Показ колекції сезону "Весна 2009" маркі DKNY на Нью-йоркському тижні моди Mercedes-Benz 7 вересня 2008 р. (частина 2 фотоогляду).
#img_gallery#
Показ колекції сезону "Весна 2009" маркі DKNY на Нью-йоркському тижні моди Mercedes-Benz 7 вересня 2008 р. (частина 2 фотоогляду).
#img_gallery#
Згідно з історичними записами «Ши Цзі», в давні часи у графстві Бохай, королівства Ці жила людина на ім’я Цінь Юежень. Він працював керівником готелю. Мандрівник на ім’я Чан Санцюнь був частим гостем у його готелі. Цінь Юежень уважав, що Чан Санцюнь не проста людина, й приділяв йому особливу увагу. Чан Санцюнь також знав, що Цінь Юежень – незвичайна людина. Вони стали добрими друзями. Одного разу після більш ніж десяти років знайомства, Чан Санцюнь запросив Цінь Юеженя до себе. Чан Санцюнь сказв Цінь Юеженю: «Я старію, і моє життя може скоро скінчитися. У мене є секретний рецепт, який я хочу передати тобі. Я сподіваюсь, що ти зможеш зберегти його в таємниці». Цінь Юежень відповів: «Я вчиню, як Ви мені сказали».
Чан Санцзюнь дістав із кишені пакунок з ліками й вручив його Цінь Юеженю зі словами: «Змішай ці ліки зі свіжими краплями дощу і випий, через 30 днів ти зможеш бачити все». Після того як Цінь Юежень випив ліки, Чан Санцюнь раптово зник. Юежень зрозумів, що Чан Санцюнь не був звичайною людиною.
Тридцять днів потому, після вживання ліків, Цінь міг бачити крізь стіну та крізь тіла людей. Використовуючи цю здатність, він міг бачити внутрішні органи людей та їхні хвороби. З того часу він почав займатися медициною. Він використовував багато різних методів у своїй медичній практиці: трави, голкотерапію, масаж та багато іншого. Він використовував традиційну техніку промацування пульсу й ніколи не показував своїх реальних здатностей.
У часи розквіту королівства Чжао він назвав себе Бянь Цюе. Поступово всі стали називати його таким ім’ям, й мало хто знав його справжнє ім’я – Цінь Юежень.
Він багато подорожував різними королівствами й лікував людей усіх соціальних прошарків. Куди б він не вирушав, він завжди допомагав тим, кому була потрібна термінова медична допомога. Про Бянь Цюе говорили, що він був здатний лікувати будь-які хвороби.
Чжао Цзяньцзи – головний міністр королівства Цзінь, був серйозно хворий. Протягом п’яти днів він перебував у глибокій комі. Коли Бянь Цюе покликали оглянути його, він кинув лише один погляд на Чжао Цзяньцзи й швидко вийшов із кімнати. Коли міністр Дун Ань спитав Бянь Цюе про його діагноз, той відповів: «Його кровообіг у нормі, все буде добре. В минулому у Цінь Мугуна, короля царства Цинь, була та ж хвороба й через сім днів він одужав».
Декілька днів по тому Чжао Цзяньцзі вийшов з коми. Коли хтось передав йому слова Бянь Цюе він був вражений. Пізніше на подяку він передав Бянь Цюе 40 тис. му землі.
Одного разу Бянь Цюе подорожував королівством Го, де лежав принц, котрий, вочевидь, помер від хвороби. Послухавши лікаря на ім’я Чжун Шуцзі, який описав симптоми хвороби принца, Бянь Цюе зрозумів, що принц не був мертвий; його стан називався «ші цзюе» (несправжня смерть). Бянь Цюе сказав Чжун Шуцзи, що принц може одужати. Чжун Шуцзи відповів: «Я чув, що давним-давно був відомий лікар на ім’я Юй Фу, який не використовував у своїй практиці ніяких звичайних ліків. Він міг бачити хвороби просто шляхом спостерігання. Він займався енергетичними каналами у внутрішніх органах людей, розсікав тканини, прочищав канали, зшивав сухожилля, прочищав мембрани, промивав органи. Якщо ви могли б відтворити це все, принц міг би одужати. Інакше вам не переконати навіть немовля у тім, що принц може ожити».
Бянь Цюе вислухав коментарі Чжан Шуцзі глибоко зітхнув і відповів: «Те, що ви тільки-що описали, є лише малою частиною медичної діагностики; це все одно що дивитися на небо через бамбукову трубку і милуватися квітами через вузьку щілину. Моє лікування дуже специфічне. Немає потреби промацувати пульс, спостерігати за кольором і потоком енергії, слухати голос або навіть оглядати фізичний стан. Без всього цього я можу вказати першопричину його хвороби. За зовнішніми ознаками я можу визначити внутрішню причину. З іншого боку, знаючи внутрішню причину, я можу назвати зовнішні ознаки. Коли люди захворюють, це проявляється на поверхні. На основі цього я можу діагностувати людей на відстані в тисячу миль. Я маю багато способів діагностики і лікування хвороб. Не можна дивитися на речі лише з одного боку». Після цього Бянь Цуе доручив одному із своїх учнів зробити принцу голкотерапію. Невдовзі принц ожив. Після цього випадку люди прозвали Бянь Цуе незвичайним лікарем, який спроможний воскрешати мертвих.
Іншого разу Бянь Цуе зустрівся з Ці Хуангуном, царем королівства Цинь, в тілі якого він помітив тяжке захворювання. Бянь Цуе сказав Ці Хуангуну що в його тілі є хвороба, але той проігнорував його. П`ять днів потому Бянь Цуе сказав Ці Хуангуну, що тепер хвороба вже в кровоносних судинах. Його порада знову була проігнорована. Ще через пять днів відтак Бянь Цуе бачив, що хвороба розповсюдилась на внутрішні органи, а ще через п`ять проникла до кісткового мозку. Тепер навіть бог, у руках котрого життя і смерть, не зміг би повністю зупинити хворобу. Бянь Цюе поїхав. Коли хвороба Ці Хуангуна стала серйозною, його люди шукали Бянь Цюе, щоб вилікувати короля, але було занадто пізно. Ігноруючи ранні попередження лікаря, Ці Хуангун помер від хвороби.
Бянь Цюе використав свою здатність для лікування пацієнтів. Він одразу ж міг бачити першопричину, застосовувати правильне лікування й досягти ідеальних результатів; тому люди і назвали його «незвичайним лікарем».
Люди знають, що з давніх часів традиційна китайська медицина звертала велику увагу на добродійність, але не знають чому. Реальна причина полягає в тісному зв’язку між добродійним способом думок людини і його здатністю до лікування.
Екстрасенсорні здатності – найсуттєвіша частина китайської медицини – в наш час уже практично повністю втрачені.
«…дуже тяжко жити, усвідомлюючи, що є зло, і що ти нічого з цим не поробиш»
#img_right#Напередодні Олімпіади-2008 у Пекіні «Коаліція з розслідування переслідувань Фалуньгун у Китаї» (CIPFG) видала путівник по трудових таборах та місцях ув’язнення в Китаї, зокрема біля Олімпійського села. Це не єдиний такий путівник.
Незадовго до Олімпіади 1980 року в Ізраїлі був підготовлений до видання перший у світі аналогічний путівник, але по радянських тюрмах. Авторами цього видання були Елеонора та Авраам Шифріни, вихідці з Радянського Союзу, які приїхали до Ізраїлю в 1970-х роках.
«З 16 років я вважала метою свого життя боротьбу проти радянського уряду, проти радянської влади», — каже Елеонора Шифрін, редактор новин «7 каналу» ізраїльського радіо. В 16 років її не залишало почуття, що щось не так, не залишав стан, ніби вона весь час живе серед брехні. Висловити себе і свої відчуття допомагало ведення щоденника. Тоді вона була комсоргом школи, і тим не менш у щоденнику з’явився запис: «Помилка була в теорії Маркса, перебудовувати тут нічого, потрібно валити [режим]». Потім, коли почалася «перебудова», вона була зворушена цим написом, оскільки на той момент жодних знань у неї не було. Але в сім’ї існувала певна атмосфера, казати про ставлення до існуючої влади було не прийнято. «Татів дядько був розстріляний в 1937-му році як єврейський націоналіст та шпигун «Джоінт» за спробу організувати єврейську сільськогосподарську комуну. Бабуся була есеркою, вона творила революцію. Я розуміла, що маю виправити те, що робила моя бабуся. Тому був стан провини. Так з’явився самвидав».
Чоловік Елеонори, Авраам Шифрін, приїхав до Ізраїлю в 1970-х серед перших. Вона — в 1972. Їх об’єднала спільна мета. Спочатку в них було «враження, що вільний світ не бореться проти радянського комунізму, тобто не було усвідомлення, наскільки це злочинний режим».
Потрапивши на Захід та відчувши свободу, вони прекрасно розуміли, що в СРСР було пригнічення усіляких свобод. «Для нас стало ясно із самого початку, що поняття свободи неподільне. Неможливо боротися за чиюсь свободу, залишаючись байдужим до переслідування інших людей. Для мене та мого чоловіка, Авраама Шифріна, було завжди безспірним те, що комунізм — це ворог людей узагалі, це ворог людства, це ворог будь-якої релігії, ворог усіляких свобод. З ним потрібно боротися, як із втіленням зла в сучасному світі. Для нас це було матеріальним втіленням боротьби добра і зла. Боротьба, яку ми почали тут, була інформаційною боротьбою».
Вони почали збирати інформацію, таким чином сформувався інформаційний центр радянських тюрем і таборів. Інформацію здобували за допомогою зв’язків, що залишилися там.
Була зібрана маса фотографій. «Найжахливішим, — розповідає Шифрін, — коли ми збирали матеріали, були фотографії вбитих і замучених людей. Отримували показання свідків, що проводяться досліди на людях, адреси, де їх проводять. Нам не вірили, казали, що цього не може бути. Потім виявилося, що вони знали все це». Шифріни зробили документальний фільм про радянські табори. Видали більше 10 дослідницьких робіт, путівник по радянських тюрмах, про який уже згадувалося. До нього була вкладена мапа Радянського Союзу, на якій були позначені 2,5 тисячі місць ув’язнення, про які лише вдалося дізнатися. Книга зробила сенсацію, отримала звання «Книга року в Європі». Вона потрапила до рук парламентарів, що вплинуло на прийняття деякими країнами рішення бойкотувати Олімпіаду.
Про своє розуміння, що являє собою тоталітарний режим, Елеонора Шифрін каже переконано і свідомо. Тоталітарний режим, на її думку «виправданий тільки з позиції влади, яка хоче мати повний контроль над населенням. При такому режимі як комуністичний, з цієї точки зору, це оптимально. В Радянському Союзі нам морочили голову світлим майбутнім заради того, щоб ми легше ставилися до тимчасових труднощів соціалізму. Насправді, мети створення комунізму не було, це була ширма, а метою було управляти».
Шифрін вважає злочинним в самому корені ставитися до населення будь-якої країни як до злочинців. Вона переконана, що будь-яка жива розумна істота має право вибрати для себе потрібну форму правління, яка сприяє розвитку добрих якостей в людях і підтримує їх добробут. Така форма правління, на її думку, повинна відповідати їхнім кліматичним умовам, національним особливостям тощо.
Порівнюючи те, що було в Радянському Союзі, з тим, що відбувається зараз у Китаї, вона каже: «Те, що відбувається в Китаї, набагато страшніше того, що було в нас. Насправді Фалуньгун для комуністичного режиму значно більш небезпечний, ніж наш демократичний рух там. Тут мова йде про боротьбу добра і зла в чистому вигляді».
Якщо, за словами Шифрін, комуністичний режим уособлює зло, брехню, жорстокість, нелюдскість, то рух Фалуньгун несе в собі чисту ідеологію і «дає людям те, що в них відібрали на моральному рівні». Вона переконана, що мораль, яку комуністи в Китаї так старанно знищували, буде як «трава з-під асфальту пробиватися. І якщо цей рух поширився в маси, а є всі ознаки того, то падіння комуністичної влади не стане трагедією».
На її думку, число практикуючих Фалуньгун та факти падіння членства компартії Китаю взаємопов’язані, приклад того, що все більше людей звільняються від почуття страху заради високих ідеалів, сприяє тому, що це відбувається. Але факти свідчать, що в Китаї багато людей, переконаних у необхідності застосовуваної там жорстокості, режим виховує людей, а китайці дуже дисципліновані. Продовжуючи цю тему, вона каже: «Якщо розглядати китайську цивілізацію, то це був той же національний характер, але вони створили велику поезію, витончений живопис, створили такі витвори мистецтва, які показують тонкість душі. Є й те, й інше, питання в тому, які якості людини влада культивує».
Стосовно фрази, що тільки так можна управляти такою великою країною, вона заперечує: «Китай величезна країна, але не єдина велика країна. До Радянського Союзу Росія була величезною державою, яка управлялася не так уже й погано. Напередодні 1-ї світової війни Росія виходила на передовий промисловий рівень». На її думку, люди, які кажуть, що «тільки так можна керувати великою країною», просто шукають виправдання. І додає, подумавши: «… дуже тяжко жити, усвідомлюючи, що є зло, і ти нічого з цим не поробиш».
Проект "Права жінок в Україні" буде реалізовуватись Програмою Розвитку ООН. Ця ініціатива має на меті підтримати Уряд та громадянське суспільство України у становленні гендерної рівності. Планується зокрема допомога Уряду по підготовці та впровадженню законодавчих актів з питань гендерної рівності, підготовка освітніх матеріалів, вільних від гендерних стереотипів та інтеграція гендерної рівності в освітній процес, боротьба із насильством по відношенню до жінок і дітей.
Проект, що називається "Гендерна рівність у світі праці" буде реалізований Міжнародною організацію праці. Він спрямований на співпрацю із урядовими структурами і соціальними партнерами (працедавцями, профспілками). Цілі проекту включають попередження дискримінації за ознакою статі у трудових відносинах, сприяння діяльності жінок-підприємців, розробку гендерно-чутливих програм та послуг у сфері працевлаштування.
Проект Ради Європи, який також профінансований Європейською Комісією, спрямований на аналіз та вдосконалення українського законодавства з питань гендерної рівності, захисту прав дітей, попередження сексуальної експлуатації у відповідності із Соціальної Хартією, Конвенцією Ради Європи щодо захисту дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства на інших європейських угод.
Вартість проектів складає від 1.1 до 5.7 млн євро, 90 відсотків з яких профінансовано Європейською Комісією. Загальна вартість фінансування ЄК перевищує 7 млн євро.
Окрім вищезгаданих проектів Європейська Комісія планує профінансувати масштабну інформаційну кампанію щодо гендерної рівності і захисту прав дітей.
3 вересня 2008, на третіїй день тижня моди Японії, що проходила в Токіо, свою нову колекцію сезону весна-літо 2009 представив японський дизайнер Junya Tashiro.
#img_gallery#
Красти прийшов уночі, напідпитку. Щойно зловмисник перерізав троса, як із 20-метрової висоти впав залізний штир і розітнув йому груди.
Віддати життя за прапор Вітчизни: виявляється, це й досі актуально. Справжній патріот знайшовся на Сумщині.
Новенький двоколор прикрасив центральну площу Путивля саме до Дня прапора. Величне полотно надихнуло на звершення 43-річного місцевого неробу. Чоловік так перейнявся патріотизмом, що й вдома не всидів – поночі прийшов до прапора.
Була й інша принада – полотно тримав багатометровий металевий трос.
Олексій Хандурин, дільничний інспектор міліції: «Лез, перекусил этот трос. Лежали под столбом ножницы по металлу. И упал этот флаг вместе с флагштоком».
Під час падіння металевий штир, на якому висів прапор, уп’явся чоловікові просто в груди. Бідолаха ледве дотягнув до лікарні.
Василь Ватаманюк, лікар-хірург: «Рана над ключицею, проткнута ліва легеня, ліва половина грудної клітки заповнена кров’ю. Наладити штучне дихання і відновити роботу серця не вдалося».
Чоловік помер у реанімації. До лікарні його привіз приятель, який нібито випадково проїздив повз місце трагедії о першій ночі.
Василь Ватаманюк, лікар-хірург: «Площа дуже погано освітлена. Ліхтарів немає, прожекторів немає. Площа освітлюється тільки з вулиці, на перехресті є один ліхтар. А площа не освітлена. – То як тоді його помітили? – Як помітили, трудно сказати».
Медики кажуть – таке поранення можна отримати й від удару гострим предметом. Розпитати деталі пригоди в нічного водія нашій знімальній групі не вдалося. Кажуть – чоловік саме поїхав з міста у справах.
З 5 по 12 вересня в Нью-Йорку пройде тиждень моди Mercedes-Benz Fashion Week.
5 вересня в Брайент парку, Нью-йорк, у рамках Mercedes-Benz Fashion Week відбувся показ VENEXIANA "Весна 2009".
Пропонуємо вашій увазі фотоогляд колекції від дизайнера Каті Стерн (Kati Stern).
#img_gallery#
Пасажирський автобус, що виїжджав із м. Путянь провінції Фуцзянь у м. Іву провінції Чжецзян, на великій швидкості врізався в стіну тунеля. Причини аварії з’ясовуються.
Згідно з офіційною статистикою, в Китаї щороку в результаті ДТП гине близько 100 тис. людей. Китай займає перше місце у світі за кількістю смертних випадків на дорогах.
Вибух стався 4 вересня в одній із шахт м. Фусінь провінції Ляонін. 4 людей усе ще заблоковані в забої. Заступник губернатора провінції Ляонін Лі Цзя особисто очолив рятувальні роботи.
Китайська вуглевидобувна промисловість є найнебезпечнішою у світі. Згідно з офіційними даними, в 2007 р. від аварій у шахтах Китаю загинуло близько 3800 гірників.
Проте правозахисні організації стверджують, що це число у кілька разів занижене. Щоб уникнути покарань і закриття шахт, що приносять значний дохід, місцева влада, зазвичай, приховує реальні цифри.