Blog

#img_left_nostream#Хоч навіть у Китаї й існує сувора заборона на публікацію новин на чутливі для уряду теми, але китайським кореспондентам все ж таки іноді вдається прорвати цю блокаду. Недавно один пекінський журналіст опублікував статтю про зловживання владою одного з чиновників провінції Ляонін. Після чого цього журналіста заарештували. Про цей інциндент повідомили деякі китайські ЗМІ, що викликало велику незадоволеність серед простих людей діями влади і велику підтримку арештованому кореспондентові.

Як повідомила 9 січня газета «Вашингтон пост», 1 січня в пекінському журналі «Юридична особа» з’явилася стаття про самоправство чиновників повіту Сифен провінції Ляонін. Через три дні після виходу номера журналу, до Пекіна приїхали співробітники органів громадської безпеки провінції Ляонін з ордером на арешт автора статті, вони збиралися порушити проти нього кримінальну справу. Це викликало незадоволеність пекінських ЗМІ, і вони викрили ці дії чиновника щодо кореспондента в своїх повідомленнях. Буквально через 4 дні після цього в Інтернет-форумах було опубліковано близько 30 тисяч коментарів людей з цієї нагоди, із засудженням дій місцевої влади. Після чого офіційне ЗМІ КПК «Сінхуа» повідомило, що справа кореспондента вже закрита і що йому нічого не загрожує.

Як повідомляє газета «Вашингтон пост», в Пекінському університеті «Чінхуа» є близько 200 студентів, які навчаються журналістиці, вони систематично повинні відвідувати 2-годинний урок, який називається «Журналістика марксизму», а також спеціальні уроки з історії політики Тибету, на яких їм розповідають всю пропаганду КПК, ганьблячи Далай-ламу. Коли кореспондент зв’язався з деякими студентами з цього інституту і запитав, що таке урок «журналістика марксизму», ніхто не міг ясно відповісти, багато хто взагалі не надає цьому уроку ніякого значення, просто вимушені його відвідувати.

Хуа Мин. Велика Епоха

#img_left_nostream#11 січня 4-й канал англійського телебачення в передачі під назвою «Одна мрія, одна в’язниця» розповів про те, що дружина арештованого китайського правозахисника Ху Цзя Цзен Цзіньєн разом із двомісячною донькою знаходиться під домашнім арештом.

У передачі розповіли, що кореспондент 4-го каналу поїхав узяти інтерв’ю у Цзен Цзіньєн, але коли він хотів в’їхати на машині в двір будинку, де живе Цзен, там виявилося безліч переодягнутих міліціонерів, які не пропустили його машину. На другий день, коли кореспондент підійшов до вікон квартири Ху Цзя за будинком, йому вдалося поговорити з Цзен Цзіньєн через вікно.

Кореспондент організації «Репортери без кордонів» розповів, що 8 січня один німецький кореспондент так само через вікно спілкувався з дружиною правозахисника Ху Цзя, потім це помітили міліціонери і закрили штори в квартирі, перервавши їхнє спілкування. Біля квартири Ху Цзя постійно чергує більше 20-ти міліціонерів.

Кореспондент організації «Репортери без кордонів» також відзначив, що хоч навіть вже зі всіх кінців світу закликають китайську владу звільнити Ху Цзя, вони не тільки не звільнили його, але ще підсилили нагляд за його дружиною. Вони не дозволили адвокатові зустрітися з нею і навіть декілька годин протримали його під домашнім арештом. Одного фотокореспондента, якому вдалося зробити декілька знімків біля будинку правозахисника, змусили видалити всі кадри з фотоапарата. Всі ці дії влади безпосередньо порушують прийняті ними нові правила про вільну дію іноземних кореспондентів в континентальному Китаї. Ці правила були прийняті рік тому, щоб підтвердити західним спостерігачам, що в Китаї є свобода слова.

Правозахисник Ху Цзя був арештований у себе вдома 27 грудня 2007 р. і до цього дня знаходиться в ув’язненні. Його звинувачують у спробі скинення уряду.

Чжоу Чен. Велика Епоха

У Мельбурні стартував Відкритий чемпіонат Австралії з тенісу.

За даними Радіо "Свободи", результати матчів першого дня в чоловічому одиночному розряді за участю тенісистів, що входять до числа 32-х сіяних:

Рафаель Надаль (Іспанія, 2) – Віктор Троїцки (Сербія) – 7:6, 7:5, 6:1

Микола Давиденко (Росія, 4) – Мішель Ллодра (Франція) – 7:5, 7:5, 6:3

Енді Роддік (США, 6) – Лукаш Длуги (Чехія) – 6:3, 6:4, 7:5

Рішар Гаське (Франція, 8) – Нік Ліндал (Австралія) – 6:0, 6:1, 3:6, 6:2

Жо-Вільфрід Тсонга (Франція) – Енді Мюррей (Великобританія, 9) – 7:5, 6:4, 0:6, 7:6

Томмі Робредо (Іспанія, 11) – Міша Звєрєв (Німеччина) – 4:6, 2:6, 7:6, 6:4, 7:5

Михайло Південний (Росія, 14) – Матьє Монкур (Франція) – 6:0, 6:2, 7:6

Штефан Кубек (Австрія) – Карлос Мойя (Іспанія, 16) – 7:6, 6:7, 7:5, 6:4

Гільєрмо Гарсія-Лопес (Іспанія) – Хуан Ігнасіо Чола (Аргентина, 18) – 6:4, 6:2, 1:6, 6:2

Іво Карлович (Хорватія, 20) – Джеймі Бейкер (Великобританія) – 6:4, 6:4, 6:7, 6:4

Поль-Анрі Матьє (Франція, 23) – Віктор Ханеску (Румунія) – 6:1, 7:6, 6:2

Яркко Ніємінен (Фінляндія, 24) – Френк Дансевіч (Канада) – 6:3, 6:1, 5:7, 2:6, 6:1

Станіслас Ваврінка (Швейцарія, 26) – Жюльєн Беннето (Франція) – 6:3, 6:3, 6:3

Шахраюй Симон (Франція, 28) – Бобі Рейнольдс (США) – 4:6, 6:4, 6:2, 6:7, 6:4

Філіп Кольшрайбер (Німеччина, 29) – Роко Каранушич (Хорватія) – 6:4, 7:6, 6:1

Ігор Андрєєв (Росія, 31) – Андрій Павло (Румунія) – 5:7, 6:2, 7:6, 6:3

Крім того, в друге коло вийшов росіянин Євгеній Корольов, чиїм суперником був іспанець Марсель Гранольєр-Пуйоль. Корольов переміг – 7:5, 6:2, 6:0.

#img_center_nostream#

Перед Новим роком був офіційно відкритий Китайський національний центр виконавчого мистецтва. В той час як китайські чиновники оголосили його „найбільшим” центром виконавчого мистецтва у світі, „ який у два рази перевершує за розміром Центр мистецтв імені Кеннеді у Вашингтоні”, представники центру мають великі проблеми з пошуком спектаклів, які будуть у ньому проходити.

#img_left#Ігноруючи китайських архітекторів, як це часто буває у великомасштабних проектах Китаю, китайський режим найняв французького архітектора Пола Ендрю. Характерною рисою побудованого центру, який нагадує скляне металічне яйце сіро-блакитного кольору, що плаває на поверхні штучного озера, є величезний підводний вхідний тунель.

Враховуючи, що у терміналі міжнародного аеропорту ім. Шарля де Голля, спроектованого паном Ендрю, обвалився дах [в 2004 р.], цілком можливо, що найкращим способом проникнення до Центру мистецтв стане гондола, яка впливатиме в бокові двері.

Початково планувалося, що ця будівля, замовлена комуністичним режимом Китаю, відкриється в 2003 році. Однак даний проект через численні затримки у зв’язку із страйками та критикою на десятки мільйонів доларів перевищив намічений бюджет.

На довгоочікуваній церемонії відкриття директор так званого культурного центру Чень Пін розтлумачив його основне призначення: Центр є „конкретним прикладом зростаючої „м’якої сили” Китаю, а також його всеосяжної національної сили”.

Слова Ченя Піна, звичайно, нікого не дивують, якщо взяти до уваги, що роль „культури” з того часу, як компартія захопила владу в Китаї в 1949 р., була зведена до пропаганди, направленої на посилення контролю над населенням. Ця „культура” заохочує до вірності компартії Китаю (КПК), створюючи ілюзію, що Китай та компартія – це тотожне поняття.

Під час „культурної революції” (1966-1976) КПК відкрито заявила про свій намір викоренити 5-тисячолітню традиційну культуру Китаю. Тисячі храмів, нечисленні артефакти, малюнки, скульптури, літературні праці й стародавні споруди були систематично знищені

Безкрая й глибока, натхненна божественним культура, яка надавала величезного значення моралі та шануванню духовних цінностей, не знаходить свого місця в атеїстичній доктрині КПК і навіть розглядається як загроза партії та її необхідності утримувати ідеологічний контроль.

Заступник директора Центру виконавчого мистецтва Ван Чженмін висловився щодо складнощів із заповненням графіку спектаклів: „Це важко для нас, оскільки опера та балет, насправді, є імпортованими нами видами мистецтва. В балеті ми більш сильні, але більшість наших найвідоміших праць – це „червона” класика 40-річної давнини. З оперою проблем більше, тому що більшість популярних класичних творів й нових робіт – всі з-за кордону. 

Майже всі китайські артисти, які з’являються на сцені, представляють культуру Заходу. Один сумно-смішний виняток – це ансамбль танцю військово-повітряних сил Народно-визвольної армії, який представляє „класичний” балет епохи раннього соціалізму „Сестри Цзян”.

Китай має одну з найбагатших культур, відомих в історії людства. Чому пан Ван, експерт з Китаю, не знає, що ставити в інаугураційний сезон Центра мистецтв, який КПК іменує основним культурним центром китайського виконавчого мистецтва? Чому його пізнання про кращі зразки китайської культури обмежуються лише спектаклями 40-річної давнини, які були поставлені з метою пропаганди комунізму в Китаї?

Пан Ван, так само як і більшість китайців сьогодні, є жертвою знищення та викривлення китайської культури компартією Китаю. Будучи нездатною повністю викоренити п’ять тисяч років культури, КПК перекручує й підроблює традиційну культуру Китаю для того щоб пристосувати її до своїх ідеологічних цілей.

Вони спотворили історичні факти, викинувши те, що не відповідає ідеології КПК, зменшили значення героїчних подвигів, натхненних духовною свідомістю, звеличили вчинки жорстоких китайських правителів та знищили духовну сутність, яка була ядром традиційної культури Китаю у минулому.

Вони знищили китайську культуру, і це – найстрашніший злочин. Культура є духовною основою, моральністю, принципами, з яких сплітається тканина суспільства. Культура дає людям можливість пізнати себе та відчути національну приналежність.

КПК втягнула весь Китай у свою власну комуністичну культуру насилля, обману, жорстокої боротьби, зрадництва, безчесності, жадоби до успіху й нехтування інтересами інших заради власної вигоди. Догматичний атеїзм знищує почуття морального обов’язку й доброти по відношенню до інших людей.

Сьогодні в Китаї КПК стала беззаперечною, основною владою, що винищує духовний пошук і ставить себе на місце Бога.

Однак намічається й шлях воскресіння. Традиційна культура Китаю відроджується у формі грандіозних широкомасштабних театральних постановок, представлених телебаченням „Нова династія Тан” (ТБНДТ) у Нью-Йорку. Автори постановки – творчий колектив „Божественне мистецтво”. Постійна трупа артистів репетує цілий рік, занурюючи себе у красу китайської традиційної культури.

Представник ТБНДТ Керрі Хан сказала: „Це трагічно, що китайці втратили свою культуру. Наші спектаклі сприяють її відродженню”.

Розмовляючи з членами аудиторії після спектаклю, пані Хан додала: „Багато китайців, які живуть за кордоном, і китайці-туристи після перегляду шоу були глибоко вражені. Побачивши захоплену реакцію західних членів аудиторії та величезний успіх спектаклю, вони навіть відчули гордість від того, що вони китайці. Як чудесно спостерігати їхній піднесений настрій та усміхнені обличчя!”.

Пробудження китайських людей, їхнє усвідомлення своїх традиційних коренів ставить КПК у тяжке становище. Вона здійснює спроби зупинити ці представлення, що проходять по всьому світові, та відмовити людей від їх відвідування. Однак своїми діями вона, навпаки, лише підвищила авторитет цих спектаклів та зацікавила ще більше людей, включаючи й тих, кому просто стало цікаво, через що піднявся весь цей гамір.

Китайці знову відновлюють зв’язок зі своєю культурою, а міжнародне суспільство має можливість дізнатися, що насправді являє собою Китай. Люди, які відвідують ці спектаклі, не тільки є глядачами всесвітньо відомого чудового представлення, але й свідками того, як на їхніх очах створюється історія.

Автор Майкл Макхонен є переможцем Нагороди Джеміні (Gemini Award). Його перший художній фільм „Піщана буря” став переможцем 29 нагород на міжнародних кінофестивалях у номінації „Кращий режисер-постановник”. Зараз він пише сценарій художнього фільму про переслідування послідовників Фалуньгун.

У Китаї зараз спостерігається поступове зростання інтересу людей до буддизму, що говорить про духовний голод людей, які втратили інтерес до доктрин комунізму, що їм нав’язує правлячий режим вже впродовж декількох десятків років. Але в той же час через бурхливий економічний розвиток у людей відбулася підміна понять духовного задоволення, за яке вони тепер приймають грошові пожертвування храмам.

#img_right#Один китайський пастор в бесіді з шведським кореспондентом розповів, що зараз в Китаї відбувається різкий і швидкий розвиток в матеріальному плані, але дуже багато людей шукають духовної їжі, особливо високоосвічені люди. У багатьох з’явився великий інтерес до християнства, вони приходять на моління у вихідні дні.

У китайському тижневику «Комерсант» була стаття про те, що на початку грудня 2007 р., в Пекіні відкрилася виставка скульптур і картин династії Мін на буддійську тематику. На відкритті були присутні багато процвітаючих бізнесменів різних галузей. Як розповів господар виставки, щороку захід відвідують декілька сотень тисяч чоловік, серед яких дуже багато хто висловлює бажання мати такі експонати у себе удома, щоб вони приносили їм душевний спокій і мир.

Після приходу до влади КПК, в Китаї були проведені ряд рухів, в результаті яких було знищено багато великих і маленьких храмів і сховища культурної спадщини. По всій країні йде обширна агітація і пропаганда атеїзму. Але глибоко в серцях людей все ж таки зберігається їхня традиційна віра, деякі люди вдома крадькома моляться своїм Богам. Потреба в духовній їжі китайських людей привела до того, що багато комерсантів почали заробляти на цьому гроші, перетворивши буддизм на комерційну галузь.

Прикладів цьому дуже багато. Наприклад, створені об’єднання буддистів Гуаньін, Тяньфу, аптечна лавка монастиря Шаолінь. Багато храмів співробітничають з місцевими чиновниками і разом заробляють гроші, співробітничають з туристичними агентствами, які привертають до них туристів. Дуже багато багатих людей в Китаї роблять пожертвування храмам і купують у них різні релігійні предмети і таким чином отримують духовне задоволення.

Деякі люди, які дотримуються традиційних поглядів, не задоволені такою комерціалізацією буддійської релігії. Викладач релігієзнавства одного народного інституту професор Сюань Фан сказав, що комерціалізація буддизму, це одна з найнебезпечніших тенденцій у Китаї. Ченці вже більше не займаються вдосконаленням себе згідно із буддійськими заповідям, а всі вони стали працівниками у сфері послуг огляду визначних пам’яток храмів, що надаються численним туристам за досить високу плату. Професор також сказав, що справжня віра не грунтується на матеріальних вкладеннях в релігійні справи, а грунтується на пошані до Богів і Буд, на дотриманні заповідей і канонів, на прагненні байдуже ставитися до слави, вигоди і матеріальних багатств. Він також відзначив, що якщо ця комерціалізація релігії триватиме і далі, люди зовсім перестануть розуміти, що таке релігія і для чого вона потрібна насправді.

Чи Цзіюн. Велика Епоха