Blog

Пані Ен приїхала в Пенсільванію з Пекіна. У квітні цього року вона оформила посвідку на проживання в США. Під час співбесіди, урядовець міграційної служби задав їй 2 питання: чи є вона членом компартії і чи брала вона участь у переслідуванні духовної практики Фалуньгун. Це вперше, коли урядовці США прямо задають подібні питання.

#img_left#Під час інтерв’ю нашому кореспонденту Фан Цзинбіну, пані Ен розповіла, що коли вона запитала у того чиновника, чому він задає такі питання, чиновник відповів, що ці питання задаються тільки тим, хто приїжджає з Континентального Китаю. Він також сказав, що репресії Фалуньгун китайською компартією є злочином геноциду, по суті таким самим, як і злочини нацистів стосовно євреїв.

Пані Ен приїхала в США рік тому. Розповідаючи про свої враження про життя в цій країні, і порівнюючи їх з Китаєм, вона сказала: «Американські урядовці й поліцейські не поводяться, як панівний клас, вони дійсно піклуються про людей. У Китаї ж, якщо не даси чиновникам грошей, то не зможеш вирішити жодне питання».

Мешкаючи в Китаї, вона була членом піонерської організації, але не вступала в партію. Вона також не приймала участі в переслідуванні послідовників Фалуньгун, тому, відповівши на питання чиновника, вона успішно одержала посвідку на проживання.

З приводу нових вимог відносно емігрантів з Китаю, наш кореспондент проконсультувався у адвоката з місцевої адвокатської контори, що займається справами мігрантів. Адвокат пояснив, що ті два питання урядовця є абсолютно законними, оскільки в новому бланку анкети, що заповнюють емігранти з Китаю, крім питання про приналежність до компартії, з’явилися ще питання про те, чи брали вони участь у геноциді або ж давали подібні накази, чи заохочували або сприяли репресивним діям уряду, спрямованими на придушення людей через національну, релігійну ознаку.

Наприкінці адвокат додав: «Вочевидь, що в такий спосіб чиновники міграційних служб більш конкретизують це питання, адже зараз у Китаї відбувається злочин геноциду стосовно Фалуньгун».

Після введення цих нових вимог, багато китайців на співбесіді говорили неправду. Керівник Всесвітнього Центру допомоги виходу з організацій китайської компартії, доктор наук Лі Даюн, розповів, що багато адвокатів, які допомагають китайцям готувити документи в міграційну службу, неодноразово зверталися до них із проханням видавати довідку мігрантам про те, що вони нібито вийшли з партії, й тоді китайцям самим не доводилося б брехати. Тому Центр запровадив нову послугу й став надавати китайцям, які вийшли з партії, відповідний документ, який має юридичну силу.

Американські ЗМІ вже неодноразово повідомляли, що останнім часом вимоги до оформлення документів на проживання в США для жителів Континентального Китаю значно підвищилися.

Впливова правозахисна організація Amnesty International проводить акцію термінової допомоги у захисті прав немолодого подружжя, які заарештовані в материковому Китаї за практику і поширення літератури Фалуньгун.

#img_left#Згідно з відомостями Amnesty International, Янь Дунфей (Yan Dongfei), 60 років, і його дружина Цяо Юнфан (Qiao Yongfang), 60 років, заарештовані 8 червня в місті Хух-хото (Huhehaote), адміністративному центрі автономного району Внутрішня Монголія, знаходяться під вартою без зв’язку із зовнішнім світом (incommunicado) в центрі тимчасового у’язнення №1 Хух-хото, що означає серйозну загрозу застосування до них тортур або інших видів жорстокого ставлення.

Ян Дунфей і Цяо Юнфан були силоміць відвезені між 21 і 22 годинами 8 червня зі свого будинку на чорній машині групою з 4-5 агентів суспільної безпеки. Їх родичі не отримали ні усного, ні офіційного повідомлення про арешт. Після самостійних розшуків членам сім’ї вдалося дізнатися, де перебуває немолоде подружжя, але побачити родичів їм відмовили.

 

Як з’ясував під час розмови із співробітником міліції суспільної безпеки дистрикта Хуеймінь (Huimin) один з членів сім’ї, причиною арешту стала практика і поширення літератури за системою духовного самовдосконалення Фалуньгун. Ця справа є “серйозною” і “заплутаною”, відзначив представник влади, а подружжя відмовляється “співробітничати” з владою, але протягом місяця ситуація може “прояснитися”.

20 липня виповнюється 10 років з дня фактичної заборони духовного руху ‘Фалуньгун’ в материковому Китаї. Налякані 15-тисячною мирною маніфестацією учнів системи ‘Фалунь Дафа’,  які 25 квітня 1999 року вишикувалися біля урядового комплексу ‘Чжонаньхай’ в Пекіні, ідеологи компартії через три місяці оголосили про заборону руху, навісивши на Фалуньгун ярлик “шкідливого культу”. Під управлінням спеціально створеної організації під назвою «Офіс 610» почалася кампанія залякування і переслідувань.

В період підготовки до проведення літньої Олімпіади 2008 року в Пекіні гоніння стали особливо запеклими: арештів зазнало більше 8 тисяч практикуючих Фалунь Дафа. У 2007 році, по відомостях руху Фалуньгун, більше ста учнів померли під час перебування під вартою або незабаром після звільнення внаслідок застосування тортур, голодування і відсутності медичної допомоги. Практикуючі Фалуньгун становлять значну частину в’язнів таборів трудового перевиховання, що діють в материковому Китаї в рамках системи позбавлення волі на термін до 4 років, куди громадяни потрапляють без пред’явлення звинувачень, передачі справи до суду і судового процесу.

Amnesty International має в своєму розпорядженні відомості про смертельні випадки під час перебування під вартою у в’язницях, таборах трудового перевиховання та центрах тимчасового утримання на території КНР. Нерідко такі випадки стають наслідком формально заборонених тортур й інших видів жорстокого ставлення, які як і раніше існують в країні, не зважаючи на те, що в 1988 році КНР ратифікувала прийняту ООН Конвенцію проти тортур.

В рамках акції термінової  допомоги правозахисна організація закликає  до 31 липня направляти представникам влади і в посольство КНР в Москві листа з вимогою негайного і безумовного звільнення подружжя, якщо тільки їм не пред’явлені звинувачення у визнаному на міжнародному рівні злочині та не назначений своєчасний і справедливий судовий процес. Необхідно добиватися також гарантій відсутності тортур, дозволу зустрічі з членами сім’ї і вибраного ними адвоката, підкреслюючи, що практикуючі Ян Дунфей і Цяо Юнфан були затримані виключно на підставі їх релігійних переконань і таким чином вважаються Amnesty International в’язнями сумління.

Китай. Кожного разу, нормально харчуючись, Ху Жіхуа відчуває на душі тягар: його молодший брат Ху Жімінь не має такої можливості. Ув’язнений в трудовому таборі, він відмовляється їсти – це єдина форма протесту, яка у нього залишилася.

#img_left#Чотири роки тому хтось доніс поліції, що Жімінь віз шість DVD-дисків у корзині велосипеда. Диски містили інформацію про переслідування комуністичним режимом духовної практики Фалуньгун, якою займається Жімінь.

«У мого брата не було ніякого відкритого суду», – сказав Жіхуа, який з 1996 року проживає в США. – Членам сім’ї не дозволили бути присутніми на суді. Судові чиновники призначили свого адвоката для мого брата, який навіть не намагався захистити його».

Так почався другий чотирирічній термін Жіміня у в’язницях і трудових таборах Китаю. Перші чотири роки зробили його калікою, нездатним ходити. Але він був настільки твердий у своїй вірі, що швидко видужав. Тепер Жіхуа не знає про стан брата, останнє, що він чув, це те, що його брат знову не може ходити в результаті тортур.

Жіхуа пам’ятає щасливі часи, коли вони були дітьми. «З дитинства ми завжди були разом, – сказав він. – Ми вчилися в одній початковій школі, і тому що я старший, я завжди піклувався про моїх братів, коли ми були маленькими дітьми».

Чотири хлопчаки не мали ні іграшок, ні книг. «Але ми були дуже щасливі. Ми раділи, коли гралися. Неподалік дому була річка і невисока гора, де ми могли забавлятись».

Батьки не мали достатньо грошей для всіх дітей, щоб оплачувати всім навчання в інституті, тому Жімінь вибрав армійський коледж. Піднімаючись швидко у званнях, він став лідером ескадрона і отримав багато нагород. В 1998 році він почав практикувати Фалуньгун, дізнавшись про це від Жіхуа.

«Після того, як я почав практикувати Фалуньгун, я відчув себе настільки добре, що перше, що я хотів зробити, – це розповісти про практику членам моєї сім’ї», – сказав Жіхуа. Їх спокійне життя було недовгим, оскільки китайський режим, на чолі з Цзянь Цземіном почав загальнонаціональне переслідування, і 100 мільйонів практикуючих Фалуньгун з 1999 року раптово стали «злочинцями».

#img_left#Американський Державний Відділ повідомив, що більше половини в’язнів примусових трудових таборів Китаю – це практикуючі Фалуньгун. Дві третини випадків тортур, що розглядав спеціальний доповідач ООН про тортури, – це учні Фалуньгун.

Щодня протягом декількох місяців Жіміня мучили «промивання мозку». Чиновники вимагали, щоб він відмовився від своєї віри. Але він не зробив цього, а оголосив голодовку на знак протесту цим переслідуванням, що порушують його конституційне право на свободу віри. Жіхуа сказав, що, як і багато інших практикуючі Фалуньгун в Китаї, його брат протягом останніх 10-ти років пережив жорстоке переслідування.

Його перебування у в’язниці Тіланцяо в Шанхаї під час першого терміну, було найважчим. В’язниця Тіланцяо – центральна в’язниця в Шанхаї для політичних увязнених, так званих антиреволюційних елементів – «шпигунів» і «зрадників». У в’язниці є відділення, яке називається «Молодіжна експериментальна команда», в якому раніше поміщали тих, кому підписаний смертний вирок. Зараз там перебувають практикуючі Фалуньгун.

«Вони намагаються «перевиховати» мого брата, тому що він не відмовляється від своєї віри, – сказав Жіхуа. – Панує політика – не випускати практикуючих Фалуньгун, якщо вони не підписали гарантійні листи відмови від практики, навіть якщо їхній термін тюремного ув’язнення закінчився».

Жіхуа також повідомив, що єдиною причиною через яку його брата звільнили з шанхайської в’язниці, було те, що стан його здоров’я вже став дуже поганим, і тюремна адміністрація просто злякалася відповідальності за його можливу смерть.

Жіхуа звернувся до американських місцевих і федеральних чиновників з проханням допомогти врятувати брата. Він також зустрівся з представниками Міжнародної Амністії в Женеві, звертався в ООН і багато інших правозахисних організацій.

«Я роблю все, що в моїх силах. Але цього разу… я не знаю. Я не знаю, що зробить режим. Я хочу вивезти мого брата з Китаю», – поділився своїми побоюваннями і намірами Жіхуа.