь Борзаковский/Велика Епоха

Возле домика на костре я готовил свои более чем скромные обеды. Ануп сказал, что здесь территория национального заповедника, поэтому в домах нет электричества. Рассказал, что здесь водится много разных животных, в том числе и тигры, сказал, что он сам видел тигра три раза. Однажды его собака бросилась на тигра, но он схватил её зубами и стал душить. Ануп стал бросать в тигра камнями, и тот ушёл, а собака почти сразу умерла от ран.

На следующий день мы с Галей пошли в город, и оказались на окраине Ришикеша, в районе, который называется Лакшминджула. Атмосфера здесь довольно приятная, много европейцев. Сам город считается городом йоги, почти все, кто живёт здесь, — вегетарианцы. Как-то мы остановились в одной чайной, разговорились с хозяином, я сказал, что занимаюсь Фалуньгун, это похоже на йогу. Он ответил: «О, йога гуд, я тоже занимаюсь йогой». Галя спросила:

— А интересно, сколько времени в день занимаетесь?

— Каждый день два километра в гору к моему дому и обратно — вот тебе и вся йога! — мы посмеялись.

Мы очень сдружились с Анупом, его родственниками в деревне, друзьями в ресторане. Ресторан, где работает Ануп, принадлежит его двоюродному брату Мишаню. Почти все работники ресторана — родственники Мишаня. Все к нам относились очень дружелюбно, даже за чай в ресторане деньги отказывались брать. Каждое утро Дипак, брат Анупа, приносил мне чай и приглашал покушать, но я соглашался только на чай.

На второй день Дипак в моём домике сделал генеральную уборку, проявляя тем самым свою заботу обо мне. С Анупом мы побывали на водопадах, а Дипак проводил в ашрам-музей, где останавливались легендарные музыканты из группы Биттлз. Мы наслаждались прогулками по окрестностям, ходили на пуджу (религиозный обряд в индуизме, во время которого скульптурному образу божества преподносится пища, вода, цветы, и т.п.).

Наша попутчица Кларисса в первый же день предупредила, что обезьяны здесь очень наглые — они вырывают из рук пакеты с едой. Когда мы присели у реки перекусить, к нам начали приближаться несколько обезьян. Я замахнулся на ближайшую, чтобы отогнать, но не тут-то было — в ответ, обнажив свои клыки, она зарычала на меня. От неожиданности я отпрянул. Местное население отгоняет их палками. Ануп рассказал, что в его деревне обезьяны не такие, как в городе, наоборот, там они очень добрые и миролюбивые.

Через неделю я стал собираться в путь, Галя сказала, что останется в Ришикеше, так как ей здесь очень нравится. К тому же в посольстве Индии ей выдали «сингл» визу, а поездка в Непал для неё могла создать лишние проблемы. Могли не впустить обратно в Индию, а билет домой у неё из Дели.

Расставание было трогательным.

Прощаясь, отец Анупа сказал:

— Приезжай к нам, мы будем ждать.

Путешествие по Индии подошло к концу, и на байке друг Анупа отвёз меня на автовокзал…

10 September 2013

Паломники-хасиды покидают Украину

Из Украины уже выехало около 17 тыс. паломников-хасидов, которые приезжали в Умань встречать иудейский 5774-й Новый год. На Рош ха-Шана, как называют они этот праздник, Украину посетило рекордное количество верующих — более 27 тысяч.

#img_left#Только за минувшие сутки Украину покинуло около 8000 хасидов-паломников. Они отбывали из аэропортов «Борисполь», «Одесса», «Львов», «Винница» и автомобильных пропускных пунктов «Платоново» и «Кучурган», сообщает «Укринформ» со ссылкой на Государственную пограничную службу Украины.

По информации издания, 90% паломников прибыло из Израиля. Кроме того, хасиды приезжали из США, Швейцарии, Германии, Франции, Канады, ЮАР, России, Чехии, Кыргызстана и других стран. В праздновании приняли участие 2,5 тысячи детей и только 20 женщин.

Предполагается, что последний самолёт с гостями отбудет 11 сентября. За порядком в дни празднования иудейского нового года следили 430 сотрудников милиции и несколько десятков спасателей.

10 September 2013
Хасиди-паломники від’їжджають з України

З України вже виїхало 17 тисяч паломників-хасидів, які приїздили в Умань зустрічати іудейський 5774-й Новий рік. На Рош га-Шана, як називають вони це свято, Україну відвідала рекордна кількість вірян — понад 27 тисяч.

#img_left#Лише за минулу добу Україну покинуло близько 8 тисяч хасидів-паломників. Вони відбували з аеропортів «Бориспіль», «Одеса», «Львів», «Вінниця» та автомобільних пропускних пунктів «Платонове» та «Кучурган», повідомляє «Укрінформ» з посиланням на Державну прикордонну службу України.

За інформацією видання, 90% прочан прибуло з Ізраїлю. Крім того, хасиди приїздили із США, Швейцарії, Німеччини, Франції, Канади, ПАР, Росії, Чехії, Киргизстану та інших країн. У святкуванні прийняли участь 2,5 тисячі дітей і лише 20 жінок.

Передбачається, що останній літак з гостями відбуде 11 вересня. За порядком в дні святкування іудейського нового року стежили 430 працівників міліції та кілька десятків рятувальників.

10 September 2013
Бажаючих створити колонію на Марсі набралось 200 тисяч

Більше 200 тисяч людей подали заявки на те, щоб покинути Землю і стати першими колонізаторами Марсу в 2023 році. Анкети від охочих підкорити Червону планету надійшли зі 140 країн світу. Прийом заявок закінчився 31 серпня 2013 року.

#img_left#Подання заявки організатори робили платним, і розмір внеску відрізнявся в залежності від країни. Так, в США подати заявку коштувало 38 доларів. Таким чином збирають покрити частину витрат місії. Іншу частину будуть фінансувати за кошти, отримані від телебачення — колонізацію Марсу в 2023 році планують показувати у формі реаліті-шоу.

До 2015 року із претендентів відберуть 24 чоловік, яких будуть протягом семи років тренувати для 7-місячного космічного перельоту. За проектом, повернення колонізаторів на Землю не передбачається.

Після відбору кращих кандидатів до відправлення на Червону планету вони будуть працювати в повний робочий день в проекті Mars One. Їх навчатимуть надавати медичну допомогу, вчитимуть азам техніки, біології, механіки, стоматології та іншим навичкам, необхідним для самостійного життя на чужій планеті.

Ще по три місяці кожного року потенційні колоністи проводитимуть в приміщенні, в якому відтворені умови перебування на Марсі. Там вони матимуть 40-хвилинні сеанси зв’язку із зовнішнім світом. Час від часу їм влаштовуватимуться «надзвичайні ситуації».

Раніше на Марс відправлялись тільки безпілотні місії. Організатори ж проекту запевняють, що поселити людей на Червоній планеті реально. Відправка перших чотирьох людей коштуватиме 6 мільярдів доларів.

За задумом організаторів, колонізатори на Марсі створять свою цивілізацію з власними святами, традиціями та законами. З часом вони почнуть вирощувати на чужій планеті все необхідне для їхнього харчування.

10 September 2013
200 тысяч землян захотели стать первыми колонизаторами Марса

Более 200 тысяч человек подали заявки на то, чтобы покинуть Землю и стать первыми колонизаторами Марса в 2023 году. Анкеты от желающих покорить Красную планету поступили из 140 стран мира. Приём заявок закончился 31 августа 2013 года.

#img_left#Подачу заявки организаторы сделали платной, и размер взноса был разным в зависимости от страны. К примеру, в США подать заявку стоило 38 долларов. За счёт таких взносов организаторы собирают покрыть часть расходов миссии. Остальную часть будут финансировать за средства, полученные от телевидения — колонизацию Марса в 2023 году планируют показывать в форме реалити-шоу.

К 2015 году из претендентов отберут 24 человека, которых будут в течение семи лет тренировать для 7-месячного космического перелёта. По условиям проекта, возвращение колонизаторов на Землю не предполагается.

После отбора лучших кандидатов к отправке на Красную планету они будут работать в полный рабочий день в проекте Mars One. Их будут учить оказывать медицинскую помощь, обучать азам техники, биологии, механики, стоматологии и другим навыкам, необходимым для самостоятельной жизни на чужой планете.

Ещё по три месяца каждый год потенциальные колонисты проводить в помещении, в котором воспроизведены условия пребывания на Марсе. Им будут устраивать 40-минутные сеансы связи с «базой». Время от времени колонистам будут устраивать «чрезвычайные ситуации».

Ранее на Марс отправлялись только беспилотные миссии. Организаторы же проекта уверяют, что поселить людей на Красной планете реально. Отправка первых четырёх человек обойдётся в 6 миллиардов долларов.

По замыслу организаторов, колонизаторы на Марсе создадут свою цивилизацию с собственными праздниками, традициями и законами. Со временем они начнут выращивать на чужой планете всё необходимое для своего пропитания.

10 September 2013
Надаль виграв фінал US Open-2013

Переможцем Відкритого чемпіонату США з тенісу (US Open) у чоловічій категорії став іспанський тенісист Рафаель Надаль, повідомляє офіційний сайт змагань.

#img_right#Свою перемогу іспанець здобув у фінальному матчі турніру, обігравши серба Новака Джоковича. За три години поєдинку вони зіграли з таким результатом: 6:2, 3:6, 6:4, 6:1. Рахунок очних поєдинків між двома тенісистами становить теперь 22:15 на користь Надаля.

Для 27-річного спортсмена, другої ракетки світу, звання «переможець US Open» стало вже другим в його кар’єрі. Раніше він виграв фінал у нью-йоркському чемпіонаті 2010 року, обігравши Новака Джоковича.

Зазначимо, переможницею US Open-2013 серед жінок вже другий рік поспіль стала американська тенісистка Серена Вільямс. У фінальному матчі вона обіграла білоруську тенісистку Вікторію Азаренко.

10 September 2013