Blog

Ян Цзюнь вчився в технікумі міста Чунціна. У минулому році його заарештували і засудили на один рік виправних робіт за практику Фалуньгун. Після звільнення заарештували знову. Цього разу він вже не вийшов із в’язниці.

#img_left#Духовною практикою Фалуньгун, яку компартія у 1999 році оголосив поза законом, Ян почав займатися будучи учнем середньої школи. Коли йому виповнилося 16 років, поліція почала чинити на нього тиск, застосовуючи погрози й залякування.

Перший раз його схопили 15 травня минулого року. Поліцейські в цивільному розшукали його в будівлі технікуму, вивели на вулицю і відвезли у відділок. Хлопця допитували, намагаючись дізнатися, де він бере листівки, в яких розповідається про переслідування Фалуньгун комуністичним режимом. Але так нічого не дізнавшись, його відпустили.

Однак через три місяці, 2 серпня, його схопили знову. На цей раз вдома у нього конфіскували книги Фалуньгун, листівки та компакт диски зі змістом про Фалуньгун і репресії. Він провів під вартою тиждень.

Через місяць, 15 вересня, Яна знову заарештували. Цього разу його на один рік відправили у виправний табір Сішаньбін.

Там з ним проводили активну роботу по «промиванню мізків», змушували дивитися фільми і читати і проспекти, які ганьблять Фалуньгун, а також писати звіти про свої думки. Нерідко його при цьому били.

Після звільнення у вересні цього року Ян вирішив продовжити навчання. До нього часто дзвонили і приходили додому поліцейські. Однак Ян залишився вірний своїм духовним переконанням.

13 грудня його заарештували знову. Цього разу за нього взявся відомий своєю жорстокістю Вей Цзесян, поліцейський з місцевого центру ув’язнення. Через кілька днів хлопець помер. Це все, що відомо його батькам.

Як розповіли місцеві прихильники Фалуньгун, Вей Цзесян вже 11 років активно бере участь у переслідуванні їхніх однодумців. Особливо жорстоко він ставиться до молодих людей. Незважаючи на свій передпенсійний вік, він може цілу ніч проводити допити. Одного разу він сказав: «По всій країні ще не було прецеденту, щоб учня Фалуньгун успішно перетворили прямо в центрі ув’язнення, я буду першим, хто це зробить». У 2005 році Вей навіть написав книгу для внутрішнього використання про методи ідеологічного перетворення людей.

#img_left_nostream#Камчатка – один з найкрасивіших куточків світу. Камчатський півострів – це колиска димучих вулканів, прозорих озер, багатих річкових долин. Обрисами він схожий на рибу, і щоб помітити це – досить глянути на карту.
 
Камчатка – це багато-багато води: гарячі джерела і гейзери, що викидають клуби пари. Озера і холодні річки. Це скелі і глибокі печери. І яскравий низькорослий чагарник, що росте прямо на застиглій лаві.

Чудеса починаються ще в літаку, що йде на посадку. Спостерігаючи з висоти польоту за грядою димучих вулканів Камчатки, які покриті сліпучо яскравим снігом, видовище мимоволі заворожує погляд. Перед очима повністю від берега до берега відкриває свою красу величезна Авачинська бухта, найвищий діючий вулкан Євразії – Ключевська сопка.

На півострові понад 150 вулканів, у тому числі 40 діючих. Місто і порт Петропавловськ-Камчатський розкинувся біля підніжжя вулкана Авачинський, розташованого на відстані 50 кілометрів. Місто знаходиться між сопками (невисокими пагорбами). Одного разу, коли відбувалася сейсмічна активність Авачинського вулкана Камчатки, зійшовши на сопку, я спостерігала, як розпечена лава стікала схилом вулкана. У вечірній час видно було так чітко, що не знадобився, навіть, бінокль. Видовище яскраве і надовго запам’ятовується.

Вулкани з’являються на місці тріщин у земній корі там, де вони лопаються під натиском гарячих газів, що йдуть із центру землі. На вершині вулкана є кратер, з’єднаний каналом з вогнищем магми – розплавленої маси з глибинних земних шарів. Час від часу магма, пройшовши по каналу, у вигляді лави виливається разом з димом і попелом через кратер. І тоді… рятуйся, хто може! Біля Камчатки безліч підводних вулканів, від виверження яких відчуваються часті коливання землі. До незначних коливань швидко звикаєш, а помічаєш тільки добре відчутні, при яких деренчить і підлога, і меблі. На цей випадок готова «тривожна» сумка. Вулканічну діяльность Камчатки вивчає інститут вулканології та сейсмології.

Одну з важливих ролей економіки Камчатського краю відіграє туризм. Так, тут є що подивитися. Але через високу вартість авіаквитків і відсутність якісних готелів щорічно Камчатку відвідують лише кілька десятків тисяч туристів, а це, погодьтеся, небагато. Будь-який обраний маршрут буде незабутнім. Камчатка зачаровує гарячими джерелами, вулканами, морськими прогулянками, сплавами по гірських річках і катанням на гірських лижах зі схилів гір. Російська гірськолижна збірна більше десяти років тренується на Камчатці.

 

#img_left_nostream# На півострові розташований один з найстаріших охоронюваних заповідників Росії – Кроноцький біосферний заповідник. На його території перебувають 12 активно діючих вулканів, термальні озера, водоспади і долина гейзерів – одне з найбільш великих гейзерних полів світу і єдине в Євразії. У заповіднику водяться горностай і соболь, бурий ведмідь, розташовуються лежбища ластоногих. А ось рептилії на Камчатці відсутні. У Кроноцькому заповіднику мешкає найбільша популяція бурого ведмедя, близько 700 особин. А дикий північний олень зберігся тільки на території заповідника.

Недалеко від крайового центру розташований оздоровчий центр Паратунка з лікувальними термальними водами. У будь-яку пору року під відкритим небом купаються відпочивальники. Вода – завжди тепла, при дотику трохи поколює. У холодну пору року від води йде густа пара.

Головна економічна галузь на Камчатці – видобуток і переробка риби. У Петропавловську розташовані великі видобувні й переробні підприємства. Безліч суден рибалять в Охотському і Чукотському морі. Риба і морепродукти (краби, кальмари, креветки, ікра і печінка) в основному йдуть на експорт.

 

 

 #img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream#

#img_left_nostream#Останнім часом число китайців,  які нелегально приїжджають в інші країни на заробітки різко збільшується. Дехто з них платять гроші за допомогу в нелегальної еміграції,  а деякі виїжджають за кордон за туристичною чи студентською візою і потім там залишаються. Вони кажуть, що за кордоном зарплати високі, умови праці та ставлення до робітників «людяні».

Японський телеканал Fuji TV нещодавно показав передачу під назвою «Життя зі сльозами», в якій розповідається історія про китайця, який 15 років працював чорноробом у Японії, щоб повернути борги своєї сім’ї і відправити свою дочку вчитися до США.

Ця зворушлива історія була подана на тлі гучних заяв китайської влади про економічні успіхи країни. Автори програми також розкривають тенденцію збільшення числа китайських громадян, які виїжджають з Китайської Народної Республіки на заробітки, і готових за кордоном виконувати роботу, яка не вітається серед місцевого населення.

Як сказала співробітник пекінської організації, що займається допомогою в оформленні документів для виїзду за кордон на заробітки на прізвище Лян, збільшення числа виїжджаючих викликано тим, що в Китаї зарплати низькі, ціни на товари високі, охорона здоров’я розвинена погано, навчання дороге, житло придбати важко і т. д.

Вона також розповіла, що вони займаються тільки громадянами, які виїжджають до США. Їм допомагають у підготовці документів та отриманні візи, а потім ці люди залишаються там нелегально. Найнижча ціна поїздки до США 250 тис. юанів ($ 36 тис.), численні нелегали платять від 50 до 70 тис. юанів за незаконний переїзд в США на кораблі.

Особливо багато, за словами Лян, виїжджають із провінції Фуцзянь і Чжецзян. Вони працюють в основному в китайських ресторанах, де китайські господарі забезпечують їм житло та харчування. Зарплату вони відправляють до Китаю своїм сім’ям.

Як повідомило південнокорейське агентство новин Yonhap, серед незаконних мігрантів, які приїхали до Південної Кореї на заробітки, велику частину складають китайці.

Один із них на прізвище Лі розповів, що він приїхав до Південної Кореї під виглядом студента, але не став вчитися, а влаштувався на нелегальну роботу. Він говорить, що в Південній Кореї зарплати, щонайменше, у три рази вище, ніж у Китаї. Причому на батьківщині, за його словами, у робітників статус, як у рабів, їх нещадно експлуатують і при цьому у більшості немає страховок на лікування, пенсій і будь-якого іншого соціального захисту, що стає нерідкою причиною самогубств.

Він також сказав, що хоч навіть й існує постійне побоювання бути депортованим, але в Південній Кореї ставлення до робітників з боку керівництва «людяне», умови праці хороші, плюс висока в порівнянні з Китаєм зарплата, тому ризик виправданий.

За даними Світового банку, в 2008 році китайські емігранти і робочі, які знаходяться за кордоном перевели до Китаю 40,63 млрд. доларів США, що становить 1% китайського ВВП. У деяких районах КНР перерахування родичів із за кордону є основним доходом місцевих жителів.

#img_left_nostream#Найрідкісніших тварин, великих панд, виявляється, на нашій планеті залишилося всього 700 особин. І їм загрожує повне зникнення. Як врятувати цих симпатичних неповоротких тюхтіїв з білою головою і чорними вухами? Колись ці милі й зворушливі ведмеді в «окулярах» мешкали майже на всій території Китаю та В’єтнаму. Але масова вирубка лісів поставила їх на межу виживання, і вони стали рідкісними тваринами. Більшість панд живе під охороною на південному заході Китаю у національних заповідниках.

Стосовно дивовижного забарвлення цих найрідкісніших тварин є стародавня китайська легенда про те, як вони його отримали. Одна дівчинка, яка дружила з ведмедями, померла, і панди дуже сумували. Вони плакали і терли очі лапами. Так і був перенесений темний колір лап на їхні очі. Ведмеді від горя обняли себе і вийшли відмітини чорного кольору на вухах, плечах і задніх лапах.

Панди живуть у густих бамбукових лісах. Протягом усього року ліси, що знаходяться в гірських районах, оповиті низькими хмарами і щільною імлою. У неволі панди живуть до 30 років. Скільки вони живуть у природі, точно невідомо, але менше, ніж у заповідниках. Харчуються листям і пагонами бамбука. Іноді ці самі рідкісні тварини поїдають й інші рослини, фрукти, кору дерев і навіть рибу, якщо вдається її зловити.

Але основна одноманітна й малопоживна їжа – це бамбук. Щоб насититися, вони змушені з’їдати до 18 кілограмів бамбука на день. А бамбук – неймовірно цікава рослина! Багато його видів ростуть дуже швидко. Бамбук, який виріс із насіння розростається до цілого гаю. Потім він зацвітає і, давши насіння, гине весь гай. Для утворення пагонів із насіння потрібно до 3 років. Квітучий бамбук пророкує злидні й без того найрідкіснішим тваринам.

Найбільш небезпечні вороги панд – червоні вовки, а також люди, які вирубують ліси, полюють за цінним хутром, несучи цим загрозу повного знищення.

У дикій природі панди живуть поодинці й зустрічаються лише раз на рік у шлюбний період. Зазвичай самка приносить одного сліпого, голого і безпорадного дитинча. Очі у ведмежати відкриваються через 30 днів. Новонароджений – рожевий, наче порося. Панда-крихітка важить вусього 175 грамів. А через три тижні після народження ведмедик набуває «фірмових окулярів» і чорного забарвлення лап і вух. У два місяці дитинча важить у 20 разів більше, ніж при народженні. Дитинчата залишаються з пандою-мамою до трьох років.

Так, пандам, які живуть в умовах дикої природи, не позаздриш. Людина освоює все більше їхніх територій, тож у короткий шлюбний період, що триває лише три дні, панди не встигають знайти собі пару. І залишаються без потомства. Тому кожен новонароджений – велика цінність і радість. Якщо людина припинить вирубку лісів, або відведе більше територій під заповідники, у найрідкісніших тварин буде більше шансів вижити.
 
Панда – національне надбання Китаю, символ миру і дружби. Тому в 1995 році китайський фермер, який застрелив велику панду і намагався продати її шкуру, був засуджений на довічне ув’язнення. Панда належить до найбільш рідкісних тварин і занесена до Червоної книги.

 

#img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream#