Blog

  • Три виставки (Частина 2)

    Три виставки (Частина 2)

    Зовсім іншими емоціями забарвлена виставка Лео Канна «Подорож по Ерец-Ізраель 1912 року». Це були часи, коли ідеї сіонізму захопили єврейську молодь, Лео, як і багато інших, опинився в полоні цих ідей.

    #img_center_nostream#

    Тільки бездушна машина позбавлена почуттів. А люди – особливо художники ( до них я відношу й творчих фотографів) виражають у своїх добутках не об’єктивну реальність, але своє бачення цієї реальності. Саме до таких творчих особистостей належав Лео Канн.

    #img_center_nostream#

    Його фотографії Ерец-Ізраель зачаровують. Він із любов’ю й надією фотографував відродження Ерец-Ізраель, і цю любов видно в його фотографіях. Разом із тим він розуміє, що його фотографії «переконливий інструмент пропаганди відродження землі предків», і сприймає свою місію як «служіння єврейському народові».

    #img_center_nostream#

    Для Лео його документальні фотографії – «доказ дійсності сіоністських ідей». Фотографії були скомпоновані в три альбоми: «Від Яффи до Єрусалима», «Від Єрусалима до Хайфи», «Від Хайфи до Дамаска» – і видані Judische Zeitung. Ці три альбоми майже повністю подані на виставці. Крім того, експонуються 23 фотогравюри, надруковані на відмінному японському папері.

    #img_center_nostream#

    Про Лео Канна відомо не багато. Він народився в 1885 році у Прессбурзі (Австрія). В 1912 році жив у Відні й звідти поїхав у Палестину. Газета «Judische Zeitung» відзначає, що він був віце-президентом австрійського Фотоклубу. Цілком ймовірно, в 1939 році він переїхав у Лондон, і подальша його доля невідома…

    #img_center_nostream#

    Колекцію Лео Канна надав пан Y. Rimon. Колекціонер і дослідник Vivienne Silver-Brody збагатила виставку додатковими фотографіями своєї колекції й інформацією зі своєї книги «Документація Мрії. Піонери – єврейські фотографи на землі Ізраїлю 1890-1933».

    Григорій Виницький. Велика Епоха

  • Сезон кавунів поруч, залишається серед багатьох знайти свого

    Сезон кавунів поруч, залишається серед багатьох знайти свого

    #img_left_nostream#У серпні, коли багато дрібних ягід вже відходять, на прилавках з’являються їх родичі – великі смугасті ягоди-кавуни.

    Цінність кавуна відмітили ще в давньому Єгипті, його насіння і зображення, археологи знаходили в гробницях фараонів. Сам же смугастик родом з Африки, там і сьогодні, на околицях пустелі Калахарі можна зустріти його родичів – диких смугастих кавунів. 

    Завдяки своїм якостям, кавун є досить цінним даром природи. Він складається на 80-94% з води і сприяє швидкому виведенню шкідливих речовин з організму. Ця смачна смугаста куля, зберігає в собі масу корисних властивостей. Його червона м’якоть багата фолієвою кислотою, необхідною для нормального кровоутворення і синтезу білків. Кавун містить цукри, які легко розчиняються: фруктозу, глюкозу та сахарозу. Стигла м’якоть кавуна володіє дієтичними властивостями, які особливо корисні при недокрів’ї, серцево-судинних захворюваннях, подагрі, а також хворобах печінки і сечового міхура. Серед компонентів кавуна є ще аскорбінова і нікотинова кислота, солі заліза, калію, натрію, фосфору та магнію, а ще клітковина, пектинові речовини і каротин.

    При купівлі кавуна необхідно враховувати деякі моменти. Ці смугастики, як і дині з коренеплодами, вбирають в себе багато нітратів, так що в цьому питанні слід проявити пильність.

    У м’якоті кавуна, насиченого нітратами, прожилки набувають жовтого кольору, а також можна побачити жовтуваті ущільнення розміром з копійку або п’ятачок, а то й іще більші.

    Спілий кавун, як правило, великий і при цьому легкий. При виборі кавуна слід уникати дуже маленьких і дуже великих. Сухий хвостик означає спілість. Світла пляма, на якій лежав кавун, повинна бути жовтою, а ще краще оранжевою. Якщо постукати по спілому кавуну, він пружинитиме і почується не глухий, а дзвінкий звук. Кірка вдало вибраного кавуна повинна бути твердою і блискучою.

    Надрізати кавун при купівлі, краще не слід, тому що шкірка його брудна, та й на ножі може роїтися маса мікробів.

    Крім вживання кавуна в природному вигляді, можна робити з нього мед або засолювати, а при бажанні можна зробити навіть кавунові цукати.

    Кавуновий мед готують тільки з повністю доспілих кавунів з солодкою м’якоттю. Чистий кавун розрізають на частини над тазом, ложкою з нього вибирають м’якоть, подрібнюють, протирають через сито або друшляк, проціджують через два шари марлі й ставлять на вогонь. При закипанні червонувату піну слід зняти, а сік знову процідити через сито або марлю. Потім його ставлять на повільний вогонь і випаровують, постійно помішуючи, щоб не пригорів. Коли об’єм соку зменшиться в 5-6 разів, перевіряють готовність краплею. Готовий кавуновий мед розфасовують в скляні банки і закатують кришками, але можна його зберігати і не в герметично закритій тарі.

    Для засолу придатні невеликі зрілі плоди з тонкою кіркою і соковитою щільною м’якоттю. Кавуни ретельно миють, наколюють в декількох місцях, після чого щільно укладають в тару, заливають 6-ти процентним розчином куховарської солі і витримують при кімнатній температурі 1-2 дні, а потім переносять тару в прохолодне місце. Зверху на кавуни кладуть дерев’яний круг. Через 30-45 днів кавуни готові до вживання.

    Щоб зробити цукати, з товстої кавунової кірки зрізають верхню зелену жорстку частину, кірку ріжуть на шматочки ножем або формами для печива, заливають водою і кип’ятять 10-15 хвилин, охолоджують холодною водою, потім відкидають на друшляк, дають воді стекти і опускають в киплячий сироп (1 кг кірок, 1,2 кг цукру і 2 стакани води). Варять в 4-5 прийомів по 5-7 хвилин з вистоюванням по 10-12 годин. В кінці варива додають 3 г лимонної кислоти. Відкидають на друшляк, дають сиропу стекти, розкладають на тарілки або блюда і підсушують. Для зберігання цукати укладають в банки, коробки або залишають в сиропі, а перед подачею на стіл підсушують.

     

  • У Сеулі відбулися заходи підтримки 12 мільйонів чоловік, які вийшли з китайської компартії

    У Сеулі відбулися заходи підтримки 12 мільйонів чоловік, які вийшли з китайської компартії

    #img_center_nostream#

    Вранці 30-го липня в центрі південнокорейської столиці відбувся мітинг та хода на підтримку 12 000 000 чоловік, що відмовилися від членства в усіх комуністичних організаціях, в яких узяло участь більше трьохсот чоловік.

    #img_center_nostream#

     

    #img_center_nostream#

     

    #img_center_nostream#

     

    #img_center_nostream#

     

    #img_center_nostream#

     

    #img_center_nostream#

     

    #img_center_nostream#

     

    #img_center_nostream#

     

     

  • У Малайзії відбувся шостий семінар ”Дев’ять коментарів про комуністичну партію”

    У Малайзії відбувся шостий семінар ”Дев’ять коментарів про комуністичну партію”

    23-го липня в Малайзіїі відбувся семінар присвячений ”Дев’яти коментарям”. Цього разу основний акцент був зроблений на аналізі економічної ситуації КНР та на історичній закономірності розвитку кризи фінансової системи країни, яка насувається, за час правління комуністичного режиму.

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

  • Фотоогляд конкурсу ”Міс Корея 2006”

    Фотоогляд конкурсу ”Міс Корея 2006”

    В четвер, 3 серпня,  в Сеулі (столиці Південної Кореї) відбувся конкурс ”Міс Корея 2006”, в якому перемогла 23-літня Lee Honey. У конкурсі взяла участь 61 дівчина.

    #img_center_nostream#

     

    #img_center_nostream#

     

    #img_center_nostream#

     

    #img_center_nostream#

     

    #img_center_nostream#

     

    #img_center_nostream#

     

     

  • Великобританія: фестиваль вуличного мистецтва на Трафальгарській площі

    Великобританія: фестиваль вуличного мистецтва на Трафальгарській площі

    #img_left_nostream# У Лондоні з 3 серпня на Трафальгарській площі відкриється щорічний фестиваль вуличного мистецтва. Фестиваль проходитиме до 20 серпня, і всі його заходи будуть абсолютно безкоштовними для відвідувачів.

    ”Серпень – це ”гарячий” час для столиці, –  заявив мер Лондона Кен Лівінгстон напередодні відкриття свята. – Розпал шкільних канікул і сезон для іноземних туристів викликають сплеск інтересу й завантаженості стосовно всіляких визначних пам’яток і відкритих просторів.

    Трафальгарськая площа не є винятком, і ось вже п’ятий рік підряд площу вітає чудовий і різноманітний калейдоскоп безкоштовних розваг за участю артистів із Лондона, Великобританії та з-за кордону”, –  повідомляє РІА "Новини".

    У всі дні перед публікою з’являтимуться гімнасти й акробати, музиканти й танцюристи з різних куточків світу –  від Китаю та Бангладеш до Аргентини й іспанської Каталонії.

     

     

  • Три виставки (Частина 3)

    Три виставки (Частина 3)

    І ще одна виставка, про яку згадав, після побаченого. Виставка називалася «Пропаганда й мрії. Фотографія 1930-х років у СРСР і США».

    #img_center_nostream#

    Організована Corcoran Gallery of Art (Вашингтон), де й експонувалася в 1999 році, виставка надалі побувала в Нью-Йорку, Москві, Санкт-Петербурзі … Ініціатор і куратор експозиції Лія Бендевіт-Вел – головний редактор відділу книговидання National Geographic – займається російською фотографією з 1980-х років.

    Ідея виставки – зіставити фотографії, виконані за «соціальним замовленням». «Сувора правда» про «Велику депресію» допомогла суспільству знайти вихід із важкого становища, скорегувати фінансову політику уряду США. У Радянському Союзі вже в 1920-і роки Ленін заклав основи тотального урядового контролю над інформацією.

    #img_center_nostream#

    Сталін розвинув і зміцнив цю систему в 1930-і.

    У пошуках мистецтва, …зрозумілого масам, уряд ухопився за ідею соціалістичного реалізму й зробив його обов’язковою доктриною. Щоб пробудити віру в комунізм, новий стиль передбачав дидактичне використання мистецтва, що стало спрощеним і доступним, оптимістичним і героїчним.

    Так виник образ СРСР, виконаний у дусі соціалістичного реалізму». Лія Бендевіт-Вел. Дуже важливо відзначити, що всі – фотографи, видавці й представники влади – «вірили в ту справу, яка послужила основою їхніх соціально орієнтованих програм». У США, Палестині, СРСР – фотографи щиро «поєднували реалізм із романтикою».

    Так що ж відбувалося в СРСР у 1930-і роки? – Довідка від історика, письменника Михайла Хейфеца: 1932 – 33 рр. – голодомор. Від голоду загинуло 4-5 мільйонів (!) чоловік. На будівництві Беломоро – Балтійського каналу загинуло 200 – 600 тисяч чоловік! Близько 10 мільйонів розкуркулених заслали до Сибіру, на Північ Комі, до Мурманської області й на Урал. Більшість із них загинули… «Жити стало краще, жити стало веселіше!» І. Сталін.

    #img_center_nostream#

    Але радянські фотографи 1930-х років виконували соціальне замовлення. Це було замовлення їхньої країни, яку вони будували, про яку мріяли, яку любили.

    Вони – живі люди, і бачили, що їхні фотографії – неправда. Але неправда на благо! Вони свято у це вірили. Їм здавалося, що це все тимчасові труднощі росту. А навколо – вороги (!), шпигуни, шкідники, яких треба безжалісно знищувати! Звичайно, можуть бути й помилки. І якщо заарештували їхнього друга, родича, приятеля – з цим «де треба» розберуться!

    Тому, коли ви бачите ці брехливі фотографії, знайте – вони не брехали, вони помилялися. Це помилки ідеалістів, що повірили в міф соціалізму. Ці фотографії робили талановиті люди, що виразили у своїх роботах, як їм здавалося, радість вільної праці на новій Батьківщині, яка втілила їх світлі ідеали. Тому на виставці радянських фотографів глядачі не побачили мільйони голодуючих. На виставці – щасливі обличчя «будівельників комунізму».

    Столи ломляться від страв, Люди задоволені й щасливі. Страх і неправда з’явилися пізніше, після Другої світової війни. Соціалізм уже став не міфом, а неправдою. І з’явилися брехливі, фальшиві роботи. А тоді в 1930-і це ще був міф! Щасливі романтики 30-х років! Вибачимо їм їхню оману…

    Радянські фотографії 30-х років з архіву Лева Бородуліна.

    Григорій Виницький. Велика Епоха.
  • Хвору на СНІД заарештували під час подання на апеляцію у Пекіні

    Хвору на СНІД заарештували під час подання на апеляцію у Пекіні

    #img_left_nostream#Замість того, щоб врятувати працівника пошти за допомогою переливання крові, його заразили СНІДом.

    Лі Сіге – координатор із Канлецзя, організації самодопомоги жертв СНІД/ВІЛ, відправилася до Пекінського Департаменту охорони здоров’я 18 липня 2006 року, щоб подати на апеляцію, але 20 липня була арештована поліцією та звинувачена в тому, що вона закликала багатьох людей напасти на державні установи. Громадські організації та різні зарубіжні ЗМІ звернули серйозну увагу на цей випадок.

    26 липня за допомогою неурядових організацій “Об’єднана Програма ООН з проблем СНІДу” висловила співчуття родичам Лі та занепокоєння подібними ситуаціями в медицині. Згідно з найостаннішою опублікованою інформацією Пекінського інституту дослідження СНІДу, два пекінські адвокати вже приїхали, щоб почати розслідування справи Лі.

    Заражена в госпіталі

    Лі Сіге 39 років. Вона службовець поштового відділення м. Нінлін. Коли Лі народжувала свою старшу дочку, 23 червня 1995 року, нінлінській окружний Центр охорони здоров’я матері та дитини порушив правила безпеки й здійснив їй переливання крові, зараженої вірусом СНІДу. Троє з чотирьох членів її сім’ї були заражені СНІДом.

    Сунь Інчень, старша дочка Лі Сіге, померла в серпні 2004 року від СНІДу, що передався їй від матері. Незабаром після цього Лі та її молодша дочка пройшли перевірку на СНІД, яка дала позитивний результат. Молодшій дочці Лі було заборонено відвідувати місцеві дитячі садочки. У вересні 2004 року Лі Сіге пред’явила позов Центру охорони здоров’я матері та дитини й Департаменту охорони здоров’я м. Нінлін.

    Її звинувачення жодного разу не було розглянуто, тому що “існувало усне розпорядження з вищих інстанцій про те, щоб випадки зараження вірусом СНІДу в результаті переливання крові не повинні бути зареєстровані”. Упродовж усіх цих років Лі та її чоловік апелювали до місцевого Департаменту охорони здоров’я й окружного уряду з проханням розглянути їхню скаргу, але не отримали ніякої відповіді.

    Заручившись підтримкою захисників прав хворих, інфікованих вірусом СНІДу, Лі Сіге почала добиватися справедливості для своєї сім’ї та інших безневинних людей. Вона заснувала організацію самодопомоги жертв СНІДу – Канлецзя, і розслідувала подібні випадки в інших селах. Згідно з даним, наданими Лі, всього було 40 пацієнтів, заражених вірусом ВІЛ через переливання крові; 10 дітей, яким вірус передався від їхніх матерів; і 14 чоловіків, заражених через сексуальні стосунки з жінками, яким уже було зроблено переливання інфікованої крові.

    У пошуках допомоги в Пекіні

    Вранці 18 липня Лі привела сім інфікованих жінок і свою п’ятирічну дочку до Пекінського Департаменту охорони здоров’я і зажадала, щоб відповідні відділи виплатили компенсацію тим, хто постраждав від СНІДу. Увечері 18 липня службовці департаменту відправили їх назад у м.Нінлін, де вони були затримані Комітетом громадської безпеки. 20 липня поліція затримала Лі й двох інших апелянтів, звинувативши в тому, що вони закликали багатьох людей напасти на державні установи, тоді як інші перебували під спостереженням у себе вдома.

    Лі та двоє апелянтів на цей час усе ще перебувають у центрі затримання м.Нінлін. 23 липня чоловік Лі Сіге, Сунь Цзяфен, і їхня п’ятирічна дочка Сунь Вейлінь поїхали до Пекіна в пошуках допомоги. 21 липня Пекінський інститут дослідження СНІДу опублікував декларацію про підтримку мирних дій ВІЧ-інфікованих, під час яких вони висловлюють свої вимоги та звинувачують Департамент охорони здоров’я в незаконних арештах людей.

    Інститут закликає окружний Відділ громадської безпеки м.Нінлін негайно звільнити Лі Сіге. 24 липня Пекінський інформаційно-консультаційний Центр Айюань закликав усіх медпрацівників і організації, що мають справу із СНІДом, а також людей всіх прошарків суспільства звернути увагу на цю проблему.

    Велика Eпоха

     

     

  • Китайська влада закрила вебсайт “Сторіччя Китаю”

    25 липня китайська влада закрила найпопулярніший серед китайської інтелігенції та дисидентів вебсайт – “Сторіччя Китаю”, а також дискусійний форум вебсайта, внаслідок чого влада зіткнулася з регулярними протестами редакторів вебсайта та його читачів.

    З початку свого створення, 19 липня 2000 року, “Сторіччя Китаю” дотримувався громадського принципу для відкритого спілкування з населенням, а також для раціональних обговорень. Вебсайт був заснований Чжунцін – НДІ розвитку культури м. Пекіна під редакцією кафедри китаєзнавства в Китайському університеті Гонконгу.

    “Сторіччя Китаю” був дуже змістовним сайтом для обговорення як внутрішніх, так і зовнішніх проблем на різні теми, включаючи соціальні, економічні, культурні проблеми, а також науки й техніки.

    25 липня адміністратори вебсайта “Сторіччя Китаю” помістили повідомлення про закриття сайту: “На підставі повідомлення редакційної колегії сайту, із сьогоднішнього дня сайт “Сторіччя Китаю” і його дискусійний форум будуть закриті”.

    Приблизно о 18.00 того ж дня редактор “Сторіччя Китаю” звернувся з останньою заявою, в якій мовилося “Сьогодні, – останній день роботи сайту “Сторіччя Китаю” і його дискусійного форуму. Сьогодні опівночі їхнє існування в Інтернеті припиняється”.

    О 21.45 редактор опублікував прощальне звернення до постійних читачів сайту й учасників форуму, в якому мовилося: "Ми до цієї пори не знаємо точний час закриття вебсайта, оскільки ніхто не бажає добровільно закривати його. Це може трапитися в наступну хвилину, або завтра вранці. Але це трапиться вже дуже скоро".

    "За останні шість років, не зважаючи на те, що нам довелося пережити незліченні випробування й труднощі, про які невідомо необізнаним, намагаючись залишити наш сайт незмінним, ми подолали безліч кризових ситуацій. Але сьогодні ми приречені. “Сторіччя Китаю” припиняє своє існування. Але, проте, статті, опубліковані на “Сторіччі Китаю”, його читачі й інтернет-друзі пам’ятатимуть і розповідять іншим його історію, розповідять про його боротьбу та прихильність високим моральним нормам. “Сторіччя Китаю” припинив існування, але ми повинні жити з надією про прекрасне й цивілізоване майбутнє!".

    Пан Пу Чжіцян, відомий пекінський адвокат, того ж вечора написав статтю під назвою “Із гнівом і глибокою печаллю: сьогодні закрили форум “Сторіччя Китаю”. У статті мовиться: "Хоча я не можу з упевненістю сказати, в чому влада настроєна рішучіше – у сприянні розвитку Інтернету, чи його блокуванні – проте неважко побачити, що в цей час вона надає перевагу блокаді та закриттю сайтів, аніж будь-якими іншими засобами контролю над інформацією Інтернету.

    Існування подібних дискусійних форумів та їхня прихильність свободі слова, мабуть, набридла владі. Саме тому влада нерозсудливо вирішила закрити небажані їм вебсайти, такі, як “Сторіччя Китаю”.

    “Але який ефект матиме їх блокада? Якби я був хакером, який зіткнувся з китайськими інтернет-доменами, що стоять за невидимою Великою Китайською стіною “Firewall”, то мені б не терпілося знайти спосіб, щоб прорватися через їхню блокаду. Хто окрім “великої та благородної” Комуністичної партії Китаю, захотів би стати ворогом усіх хакерів світу?”.

    В одному коментарії, поміщеному в Інтернеті, мовиться: “Це останнє божевілля жорстокої партії, темнота перед світанком”. В іншому коментарії говориться: “Багато сайтів для дискусій і загальнодоступних форумів було закрито владою. Навіть для доступу до інформаційних сторінок університетів потрібна реєстрація зі встановленням достовірності особи.

    Китайська влада намагається “вчити та здійснювати контроль” над думкою та словом усього суспільства. Ми, китайські люди, були позбавлені свободи слова та права бути вільними людьми. Можливо, “гармонійне суспільство”, яке комуністичний режим намагається створити, вимагає одностайного голосу, але я сумніваюся, що цей голос, як того чекає партія, її вихвалятиме, скоріше, цей голос буде клясти КПК".

    Велика Eпоха

     

     

  • Китайці винищують тварин заради здоров’я нації

    Китайці винищують тварин заради здоров’я нації

    #img_left_nostream#Більше 50 тис. собак підлягають знищенню в південно-західній провінції Китаю. Китайські собаківники їх труять, забивають до смерті й убивають за допомогою електрошоку, передає Утро.ru.

    П’ять днів підряд санітарні служби разом із господарями зачищали місто – забивали палицями підозрілих тварин посеред вулиці.

    За даними влади 564 особини є небезпечними, але владі простіше віддати наказ на тотальну зачистку, ніж споряджати ветеринарів для перевірки кожного собаки. Собаківники, які погодилися виконати вирок власноручно, отримали від влади приз – по 60 центів за штуку.

    За цей рік близько чотирьохсот чоловік зазнали нападу скажених псів, багато хто потрапив до лікарні з важкою формою сказу, із них троє, включаючи чотирилітню дівчинку, померли. У Китаї немає законів, що захищають тварин, тому протести, які намагаються влаштовувати жителі провінції – безглузді.