Blog

#img_left_nostream#Багато-багато років тому за часів правління династії Цинь (II століття до нашої ери) жила Дівчина на ім’я  Мен-Ян. Її поява на світ у чомусь схожа на легенду, і ця історія також подібна до легенди.

Одного разу подружжя на прізвище Мен на межі своїх володінь посадило насіннячко гарбуза. Рослина росла швидко, і незабаром її стебло обплело огорожу сусідського володіння на прізвище Ян. Біля цієї огорожі на стеблі і виріс величезний гарбуз. І коли подружжя Мен розрізало цей гарбуз, то в ньому була красива маленька дівчинка!

Цю маленьку дівчинку назвали Дівчина Мен-Ян. Коли дівчинка виросла, то вона стала такою ж прекрасною, як небесна діва. Вона виростала доброю і кмітливою, майстерної в створенні музики, віршуванні і глибоко розуміючою чесноти Конфуція. Немолоде подружжя Мен дорожили нею, як своєю власною дочкою.

Перший імператор династії Цинь був жорстоким і деспотичним правителем. Для захисту недавно створеної династії він наказав зібрати незліченну кількість молодих людей, щоб ті, працюючи як раби, побудували уздовж північного кордону Китаю Велику Стіну. Імператор абсолютно не піклувався про своїх працівників, і багато хто з них помер від виснаження.

Щоб відхилитися від рабської повинності, молодий учений на ім’я Ван Сілян пішов з свого дому і, шукаючи притулок, одного разу забрів у сад, який розкинувся за будинком сім’ї Мен. Дівчина Мен-Ян зустріла там Ван Сіляна і привела до батька. У батька дівчини було добре серце, і він вирішив допомогти Вану сховатися від рабської повинності.

За  час, поки Ван Сілян переховувався в будинку сім’ї Мен, подружжя, що виростило дівчину, змогло трохи краще пізнати його. Ван виявився хорошим ученим і сердечною людиною, і тому вони вирішили видати свою дочку за нього заміж. Проте через три дні після таємного, але радісного весілля слуги імператора  увірвалися в будинок сім’ї Мен і схопили Ван Сіляна. Дівчина Мен-Ян знала, що її чоловіка схопили, щоб відправити на будівництво Великої Стіни.

Цілий рік вона чекала його повернення або звісточки від нього, ділячись своїм горем із подушкою, яка не просихала від сліз. Проте від чоловіка не було ні звісточки. І тоді вона вирішила вирушити на його пошуки. Витративши багато днів на пошуки, Дівчина Мен-Ян вирішила запитати у стрічного старого, де розташована Велика Стіна? Чи довго до неї добиратися? Той відповів: "Дуже далеко звідси лежить місцевість, що має назву Провінція Ю, а Велика Стіна стоїть набагато далі від неї на північ".

Шлях до Великої Стіни був дуже довгим і важким. Дівчина Мен-Ян йшла весь світовий день, зупиняючись тільки на нічліг, де доведеться. Вона харчувалася черствим хлібом і пила воду з будь-якого струмочка, який попадався їй на шляху. Часто утомлена  і замерзла, вона продовжувала шлях. Вона йшла і під дощем, і під пекучими променями сонця, безкраїми полями і крутими горами. Добрі люди давали їй можливість заночувати та їжу.

Нарешті холодним осіннім днем Дівчина Мен-Ян дісталася до Великої Стіни. Побачивши людей, які тяжко працювали під невсипущим  наглядом охоронців, серце її завмерло. Вона стала розпитувати про свого чоловіка Ван Сіляна, але їй лише відповіли, що той помер через кілька днів після того, як його прислали на будівництво Стіни. Вана поховали під Стіною.

Величезна хвиля горя заповнила серце Дівчини Мен-Ян. Вона ридала й ридала на вершині Великої Стіни, і її сльози текли, немов річка. Її плач вразив робітників і охоронців, які, покинувши свою роботу, почали ридати разом із нею. Свинцеві хмари затягнули небо, а холодний осінній вітер став ще похмурішим, немов оплакував разом із нею смерть її коханого чоловіка.

Раптом пролунав гучний ревучий звук. Це звалилася частина Великої Стіни, оголивши останки всіх померлих на будівництві робітників. Опинившись перед купою кісток багатьох загиблих, Дівчина Мен-Ян розгубилася – як знайти останки свого чоловіка? І тоді вона пригадала, що про це говорили старші в сім’ї: якщо на кістки мертвого потрапить кров його живих родичів, то кістки її вберуть. І тоді вона проколола вказівний палець, і краплі її крові потекли на кістки. Нарешті вона знайшла останки тіла чоловіка, а поряд з ними вона пізнала ґудзики з одягу, який шила для нього.

Дівчина Мен-Ян поховала чоловіка відповідно до ритуалів, як годиться коханій дружині. Легенда розповідає про те, що ту частину Великої Стіни, яка зруйнувалася під потоками сліз Дівчини Мен-Ян, неможливо відбудувати наново – вона розвалювалася кожного разу, як тільки її відновлювали. Дівчина Мен-Ян стала легендарною героїнею, дуже поважаною багатьма поколіннями китайців. Храм Дівчини Мен-Ян, зведений в східному кінці Великої Стіни за часів династії Сон приблизно 1 000 років тому, залишається відкритим для відвідин і здійснення ритуалів до цього дня.

Це традиційна китайська історія, що розповідається в різних варіантах. Складена й переведена співробітниками The Epoch Times.

Велика Епоха

#img_left#У стародавніх китайських книгах можна знайти історичні записи про те, що в 770-475 рр. до н.е., в період Весни й Осені, Лю Бан створив машину, яка літала. Це робить Лю Бана батьком інженерії.

У ”Моцзи Лювень” можна прочитати: “Лю Бан нарізував бамбук і дерево і виготовив дерев’яного птаха, який залишався в небі протягом трьох днів”.

Лю Бан також спроектував великого повітряного змія, щоб стеження за ворогом під час війни. У “Хунсу” ми також читаємо:

“Лю Бан виготовив із дерева великого повітряного змія, щоб стежити за містами царства Сун”. Крім того, Лю Бан також спроектував літак для подорожей. Згідно з “Юян Цзацзу”, зібранню творів Юян династії Тан, Лю працював у дуже віддаленому від його села місці. Дружина нудьгувала за ним, тому він створив дерев’яного птаха. Лю Бан прилетів на ньому додому, щоб зустрітися з дружиною, і повернувся на роботу наступного дня.

Стосовно теми дерев’яних птахів на Сході, відомий інший цікавий випадок. У 1898 році французький археолог Лорі в одній із стародавніх єгипетських могил у Саккарі виявив птаха з дерева. Час його створення датується приблизно 200 р. до н.е.

На той час люди не мали ніяких  уявлень про польоти, і предмет із табличкою “Дерев’яний птах” порошився в музеї Каїра 70 років. У 1969 році його побачив єгипетський лікар Халіл Мессіха, якому подобалося моделювати. Цей “дерев’яний птах” нагадав Мессіху про свій недавній досвід виготовлення моделей літаків. Він вирішив, що це був не просто птах, оскільки у нього не було пір’я й  кігтів.

Дивовижним чином його хвіст був вертикальний, і він мав поперечне крило, що перетворювало його на модель літака. Мессіха виготовив копію. Він не знав, як стародавні єгиптяни примушували його літати, але коли запустив модель, то виявилось, що вона може планерувати. Подальші випробування показали, що він міг не тільки ковзати по повітрю, але і був порівнянний із сучасними планерами.

Пізніше учені виявили, що ця модель була дуже схожа на планери із сучасними гвинтами, які можуть самі літати по повітрю. За допомогою маленького мотора вони можуть розвинути швидкість від 70 до105 км/г  і перевозити значний вантаж.

Оскільки стародавні єгиптяни, перш ніж виготовити реальні предмети, робили їх моделі, можливо, що дерев’яний птах такого типу використовувався як транспорт точно так, як і повітряний змій з дерева, сконструйований Лю Баном.

Велика Епоха

"Валя забути не хоче в Анапі безсоннії ночі", – саме так говорили мені всі перед від’їздом на відпочинок, але я сприймала їх як іронію. А дарма!

#img_left#Насправді, по приїзді в район Анапи Джемете (там ми зупинилися), переді мною відкрився новий світ, про який я і мріяти не могла, і всі події, що відбувалися зі мною, здавалися чудовим сном. Немала протяжність Піонерського проспекту заповнена торговими рядами і різними кафе.

Через дорогу, метрів за 100 – величезна піщана гора, на вершині якої відкривається красивий краєвид на море. Величезний пляж із висоти пташиного польоту схожий на мурашник (порівняння смішне, але це так). А оскільки всі ми в душі трішки діти, можна зустріти зовсім дорослих людей з надувними іграшками – одне задоволення погойдатися на хвилях і пригадати приємні миті. Удень пляж переповнений, всі намагаються накупатися вдосталь і хоч трохи стати "шоколадними зайцями".

Наступає вечір. Весь Піонерський проспект перетворюється на щось миготливе, схоже на гірлянду. Красиво оформлені кафе заманюють своїм виглядом, і пройти повз просто неможливо. У кожній з кафе своя програма: різні конкурси, танці, а оскільки заклади нічні, звичайно ж, стриптиз. Для тих, хто втомився від шуму і музики, є романтичніше місце для прогулянки – море, вночі воно ще красивіше.

Грайливі хвилі плескають по ногах, теплий вітерець тріпоче волосся. Саме в цей час доби на морі можна зустріти багато закоханих пар, звичайно, де ще можна знайти таке заманливе місце. З лівого боку моря освітлюється Анапа. Вона схожа на величезний корабель, що пливе морем. При такому шикарному краєвиді в душі прокидаються всі відчуття: і любов, і щастя, і захоплення, починаєш відчувати себе найщасливішою людиною на всьому білому світі.

З настанням нового дня приходять нові думки, і хочеться відвідати інші місця. Наш маршрут ліг на Утріж. Ми сіли в маршрутне таксі і через 20 хвилин були на місці. Але по дорозі неможливо було відірвати око від таких живописних ландшафтів. Високі зелені гори, кам’янисті гори, проїжджаючи повз які було трохи страшно: можна подумати, що камені зараз поваляться донизу. І праворуч, звичайно ж, було видно нескінченне, сяюче в променях сонця море.

Оглянувши шикарну місцевість, ми вирішили заглянути в дельфінарій, як виявилось, народу там було видимо не видимо, і в більшості не маленькі діти, а дорослі люди. Дельфіни. Вистава цих чудових тварин залишиться в моїй пам’яті на все життя. Говорять, дельфін і людина завжди разом, але щоб настільки?! …

У цих красенів були свої імена, дельфіни стрибали в обручі, танцювали в парах, малювали картину, танцювали вальс із своїм тренером і навіть співали пісеньку. Виїхали з Утріжа ми вже пізно увечері й абсолютно не стомлені пішли гуляти морем. Слід відмітити, щодня море поводиться по-різному: то воно тихе, а вітерець легкий і теплий – то шумне, а вітер холодніший.

Щодня день від’їзду ставав ближчим, а розлучатися з казковим місцем абсолютно не хотілося. І тут я задумалася, чому мені абсолютно чужий край здається казковим, а свій рідний – звичайним, а причина ось в чому: по-перше, Анапа – курортне місто, там все зроблене для відпочинку людей, і мало що нагадує про роботу та інший клопіт. По-друге, коли відпочиваєш із любимою людиною, красивим здається все! По-третє, відпочивати має право кожен, але багато хто чомусь вважає за краще відпочивати на грядці або вдома, лише небагато хто їде проводити свою відпустку на курорти!

Психологи кажуть: “Себе треба любити!” Звичайно, тільки, полюбивши себе, починаємо розуміти, який важливий для нашого організму відпочинок!

Якщо ви до цього часу не знаєте, як і де провести свою заслужену відпустку, то не втрачайте часу дарма, скоріше беріть путівки і їдьте відпочивати, тоді ви зрозумієте, чому, приїхавши додому, на мої очі часто наверталися сльози, сльози щастя і величезного смутку!

#img_right#Смакові пристрасті та переваги в їжі є корисними показниками харчового і енергетичного балансу в людському організмі. Питання не тільки в тому, «що» ми їмо, але також і «як» ми їмо. У завершальній частині я поговорю про пристрасті в їжі та ..

Пристрасті

Наш організм розрізняє п’ять основних смаків: солодке, солоне, кисле, гостре та гірке. Якщо Ви маєте сильний потяг до одного чи більше специфічних смаків, то це – ознака порушення рівноваги у фізіологічних процесах організму.

Тяга до цукерок і вуглеводів є найпоширенішою. Іноді причиною цьому стають проблеми з обміном речовин або травлення, а також втома. Іноді причина міститься в емоційності. Сум або знижений тонус можуть примусити нас жадати цих смаків і типів їжі.

Потяг до інших смакових відчуттів, таких як пряного та солоного, вказує на інші типи відхилень в організмі або на духовному рівні.

Постарайтеся не позбавляти себе задоволення скуштувати те, чого вам дуже сильно хочеться – це може завдати більшої шкоди, ніж самі продукти, яких ви прагнете уникнути.

Як їсти

Під час споживання їжі важливим є те, як ми їмо. Наші звички харчування здійснюють вплив на фізіологічний процес травлення. Порушення цього процесу може призвести до різних пристрастей до окремих продуктів та до переїдання, тому що потреба організму в поживних речовинах не задоволена в повній мірі.

Приділяйте достатньо часу кожному прийому їжі. Їжте уважно, з паузами; дихайте спокійно та глибоко. Не відволікайтеся на проглядання телевізора, читання газет; не працюйте і не розмовляйте по телефону. Травний процес і всмоктування їжі організмом будуть ускладнені якщо ви відволікаєтеся на щось окрім їжі.

Їжте, коли Ви знаходитеся в спокійному стані. Уникайте неприємних думок і напружених бесід під час прийому їжі – ці чинники також ускладнюють процеси травлення і всмоктування.

Їжте поволі, жуйте кожен шматок, поки він не перетвориться на рідку консистенцію. Травлення починається вже в роті. Даючи час слинним ферментам виконати свою роботу, ми допомагаємо процесу травлення. Інакше, їжа не буде переварена або поглинена організмом, і ми можемо відчувати нестачу живильних речовин, розвинути потяг до певної їжі та до переїдання, щоб компенсувати те, в чому відчуває нестачу наш організм. Якщо вам важко їсти повільно, спробуйте опустити столові прилади між шматками.

Якщо Ви маєте тенденцію до переїдання, викликаного вашим емоційним станом, спробуйте на деякий час перед їжею зосередити свою увагу на глибоких вдихах і видихах. Можна також спробувати вести спеціальний щоденник, в якому перед прийомом їжі записувати свої думки та відчуття, – перше, що прийде в голову. Зосередьте увагу над тим, щоб подумати про те, чого вам не вистачає насправді, що вам потрібне. Чи це їжа, чи щось ще? Часткове завдання мого лікування – це допомогти пацієнтові визначити це «щось ще».

Найважливіше – це ставитися до себе з м’якістю і терпінням. Всі вищеперелічені поради – це всього лише поради. Не звинувачуйте і не судіть себе, якщо вам важко слідувати цим порадам. Як тільки ваші тіло/душа/розум досягнуть свого природного стану балансу, ви зможете зробити це природно і без зусиль.

Доктор Мьюсам – фахівець з холистичної медицини в Нью-Йорку.

#img_right#Франкфурт-на-Майні. Голлівудська зірка Ричард Гір, який виступає за звільнення Тибету від китайського панування, вбачає в залізниці загрозу самобутності країни.

В інтерв’ю для “Frankfurter Rundschau” актор говорить про велику небезпеку для релігійної, культурної і мовної самобутності Тибету.

”Найвисокогірніша залізниця у світі між Пекіном і Лхасою призведе до подальшої мілітаризації регіону,” – вважає Гір.

“Посилиться руйнівна експлуатація тибетських корисних копалини, яка і без того набирає швидкість, і збільшиться імміграція китайців до Тибету”, – вважає він. Унаслідок цього тибетці будуть ще більш пригноблені.

На погляд Гіра, у Тибеті панує атмосфера дедалі зростаючих політичних репресій. Так, новий голова Комуністичної партії Китаю в Тибеті Чжан Цинлі, говорив про ”битву на смерть” із Далай-ламою і його прибічниками.

Американський актор виступає за участь тибетців в економічному розвиткові. Він закликає китайського президента Ху Цзіньтао до діалогу з тибетським лідером Далай-ламою.

Велика Епоха

Цей народ поважався греками, а потім римлянами, та  іноді зазнавав критики за їх неординарність. Цивілізація етрусків, що  зародилася в VIII-му столітті до н.е. проіснувала майже тисячу років і панувала майже над усією Італією, перш ніж була скорена Римом.

#img_center_nostream#

Щодо їхнього походження існують різні теорії: Геродот уважав, що етруски прийшли з Лідії, у той час як Деонісій Галікарнаський  думав, що вони були корінними жителями. Є думки, що існує подібність між релігією етрусків і народів Близького Сходу (у великому значенні астрології, ворожіння й запозиченнях у художній сфері), однак, італійські археологи виявили в Тоскані, що вони мають зв’язок із своїми попередниками – вілланською  цивілізацією.

Загадкова цивілізація, де жінки мали рівноправність

В етрусків сільська громада минулого періоду змінилася на владу кланів, що передавалася в спадок.

Відомості про цей народ, зазвичай, черпаються з археології та класичних робіт на латині. Він був на перетині торговельних шляхів у Середземному морі. Етруски помилково розглядаються, як мирний народ. Їхня сила була заснована на військовій владі, запозиченої у греків. Цікаво, що ця цивілізація розчинилася в римській в 1-ом столітті н.е.

Етруски канули в забуття, поки завдяки майже чистій випадковості не були виявлені їхні могили в Тоскані на півночі Італії. Величні гробниці віддзеркалювали вишукане життя етруської аристократії: фрески, що зображували танці, ігри, сцени бенкетів, полювання прикрашали стіни й розповідали про меню тієї епохи. Некрополі, що приховували твори мистецтва й коштовності, викликали справжнє полювання за скарбами. Етруски тривалий час інтригували вчених.

Щодо їхнього походження існують найфантастичніші гіпотези, їхні загадкові одиниці міри й мова, не грецькі й не латинські, залишаються не зрозумілими. Деякі свідчення греків і римлян дають уявлення про їхній характер, які ”вважали їхній характер занадто флегматичним і засуджували емансипацію їхніх жінок”. Треба дати належне цієї цивілізації у розвитку західної культури.

Спадщина етрусків, залишена Римській імперії, була величезною в усіх галузях. Однією з них є любов до життя, яка виділяла цю цивілізацію під час її апогею.

Блиск і мистецтво етрусків

Період розквіту етрусків (VIII-V століття до н.е.) був відзначений будівництвом міст, які справляли на їхніх сучасників таке ж враження, як і їхнє економічне благополуччя.

Вони перейняли грецьке планування й надавали великого значення ритуалам. Вісь міста утворювали дві більші вулиці, кордо й декуманус: одна проходила з півночі на південь, інша – із заходу на схід. Місто в ідеалі повинне було мати троє воріт на кінці цих осей: кордо закінчувалася в потрійного вівтаря, що перебував на окраїні міста. Мистецтво, створене етруською цивілізацією відрізнялося великою розкішністю.

Етруски були талановитими ремісниками й великими художниками – можна судити по фресках у некрополях, наприклад, у Таркінії, майстрами розпису ваз і скульптор, які створювали вироби як із бронзи, так і з теракота. Вони також були вправними ювелірами й гарними ковалями. Їхні роботи перебувають в італійських музеях, наприклад, у Флоренції, Вольтері й Ватикані, а також у Луврскому музеї у Парижі.

На узбережжі Франції було знайдено тисячі етруських амфор. Імовірно, етруски ознайомили галлів із вином. Якщо вірити записам деяких грецьких авторів, етруські жінки мали особливу волю. Похоронні фрески свідчать про безсумнівну життєрадісність. Нескінченно триваючі банкети, танцюристи, спортсмени відбивають аристократичний спосіб життя знатних багатих родин, яким належали ці могили.

Елоїз Рок. Велика Епоха

ВАШИНГТОН. Нещодавній звіт, що був підготовлений незалежною екологічною правоохоронною групою, дав оцінку серйозності викидів американськими електростанціями забруднюючих речовин в атмосферу, і оголосив список п’ятдесятьох із них, які найбільш сильно забруднюють навколишнє середовище.

#img_right#«У національних масштабах на рахунку електростанцій – приблизно дві третини з усіх викидів діоксиду сірки (SO2), 22% – окисів азоту, 40% – вуглекислого газу (CO2) і десь одна третина з усіх викидів ртуті», – стверджується у звіті, що він наприкінці минулого місяця був опублікований Програмою з екологічної чистоти (Environmental Integrity Project, ПЕЧ).

Близько 400 великих електростанцій у США можуть бути оцінені за кожним із чотирьох забруднюючих речовин системою класифікації для найбільших джерел забруднення. У звіті 2006 р. ПЕЧ уперше використовувала сумарний бал, складаючи «значення» викидів класифікації за цими чотирма забруднюючими речовинами.

Відповідно до комбінованої класифікації за чотирма видами забруднюючих речовин (діоксидом сірки, окисами азоту, вуглекислим газом та ртуттю), три найгірші у цьому відношенні електростанції знаходяться у штаті Північна Дакота. Зі списком п’ятдесяти електростанцій, що вони найбільш сильно забруднюють навколишнє середовище, можна ознайомитися на сайті звіту, dirtykilowatts.org (англійською).

ПЕЧ класифікує електростанції-забруднювачі, використовуючи дані, оприлюднені Агентством США з охорони навколишнього середовища (EPA) та Департаментом енергетики США у 2005 р.

Електростанції викидають мільйони тон діоксиду сірки й окисів азоту, які викликають напади астми та сприяють виникненню у людей легеневих і серцевих захворювань. Вони також викидають мільярди тон вуглекислого газу, який вважається одним із факторів, що спричиняють глобальне потепління. Також серед забруднюючих речовин, котрі викидаються електростанціями, – ртуть, нейротоксин, надзвичайно шкідливий для дітей та ембріонів, що розвиваються.

ПЕЧ стверджує, що «величезна частина викидів виробляється невеликою кількістю старих електростанцій, котрі барилися зі встановленням систем контролю за викидами, або тими, що працюють неефективно».

Усього лише на 4% із близько 1200 електростанцій у США, що працюють на викопному паливі, лежить відповідальність за 45% усіх викидів діоксиду сірки.

Екологічне законодавство США призначалося для того, щоб не давати деяким електростанціям, що створюють небезпечне забруднення, знаходити лазівки, які дозволяли б їм уникати більш жорстких стандартів роботи. Наприклад, коли у 1970 р. у США був прийнятий початковий Закон про чисте повітря, декілька старих електростанцій були підведені під «дідусеву поправку»* цього закону, таким чином, уникаючи більш жорстких систем контролю забруднення навколишнього середовища.

Деякі з компаній, яким належать ці електростанції,  зволіли привести їх до ладу, ґрунтуючись на прийнятті ділових рішень, а інші так не зробили.

Можливі зміни

Газоочисники, які виводять забруднюючі речовини хімічною реакцією із сорбентом, здатні ефективно зменшити значення викидів забруднюючих речовин електростанціями. «50 електростанцій зі списку викидають у середньому 10 кг діоксиду сірки на мегават-годину у порівнянні з усього лише 0,5 кг на годину, що викидається станціями із сучасними газоочисниками», – підкреслюється у звіті ПЕЧ.

Великі електростанції, що працюють на вугіллі, і оснащені газоочисниками, довели, що більш екологічно чистого вироблення електроенергії цілком можливо досягти. У звіті згадується одна електростанція у штаті Пенсільванія та дві у штаті Західна Вірджинія, котрі використовують вологовапнякові газоочисники і досягли значення викиду діоксиду сірки, яке становить приблизно 0,5 кг на мегават-годину – набагато нижче середніх 10 кг, котрі викидають 50 електростанцій з вищезгаданого списку.

* «Дідусева поправка» – умови договору або нового закону, за яким його дія не поширюється на тих, хто займався тією або іншою діяльністю до прийняття даного закону.

#img_left_nostream#За повідомленням газети “Mingpao News”, після спалаху сказу відразу в кількох районах, включаючи місто Юньнань і провінцію Ляонін, також щомісячно росте кількість людей, інфікованих сказом у Пекіні. Тільки із січня до червня були заражені 69 332 людини.

У ”Beijing Morning News” опублікована інформаційна заява Департаменту охорони здоров’я Пекіна про те, що в червні цього року в столиці 15 тисяч чоловік потребували лікування від сказу. За два місяці це число збільшилося вдвічі. Кількість смертей від сказу посідає перше місце серед усіх інфекційних захворювань.

Телефонні дзвінки на “гарячу лінію” із питаннями про сказ також посідають перше місце серед усіх, що стосуються запобіжних засобів проти різних захворювань. На цей час 45 лікарень вакцинують населення від сказу. У 18 районах Пекіна лікарні працюють цілодобово.

Згідно з аналізом Департаменту охорони здоров’я Пекіна, причиною епідемії сказу є дуже спекотна літня погода. Люди носять мінімум одягу і виходять на вулиці, шукаючи прохолодного місця. Більше людей стали вигулювати своїх собак, унаслідок чого почастішали випадки укусів.

Велика Епоха

#img_left_nostream#“У більшості випадків заяви про те, що Пекінський університет надає постійну роботу зарубіжним професорам, не відповідають дійсності”, – заявив недавно в інтерв’ю журналу ”Southern People Weekly” доктор Шин-Танг Ю, видатний професор математики Гарвардського університету.

Пекінський університет зберігав мовчання близько місяця після того, як було опубліковано заяву доктора Ю. Проте 29 липня представник університету опублікував офіційну відповідь на веб-сайті університету. Він заявив, що заява доктора Ю – це безвідповідальне спотворення фактів, яке серйозно зашкодило репутації зарубіжних учених, а також репутації самого Пекінського університету.

У недавно опублікованій статті “Китайська освіта пройшла багатьма безглуздими шляхами” професор Ю сказав: “У ”Нью-Йорк Таймс” також говорилося, що 40% викладачів Пекінського університету –іноземці. Ви можете провести розслідування в США – я гарантую, що більшість із них мають постійну роботу в США”.

Ю також відзначив, що для участі в багатьох великих проектах у Китаї запрошуються безліч зарубіжних фахівців, що, за його твердженням, – помилкова картина.

Згідно з думкою Ю, багато хто з відомих професорів має постійну роботу за кордоном. “Від них вимагається працювати в США протягом 9 місяців, і на роботу в Китаї їм залишається тільки 3 місяці. Таким чином, заява Пекінського університету про те, що вони набирають на постійну роботу зарубіжних професорів, є явною фальсифікацією”, – каже Ю.

Навіщо відомому університетові робити помилкові заяви? Мабуть, тому, що, найнявши відомого професора, можна отримати державні субсидії у розмірі десятків мільйонів юанів (це мільйони доларів).

Згідно з ”Beijing Morning Post”, співробітник Пекінського університету заявив, що університет почав збільшувати штат іноземних професорів з 1989 року, і що за останні 8 років приблизно 40% викладачів університету було набрано за кордоном.

Представник університету також відзначив, що більшість викладачів, найнятих університетом, є дуже освіченими людьми, посідають престижні наукові посади і мають видатні наукові досягнення за кордоном. Це всіма поважані професори й лектори.

Доктор Шин-Танг Ю – професор математики Гарвардського університету, учений Американської національної академії, один із перших учених Китайської академії наук і зарубіжний учений Російської академії наук.

Минулого літа доктор Ю виступив проти корупції у китайських академічних колах. Він сказав, що є багато проблем із фундаментальною освітою в китайських університетах. Основний освітній рівень багатьох китайських студентів, особливо в системі заочної освіти, погіршується.

Академічне середовище також погіршується. Професор розповідає, що він одержав багато фальшивих листів із рекомендаціями від студентів із Китаю. Студенти самі пишуть рекомендаційні листи, а їхні професори просто ставлять свій підпис.

Професор сказав, що якщо не звертати увагу на фундаментальну освіту своїх громадян, то при існуючій системі освіти Китай може не сподіватися на те, що в країні з’являтимуться талановиті люди.

Велика Епоха

#img_right#У комуністичних країнах дуже складно відрізнити істину від брехні. На це інколи витрачається багато сил. Без сумніву, комуністична партія постійно бреше, але вона також невпинно змушує й інших брехати. Кожен каже одне, а робить – інше.

Після стількох років впливу на свідомість людей брехнею, більшість людей не вірять навіть своїм власним словам, не кажучи вже про слова інших людей.

Інтелігенція країни, що завжди вважала, що вона йде по дорозі до істини, не змогла виступити проти репресій, щоб викрити й спробувати зупинити переслідування Фалуньгун.

По-перше, нам необхідно усвідомити, що здатність переслідуваних протистояти репресіям і зібрати докази про них не порівняти з величезними ресурсами переслідувачів і їхньою здатністю приховувати факти переслідувань і видавати заяви про відмову від практики, підписані під тортурами, як правильне рішення, але, насправді, вони [що підписали] стають на сторону зла.

Наприклад, жінка, ризикуючи бути зґвалтованою злочинцем, кличе на допомогу: "Будь ласка, врятуйте мене!" У такій ситуації, чи повинен інтелігент спокійно залишатися осторонь і заявляти: "Згідно з моїм спостереженням, злочинець має намір лише зґвалтувати жінку, а не убити. Я категорично проти такого перебільшення. Як інтелігентна людина, що не приймає брехні, я не можу погодитися з тим, що навіть під загрозою зґвалтування вона має право на брехню". У такій ситуації спроба запобігти злочинові повинна стати пріоритетним завданням.

По-друге, у процесі викриття переслідувань послідовників Фалуньгун завжди серйозно підходили до питання пошуку доказів, хоча деколи зібрати докази буває досить непросто. На сайті ”Прозріла Мудрість”, був опублікований список імен близько 3 000 послідовників Фалуньгун, загиблих у результаті переслідувань. Більше 90% жертв знають імена й адреси злочинців, а також їх співучасників.

Опублікованої інформації досить для того, щоб привернути увагу і здобути сприяння міжнародного співтовариства для припинення переслідування. Фалуньгун не потребує сенсації для того, щоб привернути увагу міжнародного співтовариства, тому що такі дії суперечать одному з трьох основних принципів Фалуньгун – Істині.

Ми впродовж багатьох років спостерігаємо, як послідовники Фалуньгун завжди наполягали і наполягають на мирному й розумному роз’ясненні правди, оскільки вони приймають Істину, Доброту, Терпіння не тільки за основу вдосконалення, але і як спрямовуючі принципи їхньої діяльності, направлені проти переслідувань. Використовувані ними методи відповідають принципам їх удосконалення.

По-третє, після того, як переслідування Фалуньгун було розкрите, не зважаючи на те, що деякі люди до цієї пори ставляться до цього скептично, вони не можуть з упевненістю сказати, що цього переслідування не існує, не провівши відповідного розслідування. Проте при існуючій жорсткій цензурі інформації, яку здійснює комуністична партія, і замовчування фактів здійснених нею переслідувань, докази можуть бути легко приховані й знищені. Отже, розпізнати фальсифікацію часто важче, ніж виявити правду.

Загальновідомо, що, почувши повідомлення про пожежу в період посушливого літа, перше, що зробить будь-яка розсудлива людина, – згасить вогонь, а не чекатиме, коли вогонь розгориться в повну силу.

Аналогічно, коли свідчення жорстокого переслідування Фалуньгун були вже широко розкриті, звістка про "видалення органів у живих ув’язнених" прозвучала, як сигнал пожежної тривоги. Люди, які хочуть або підтвердити, або спростувати цей факт, повинні негайно об’єднати свої зусилля і закликати КПК відкрити доступ до трудових таборів для розслідування, замість того, щоб безцільно дискутувати про це.

Не зважаючи на труднощі, пов’язані з отриманням доказів, “Велика Епоха”, не маючи іншої альтернативи, віддано публікує отриману інформацію і використовує всі можливі зусилля, щоб закликати міжнародне співтовариство почати розслідування.

В таких обставинах необхідно керуватися судовим принципом “Зміна з питання обов’язку надавати докази” (напр.: Onus of Proof – правило розподілу між учасниками громадянського процесу обов’язків обґрунтовувати наявність тих або інших фактів, обставин, істотних для вирішення справи).

В цьому випадку обвинувачений (КПК) повинен пред’явити третій, незалежній особі (Комітету проти тортур ООН, організації “Міжнародна Амністія” і позивачеві), докази того, що переслідувань не існує. Після того, як був представлений запит на розслідування, Фалуньгун може співпрацювати або забезпечувати доказами людей, що розслідують цю справу. Але обов’язок надавати докази можна вже не виконувати.

По-четверте, незалежні канадські слідчі Девід Кілгур і Девід Мейтас використовували 18 видів доказів і спростувань, щоб виявити правду про "видалення органів у живих в’язнів". Не зважаючи на це, деякі представники “інтелігенції” стверджували, що такого не може бути, незалежно від наявності доказів або спростувань.

Така лінія поведінки не відповідає принципам освіченості. Наприклад, “Велика Епоха” надала численні докази про людей, що вийшли з лав КПК, у тому числі й список імен добровольців, затриманих або побитих до смерті в континентальному Китаї за спробу розгорнути діяльність на підтримку виходу з комуністичної партії і її молодіжних організацій. "Інтелігенція", навпаки, все ще не може надати ні доказів, ні спростувань.

Особливо потрібно підкреслити те, що 12 мільйонів людей, чиї імена опубліковано на сайті ”Великої Епохи” – це люди, що вийшли з КПК і її молодіжних організацій. Існують сотні мільйонів людей в Китаї, які вступили в партію, комсомол або є юними піонерами; 12 мільйонів людей, які вийшли з цих трьох організацій, – усього лише "крапля в морі".

П’яте. Основою дій, що виконуються на захист прав людини, без сумніву, повинна бути правда (варто відмітити, що дотримання цього принципу послідовниками Фалуньгун було очевидне для всіх). Проте ми повинні також відзначити, що вся провина за порушення прав і утиск інтересів активістів лежить на злій суті КПК.

Основна причина появи в суспільстві захисників прав людини – відсутність незалежної судової системи, недостатня міра свободи слова і неспроможність відповідних організацій підтримати соціальне правосуддя, разом із диктаторством і навмисним утиском деспотичним режимом його народу. Захист прав людини не може бути успішним, якщо не вирішити проблему безпосередньо з КПК.

Відсутність єдності в боротьбі – ось чого хоче добитися КПК. Така тенденція рішуче підтримується деякими окремими особами. Роз’єднані сили не можуть протистояти деспотичному режимові, що захопив усі національні ресурси. Такі розрізнені сили були б переможені одна за одною. Отже, розрізненість у русі захисту прав людини, насправді, лише укріплює існування деспотизму.

Кращий спосіб протистояти брехні – це, звичайно ж, говорити правду. Проте ми повинні відмітити, що для брехні суспільство без свободи слова все одно, що для риби – нерестовище. Створення суспільства із свободою слова, коли можна відкрито говорити правду, приведе до знищення таємниць і брехні. В той самий час ми повинні також усвідомлювати, що, поки КПК існує, знайти свободу слова в Китаї неможливо.

Чжан Тяньлян. Велика Епоха