Blog

Китайські ЗМІ повідомляють, що пожежа спалахнула о 2 годині ночі за пекінським часом. Протягом семи годин 24 бригади пожежників боролися з вогнем. Всього в селі більше 750 будинків. Врятувати вдалося тільки 400 з них.

У даний час встановлюється причина пожежі, а також проводяться рятувальні роботи.
#img_center_nostream#

Корисні властивості листя евкаліпта оцінили не лише коали, помічені вони також і австралійськими аборигенами. Евкаліпт називають  деревом-насосом, бо  його  розгалужена  коренева система  може висмоктати до 300 літрів води з ґрунту на добу. Наприклад, наша рідна берізка – лише 40. Накопичену вологу евкаліпти випаровують  разом з власними фітонцидами – антимікробними речовинами рослинного походження. Ось таким чином, знаходячись в евкаліптових гаях, можна насолоджуватися не лише приємним запахом, але  й отримати хорошу антибактеріальну обробку верхніх дихальних шляхів.
 
Основною діючою речовиною ефірного масла, що отримується з листя рослини, є евкаліптол (70%  – 80%), проте окрім цього евкаліпт містить різні спирти і альдегіди, і безліч інших речовин. Тому масло евкаліпта, набагато ефективніше, ніж евкаліптол, що отримується в лабораторних умовах. Це ще раз підтверджує той факт, що натуральні продукти ефективніші, ніж окремі їх елементи, що отримуються хімічною промисловістю.

Найбільш відома дія евкаліпта  – відхаркувальна, тому він найчастіше застосовується при захворюваннях верхніх дихальних шляхів (фарингіті, трахеїті, ангіні, бронхіті, пневмонії, легеневому туберкульозі).  Окрім цього евкаліпт має потужну бактерицидну і противірусну дію, що зумовлена наявністю аромадендрена і феландрена. Ці речовини при контакті з киснем утворюють озон, що негативно діє на життєдіяльність бактерій.  Дослідження показали, що аерозоль, що містить 2% масел, вбиває до 70% стафілококів, що знаходяться в повітрі.

#img_left_nostream#Аборигени обв’язували листям евкаліпта рани, бо знали про його ранозагоювальний, протизапальний, болезаспокійливий і дезинфікуючий ефекти. Тому настій евкаліпта рекомендують застосовувати при бешихах, абсцесах, флегмонах і гнійних захворюваннях шкіри.

Евкаліпт може впливати  й  на емоційний стан людини. Він діє мобілізуюче: допомагає зібратися з думками, зосередитися, додає пильності  та  уважності. Прохолодний і стриманий аромат цього масла також підтримає при важкому душевному стані, або у випадках, коли людина вбита горем.

Народна медицина рекомендує застосовувати відвар листя евкаліпта лозеподібного при бронхіальній астмі та гострих респіраторних захворюваннях, а також болях в кишечнику і гастриті.  В цьому випадку 10 грам сухої подрібненої сировини кип’ятять 15 хвилин у склянці води. Потім проціджують і доливають до первинного об’єму кип’яченої води. Приймають  4 рази на день, починаючи із столової ложки і збільшуючи з кожним прийомом до чверті склянки.

Рівень китайської медицини в давні часи був воістину високий. У арсеналі медиків  Стародавнього Китаю одних лише методів нелікарської дії існувало близько сотні. Згідно збереженим палацовим  хронікам, і офіційним документам дипломатичних  листувань, деякі імператори Піднебесної  доживали до 200 років, а дітей зачинали у віці 140 років.  Звичайно, в імператорському палаці була величезна кількість вчених-медиків, які невпинно стежили за здоров’ям імператора, але все-таки це може свідчити про високий рівень китайської медицини.

На відміну від сучасної західної медицини, що не приділяє належної уваги проблемам профілактики, китайська медицина розглядала питання збереження здоров’я і здорового способу життя як важливу складову медичних знань. Відома приказка свідчить: «Пізно копати колодязь, коли захотілося пити». Іншими словами, щоб мати здоров’я, необхідно вести правильний спосіб життя і постійно строго вимагати від себе.

Тіло людини в китайській медицині розглядалося як складна багаторівнева система, що не обмежується лише матеріальною складовою, тому і  підхід  до лікування  також  був більш глибший, більш фундаментальний. Фізичне тіло розглядалося лише як поверхневий рівень, за ним слідував рівень системи меридіанів і енергетичних каналів, далі – емоційний рівень. Визначальне  значення мала психіка людини, її  духовна складова.  У такій системі кожен вище розташований рівень ієрархії  впливав на нижній. Таким чином, для того, щоб прибрати симптоми і досягти видимого благополуччя можна впливати на фізичне тіло. Проте для того, щоб знайти здоров’я, людина повинна змінитися сама. Вона повинна досягти гармонії з природою і знайти душевний спокій.

#img_left_nostream#Вчення про «золоту середину» – шлях до здорового способу життя

Згідно уявленням стародавніх китайських медиків, хвороба зароджується в свідомості. Тому концепція здорового способу життя включає, перш за все, правильне мислення, усвідомлення зв’язку причин явищ та  їх наслідків, дотримання помірності  і збереження природної натуральності.

У Стародавньому Китаї люди відрізнялися спокійним темпераментом, стриманістю в звичках і емоційних пристрастях. Завдяки цьому досягався внутрішній душевний спокій. Такий спосіб життя китайців сформувався під впливом учень конфуціанства і даосизму. Ці два вчення визначили розвиток всіх наук Стародавнього Китаю і, особливо, китайської медицини. Окрім іншого, конфуціанство і даосизм прищепили давньому суспільству поняття про «золоту середину» і серединний шлях, дотримуючись якого можна залишатися непереможним. Згідно з цими уявами, людина повинна уникати крайнощів у всіх аспектах і тоді зможе знайти здоров’я.

Із цього приводу даос Ге Хун в книзі «Ней Пянь» виклав своє розуміння взаємозв’язку між здоров’ям і дотриманням помірності. На думку вченого, основними причинами руйнування  здоров’я людини є надмірні емоції. Наприклад, такі як печаль, заздрість, бездіяльність, надмірна радість, неробство, пияцтво. Досягаючи своєї межі, вони неодмінно приведуть до фізичного виснаження і смерті.  Тому той, хто прагне мати  міцне здоров’я і довге життя, не повинен понад міру слухати і дивитися, пити й їсти, сидіти і робити, розмовляти і одягатися.

Вдосконалення тіла, як частина здорового способу життя

Поняття про «золоту середину», також поширюються і на фізичну активність. Тому китайська медицина рекомендує людині виконувати певну кількість фізичної роботи. В цьому випадку Ці та кров зможуть безперешкодно циркулювати, і внутрішні органи зможуть добре працювати. Тривала гіподинамія приводить до застою Ці  й крові, до виснаження функціональних можливостей селезінки і шлунку, що приводить до безсилля, слабкості кінцівок і апатії. У книгах по китайській медицині говориться про те, що «тривале лежання ранить Ці». Надмірна фізична перевтома може привести до пошкодження Ці й до різного роду патологій, але розумна фізична активність, безумовно, корисна: тренування підсилюють циркуляцію життєво важливих речовин і сприяють кращому засвоєнню їжі.

У харчуванні китайська медицина також рекомендує дотримувати помірність. Не слід підсилювати п’ять смакових якостей їжі. Таке прагнення приведе до порушення роботи внутрішніх органів. Дуже солоне шкідливо для серця, надмірно гостре порушить роботу печінки, дуже кисле згубно для селезінки, надмірно гірке шкодить легеням, а надлишок солодкого  викличе дисфункцію нирок. Надмірне харчування і обжерливість приведе до ожиріння і порушення циркуляції Ці  та крові.

#img_right#Кажучи про здоровий спосіб життя, не можна не згадати про багаточисельні немедикаментозні методи, які й до цього дня використовуються китайцями. Підтримувати тіло в здоровому стані допомагають дихальні вправи, бойові практики, медитація, цигун та  інші методи, науки Стародавнього Китаю, що залишились у  спадщину. Вони, як і лікарські рослинні засоби, також використовуються для збереження здоров’я і запобігання захворюванням.

Більшість методів практик пов’язані з методами вдосконалення системи Дао. За часів династії Чжоу (близько 1100 – 221 до н. е.)  даоси залишались на самоті у високих горах, щоб посвятити своє життя пошуку шляхів до істини і досягти прояснення розуму. Вони знаходили душевний спокій і жили величезну кількість років, практикуючи бойові мистецтва і займаючись медитацією. Вдихаючи високогірне повітря, насичене Ці та вживаючи трави, вони знаходили довголіття. І хоча багато знань передавалися таємно, деякі методи вдосконалення відкриті й сьогодні поширюються в суспільстві.

Таким чином, китайська медицина дає людині усвідомлення принципу, що хворобі легко запобігати, а не лікувати. Дійсне здоров’я можна знайти, лише слідуючи принципам Всесвіту і дотримуючи здоровий спосіб життя.

Інгредієнти:

Білки яєчні — 100 г
Цукор — 260 г
Пудра ванільна — 1 г
Кислота лимонна — 1 г

Технологія приготування

Для тістечок безе вам потрібно приготувати білково-збивне тісто, що складається з яєчних білків і цукру, які беруть у співвідношенні 1:2,6. Для отримання якісної маси білки перед збиванням охолоджують до температури 2°С. Неохолоджені білки погано збиваються, а випечений напівфабрикат буде розпливчастим.

Для того щоб білки краще збивались, додають лимонну кислоту. Спочатку збивають білки до збільшення їх обєму в 7 разів, потім повільно додають ванільну пудру, цукор (50% від всієї кількості за рецептурою). Після цього білки змішують з рештою цукру. Тобто весь цукор вводять не одразу, а за кілька разів.

Отриману масу швидко (через те що відбувається випаровування повітря, якість стає низькою, збільшується щільність, знижується формостійкість) відсаджують у вигляді кульок за допомогою кондитерського мішку на листи, які змазують жиром або застелюють пергаментом. Вироби випікають протягом 20—30 хв. за температури 100—120°С). Безе готові!

Для того щоб оздобити тістечка безе можна приготувати, наприклад, шоколадно-горіховий крем. Для цього обсмажують горіхи і подрібнюють за допомогою блендера. Шоколад розтоплюють на водяній бані і дещо охолоджують. Тим часом збивають вершки (бажано 35% жирності). У збиту масу додають подрібнені горіхи та розтоплений шоколад. За допомогою кондитерського мішка тістечка безе оздоблюють зверху кремом.

Поширеним дефектом під час приготування білково-збивного тіста для тістечок безе є те, що маса розпливається під час випікання. Причиною цього є наступне: білки погано збиті, або в білкову масу потрапили жовтки, посуд та інвентар не охолоджені, не очищені від жиру. Або ж у тісто додали забагато цукру. Нагадаємо, що оптимальним вважається співвідношення білків до цукру, як 1:2,6.