Blog

Хтось любить займатися у спортзалі, комусь подобаються піші прогулянки, а хтось віддає перевагу серйозним заняттям, скажімо, баскетболом. Якщо вам до душі танці або плавання – такі аеробні види тренувань саме для вас. Плавання – спорт, заняття яким перетворює фігуру. Плавайте – і геть зайві кілограми та поганий настрій!

Чому плавання?

Позитивна дія запливів у басейні на самопочуття просто дивна. Плавання дозволяє зміцнити здоров’я і поліпшити зовнішній вигляд. Воно підвищує витривалість, розвиває гнучкість, збільшує працездатність. Це найбільш щадний вид спорту, оскільки ризик травм мінімальний.

У воді маса тіла людини зменшується в 10 разів, а природжена здатність триматися на воді дозволяє уникнути ударів. У басейні може тренуватися навіть той, хто ніколи не займався спортом. Отже, плавання – кращий вихід у випадку, коли силові види спорту протипоказані, якщо є проблеми з суглобами, спиною, надлишковою вагою, а також при вагітності.

#img_right#Плавання – заняття загальнозміцнююче, у ньому задіюються всі основні групи м’язів, залежно від стилю плавання. Активно тренуються м’язи живота, рук, плечового поясу, стегон, сідниць. Окрім м’язового тренування, плавання зміцнює суглоби, додає їм гнучкості, особливо це стосується стегон, шиї, рук.

Плавання належить до аеробних вправ: під час трьоххвилинного запливу м’язи споживають максимальну кількість кисню. Серед переваг плавання слід назвати зниження артеріального тиску, що зменшує ризик виникнення серцево-судинних захворювань.

Плавання оптимізує серцевий ритм і кровообіг. Знижується також частота дихання, посилюється відтік крові до легенів – це найкоротший шлях до спалювання зайвих калорій. Взагалі при заняттях аеробними видами спорту організм використовує максимальну кількість кисню, що надходить, і працює в оптимальному режимі.

Згідно з даними Американської Асоціації водного фітнесу (USWFA), водні вправи мають наступні переваги:

 •сприяють підвищенню витривалості та гнучкості

 •оптимізують м’язовий баланс (багато хто із спортсменів-професіоналів частину тренувань         обов’язково проводять у басейні) 
  
 •роблять фігуру стрункою і граціозною

 •активізують кровообіг

 •застосовуються як реабілітаційна терапія при м’язових і суглобових травмах

 •дозволяють контролювати оптимальну вагу

 •знімають напругу

 •підвищують працездатність, надають життєвої сили

Вибирайте свій спосіб спілкування з водою

Деякі вважають плавання несерйозним видом спорту, особливо ті, хто звик на тренуваннях працювати "до сьомого поту". Існує маса різних підходів до вправ у басейні, починаючи від простих запливів і закінчуючи аква-аеробікою, і всі вони приносять неоціниму користь серцю, легеням і м’язам. Ось лише деякі види вправ, які можна виконувати у воді.

•Ходьба і біг у неглибокій воді – настільки ж корисні, як прогулянки на суші, проте менш травматичні. Глибина – до пояса або по груди. Опір води робить цю вправу максимально ефективною.

•Аква-аеробіка – дивний спосіб зміцнити серцево-судинну систему. Звичайна аеробіка – це комплекс ритмічних рухів. Такий же 20-хвилинний комплекс проводиться у воді – долаючи опір води, досягаємо найбільшої ефективності тренування.
   

•Водний шейпінг – задіяні м’язи верхньої і нижньої частини тіла. Інколи використовуються різні пристосування, але зазвичай досить опору води. Зміцнює м’язи і надає їм бажаної форми.

•Ходьба і біг у глибокій воді – ноги не повинні торкатися дна басейну. При цьому можуть використовуватися плавальні пояси та інші пристосування, а також різні види бігу.

•Вправи біля бортику – тримаючись за поручні, виконуємо різні вправи на розтяжку.

•Розтяжка – повільні рухи і затримки в певних положеннях після кожного тренування. Сприяє прогріванню всіх груп м’язів, дозволяє уникнути слабкості після занять.

•Запливи уздовж доріжок різними стилями – починаючи з одного-двох і поступово збільшуючи їхню кількість.

Ви можете обрати собі найбільш відповідний вид вправ, що виконуються у воді. Спробуйте – і Ви здивуєтеся, чому раніше не зробили цього!

Ось, наприклад, у 2001 році американські лікарі повідомили про унікальний випадок – пацієнтці Дон Бессер видалили паразитичного черв’яка з мозку. Як припускала сама потерпіла, черв’як потрапив у її організм під час вживання страви мексиканської кухні з начинкою із свинини.

Після того випадку жінка три тижні хворіла, а потім у неї почалися епілептичні напади, що перетворили її життя на муки. Через три роки вона була ретельно обстежена. Лікарі з усесвітньо відомої клініки Mayo заявили, що єдиний спосіб позбутися припадків – видалити черв’яка з мозку. Хоча необхідність операції на мозку не здавалася Дон простим виходом, вона погодилася.

Хірурги працювали протягом шести годин. Весь цей час жінка знаходилася при свідомості, причому для зняття болю використовувалася лише акупунктура і легкі анестетики. Це було необхідно, щоб лікарі могли ідентифікувати ділянку, в якій вони працюють, і не пошкодити життєво важливих зон. Перед роботою вони стимулювали місце розрізу слабким електрострумом і розпитували хвору про відчуття.

Крім того, протягом всієї операції з Дон розмовляли. Вона знає дві мови, тому розмови велися і англійською, і іспанською. Лікарі знайшли і видалили паразита, який виявився мертвим і вже почав розкладатися, ушкоджуючи при цьому навколишні клітини мозку.

Пам’ятка любителям суші

Любителям суші також загрожує велика небезпека. Японські хірурги були шоковані, коли знайшли черв’яків у голові одного з прихильників цієї страви. Сьогодні, на жаль, суші стали одним із популярних ласощів.

Численні суші-бари і японські ресторанчики міцно завоювали своє місце під сонцем у нашій країні. Багато любителів східної кухні вважають, що суші – це здорова, смачна і низькокалорійна їжа. Проте, сира риба може стати носієм стрічкових і круглих черв’яків. Знищення цих паразитів можливе, для цього лише потрібно проварювання або заморожування продукту до 0 – 4 °C.

За багатолітню пристрасть до сирої риби японський службовець Шота Фуджівара поплатився власним здоров’ям. Великий прихильник суші та сашимі Шота Фуджівара, почав скаржитися на важкий головний біль, який він пов’язував із стресами на роботі. Сильна мігрень, що почалася, перейшла незабаром у порушення рухових функцій. Проте проведене сканування мозку і рентген не дали точних результатів. Фуджіварі зробили місцеве знеболення і через деякий час через пори шкіри на поверхню почали виповзати крихітні черв’яки. Розтин черепа допоміг японським медикам виявити гігантську кількість дрібних черв’яків, що виповзали з голови. Про існування черв’яків Шота Фуджівара навіть не підозрював.

Будь-яка риба, у тому числі й морська, вражається гельмінтами, тобто глистами. Як стверджує керівник міського кабінету паразитарних хвороб і тропічної медицини при клінічній інфекційній лікарні № 1, доктор медичних наук, професор Александра Бронштейн, рівень ураження гельмінтозами найбільший там, де поширене вживання сирої риби, пише Педиатрика.ру. «Ви не уявляєте, скільки японців і  корейців заражені гельмінтами, яких вони отримали від сирої риби», – говорить Бронштейн.

#img_right#У національній кухні острівної нації спрадавна використовується рис і риба. Саме ці продукти і є основою суші. Головною особливістю цієї страви японські кухарі вважають збереження первинного смаку і зовнішнього вигляду продукту.

Класичні суші не мають жодної обробки. Сира риба в країні висхідного сонця асоціюється з довголіттям. Це невід’ємна частина здорового харчування, вважають японці. Адже, морепродукти багаті мінеральними речовинами і мікроелементами. І саме рис, з якого починається суші, містить клітковину, що відіграє важливу роль у травленні. Будучи низькокалорійним продуктом, «колобки» придбали ще більшу популярність як засіб боротьби із зайвими кілограмами.

Проте любителям суші не варто забувати, що вони можуть стати жертвою паразитів.

Джерело: Будь здоровий! Здоров’я не купиш!

До таких висновків прийшли британські вчені з університету Бата. Їхні висновки ґрунтуються на результатах декількох експериментів за участю добровольців, на яких проводились експерименти з холодною водою, а також на дослідженнях, проведених у клініках і лікарнях.

Так, волонтерів просили занурити їх "не домінуючу" руку у ванну з теплою водою (37°С) на дві хвилини, після чого занурити ту ж руку у ванну води з льодом (1-2°С). Під час цих процедур був виміряний больовий поріг ("точка", при якій людина інтерпретує якусь дію як біль) і поріг терпимості (момент, починаючи з якого стерпіти біль неможливо). Представниці прекрасної статі "програли" чоловікам за обома параметрами.

Виявляється, жінки протягом життя зазнають більшої кількості "епізодів болю", хворобливі відчуття у них виявляються у різних ділянках і турбують з вищою частотою.

Учені кажуть, що протилежні точки зору (ніби то, статі рівні або чоловікам гірше) виникли через те, що відмінності ігнорувалися або статистично усереднювалися, а дослідники зосереджувались на біологічних механізмах, на зразок генетичних і гормональних відмінностей, не беручи в розрахунок не менш важливі соціальні та психологічні чинники.

Один із прикладів — це різні стратегії, якими користуються чоловіки й жінки, щоб упоратися з болем. Тоді як жінки мають тенденцію концентруватися на емоційних аспектах болю, чоловіки приділяють більше уваги самим фізичним відчуттям.

#img_right#Тому чоловіки мають вищий больовий поріг і терпимість, тоді як пов’язані з болем емоційні переживання лише посилюють страждання жінок. Іншими словами, в статей абсолютно різні підходи до болю. Якщо чоловік, перш за все, думає про те, як від болю скоріше позбутися, або як з ним жити надалі, то жінки "поринають" у больові відчуття з головою, не думаючи повертатися.

Окремо було обстежено 98 пацієнтів з хронічним болем для яких була організована програма реабілітації, що включає фізіотерапію, психологічні обробки і працетерапію.

Відразу ж після програми і чоловіки, і жінки продемонстрували зниження інтенсивності болю, проте три місяці потому жінки повідомили про ті ж самі больові відчуття, від яких вони страждали до реабілітації. Чоловіки – ні, їхній біль залишився там же, де й був після відновних процедур.

Відмінності виявилися і в рівнях страху, пов’язаного з передчуттям больових відчуттів. Ці побоювання і занепокоєння додатково емоційно забарвлюють больові відчуття жінок. Знову-таки стає лише гірше.

#img_left_nostream#"Якби ви раніше сказали, що жодних відмінностей у сприйнятті болю між чоловіками і жінками немає, ніхто б не почав з вами сперечатися», — говорить керівник групи дослідників психолог Ед Кіо. — «Ми показали, що ця точка зору невірна. Тепер слід задуматися, чому ці відмінності є, і чи можемо ми створити метод лікування болю відповідно до кожної статі ".

Проте професора Гевіна Кенні, анестезіолога з Королівської лікарні в Глазго, результати виконаної роботи Кіо здивували. «20 років тому ми самі проводили подібне дослідження із залученням пацієнтів, які пройшли абдомінальну хірургію — надзвичайно хворобливу операцію», — розповів Кенні, – «Ста пацієнтам ми роздали пристрої з кнопкою, при натисненні на яку надходило додаткове знеболююче. Ми тоді виявили, що чоловіки використовували на 25% більше морфію».

Втім, здивування не заважає професорові називати результати цього нового дослідження цікавими, оскільки вони порушують психологічні аспекти проблеми.

Тим часом, Кенні відзначив, що в експериментах із зануренням рук у крижану воду чоловіки можуть вибрати "мужній підхід" і протримати руку набагато довше, ніж жінки, лише тому, що вони хочуть підтримати престиж сильної статі.

Так або інакше, статеві відмінності в сприйнятті болю залишаються темою для дискусії в науковому співтоваристві. Проте про різні підходи до зняття больових відчуттів у зв’язку з цими відмінностями вчені говорять все частіше.

Але відмітьте, притому, що жінки сильніше страждають від болю, живуть вони все одно довше за чоловіків.