Blog

#img_left#Коли ми думаємо про найголовніше своєї сім’ї, своєї нації, своєї країни, у голову приходить частіше за все одне слово – діти. Які вони – наші діти, яке у них здоров’я, яке майбутнє чекає на них, а отже, і наше суспільство. Ми запрошуємо читачів до розмови, деколи непростої, але необхідної.

Питання здоров’я тісно пов’язане з моральністю, традиціями, і нашим ставленням до них. Сьогодні бесіду про це ми починаємо з лікарем-педіатром із 25-літнім стажем, Наталією Ведмедевою. Її багатий досвід, допоможе нам дізнатися про істотні, але, часом, неочевидні причини нездоров’я дітей.

– Не могли б Ви нам розповісти, чи змінилися діти за роки вашої практики?

– Так, я б сказала, що змінилися не тільки діти, але і їхні батьки. З’явилося більше молодих матерів, психологічно не готових виховувати дитину. За останні 10 років з’явилося більше гіперактивних дітей, а також простежується інша протилежність – стали значно більше дітей інертних і пасивних, що, на мій погляд, пов’язане з багатьма проблемами».

– А як проявляється ця гіперактивність, і чи не небезпечна вона для подальшого розвитку дитини?

– У таких дітей дуже нестійка психіка, вони емоційно лабільні, не завжди адекватно реагують у різних ситуаціях, їм важче концентруватися на якійсь одній справі, вони непосидючі й важковиховувані. Ці діти часто потребують медично-педагогічної корекції.

Синдром підвищеної збудливості або гіперактивності не є захворюванням. Але, якщо своєчасно не звертати увагу на нервово-психічний стан дитини, то згодом це може негативно вплинути на формування характеру, здатності адаптації до життя, появі агресивності й неврозів дитячого віку».

– Як ви вважаєте, які причини цього явища?

– Тут може бути кілька причин, в т.ч. пов’язаних із здоров’ям жінки, вагітністю і самими пологами. Тепер у більшості жінок вагітність протікає з ускладненнями. Це пов’язано з впливом екології, нераціональним харчуванням, гіподинамією, із курінням та іншими шкідливими звичками майбутньої матері, а також із її ослабленим здоров’ям.

Майже кожна вагітна жінка страждає на яке-небудь соматичне захворювання, або вагітність протікає із загрозою переривання і токсикозом. Однією з головних причин слабкості нинішнього дітородного покоління став у корені неуцький, протиприродний підхід до допомоги породіллі в радянські часи.

– А в чому це проявлялося?

– Наприклад, пуповина обрізалася відразу після народження. Природою передбачено, що для кращого проходження по родових шляхах у момент пологів дитина викидає в плаценту частину крові з гормонами, біологічно активними речовинами та іншими, корисними для життєдіяльності і здоров’я дитини, речовинами, і через деякий час після народження все це повертається в її організм через пуповину. З цього стає зрозуміло, чому така ефективна плацентарна косметологія. Дитина ж у результаті ставала ослабленою, і їй згодом було потрібно більше зусиль для відновлення.

Більш того, дитину відразу відносили від матері, позбавляючи при цьому відчуття материнської аури захисту й любові. Так у дитини важче проходила адаптація до навколишнього, незнайомого для нього світу, формувався страх, який з віком часто породжував різні стійкі психологічні патології.

Перший раз новонародженого прикладали до грудей матерів не раніше ніж через 6 годин, а то і пізніше. Таким чином, дитина була позбавлена можливості отримання повноцінного молозива, необхідного йому в перші години життя. Згодом ці діти самі стали батьками.

– Так, виходить, що все покоління виявилося ослабленим?!

– Так, випливає такий висновок. Наше сучасне покоління набагато менше пристосоване до виживання і адаптації у зовнішньому середовищі. З’явилося багато різних захворювань, як фізичних, так і психічних. Недаремно, зараз дуже затребувана професія психолога».

– Не хочеться закінчувати на такій сумній ноті…

– Нині змінився підхід до допомоги породіллі, з’явилося багато альтернативних методик прийняття пологів, виховання й навчання дітей, про які можна поговорити наступного разу.

Ми також запрошуємо читачів до обговорення, чекаємо ваших листів і матеріалів, найцікавіші з яких представимо в наших майбутніх публікаціях.

 

Брюс Саш. Велика Епоха

#img_left_nostream#Традиційна культура Китаю підкреслює важливість самодисципліни, власного вдосконалення для того, щоб стати благородною і гідною особистістю, і навіть в темній кімнаті, наодинці з собою, в думках зберігати мир і спокій, щоб не було про що жалкувати.

Відомий мислитель Су Ші (1037-1101) північної династії Сун (960-1127) одного разу почув історію від свого молодшого брата. У цій історії одного чоловіка повинні були воскресити. Поки він все ще був "мертвим", він запитав підземних служителів, як вдосконалюватися, щоб уникнути гріха.

Служителі веліли йому приготувати папір і записати все, що він зробив протягом дня. Якщо зустрінеться що-небудь, що він сказав або зробив протягом дня, і що буде дуже соромно записати, це й будуть ті слова, які він не повинен говорити і вчинки, які він не повинен здійснювати.

Підземні служителі також радили йому часто медитувати, щоб продовжити своє життя. Він відзначив, що ніяка медицина в людському світі не може бути ефективнішою за медитацію, яка не має ніякого поганого стороннього впливу, і за яку не потрібно платити. Але, на жаль, практично ніхто не займається медитацією.

Су Ші назвав цю історію "Як удосконалюватися", щоб надихати себе ніколи не зупинятися на шляху повернення до своєї істинної природи.

Су Ші сказав, що в цій історії наші предки вчили нас: "Не намагайся робити те, про що б ти не хотів, щоб дізналися інші". Сіма Гуан (1019-1086 рр., відомий королівський літописець північної династії Сун) сказав: "У мене немає особливих талантів, але мені не соромно розповісти іншим про те, що я робив в житті". Су Ші захоплювався цим праведним висловом і вважав, що цьому варто навчатися.

Відомий суддя Фань Чжуньянь (969-1052 рр., також з північної династії Сун) кожного вечора здійснював церемонію "покаяння", щоб переконатися, що те, що він щодня вкладав, було того варте. Якщо він відчував спокій і ні про що не жалкував, він спав добре. Інакше, він взагалі не міг заснути і повинен був виправити все наступного дня.

Узимку в провінції Гуйчжоу дуже рідко бувають погожі дні, погода часто похмура, постійно йде сніг. На слизькій гірській доріжці, яка веде в село Дадун волості Цзян, люди щодня можуть бачити маленьку дівчинку, яка, несучи на спині молодшого брата, іде до школи.

 

Китайські ЗМІ повідомили, що її звуть Нін Юесянь, вона вчиться в 4-му класі школи Дадун, їй 8 років, її молодшому братові 2 роки. Коли їй було 4 року, вона почала прати одяг, у 5 років уже з батьком разом ходила в гори рубати дрова, а в 6 років мама доручила їй догляд за шестимісячним братом, а сама працювала в полі в низовині.

Коли Нін вперше взяла брата із собою в школу, брат плакав на уроці, вона розсердилася і на другий день не взяла його із собою, а залишила вдома. Коли вона прийшла зі школи, то побачила, що брат проплакав увесь день, його очі опухли. Після цього вона постійно щодня брала його із собою до школи.

Її батько часто їздив на заробітки, мати працювала в полі, із ними ще жила прабабуся, якій було 90 років. Окрім догляду за братом, Нін після школи допомагає мамі виконувати домашні справи, прати одяг, годувати свиней і т. ін. У будинку в них три прохідних кімнати і дерев’яна огорожа, яка вже в багатьох місцях зламалася.

У середній кімнаті міститься вогнище, у кімнаті праворуч – хлів для свиней, весь будинок обгорнутий поліетиленом для захисту від холодного гірського вітру, який проникає крізь щілини між колодами. На другому поверсі – спальня й сховище для зерна. У спальні окрім ліжка, валізи і сільськогосподарського інвентарю майже немає інших речей.

Коли ми запитали Нін, чи вважає вона своє життя важким, вона відповіла, що не вважає. А коли запитали, чи важко їй виховувати брата, вона відповіла, тільки б він не плака, то зовсім не важко, що їй дуже з ним весело.

Нін – староста свого класу, вона ніколи не спізнюється на уроки, успішність у неї теж непогана. Дівчинка каже, що добре вчитиметься, потім вступить до університету, але переживає через те, що їхня сім’я дуже бідна, і невідомо, чи будуть у батька гроші на навчання. Коли вона сказала це, обличчя її відразу стало сумним.

 

#img_center_nostream#
 
#img_center_nostream#
 
 #img_center_nostream#

 

Версія китайською: Велика Епоха (Dajiyuan)

#img_left_nostream#Останнім часом у Сирії звучали слова про мир – Бешар ал Асад закликав главу уряду Ізраїлю до угоди.   Але в інтерв’ю газеті "Вашингтон пост" Валід Моала, міністр закордонних справ Сирії, сказав, що повернення Голан не може бути умовою для бесіди. "Справжня і серйозна співбесіда повинна початися без передчасних умов", – заявив він.

Тимчасова декларація Асада з його мирними намірами, після оголошення протоколу Емільтона-Бейкера, ставиться під сумнів.
 
Протокол досліджує форми політики Буша, угоду між Ізраїлем та Сирією, повне повернення Голан в обмін на мир, обіцянку Америкою військової підтримки, як частину вирішення проблем в Іраку і на Близькому Сході.  Італійській газеті Асад сказав: "США і Європейський Союз зобов’язані говорити із Сирією та Іраком, якщо вони мають намір досягти порозуміння і вирішення питання Іраку та конфлікту на Близькому Сході", – натякаючи на протокол. 

 

Сирійські декларації пробудили гострий інтерес і підозри  ізраїльського населення. Заступник глави уряду, Шимон Перес, сказав кілька днів тому на форумі в США, що Сирія не зацікавлена в мирі, а хоче, щоб Ізраїль відкрив їй двері на Схід. Перес додав, що попередньою умовою в переговорах із Сирією має бути закриття терористичних пунктів у Дамаску. 

 

Глава уряду, Ехуд Ольмерт, сказав, що Ізраїль не піде проти інтересів США, свого старого стратегічного союзника, тільки через те, що Асад хоче переговорів.  Міністр оборони, Амір Перец, відмітив, що розмір ціни союзу з Сирією зрозумілий. Але є питання – чи буде стратегічно правильно виключити Сирію з радикальної Делегації (Іран-Сирія-Хизбала-г.б)?  Депутат Кнесета Дані Ітом сказав, що якщо Сирія дійсно доведе свої мирні наміри, тоді можна почати переговори і без попередніх умов. Інші депутати Кнесета закликали негайно почати переговори.

Ще з літа з Дамаску долинали голоси миротворців, але також звучали голоси прихильників війни. Влітку Асад закликав Ізраїль почати переговори, але одночасно казав, що переговори, які не відбулися, можуть стати причиною війни. "Коли ми кажемо, що обираємо мир як стратегію, то це не означає, що залишаються інші позиції", – заявив він влітку цього року.

 

Влітку, коли голоси війни були сильнішими за голоси миру, сирійський міністр у справах переселенців, Бучіна Шааван, написала в сирійському часописі "Ташрін" і в тижневій колонці часопису "Ель-шрак ель-ост": "Зрозуміло, що забрати зброю у Хизбали – це зруйнувати Ірак, розірвати іракський народ на частини, а також загроза Сирії. 

 

Всі цілі повинні бути спрямовані на зміцнення нового Близького Сходу в образі арабського рятівника… араби повинні зрозуміти, що сьогодні, все, що їх об’єднує – це правильно, а все, що їх роз’єднує – помилково. …Ближній Схід сьогодні перебуває в родових сутичках. Буде народжений новий арабський світ, де правитимуть наші благородні діти, які усвідомлюють свої інтереси, які пишаються своїм минулим, своїм сьогоденням і майбутнім, готові пожертвувати собою заради почесного майбутнього для своїх дітей…"   Поки що не зрозуміло, чи змінить Асад свої наміри, чи використає можливість протоколу Емільтона і Бейкера поліпшити становище на міжнародній політичній арені.
 
А яка офіційна реакція Ізраїлю?  

Глава уряду Ехуд Ольмерт оголосив на урядовій нараді, що Ізраїль має намір перевірити сирійську пропозицію і затвердити свою позицію, мабуть, пов’язану з різними думками депутатів. Він сказав, що рішення уряду має велику вагу, і воно не схоже на суспільну думку. Тому потрібно все обережно перевірити. 

 

The Epoch Times (Велика Епоха) 

#img_right_nostream#Міліція арештувала вісьмох китайських християн через те, що вони перешкоджали зносити церкву. Їх звинуватили в підбурюванні заворушень, опорі із застосуванням сили й порушенні закону. 22-го грудня вони були притягнуті до суду в місті Ханчжоу.

У повідомленні Ассошіейтед прес були процитовані слова одного чиновника народного суду району Сяошань міста Ханчжоу. Він підтвердив, що суд над вісьмома християнами почнеться в п’ятницю в першій половині дня.

Але цей чиновник, який тільки назвав своє прізвище – Цуй, відмовився розголошувати подробиці справи, а також імена вісьмох обвинувачених. Вісьмох звинувачених християн, серед яких сім чоловіків і одна жінка, було арештовано органами громадської безпеки села Челуван селища Даншань, району Сяошань, міста Ханьчжоу, коли між ними і поліцією виник конфлікт у зв’язку із зносом церкви.

Коли 500 міліціонерів підрозділу придушення повстань приготувалися знести церкву, яка ще була в процесі будівництва, між ними і 3000 християнами стався конфлікт. Це було одне з найбільших зіткнень між християнами й міліцією за останні роки.

Влада каже, що ця церква є незаконною. Усі церкви в Китаї повинні бути зареєстровані державою, контролюватися й перевірятися. Але безліч китайських християн здійснюють свої релігійні церемонії у неофіційних, незареєстрованих, таємних церквах. Християни села Челуван увесь час сподівалися отримати згоду місцевої влади, щоб побудувати нову церкву.

Але оскільки вони постійно стикалися з різними перешкодами й протидією, то вирішили будувати церкву самотужки, без офіційного дозволу влади. Минуло лише кілька днів від початку спорудження церкви, як приїхала велика група міліціонерів, які оголосили, що церкву буде знесено На цій основі і розгорівся конфлікт.

Інформаційний центр із прав людини в Сянгані опублікував заяву про те, що знос цієї церкви є втіленням у життя постанови провінційної влади «знести всі незаконні споруди». Адвокат цих восьми християн, які були притягнуті до суду, сказав, що якщо їх засудять, то це буде щонайменше три роки в’язниці.

Міжнародна організація з прав людини вважає, що це є актом завдання удару й нападок на християн. У Китаї християнам дозволено здійснювати свої обряди й богослужіння тільки в церквах, контрольованих КПК. А інші релігійні збори, які не отримали офіційний дозвіл влади, зазнають нападок, втручання, а їхніх лідерів – арештовують.

Версія китайською: Велика Епоха (Dajiyuan)

19 грудня делегація із 117 високопосадових осіб з шести азіатських регіонів зробила публічну заяву, що група вимагатиме необмеженого в’їзду до Китаю для проведення всебічного розслідування у в’язницях і трудових таборах, куди поміщені послідовники Фалуньгун. Азіатська делегація "Коаліції з розслідування переслідувань Фалуньгун" (КРПФ) була створена 10 грудня 2006 року, в Міжнародний день прав людини.

Поза політикою і національними кордонами

На прес-конференції Зето Вар, віце-голова азіатської КРПФ повідомив, що група складається із понад 100 чоловік, включаючи законодавців національного і районного масштабу, адміністративних чиновників, правозахисників, адвокатів, лікарів, учених, керівників неурядових організацій та журналістів. Члени КРПФ родом з Японії, Тайваню, Макао, Малайзії, Гонконгу та Південної Кореї.

Вар заявив: "Група сформована на добровільній основі в результаті загального прагнення стати на захист прав людини і занепокоєння з приводу семирічного переслідування Фалуньгун, організованого Комуністичною партією Китаю (КПК). Зето Вар – колишній гонконзький законодавець і голова Асоціації Гонконгу з підтримки патріотичного демократичного руху в Китаї. За словами Вара, члени КРПФ були шоковані, прочитавши "Доповідь про розслідування твердженнь про видаляння органів у практикуючих Фалуньгун в Китаї", опубліковану в липні 2006 року Девідом Кілгуром, у минулому Держсекретарем у питаннях Азіатсько-тихоокеанського регіону, і міжнародним правозахисником Девідом Мейтасом.

Азіатська КРПФ була створена після заснування австралійської філії в кінці листопада у складі 60 членів, включаючи федеральних політиків Австралії, керівників неурядових організацій і медичних фахівців. Вар також розповів про плани створення північноамериканської і європейської КРПФ.

Тайваньський законодавець Лай Цзінте, голова азіатської КРПФ, розповів про те, що тайваньський Департамент охорони здоров’я працює над законом, що стосується операцій з трансплантації з ненадійним джерелом органів, щоб уберегти Тайвань від ненавмисної участі у вбивстві безневинних людей.

Лай також сказав, що з 25 округів і міст Тайваню понад 10 випустили резолюції, які засуджують видаляння органів у Китаї, що суперечить етиці. Багато тайваньських парламентаріїв приєдналися до азіатської КРПФ.

Вимога дозволити відвідати відомого правозахисника Гао Чжішена

#img_left_nostream#Зето Вар підкреслив, що порушення прав людини з боку КПК дуже поширені в Китаї. Група збирається приділити увагу тим, хто зазнає переслідувань. Крім цього делегація вимагає дозволити відвідати відомого адвоката Гао Чжішена, недавно заарештованого КПК, а також його дружину і дітей. Вар сказав: "Гао є членом КРПФ; ми повинні боротися за те, щоб гарантувати основні його права".

Зето Вар сказав, що члени групи розуміють всю складність подолання перешкод, створених китайським комуністичним режимом, але вони просто не можуть сидіти мовчки і спостерігати за порушеннями прав людини з боку КПК, які постійно зростають.

Різна віра, одна доля

Лам Цзе Кінь, член центрального комітету Демократичної партії Гонконгу і член гонконзьких концернів, сказав, що, хоча він не послідовник Фалуньгун, а християнин, він бачить, що прихильники його власної віри впродовж багатьох років страждали від переслідувань з боку різних політичних сил. Він говорить, що вони (послідовники Фалуньгун і християни) розділили одну долю.

Гонконзький законодавець Лам Він Інь, член делегації, теж християнин, підкреслив, що в Китаї відсутня свобода віри. Деякі церкви для того, щоб вижити, вимушені піти в підпілля.

Зето Вар сказав, що корупція в результаті необмеженої влади комуністичного режиму вже сама собою є проблемою. З існуванням нелюдяної практики видаляння органів у живих людей ситуація в Китаї стає все гіршою і гіршою.

"Видаляння органів у живих людей, особливо у тих, що зазнають переслідувань, і заробляння на цьому грошей – це не тільки злочин проти людяності і порушення прав людини, це просто жорстоко", – сказав Зето Вар. – Ми сподіваємося, що більше людей в світі проявлять стурбованість з приводу цієї проблеми".

Версія англійською: The Epoch Times (Велика Епоха)

#img_left#Спеціальна комісія Кнесету (ізраїльський парламент) обговорила питання фінансування пересадки органів з тіл увязнених, засуджених до страти: процес, моральні та етичні дилеми і ухвалення рішення.

Четверо з членів сім’ї Рана Вахануна захворіли ідентичним захворюванням, при якому була потрібна пересадка серця. Один з синів помер в процесі очікування пересадки. Дружина і двоє синів все ще чекають. На його думку, тільки поїздка до Китаю може врятувати їх. Авраму Авельсону була зроблена пересадка в Китаї: "Мені 66 років і я був 127-м у списку (список очікування пересадки в Ізраїлі). Скільки разів мені потрібно було померти, щоб стояти на початку списку?"

Ран Ваханун вірить, що органи для пересадки поступають від потерпілих в численних автомобільних аваріях в Китаї. Але, останнім часом, багато публікацій проливають світло на справжні джерела цих органів. Коли, з одного боку, знаходиться людина або члени її сім’ї, які помруть, якщо не провести термінову пересадку, а з іншого, часто, безневинна людина, засуджена до страти, то перед нами постає складна моральна дилема.

Парламентська комісія терміново взялася за розгляд етичних і моральних аспектів цього питання і всього, що пов’язане з громадським фінансуванням, тобто оплата лікарняними касами поїздок за кордон для пересадки органів.

"Замовити" вбивство з метою витягнути органи з жертви

Вражаючі відомості з Китаю про те, як врятувати людей, що постраждали від сильних опіків, шляхом їх закутування цільною шкірою мертвого, привели депутата ізраїльського парламенту Арьє Ельдада, що є одним з ініціаторів цього обговорення в комісії, до поїздки в Китай для дослідження питання. Згідно з його звітом в комісії, на його питання до одного з лікарів про те, яким чином останньому вдається заморозити таку значну частину шкіри, лікар відповів, що він користується "свіжою шкірою".

 

"Звідки у вас "свіжа шкіра", коли є терміновий потерпілий?"- запитав його професор Ельдад, на що лікар відповів: "У кожен даний момент в Китаї є близько 3000 увязнених, засуджених до страти, і, коли поступає людина, що важко постраждала від опіків, яку треба врятувати, я передаю відповідним органам розмір людини, а вони, в свою чергу, підбирають відповідного ув’язненого і тут же надають чинності його вироку (страті)." "Тоді я й зрозумів" – говорить проф. Ельдад, – "що цей "чудовий" китайський метод не застосовний для нашої країни. Як з’ясовується, мова йде не тільки про злочинців, але й про тих людей, що протистоять комуністичному ладові. Тут йдеться про живий банк жертводавців органів".

Свідчення страхітливих вбивств людей, у яких видаляють органи для пересадки, дійшли й до Американського Конгресу. Про це розповів на комісії доктор Яків Лаві, завідувач відділенням з пересадки серця в одній з найбільших лікарень Ізраїлю "Шива". Їм (людям) роблять постріл в голову, й, іноді ще будучи живими, вони поміщаються в машину швидкої допомоги, яка вже стоїть в потрібному місці з лікарями, що видаляють органи. Він також розповів комісії про незалежне розслідування Девіда Кілгура, колишнього члена канадського парламенту, і Девіда Мейтаса, адвоката з прав людини, опубліковане в липні 2006 року, в якому повідомляється про десятки тисяч практикуючих "Фалунь Дафа" (східна система вдосконалення душі та життя), які ув’язнені в концтаборах, що й досі існують в комуністичному Китаї, і звідти, за замовленням, переводяться в підпільні лікарні для видалення у них органів, після чого їх тіла спалюються у крематорії.

Неймовірна легкість застосування страти в Китаї

Представник Амнесті в Ізраїлі, Ілан Лунай розповів, що тільки останнім часом заступник міністра охорони здоров’я Китаю визнав, що джерелом 90 відсотків органів є ув’язнені, засуджені до страти, і що Амнесті оцінює кінцеву цифру таких страт набагато вищою від офіційно оприлюднених даних. "У Китаї" – говорить він, – "страчують навіть за крадіжку свинини або за приховування податків. За це вбивають людей в страхітливій формі."

Доктор Лаві, грунтуючись на свідченнях Американського Конгресу, розповів про окремий випадок, що конкретизує ставлення влади Китаю до людських життів. На одній із страт після пострілу в голову ув’язнений не помер і продовжував борсатися між життям і смертю. Коли стрілець попросив дозволу на другий постріл, представники закону йому відповіли: "Заощадь патрон" (за встановленними правилами в Китаї за кулю платить сім’я жертви). Доктор Лаві виразив свою переконаність у тому, що вже 20 років в Китаї страчують людей за замовленням заради продажу органів для пересадки, і що багато чиновників здобувають від цього грошові прибутки.



Чи перевіряють лікарняні каси джерело органів?

#img_right#При розгляді справи про трансплантацію порушилося питання про те, чи погодився оперований або члени його сім’ї на використання його органів. "Ми намагалися прийти до узгодженості" – говорить представник лікарняної каси Леуміт – "але не змогли знайти відповідь в жодного офіційного органу або у Мінохоронздоров’я Китаю. Якщо посилати туди людей, то тільки через посередницькі організації. Ми хотіли отримати квитанцію з лікарні і не отримали." Щодо складнощів перевірки джерела органів зав. лікарняної каси Клаліт заявляє: "Ми не прискіпуємося до істинності запевнення. Можна назвати це очищенням своєї совісті".

Мінохоронздоров’я і лікарняні каси Ізраїлю виражають загальну однозначну позицію, що забороняє експлуатацію громадських грошових коштів з метою торгівлі органами. Але в реальності, сьогодні є лише меморандум генерального директора Мінохоронздоров’я з розпорядженням не фінансувати пересадку органів в Китаї. Проте меморандум – це не закон і не поправка, і якщо клієнт вимагає фінансування судовим шляхом, то суд може зобов’язати лікарняну касу сплатити пересадку в Китаї, як вже було в минулому. Представник Амнесті роз’яснив, що закони гранично зрозумілі. Закон всесвітньої організації охорони здоров’я свідчить, що торгівля людьми заборонена, і що Ізраїль зобов’язаний дотримуватись цього закону. На питання: "Чому ви не їдете до Китаю?" – він відповів: "До Китаю важко добратися. Вони не дозволяють добиратися".

"Навіть коли йдеться про піднесені цілі, є обмовки"

Депутат парламенту Захава Гальон, який також є одним з ініціаторів обговорення, відзначила ситуацію, при якій розмова про сладнощі тих, що потребують органів, привела до того, що багато хто став закривати очі на торгівлю органами, і що на даній комісії треба встановити стандарти. "Навіть коли йдеться про піднесені цілі, є обмовки" – сказала вона – "ми повинні бути пильними в цьому питанні, оскільки в Китаї створюють склад людських запчастин. "

Адвокат Натан Самух, представник Міністерства охорони здоров’я, підтримав опцію знаходження альтернативного рішення у зв’язку з оприлюдненими фактами про походження органів: "Я згоден, що не потрібно створювати одну проблему для вирішення іншої" – сказав він, і запитав, чи готові ми були прийняти в Ізраїлі те, що роблять в Китаї. "Метод оцінки" – говорить він, – "повинен бути абсолютно ідентичним як стосовно Китаю, так і Ізраїлю". Доктор Лаві поставив комісії запитання: "Якби нацисти збиралися видаляти органи у євреїв, адже у будь-якому випадку їх доля вирішена, з’явилася б у кого-небудь з нас думка погодитися з цим?"

Рішення комісії

"Розповіді про такі випадки вкрай несамовиті, і кожен повинен запитати себе, як би він вчинив у такій важкій ситуації" – підсумувала депутат Гальон, – "але…не можна ж давати легітимацію торгівлі органами живої людини. Не можна навіть думати про те, що людські органи представлятимуть склад запчастин." Депутат Ельдад погодився, що заповідь не може виконуватися за рахунок злочину. "Можливо, саме такі страхітливі факти, які були представлені перед вами сьогодні, підштовхнуть всіх тих, хто повинен ухвалювати важкі рішення: Мінохоронздоров’я, Рабінат, і покаже їм яка альтернатива – вбивство людей заради органів."

В кінці обговорення голова комісії, депутат Моше Шароні, оповістив ухвалене рішення: "Комісія проти будь-якої дії, пов’язаної з торгівлею органами і проти будь-якого явища, сенс якого полягає у використанні тіла людини без її згоди, як засіб для видаляння органів після її смерті, і комісія бачить в цьому значне порушення прав людини. Комісія прискорить свої обговорення щодо закону про видаляння органів з мертвих людей.

Тема, пов’язана з джерелами органів, яка ще не розкривалася повною мірою

Слова, висловлені рабином Шафраном з Головного Рабінату, викликали невдоволення у частини присутніх. Рабин Шафран сказав, що "навіть якщо, на наш жаль, цей потворний режим (комуністичний) страчує людей, то я не бачу несправедливості у використанні цього явища, щоб рятувати інші життя. Ми несемо відповідальність за своїх хворих." Він погодився з тим, що повинен бути суворий контроль щоб "через" нас не вбивали людей, але "я ніяк не можу зрозуміти, що вже такого жахливого у взятті органів для порятунку іншої людини."

 

В процесі обговорення деякі із спікерів намагалися акцентувати той факт, що мова йде не про присуджених до страти, "доля яких вже вирішена", а про людей, яких комуністичний лад в Китаї хоче прибрати, і тому він використовує їх як засіб для самозбагачення. Один з таких спікерів, Рої Бар-Ілан, представник асоціації Фалунь Дафа в Ізраїлі, заявив, що Китай містить сотні тисяч живих людей в концентраційних таборах як "банк пожертвувань органів". "Ці люди ніколи не стояли перед суддею, їм не виносили смертного вироку, вони не проходили судового процесу і вони пронумеровані за групою крові."

Чи є альтернативне рішення для пересадки органів?

Більшість професійних представників стверджують, що є альтернатива пересадки органів в самому Ізраїлі. За даними, переданими професором Гавріелем Гурманом з національного центру пересадки органів, в Ізраїлі відсоток тих, що погоджуються пожертвувати свої органи складає менше 45 відсотків, тоді як в Європі він не менше 80 відсотків. В Ізраїлі лише 7 відсотків заповнили картку жертводавця органів, а в Європі – близько 40. "Скорочення таких розбіжностей вирішили б дану проблему" – говорить проф. Гурман, – "тут потрібна тривала кампанія, 365 днів в році щоб переконати ізраїльське населення, і це є обов’язком парламенту переконувати населення до пожертвування. Дуже мало випадків, коли вмираючий підписується і його сім’я заперечує. Зазвичай, решта членів сім’ї поважатиме його бажання ."

Гаді Бен Дрор, голова союзу із запису носіїв "картки жертводавця" повідомляє, що в Ізраїлі є достатньо пожертвуваних органів, щоб вирішити проблему хворих, і, якби рятували життя людей органами мертвих тут, то ніхто б не поїхав до Колумбії або до Китаю і заощадилися б величезні кошти. Доктор Лаві заявив на комісії, що якби лікарняні каси зертали один відсоток своєї уваги на те, що відводиться пересадкам, як це було зроблено в різних місцях Європи, то було б достатньо органів від мертвих (а не живих) людей.

Пожертвування органів і Галаха – єврейський релігійний закон (це не Тора, а вказівки як поводитися, написані стародавніми мудрецями і поповнені сучасними головними рабинами)

Протягом багатьох років в релігійній традиції було прийнято вважати, що пожертвування органів суперечить єврейському закону. З тих пір, як була порушена тема вбивства людей в Китаї з метою видаляння у них органів, прояснилася позиція головного рабинату в Ізраїлі, яка свідчить, що єврей, навіть якщо він релігійний, ще за життя, може підписати свою згоду на пожертвування ним органів після його смерті. Що найнесподіваніше, що багато рабинів заохочують пересадку органів для врятування життя і навіть дають їй визначення заповіді. Звичайно, в Ізраїлі дуже стежать за тим, щоб видалення органів жертводавця відбувалося лише після однозначно встановленої смерті.

Тому в Ізраїлі на сьогоднішній день сподіваються, що Рабинат передасть це повідомлення більшій кількості релігійних євреїв, щоб таким чином ще більше людей підписували свою згоду на пожертвування органів, і в майбутньому перейшли на використання органів тільки з тіл мертвих.

Крейг і Марк Кілбергер. Спеціально для Великої Епохи

#img_right#Наукове співтовариство відкинуло ідею про час як про просту обставину або щось умоглядне й стало відносити його до матеріального світу.

«Кожна людина від народження й до смерті залишає за собою подвійний слід: звуковий і візуальний, своєрідне посвідчення особи, яке неоднакове  у кожного індивідуума. На основі цього ми сьогодні маємо умови знов побачити й почути найбільш видатних персонажів історії, відновивши їхній світловий і звуковий енергетичний слід».

Мабуть, нам, людям, ніколи не буде дозволено порушити границі абсолютної форми четвертого виміру. Але, імовірно, є можливим вловлювати енергію минулого й відтворювати візуально або у звуковій формі, як у випадку із загадковим хроновізором* Пеллегріно Ернетті (див. цитату вище). Це чимось нагадувало б подорож у часі, хоч і «нереальну».

Також існує теорія Ейнштейна, достовірність якої була практично доведена. Згідно з нею, для людини, яка переміщається зі швидкістю, близькою до швидкості світла, час майже не минав би. При поверненні до нормального життя для цієї людини минула б лише мить, тоді як у світі пройшли б сотні років. Це нагадувало б подорож у часі, вояж у майбутнє, хоч і «нереальний». Людина тільки використовувала б засіб для протистояння часові протягом багатьох років.

Насправді зухвало так, двома словами, говорити про час. Також неможливо підтвердити достовірність або недостовірність експериментів, що здійснювалися у світі людьми, яких спонукало прагнення керувати цією матерією. Усі ці досліди оточує ореол таємниці, тому що час сам по собі є таємничим. Також є вірогідність того, що ми ніколи не дізнаємося про проекти, що реалізовувалися під грифом «цілком таємно».

Багато людей б’ються об заклад, що технологія, завдяки якій можна відправляти людей крізь час, уже багато років, як була досягнута. Багато хто також вважає, що вона буде дуже швидко винайдена. Інститут дослідження паралельного світу в колишньому СРСР, здавалося, досяг таких цілей, але результати не виправдали очікувань. Мабуть, ми, люди, не повинні експериментувати із часом.

У травні 1972 р. одна італійська газета опублікувала примітне повідомлення: священик-бенедиктинець, який отримав учений ступінь з квантової фізики, і який є фахівцем з електронної осцилографії, разом із дванадцятьма іншими фахівцями в цій галузі створив апарат, який здатний уловлювати образи й звуки подій минулого. Перші результати цього швидко облетіли весь світ, викликавши серйозну полеміку. Більш того, як неспростовний доказ існування свого пристрою отець Ернетті показав фотознімок, на якому ймовірно був зображений момент, коли Ісус Христос мучився на хресті.

Як пояснював ерудований Пеллегріно Ернетті, енергія у світловій і звуковій формі, яка випромінюється будь-яким об’єктом, залишається відображеною в навколишньому середовищі, так що за допомогою відповідного інструмента завдяки вищезазначеній енергії можна відновлювати образи й звуки певної події. І хроновізор якраз і був пристроєм  для таких незбагненних цілей. Окрім пред’явленого фотознімка, Ернетті стверджував, що записав різні епізоди з життя Христа, знищення Содоми й Гоморри, а також оригінальний текст пластин Закону з гори Синай.

Але дискусія, яка точилася навколо хроновізора, закінчилася через три місяці після повідомлення про його створення, коли було виявлено, що лице Христа, «сфотографоване» Пеллегріно, було дуже схоже на зображення із храму Милосердної Любові Коллеваленза, що в Перуджі (Італія). Тим часом Ернетті й далі відстоював існування хроновізора, зауважуючи, проте, що Ватикан не дозволяє йому розповідати більше про свій винахід.
Історія хроновізора на цьому не закінчується. На цей час дві наукові команди вивчають можливість створення хроновізора, заснованого на тому ж самому принципі, який відстоював і Ернетті: «Кожного разу, коли звуки або образи впливають на матерію, що частково перетворилася на статичну енергію, вони можуть бути відтворені в формі невідомого нині виду енергії». Керівник обох команд – чернець Луїджі Борелло, який особисто знав Ернетті і який перетворився на його головного критика.

 

Існують джерела, які свідчать  про те, що за сталінської диктатури в Радянському Союзі був Інститут дослідження паралельного світу. Звіти про експерименти, що проходили під керівництвом академіків Курчатова й Іоффе, зберігаються в архівах. Після того як у 1952 р. голова радянської секретної поліції виявляв тих, хто брав участь у дослідженнях, вісімнадцять фахівців розстріляли.

Інститут відновив свою діяльність за Хрущова. Але експериментальна база разом із вісьмома головними дослідниками в 1961 р. зникла, а периферійні будівлі були перетворені на лабораторію. Діяльність інституту була знову припинена.

Дослідницьку програму було продовжено в 1987 р. Проте 30 серпня 1989 р. сталася трагедія: від дуже потужного вибуху був зруйнований філіал інституту на островах Анжу. Вибух знищив експериментальний модуль і спустошив територію площею 2 кв. кілометри. Згідно з однією з теорій, модуль разом із трьома випробувачами зіткнувся з великим об’єктом, можливо, астероїдом, у паралельному світі. Втративши систему модуль залишився в паралельному світі.

Останній запис, зроблений під час експерименту, свідчить: «Ми умираємо, але й далі керуємо експериментом. Тут дуже темно; ми бачимо, що всі предмети роздвоюються (…). Запасу кисню вистачить на 43 години, систему життєзабезпечення було серйозно пошкоджено». Потім зв’язок раптово обірвався.

* Хроновізор – імовірно пристрій, що дає змогу бачити минуле й майбутнє.

Версія іспанською:

The Epoch Times