Blog

  • Фотоогляд: Китайські танцюристи виконую композицію Моя мрія (частина 1)

    Фотоогляд: Китайські танцюристи виконую композицію Моя мрія (частина 1)

    3-го вересня у місті Сеулі, що в Південній Кореї, китайські танцюристи виконую композицію "Моя мрія" ("My Dream"). Група китайських танцюристів, яка складається з 60 чоловік, з того часу як була заснована у 1987 році, відвідала 40 країн по всьому світу. Цього разу вони виступали разом з танцюристами з Південної Кореї.
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream# 
  • Фотоогляд: Китайські танцюристи виконую композицію Моя мрія (частина 2)

    Фотоогляд: Китайські танцюристи виконую композицію Моя мрія (частина 2)

    3-го вересня у місті Сеулі, що в Південній Кореї, китайські танцюристи виконую композицію "Моя мрія" ("My Dream"). Група китайських танцюристів, яка складається з 60 чоловік, з того часу як була заснована у 1987 році, відвідала 40 країн по всьому світу. Цього разу вони виступали разом з танцюристами з Південної Кореї.
     
     

     

     

     

     

     

     

     
     

  • Фотоогляд: У Москві відбувся гала-концерт, присвячений Дню Міста

    Фотоогляд: У Москві відбувся гала-концерт, присвячений Дню Міста

    2 вересня в усій Москві відбулося близько 3 тисяч заходів, присвячених Дню Міста. Москві – 859 років. Кореспонденти “Великої Епохи” побували на гала-концерті, який відбувся в рамках Московського Міжнародного фестивалю мистецтв, де виступили колективи зі всіх куточків Росії (із Бурятії, Татарстану, Башкортостану, Північної Осетії, Удмуртії та ін.), а також з Польщі, Естонії, Латвії, Туреччини, Індії, Тайваню та інших країн ближнього і далекого зарубіжжя, зробивши цей Фестиваль справді міжнародним.

    #img_gallery#

    Алла Хегай. Велика Епоха

  • Фотоогляд: Відкриття тижня моди в Індії (частина 1)

    Фотоогляд: Відкриття тижня моди в Індії (частина 1)

    30 серпня у столиці Індії Нью-Делі почалися покази кращого індійського модного одягу. Протягом п’яти днів, з 30 серпня до 3 вересня, відбулося 30 показів, де були продемонстровані вироби кількох десятків індійських дизайнерів.

    "Тиждень моди в Індії" є найбільшою подією в індійській моді. Моделі з Індії та із-за кордону демонстрували одяг різного фасону. У фотоогляді, який подано нижче, показані кращі наряди і вражаючі моменти показів.

    #img_gallery#

  • Фотоогляд: Відкриття тижня моди в Індії (частина 2)

    Фотоогляд: Відкриття тижня моди в Індії (частина 2)

    30 серпня у столиці Індії Нью-Делі почалися покази кращого індійського модного одягу. Протягом п’яти днів, з 30 серпня до 3 вересня, відбулося 30 показів, де були продемонстровані вироби кількох десятків індійських дизайнерів.

    "Тиждень моди в Індії" є найбільшою подією в індійській моді. Моделі з Індії та із-за кордону демонстрували одяг різного фасону. У фотоогляді, який подано нижче, показані кращі наряди і вражаючі моменти показів.

    #img_gallery#

  • В Австралії відбувся показ мод (частина 1)

    В Австралії відбувся показ мод (частина 1)

    1 вересня в Австралії відбувся показ моди Propeller.

    #img_gallery#

  • В Австралії відбувся показ мод (частина 2)

    В Австралії відбувся показ мод (частина 2)

    1 вересня в Австралії відбувся показ моди Propeller (частина 2 фотоогляду).

    #img_gallery#

  • Це відкриття може докорінно змінити теорію утворення зірок і галактик, — дослідники

    Це відкриття може докорінно змінити теорію утворення зірок і галактик, — дослідники

    Дослідники виявили, що ізотопів водню, які залишилися у Чумацькому шляху після «Великого вибуху», значно більше, ніж спочатку вважалося.

    Як повідомляє група дослідників, що складалась із французьких і американських астрофізиків, ізотоп водню дейтерій неначе прихований у частинках міжзоряного пилу, перейшовши з газоподібного стану, в якому його легко виявити, у твердий, коли його побачити порівняно важко.

    Група дослідників у журналі The Astrophysical Journal повідомила, що за допомогою телескопа дальньої області ультрафіолетового спектру (FUSE), який належить НАСА, вони шукають ці «приховані» ізотопи водню.

    Дейтерій – це один з ізотопів водню. Його атомне ядро складається з одного протона й одного нейтрона (зазвичай у ядрі атома водню тільки один протон). Від дейтерію у межах ультрафіолетових частот можуть залишатися характерні спектральні ознаки, тому завдяки телескопу FUSE із супутника можна спостерігати його наявність.

    Керівником досліджень є Джефрі Лінські з Університету штату Колорадо. За його словами, вчені припускають, що щонайменше одна третина дейтерію, що існував спочатку у нашій галактиці, з часом у процесі її циркуляції між зірок була знищена.

    Проте за допомогою телескопа FUSE було виявлено, що вміст дейтерію у порівнянні з початковою кількістю зменшився на 15%, а його розподіл є зовсім нерівномірним.

    «Завдяки телескопу FUSE ми бачимо, що в місцях галактики з високою концентрацією міжзоряного пилу концентрація газоподібного дейтерію нижча, а там, де міжзоряного пилу менше, ми фіксуємо вищий уміст газоподібного дейтерію», – зазначив Лінські.

    За його словами, нинішня теорія у деяких відношеннях є помилковою.

    «Із цього відкриття випливає, що або на гелій та інші важкі елементи всередині зірок перетворилася значно менша кількість речовини, або на галактику за час її існування випало значно більше початкового газу, ніж вважалося раніше».

    «У будь-якому випадку, щоб пояснити ці нові результати досліджень, необхідно буде значно виправити наші моделі хімічного розвитку Чумацького шляху», – сказав Лінські.

  • Мій Беслан

    Мій Беслан

    #img_left_nostream#Про Беслан я дізнався 2 вересня. Я якраз приїхав до Сінгапуру і відкрив сайт Mail.ru, щоб подивитися пошту. Далі заголовки новин, фотографії, реакція офіційних осіб…

    Це була ще не катастрофа, хоча захоплення школи – це не захоплення театру і навіть лікарні. Ще була надія, що все закінчиться, хоч би як у Будьонновську, що люди виживуть.

    …Особливо легко себе в цьому переконати, коли ти перебуваєш за тисячі кілометрів від Батьківщини, коли навколо немає телевізорів і постійних випусків новин.

    Коли на тебе валяться нові тонни свіжих вражень. Я майже забув про захоплення заручників. Та і звикли ми вже тоді до чогось такого.

    …Був ранній ранок 4 вересня. Я вивантажився з машини з камбоджійськими номерами, яка розвалювалася на ходу і яка довезла мене до самого Чайнатауну Куала-Лумпура. І, похитуючись спросоння, йшов снідати в знайомий індійський ресторанчик.

    Мені впала в очі перша сторінка місцевої газети, пачки яких продавець розкладав прямо на тротуарі. Я навіть не сів – майже звалився поряд із ним – механічно узяв газету і почав читати.

    Це популярна куала-лумпурськая газета виходить англійською мовою і друкується на кольоровому папері. Пам’ятаю там яскраві, кричущо яскраві фарби, які завжди фарбували мені пальці (я читав цю газету щодня – її свіжий випуск завжди лежав у нашому гестхаузі).

    …Перегортаючи чергову сторінку, я відпустив ліву руку від газети. Кінчики пальців були забруднені яскраво-яскраво-червоною фарбою, немов я торкнувся калюжі свіжої крові. Загалом, в основному кров і була на фотографіях, що займали всю першу смугу газети.

    Я не пам’ятаю, скільки от так сидів і тупо перегортав газету. Пам’ятаю, через деякий час продавець опустився поряд із мною навпочіпки. Напевно, він все зрозумів із мого обличчя. Тихо запитав: "Russian?" Я кивнув. Говорити я не міг. Він якийсь час мовчки посидів поряд. Найбільш правильне рішення. Що тут скажеш.

    Потім ще кілька днів більшість зустрічних бекпекерів, дізнавшись про мою національність, злегка бліднули і, опустивши очі, бурмотіли співчуття. Я також, опустивши очі, кивав у відповідь. З телевізора, встановленого прямо на вулиці, на краю найстародавніших на землі джунглів національного парку Таман Негара я бачив тисячі свічок, запалених в Римі на згадку про загиблих дітей, бачив "марші туги" у Парижі і в Мадриді.

    І все-таки я жив. Лазив по джунглях, плавав по тропічних річках, ганявся з фотоапаратом за зміями. І мені здається, це був кращий вихід, краща відповідь терору. Адже його мета – залякати, вибити з колії, позбавити упевненості в завтрашньому дні всіх без винятку, навіть тих, хто не втратив рідних і близьких.

    І це дуже легко. Легко почати підозріло оглядати сусідів у метро. Легко припинити літати літаками. Легко почати проводити знак рівності між терористами і цілими народами або расами. Легко через купку божевільних піти війною на іншу державу. Легко зробити з частини своєї країни резервацію і закривати очі на все, що там твориться, виходячи з принципу "лише б не було війни".

    Це легко. Але від цього треба утриматися. Люди в більшості своїй добрі. Незалежно від раси, етносу й громадянства. Може я такий упевнений, тому що багато подорожував автостопом, і мені буквально на кожному розі допомагали абсолютно незнайомі люди: підвозили, давали дах і їжу, допомагали порадою – і при цьому нічого не вимагали натомість.

    Є, звичайно, відхилення, є виродки, здатні захопити дітей в заручники. Але їх мало, їх дуже мало. Але якщо піддатися страху, цьому почуттю незахищеності, яке роз’єднує, невпевненості в своєму ближньому, якщо і долі захоплено ділити світ на "наших" і "не наших", "своїх" і "чужих", "місцевих" і "немісцевих” – тоді їх поступово ставатиме все більше й більше.

    Отже, треба жити. Жити, але пам’ятати. Пам’ятати, причому пам’ятати завжди, а не тільки в роковини. Знімати фільми, встановлювати монументи. Пам’ятати загиблих, а не шукати винних.

    Чомусь увесь світ пам’ятає про 11 вересня, дату, що вже стала знаковою. Це день світлої пам’яті про загиблих. При цьому мало хто з москвичів назве дату Дубровки, вибухів будинків у 1999-му, вибуху на Автозаводській – зате кожен висуне свою версію того, "хто винен", детально обговорить, чи висадила будинки ФСБ, і чи винна влада в смерті людей у "Норд-Ості". Відповідайте на відвічні російські питання простіше.

    "Хто винен?" – Уже неважливо. Усі винні, якщо це трапилося.
    "Що робити?" – Пам’ятати. Їх було 333. 3-го числа.

    Отже, треба пам’ятати. Пам’ятати, але жити. Не піддаватися страху. Жити. Адже вони цього так хотіли.

     

     

  • Ідеологічний союз ‘Хізбалли’, Сирії та Ірану

    Ідеологічний союз ‘Хізбалли’, Сирії та Ірану

    День у день тріщини в недовговічній угоді про перемир’я між Ізраїлем, ліванським урядом і "Хізбаллою" стають все більш помітними.

    #img_left#Ізраїльтяни повідомили, що за даними розвідки, "Хізбалла" переозброюється. Ця звістка стала причиною нападу Ізраїлю на долину Бекаа, що протягнулася уздовж кордону із Сирією на сім миль.

    Ліванський прем’єр-міністр Фуад ас-Синьйора звинуватив Ізраїль у явному порушенні угоди про припинення вогню.

    До цього часу немає ніяких зрушень у реалізації ухваленого рішення з приводу повернення двох ізраїльських солдатів, викрадених "Хізбаллою" минулого місяця, що стало приводом для початку війни.

    Тимчасовий міжнародний миротворчий збройний загін ООН в Лівані (United Nations Interim Force In Lebanon/unifil), створений для безпечного виведення ізраїльських військ з Лівану і допомоги ліванській армії у роззброєнні "Хізбалли", що окупувала південь [країни], ще не прибув на місце, і як стверджують, його чисельність дуже обмежена.

    Більш того, політичний і фінансовий вплив Ірану й Сирії на Ліван, як завжди, дуже сильний, причому обидві держави гарантують необмежену підтримку "Хізбаллі".

    Якщо чиновники ООН вважають, що процес припинення вогню буде тривалим, то вони глибоко помиляються.

    Лідер "Хізбалли" Хасан Насралла погодився дотримуватися умови угоди про перемир’я, оскільки це на руку "Хізбаллі", тому що створюється видимість того, що остання співпрацює з ООН і відповідає вимогам світової спільноти.

    Погодившись дотримуватися умови угоди, організація здобула обмежену, але помітну довіру в деяких колах, показавши, що вона є не тільки терористичною організацією, особливо після добре спланованих дій з надання допомоги ліванському народові в проведенні відновних робіт.

    Проте багато ліванців вважають, що "Хізбалла" говорить одне, а робить інше. Виникає підозра, що згода "Хізбалли" на припинення вогню дала їй час на переозброєння після того, як від важкого бомбардування ізраїльських повітряних сил серйозно постраждав її арсенал.

    Нова зброя надходитиме через Сирію. Недавніми атаками на Бекаа ізраїльський уряд показав, що йому відомо про це.

    Схвалення перемир’я ізраїльським прем’єр-міністром Ехудом Ольмертом забезпечило таку необхідну солідарність [Ізраїлю] з ООН і міжнародним співтовариством у цілому, після того, як повітряне бомбардування ліванських міст спричинило загальну критику у бік Ізраїлю.

    Згода Ізраїлю на виведення військ із Лівану показала, що Ізраїль здатний на компроміс, а також бажання [Ізраїлю] вирішити кризу дипломатичним шляхом, а не за допомогою збройного конфлікту.

    Крім того, згода Ізраїлю на перемир’я дала йому також можливість дозволити ООН у результаті розміщення Тимчасового міжнародного миротворчого збройного загону ООН у Лівані дізнатися, що насправді там відбувається.

    Це може несподівано призвести до протилежних результатів. Користуючись великою підтримкою населення, "Хізбалла" цілком може заховати свою зброю і відмовитися тільки від її частини, щоб заспокоїти і переконати ООН у тому, що "Хізбалла" роззброюється.

    Якщо це трапиться, Ізраїлю доведеться довести, що "Хізбалла" не роззброюється. Один із можливих способів – це напад на передбачувані місця зберігання зброї, щоб викликати у відповідь реакцію.

    Із самого початку ліванський уряд погодився на перемир’я, щоб припинити бомбардування ліванських територій. Крім того, його рішення підписати угоду було ухвалене під впливом "Хізбалли", оскільки час установлення перемир’я якраз входив до її планів.

    Міжнародне співтовариство вже повинне почати розуміти, яку необмежену владу має "Хізбалла" у Лівані. "Хізбалла" озброєна краще, ніж уряд, і за нею стоять провідні країни Близького Сходу, Іран і Сирія, вона здійснює контроль над значною частиною уряду, щоб впливати на процес ухвалення головних рішень, особливо на двох міністрів кабінету прем’єр-міністра Фуада ас-Синьйори.

    Але це не єдина обставина, яку необхідно знати міжнародному співтовариству про Ліван і Близький Схід.

    Іран та Сирія відкрито демонструють свою підтримку "Хізбаллі". І лідер "Хізбалли" Хасан Насралла, і президент Ірану Махмуд Ахмадінежад, заявили про те, що, як говорить Ахмадінежад, "Ізраїль необхідно стерти з лиця землі".

    Президент Сирії Башар аль-Ассад від щирого серця підтримав цю заяву і роз’яснив, що всі троє лідерів дотримуються однієї і тієї ж програми дій зі знищення держави Ізраїль і, таким чином, ними створений ідеологічний союз.

    "Хізбалла" може в цей час бути на передовій війни з Ізраїлем, завдяки владі, яку вона має в Лівані, і стратегічному військовому станові. Але Ізраїль знає, що його вороги також перебувають далі на сході – в Сирії та Ірані.

    Що ж необхідно для того, щоб міжнародне співтовариство усвідомило, що у величезній розстановці сил на Близькому Сході Ізраїль є жертвою? На Ізраїль нападають Іран, Сирія й організації, які вони підтримують, – "Хамас" і "Хізбалла".

    Чи заявляв прем’єр-міністр Ольмерт або якийсь інший ізраїльський лідер, що вони хочуть, що Ізраїль хоче стерти з лиця землі Іран, Ліван або Сирію? Ні, ніколи.

    Ізраїль не агресор і він не винен у жорстокості, яка відбувається. Ізраїль воює не для того, щоб знищити Ліван або розширити свою територію.

    Ізраїль воює за право на існування.

    Джонатан Ерасмус спеціально для Великої Епохи