Blog

Можете уявити дріт, який міг би відтворювати свою первісну форму після того, як його піддали деформації будь-якого типу? Інженерам Університету Іллінойс (США) вдалося створити нове покоління металів, що володіють здатністю "запам’ятовування".

#img_left#Натуральні метали та сплави, що використовуються в промисловості, мають переважно однорідну молекулярну структуру маленьких або великих часток. Щодо металів із винятково маленькими частками, можна сказати, що матеріал у цьому випадку схильний до крихкості й твердості, отже, еластичність тут перебуває в такому стані, що виключає твердість виробу. В іншому випадку, вчені виявили, що велика кількість твердих часток у складі металу призводила до того, що він ставав пружним і тягучим, але після його крутіння повертався до початкового стану.

Проте, нові метали прийшли на зміну старим концепціям як невід’ємні їхні властивості. Учені Таер Саіф, Джаганнатан Раджагопалан і Джонг Хан довели, що навіть після того як метал зазнав певної деформації, якщо стане можливо домогтися рівноваги між маленькими й великими частками, то матеріал стане володіти "пам’яттю".

 

Наукове пояснення даного явища полягає в тому, що матеріали зі здатністю "запам’ятовування" мають внутрішню структуру часток змішаного розміру, найбільш еластичні (великі) частки дуже добре переносять деформацію й розтягування, у той час як маленькі (тверді) частки спрямовують великі частки до первісного стану. Одже, матеріал не крихкий і має стійкість до деформацій.

Вчені, які створили метали зі здатністю "запам’ятовування", пояснюють, що внаслідок деформації термічна активація (нагрівання) дозволяє помітно прискорити процес повернення металу в його первісний стан. Крім того, на відміну від інших металів зі здатністю "запам’ятовування", ці, зазвичай, не залишають слідів маніпуляцій після повернення до свого первісного стану.

Тим часом, ринок сподівається на можливість застосовувати такі метали в електронних компонентах, які зазнають постійної вібрації, змальовуючи в уяві ймовірність вторинного використання браслетів, що володіють "пам’яттю",  еластичних інструментів і кухонного посуду майбутнього. Можливо, одного чудового дня вам не потрібно буде турбуватися про те, що ваша машина перетвориться в "гармошку" в результаті нещасного випадку.

Колишній дипломат КНР у Сіднеї – Чень Юнлінь (Chen Yong Lin), який проводить виїзні виступи в Канаді, 04.06. увечері в інтерв’ю журналісту Великої Епохи розкрив низку внутрішніх документів, які показують, як китайська компартія за межами Китаю управляє китайськими кварталами, зарубіжними китайськими ЗМІ, погрожує західним політикам та спокушає їх вигодами для того, щоб переслідувати Фалуньгун та інших неугодних для неї організацій та людей.

#img_left#Чень Юнлінь розповів, що в консульствах різних країн створено відділи, які займаються слідкуванням за деякими людьми й організаціями та пригнічують їх. Вони створюють проблеми послідовникам Фалуньгун, тайванським політикам, китайським демократам і т.д. Він заявив: „Переслідування Фалуньгун – це першочергова задача китайської компартії. Вона використовує 60% своїх фінансів для боротьби з Фалуньгун, 20-30% – для боротьби з Тайванем і ще 5-10% – на інші підривні цілі".

У показаному Чень Юнлінем „Графіку визначення роботи зарубіжної спеціальної групи по боротьбі з Фалуньгун" від 07.02.2001 р. відмічено, що ця група складається з начальників усіх відділів посольств та консульств. Вони мають конкретне завдання, вони діють для переслідування Фалуньгун. Він також відмітив, що посли та генеральні консули у всіх країнах є головними керівниками цієї групи.

Китайська компартія більше всього боїться закордонних юридичних процесів

Чень Юнлінь розповів, що на початку китайська компартія вважала, що за 2-3 роки можна знищити Фалуньгун, але вона не очікувала, що за 8 років пригноблення Фалуньгун навпаки розквітне по всьому світу, так що вона дуже ненавидить його. Китайська компартія більше всього побоюється юридичних процесів за кордоном, це змушує китайських чиновників, які брали участь у переслідуваннях Фалуньгун, при відвідуванні інших країн хвилюватися. Колишній дипломат сказав: „Китайська компартія, яка віддає перевагу насиллю та брехні, ніколи не розуміла ідеї послідовників Фалуньгун про прагнення до свободи віри".



Управляти китайськими кварталами

Чень Юнлінь стверджує, що управління китайськими кварталами – це послідовна закордонна політика китайської компартії, вона, не жаліючи сил, декілька десятків років займається цим, сформувавши цілу систему.

Він розповів, що в Австралії, Європі та інших країнах існують подібні організації, одну з них називають „Асоціація китайських організацій", іншу – „Генеральне зібрання китайських організацій". Також є, наприклад, „Китайська асоціація по активізації мирного об’єднання". Всі вони керуються директивами компартії Китаю.

Чень Юнлінь навів приклад: в травні 2001 року китайська організація в кількості більше 40 чоловік написала лист колишньому прем’єру Канади з метою зганьбити Фалуньгун, вони стверджували, що Фалуньгун погіршує стосунки між Китаєм та Канадою. Потім китайська компартія розповідає про це посольствам та консульствам інших країн, говорить, що в Канаді ось що відбувається і т.д.



Спокушувати західних чиновників

Чень Юнлінь сказав, що китайська компартія в основному 2 способами проникає в західні уряди. По-перше, давати чиновникам привілеї, наприклад, безплатно подорожувати по Китаю. По-друге, використовувати культурний обмін. Пропонувати канадським студентам квоти на отримання премій, давати дітям політиків шанс безплатно вчитися та жити в Китаї.

Чень Юнлінь відзначив спосіб „тиску" на західних чиновників. Він каже, що ті західні чиновники, які допомагали китайським дисидентам, всі контролюються компартією Китаю (КПК). Якщо вони захочуть поїхати в Китай, то потрібно мати особливий дозвіл, або їм взагалі можуть відмовити у наданні візи.

Управляти зарубіжними китайськими ЗМІ

Чень Юнлінь розкрив три способи управління компартією Китаю зарубіжними китайськими ЗМІ. Перший – це підтримувати та допомагати. Китайська компартія дає наказ вітчизняним компаніям, що працюють за кордоном, допомагати цим ЗМІ в рекламі і т.п.

Він навів як приклад газету „Сіньбао Австралії". Коли компартія Китаю оплатила свою велику рекламу на першій сторінці, директор цієї газети здався, перестав публікувати об’єктивну інформацію про Фалуньгун, а став писати статті з наклепами на нього. Іншим китайським ЗМІ в різних країнах були запропоновані подібні статті з китайських офіціальних ЗМІ.

Другий спосіб, це прямо співпрацювати зі ЗМІ. Третій спосіб – пригнічувати місцеві ЗМІ, погрожувати родичам персоналу ЗМІ, спокушати їх вигодами і т.д.

 

Мета поїздки Чень Юнліня в тому, щоб Канада та її народ більше дізналися про серйозні порушення прав людини в Китаї. Він сподівається, що західне суспільство більше зверне уваги на порушення прав людей, які живуть під владою комуністичного режиму, та буде більш розумно та помірковано оцінювати китайську компартію.

Чень Юнлінь народився в 1968 році в провінції Чженцзян, працював політичним консулом Генерального консульства КНР в Сіднеї. 26 травня 2005 р. він залишив консульство, порвавши з КПК. 4 червня 2005 року Чень в перший раз відкрито з’явився на мітингу „Не забувати „04.06.", прощатися з китайською компартією, підтримати 2 мільйони людей, які вийшли з компартії" в місті Сіднеї. 8 липня 2005 року Австралія надала йому та членам його сім’ї посвідку на постійне проживання. Він зараз живе в передмісті Сіднею. 

Версія китайською

Китайські офіційні адміністративні витрати займають перше місце у світі.  За останні 25 років ця цифра збільшилась у 88 разів. Щорічно витрати на пригощання за рахунок держави досягли сотень мільярдів юанів.

#img_left#Серед кількох мільйонів службових машин тільки 30% використовуються у службових цілях.

Один бідний повіт у провінції Гуйчжоу щорічно витрачає щонайменше вантажівку горілки «Маонай» (найкраща горілка у Китаї) для частування. У суспільстві називають таку «розкіш за державні гроші» – «китайська розкіш».

 

Як повідомила «Щоденна газета – Законність», один державний службовець на прізвище У, який нещодавно влаштувався на роботу в деяке державне відомство, поїхав у відрядження на 4 дні. За цей час тільки на частування він витратив 7800 юанів. Це не враховуючи витрати на автомобілі та супроводжуючих, які забезпечувала інша сторона. Він сказав, що ці гроші дорівнюють пенсіям його батьків за півроку. За ці гроші він міг би існувати 3 місяці і, в то самий час, сплачувати за навчання у вищому навчальному закладі.

 

У газеті надруковано, що згідно з даними деякого центу опитування 98,3% з 17836 опитаних вважають, що марнотратство у адміністративних колах дуже розповсюджено: «Витрати значно перевищують норми», «Витрачають гроші так як заманеться, а держава сплачує за все», «Марнотратство суттєве, ефект від роботи низький», «Спричиняють шкоду державі, на свою користь».

Офіційні адміністративні витрати у Китаї займають перше місце у світі. Заступник начальника Управління статистики у провінції Хунань – Е Цінн навів такі данні: З 1978 року до 2003 року надходження до бюджету збільшились приблизно у 29 разів, проте витрати за цей період на адміністративне керування збільшились у 88 разів, при цьому частка витрат на адміністративне керування у загальному об’ємі витрат склала 19,03%. Згідно з початковими даними уряду, кожний рік витрачається сто мільярдів юанів на пригощання. Найбільші витрати йдуть на «об’єкти політичних успіхів» та будівництво службових будинків.

 

За даними відповідних органів, у кожному п’ятому селищі чи місті в Китаї існують «об’єкти політичних успіхів». Будівлі уряду й адміністрацій різних рівнів з кожним роком будують все розкішнішими. Як повідомляють ЗМІ, бюджет деякого повіту провінції Шансі, якому держава допомагає подолати бідність, 100 мільйонів юанів, проте деякі державні установи побудували собі службові будівлі вартістю більше 10 мільйонів юанів. У провінції Гуаньдун одна сільська адміністрація, яка складається з 7 службовців, витратила більше ніж 4 мільйонів юанів на будівництво службового будинку.

 

Існує ще більш дивовижні факти та цифри. Згідно зі статистикою відповідних органів: зараз у Китаї існує декілька мільйонів службових автомобілів. Витрати на них перевищують 200 мільярдів юанів на рік. Однак тільки кожна третя з них використовується для службових цілей. Попрете, собівартість службових машин у декілька разів вища за собівартість звичайного подібного транспорту.

 

Повіт Хеннань провінції Хунань бідний. Його борги досягли 700 мільйонів. Деякі вчителі отримують тільки 70% зарплатні. Іноді вираховуються гроші із зарплати держслужбовців на ремонт доріг та для допомоги бідним людям в селах. Однак немало місцевих чиновників у останні роки купують нові легкові автомобілі середньої та вищої категорії.

 

«Щоденна газета – Законність» повідомляє, що «китайська розкіш» – це «розкіш за державні кошти». Одна її особливість – чиновники на рівні повіту можуть легко придбати найдорожчі легкові автомобілі. Інша – витрачаються шалені гроші на так звані «політичні успіхи» та «імідж».

 

Версія китайською

Тисячі безземельних селян  в Китаї вимагають дотримання їхніх прав, стверджуючи, що китайський комуністичний режим вважає Олімпійські Ігри 2008 року в Пекіні набагато важливішими, ніж їхній добробут.

#img_right#Два представники з Туліня, міста Фуцзінь, провінції Хейлунцзян, виступили від імені 2913 чоловік, що підписали петицію з вимогою ставити на перше місце їхні права, а не Олімпійські Ігри, – йдеться в статті  «China Affairs» від 1 червня.

Голоси тисяч людей, які підписали петицію 

Селянин на ім’я  Сю з міста Чаньгань розповів, що від 5 до 6 тисяч селян підписали заяву, і що вона просто ще не опублікована в Інтернеті.

Сю вважає, що Олімпіада є дорогим заходом, якому приділяється набагато більше уваги, ніж життям простих людей. Він сказав: «Влада позбавила людей їхніх земель. Скажіть мені, яка користь від Олімпійських Ігор у Пекіні?».

Інший селянин пояснив, що вони не проти Олімпіади. Проте комуністична партія Китаю використовує Олімпійські Ігри для створення позитивного іміджу для себе, не піклуючись про добробут громадян.

Селяни з міста Фуцзінь, які позбулися своїх земель, витратили останні 11 років, намагаючись відстояти свої права.  Сільський житель на ім’я Цянь говорить: «11 років апеляцій і подачі позовів виявилися даремними. Жоден чиновник не займається цим і CCTV (китайський державний канал) відмовляється повідомляти про це, поки ми не отримаємо підпису від центрального уряду. Все це свідчить про те, наскільки корумпований цей режим. У Китаї, про права людини ніхто не піклується». 

Чиновники стягують із селян орендну плату 

Згідно із зверненням селян, чиновники з міста Фуцзінь захопили їхню землю в квітні 1995 року під приводом придбання землі для національного проекту за участю Південної Кореї, що інвестує гроші в спільну ділянку землі в області Тусін. Вони використовували 570 китайських акрів землі і змусили багато місцевих сільських жителів переселитися.

Селяни отримали лише невелике відшкодування в розмірі від 10 ($1,31) до 70 юанів (9,17) за акр.   У 1997 році, спільний китайсько-корейський проект був закритий, але місцева влада заснувала будівельну компанію, продовжуючи захоплення цих земель. Тепер вони здають ці землі селянам за дуже високими цінами. За словами селян, чиновники навіть наймають міліціонерів і кримінальні структури, щоб ті не давали їм займатися сільським господарством для виживання. Апеляції селян не принесли ніяких плодів.

Продовжуючи боротися за землю, сільські жителі також виразили обурення тим, що чиновники продають їхні землі іншим. За останніх 11 років лише в одному селі було захоплено понад 20 тисяч гектарів.  Один селянин заявив: «Це наша земля. Ми вимагаємо демократії! Зараз нам нікуди йти, і наші апеляції ніде не будуть прийняті». 

За повідомленнями, місцева влада переслідує представників селян. Їм загрожують в’язницею, якщо вони не припинять свої апеляції. Селяни, у свою чергу, збираються подати на чиновників до суду.  

Понад сотня чоловік із міста Туліня, сіл Сінхуа, Цінфен, Цінфу і Ляньфен подали адміністративний позов.

Версія англійською

САН-ДІЄГО. Лише в одному окрузі Сан-Дієго по підрахунках проживають близько 11 тисяч чоловік, які перенесли катування.

#img_left#Катування – це питання, яке навряд чи має відношення до більшості, однак люди, які перенесли їх, знають, що це, можливо, одне із самих важких випробувань, яким може піддатися людина; їм також відомо й про психічний, і емоційний біль, викликаний перенесеними стражданнями.

На щастя, є люди, готові їм допомогти.

На території Старого міста (центральна історична частина м. Сан-Дієго з безліччю архітектурних і історичних визначних пам’яток) перебуває філія Міжнародної організації, тих хто переніс катування м. Сан-Дієго. Це незалежна, некомерційна організація, робота якої присвячена наданню допомоги людям, які були піддані катуванням.

«Я думаю, що коли вони знайдуть нашу організацію або інші подібні, вони зможуть прийти й відчути себе тут у безпеці, забути про відчуття розгубленості у цьому світі. Деякі наші клієнти навіть вважають нас своїм другим будинком», – сказала Марен Доерті, менеджер по зв’язках із громадськістю Міжнародної організаці, тих хто переніс катування.

Заснована у 1997 році Міжнародна організація, тих хто переніс катування працює над забезпеченням жертв катувань безкоштовними послугами й професійною допомогою, у яких вони бідують, щоб знову встати на ноги. Філії організації по усьому світі надали допомогу більше 650 постраждалим, що  стала жертвами катувань.

До людей, хто переніс катування, застосовується індивідуальний підхід, у надання допомоги може входити всі що завгодно: від забезпечення медичним і психіатричним лікуванням,  надання клієнтові нової пари окулярів, які можливо були загублені, і навіть до навчання їх тому, як одержати абонементну картку в бібліотеці.

Крім допомоги клієнтам оправитися  фізично, також організовується відвідування суспільних заходів і творчих програм, що сприяє емоційному видужанню. Після того, як їм вдалося вирватися з жахаючого середовища, де їх піддавали катуванням, багато потерпілих не мають родин або навіть звичайних  контактів з людьми.

«Ви можете собі представити, наскільки безнадійно людина почуває себе, випробувавши щось подібне, – сказала Елайза Кейн,  працівник організації. – Знову відчути довіру до  людей і видужати – можливо, це найбільший подарунок, що ми можемо  допомогти їм зробити собі».

Клієнти приходять із самих різних шарів суспільства, більшість із них – це біженці й люди, що шукають притулок у США.

Три працівники з Americorps, організації, схожої на американський «Корпус миру» (Peace Corps), допомагають у роботі  філії, тих хто Переніс катування м. Сан-Дієго.

Кейт Болус, один із працівників Americorps, сказала: «Вони були адвокатами, релігійними лідерами й учителями у своїй країні. Чим більше буде таких людей, як вони, навколо, тим краще. Я сподіваюся, що ми зможемо допомогти їм відновити їх  колишнє суспільне становище».

Марен Доерти розповіла, що коли вони один раз повели клієнтів на прогулянку в парк «Морський світ»,   вона побачила, що радість вертається до них,  і це її дуже вразила. «Деякі емоції вертаються. Вони пройшли через дуже сильну психологічну травму,  після чого можливість бути тут, на сонце, і пізнавати Сан-Дієго дійсно може допомогти їм залікувати  щиросердечні рани», –   сказала Даферті.

Версія англійською

Китайська газета звільнила трьох редакторів за нездатність запобігти публікації однорядкового рекламного оголошення, що з’явилося на честь матерів учасників протесту, убитих під час кровопролиття на площі Тяньаньмень у 1989 році.

#img_left#Порушивши одне із найсуворіших політичних табу країни, дещо зашифроване послання проникнуло в газету "Chengdu Evenіng News" 4 червня, на 18-ю річницю кривавого придушення. Ця публікація показує, як комерціалізація, байдужність і технологія проривають однопартійну державну інформаційну блокаду.

"Віддаючи данину поваги сильним матерям жертв 64", говорило невелике оголошення на 14-й сторінці газети. Шість-чотири (червень, 4) – це найбільш загальновідомий вислів стосовно кровопролиття в той день у 1989 році, коли сотні, а можливо, й тисячі демонстрантів, що виступали в підтримку демократії, та їхні прихильники були роздавлені танками та військами НОАК.

Уряд наполягає на тому, що ці дії були необхідні для відновлення порядку, однак заборонило будь-яке публічне обговорення цієї теми та продовжує тримати деяких учасників протесту у в’язниці. Незважаючи на цю заборону, деякі матері відважно закликають до проведення відкритого розслідування вбивств.

Але деякі молоді китайці про це кровопролиття знають мало або взагалі нічого. Як відзначає газета "South China Morning Post", молода співробітниця, відповідальна за контрольний перегляд рекламних оголошень у "Chengdu Evening News", дозволила цій рекламі з’явитися, оскільки не була інформована про значення 64. Коли вона подзвонила людині, що розмістила оголошення, та відповіла, що це дата катастрофи у шахті.

Це відважне послання було швидко помічене, отскановане і поширене в інтернеті, поки не втрутилися влада. Екземпляри газет забрали з кіосків, а в редакцію газети у столиці провінції Сичуань була спрямована група слідчих.

За інформацією Reuters, заступник головного редактора Лі Чжаоцзун (Li Zhaojun) був звільнений разом із двома іншими співробітниками. Співробітники 32-сторінкового таблоїду, що виходить тиражем 200 тис екземплярів, з якими зустрівся журналіст "Guardian", відмовилися від коментарів. Захисники свободи слова вважають, що редактори були покарані для того, щоб застерегти інших від втрати пильності на варті інформаційної сцени комуністичної партії. "Це показує те, що уряд піде на все задля того, аби знищити будь-які нагадування про це питання у печатці, – говорить Вінсент Броссель (Vincent Brossel) з організації "Репортери без меж". – Цензура настільки сильна, що молода співробіниця нічого не знала про історію подій у червні. Це показує те, як уряд намагається знищити пам’ять китайського народу".

Незважаючи на лібералізацію економіки та зростаючу комерціалізацію медіа, держава тримає пресу в своїх руках. Відділ пропаганди щотижня розсилає списки матеріалів, що не дозволено  публікувати або передавати в ефір. Висвітлення спірних питань – таких як Тяньаньмень, Тайвань, Тибет і заборонений духовний рух "Фалуньгун" – або табуіровано, або дається у відповідності до  лінії партії. Скандали за участю політичних лідерів та масових протестів найчастіше взагалі не з’являються у центральних медіа. Історичні спогади також вибіркові. Проблемні річниці, включаючи кровопролиття 1989 року, початок культурної  революції або кампанії проти реакціонерів, в основному проходять непомітно.

За даними організації "Commіttee to Protect Journalіsts", Китай запроторює до в’язниці більше журналістів, ніж будь-яка інша країна. "Репортери без меж" відносять країну до 10 найгірших у світі за  свободою преси.

Картина в цілому виявляється більш складною. Швидке поширення мобільних телефонів та інтернету поставило у скрутне становище блокування новин. Держава також послабила контроль за висвітленням природних катастроф, соціальної нерівності та аварій у шахтах. Раніше цього року  воно пом’якшило обмеження для поїздок їноземних журналістів.

Та цензори часом спотикаються на рівному місці. У 2004 році вебсайт "Женьмінь Жибао", рупор комуністичної партії, помістив статтю, що згадувала про "насильницьке придушення на площі Тяньаньмень у Пекіні" студентського руху в підтримку демократії. Ці рядки були наприкінці  некрологу, вирізаного із вставленого зі статті у печатці Гонконгу. Через чотири години їх помітили та видалили. У 1991 році "Женьминь Жибао" мимоволі пропагувала підсвідому відозву до заколоту, опублікувавши поему, що, якщо читати по діагоналі, містила зашифрований заклик до тодішнього прем’єр-міністра Лі Пену піти у відставку. Лі, якого його вороги називали "пекінський м’ясник", входить у число найбільш засуджуваних персонажів нової історії Китаю, оскільки саме він наказав ввести у 1989 році воєнний стан.