antonprima.pro

Blog

  • Що насправді вбило динозаврів?

    Що насправді вбило динозаврів?

    Дебати про їх зникнення знову пожвавлюються

    #img_left_nostream#Впродовж усієї історії Землі масове вимирання видів наступало неодноразово. Найбільш відомим з них було зникнення динозаврів 65 мільйонів років тому.

    У той час як загальноприйнятою причиною цих глобальних вимирань вважаються удари метеоритів, нові факти не дають згасати дискусіям.

    Професор Сондерс, геолог із Лестерського університету у Великобританії, є одним із багатьох учених, які просувають альтернативну теорію, котра передбачає те, що динозаври були знищені кліматичними змінами, які відбулися внаслідок масових вивержень вулканів.

    “Зіткнення з метеоритами є досить катастрофічними. Все це – голлівудські дурниці. Мабуть, кожна дитяча книга про динозаврів закінчується вибухом”, – зазначив Сондерс.

    “Але хіба вони були дійсною причиною загибелі і хіба тільки вони винні у кожному масовому вимиранні на Землі?” – сказав він у прес-релізі.

    “Існують недостатні свідоцтва про метеоритні удари під час інших крупних зникнень видів, наприклад, у кінці пермського періоду 250 мільйонів років тому і в кінці тріасового періоду 200 мільйонів років тому” – відзначив він.

    За словами Сондерса, масові виверження вулканів, про які свідчать сьогодні шари “вилитого базальту”, могли викинути достатню кількість таких парникових газів, як сірчистий і вуглекислий, щоб серйозно вплинути на клімат.

    Виявляється, найбільші виверження вилитого базальту у трапах* Декана в Індії та у Сибірських трапах співпадають із найбільшими масовими вимираннями динозаврів, які мали місце 65 і 250 мільйонів років тому.

    Колектив професора Сондерса сподівається довести відповідність дат і провести подальше вивчення того, що могло призвести до масових вимирань.

    “Вбивцю динозаврів” виправдано

    Динозаври зникають із геологічного літопису у шарі, який називається рубежем крейдяного та третинного періодів (К-Т), 65 мільйонів років тому.

    У 1980-х учені виявили сліди метеоритного удару – шар іридію – в осадових породах на рубежі К-Т в усьому світі. Великий метеоритний кратер Чикшулюб на півострові Юкатан у Мексиці був інтерпретований як той, що має відношення до цього метеоритного удару, і швидко став відомим під назвою “вбивця динозаврів”.

    Проте, доктор Маркус Хартінг із Ультрехтського університету у Нідерландах ставить під сумнів цю теорію, наводячи свідоцтва того, що кратер Чикшулюб утворився від метеоритного удару, що стався на багато тисяч років раніше вимирань у шарі К-Т.

    Доктор Хартінг помітив, що скляні крапельки, котрі, як вважається, утворилися при викидах розплавленого каміння під час метеоритного удару у районі Чикшулюбського кратера, були зосереджені у шарі на 300 тис. років “нижче” шару К-Т. За його словами, це говорить про те, що між ударом Чикшулюбського метеориту та масовим зникненням видів на рубежі К-Т, можливо, не існує зв’язку.

    Інше актуальне питання: чи винен колосальний за своєю силою удар Чикшулюбського метеориту, котрий, поза сумнівами, мав місце і, безумовно, був катастрофічним, взагалі в якомусь вимиранні видів?  Можливо, – відповідає доктор Хартінг. Амоніти, колись широко поширені молюскоподібні морські створіння, вимерли приблизно одночасно із Чикшулюбським ударом і раніше рубежу К-Т, – сказал він.

    Але, як вважає Хартінг, навіть те, чи вбив метеоритний удар амонітів, є не зовсім зрозумілим. Перші моделі, що описували Чикшулюбський удар, змальовували сценарій “ядерної зими”, у якому світ, вкритий пилом, став холодним, а рослинність зникла на багато років, що і стало причиною масових зникнень видів.

    Проте, сонцелюбні тварини, такі як крокодили та черепахи, вочевидь, пережили це без якихось згубних наслідків. Можливо, це і є променем надії того, що Чикшулюбський метеорит втратить свою славу “наймасовішого зі всіх вбивць”: навіть колосальні метеоритні удари необов’язково призводять до глобальних катастроф.
     
     
        * Трап – гірська порода вулканічного походження.

    Оригінальна стаття англійською:

    The Epoch Times (Велика Епоха)
     

     
  • Пожертвування органів і методи трансплантації в Канаді

    Пожертвування органів і методи трансплантації в Канаді

    Велика Епоха взяла інтерв’ю у трьох представників Канадської ради пожертвування і трансплантації органів (КРПТ), щоб висвітлити систему пожертвування органів в Канаді.

    #img_left#КРПТ розвиває консультування у вдосконаленні справи пожертвування тканин та органів і трансплантації для служби федерального, провінційних і місцевих заступників міністрів охорони здоров’я.

    В інтерв’ю взяли участь доктори і члени ради – Сем Шемі і Джон Доссетор, а також Кімберлай Юнг, виконавчий директор КРПТ. Нижченаведений текст заснований на коментарях доктора Шемі.

    Як стати донором органів

    У Канаді донором органу чи тканини може бути тільки померла людина. Якщо пацієнт лікарні знаходиться у стані, близькому до смерті, або вже помер, можна звернутися до його родичів і попросити про ухвалення рішення про пожертвування органу.

    Якщо Ви хочете бути донором органу, Ви повинні зробити повідомлення про ваш намір. Залежно від району, намір пожертвувати органи може бути зафіксований на водійських правах або в карті стану здоров’я; у деяких районах існує спеціальна форма реєстрації донорів органів.

    Проте обов’язковий характер реєстрації донора ще вимагає уточнення, і також існують складнощі для медичного персоналу в отриманні цієї інформації. Д-р Шемі говорить, що найбільш важливе для донора, який прийняв рішення, повідомити своїм рідним про намір ним стати.

    "Коли хтось вмирає в лікарні, найважливіше – знайти підхід до його родичів, оскільки саме вони дають згоду на процедуру ", – говорить він. "Ще важливішим є те, на наш погляд, щоб повідомити про їх згоду іншим членам сімейства ".

    Процес пересадки органу

    У Канаді, коли орган стає доступним, спочатку він перевіряється і оцінюється. Якщо це здоровий і відповідний орган, для нього підбирається відповідний потенційний пацієнт. В цьому випадку бригада хірургів проведе вилучення органів і їх транспортування до місця, де здійснюватиметься трансплантація. Це може відбутися в тому ж місті, районі або у іншому місці Канади.

    Між донором і одержувачем зберігається конфіденційність. Сімейство донора не знатиме, куди направлені органи. Організація, що отримує органи, або лікарня можуть тільки проінформувати родичів письмово, які органи використані.

    Придатність органу

    В середньому час очікування пересадки нирки в Канаді – від півтора до чотирьох років. Минулого року налічувалося 17 тис. пацієнтів, які чекають пересадки нирок, і до них щорічно додається 5 тис. нових пацієнтів.

    Кількість зареєстрованих донорів в різних районах різна – від 15-20 відсотків в Британській Колумбії до 50 відсотків в Новій Шотландії.

    "Немає прямої залежності числа пожертвувань від факту реєстрації", – говорить доктор Шемі. "Оскільки, навіть якщо Ви реєструвалися, проте, в цій країні ми спираємося на згоду родичів піти на зустріч ".

    У лікарнях, де співробітники погоджують пожертвування органу з родичами померлих або вмираючих пацієнтів, тільки 16 – 17 відсотків дають згоду на пожертвування органів. Ця цифра змінюється залежно від багатонаціонального складу населення міст, таких як Торонто і Ванкувер, де різні національні меньшини мають різні етичні та релігійні уявлення щодо пожертвування органів.

    В Онтаріо обговорюється розвиток "необхідного напряму" в законодавстві. Якщо воно увійде в силу, то лікарні будуть зобов’язані повідомити організації з пересадки органів про смерть або неминучу смерть пацієнта. Таким чином ті матимуть доступ до інформації про потенційних донорів і про реєстрацію їх як донорів.

    Лішанті Кальдера. Велика Епоха

  • Чень Гуанчен арештований за викриття жорстоких методів контролю народжуваності

    Чень Гуанчен арештований за викриття жорстоких методів контролю народжуваності

    #img_left_nostream#Пан Чень Гуанчен, відомий китайський правозахисник з провінції Шаньдун, знаходився під домашнім арештом протягом більш ніж півроку, перш ніж був поміщений у в’язницю на 89 днів.

    11 червня 2006 дружина пана Ченя, Юань Вейцзін, отримала незаконний ордер на арешт від міського відділу громадської безпеки Ліньїі в окрузі Юнань. У ордері повідомлялося, що пан Чень в даний час утримується у відділенні поліції Юнань за підозрою в причетності до навмисного псування власності і перекриття руху при організації зборів.

    Як сліпа людина, пан Чень вперше за довгий час не тільки висловився від імені людей з обмеженими можливостями, але також торкнувся й інших аспектів, включаючи застосування жорстоких засобів обмеження народжуваності в окрузі Юнань, захист цивільних прав, і запобігання будь-яким спробам їх порушення.

    Згідно з повідомленням від 11 березня 2006 р. на китайському правозахисному вебсайті, поліція затримала і допитала пана Ченя про причини перекриття руху. Без законних на те підстав, пан Чень провів у в’язниці 89 днів. Родичі повідомили, що поліція відмовилася надати інформацію про його місцезнаходження, і про те чи був він офіційно арештований. Пан Лі Цзянь, представник китайського правозахисного вебсайту вважає, що міліція навмисно порушила Конституцію Китаю та інші закони. Пан Лі повідомив, що міліція Ліньї викрала його в Пекіні 6 вересня 2005, і повернула назад в місто Ліньї. Вся його сім’я знаходилася під домашнім арештом 186 днів, повністю відрізана від зовнішнього світу.

    Пан Лі надзвичайно стурбований арештом пана Ченя. Він сказав, що поліція, ймовірно, організовує судове переслідування, і пан Чень опиниться в небезпечному становищі. Пан Лі просить, щоб широка громадськість засудила незаконні дії міліції міста Ліньї таі допомогла повернути свободу пану Ченю.

    Поліцейські погрожують сім’ї Ченя

    Сім’я пана Ченя отримала незаконний ордер про затримання і відмову на побачення з ним дружини. Його брат сказав: "Офіцери громадської безпеки щільно контролюють [Юань Вейцзін], обмежуючи її свободу, забороняючи покинути свій будинок. Проте, вона відмовляється підписати ордер про затримання. Уряд не діє в рамках закону, ми безпорадні. Сусіди співчувають нам, але вони безсилі".

    Поліція також турбує Юань Вейцзін, заявляючи, що коли б не її маленька дитина, вони б вже давно заарештували і засудили її, як пана Лі Цзяна. Пан Лі Цзян сказав, коли міліціонери намагалися домовитися з паном Ченем, вони сподівалися, що він не загострюватиме увагу на насильстві, що застосовується, – примусових абортах і стерилізації. Міліціонери обіцяли його звільнити, якщо він підкорятиметься. Відділення поліції намагалося приховати серію жорстоких фактів, пов’язаних з контролем народжуваності, які трапились у 2005 році.

    У той же самий час, міліціонери прагнуть всіляко заважати цим в’язням совісті вживати будь-яких заходів з відновлення своїх цивільних прав. Пан Чень співробітничати відмовився, і пан Лі вважає, що цим він викликав їх гнів. Разом з паном Чень Гуанченом, паном Чень Генцзяном, паном Чень Гуандуном і паном Чень Гуаном, також були арештовані й три інших сільських мешканці по звинуваченню в "навмисному псуванні суспільної власності".

    Через перешкоди міліції, адвокати не змогли відвідати обвинувачених 8 травня.

    1 травня журнал TIME опублікував свій список 100 кращих "Людей які зберігають наш світ", в якому пан Чень Гуанчен був вибраний в категорії "Героїв і новаторів" 2006 року.

    The Epoch Times

     

     

  • Китай – найбільш густонаселена країна світу. Китай також має найбільше неосвіченого і малоосвіченого населення у світі

    Китай – найбільш густонаселена країна світу. Китай також має найбільше неосвіченого і малоосвіченого населення у світі

    Недавно за сприяння Міністерства освіти Національний комітет ревізії КНР випустив результати ревізії 2003 року про фінансові звіти 18 університетів. При ревізії було виявлено порушення в цих університетах фінансових правил. Репортери «Голосу Надії» взяли інтерв’ю у професора шаньдунського університету пана Сунь Гуанвеня і секретаря колишнього Генсекретаря КНР Ху Яобана — пана Лінь Му.

    #img_left#Пан Лінь Му висловив думку, що згідно з китайською освітньою системою існують такі проблеми, як нерівні можливості, дороге навчання і завищені стандарти під час вступу до університету. Були також проблеми в методах викладання і змісту предметів китайської системи освіти.

    Професор Сунь Гуанвень вважає, що одна з істотних проблем в китайській системі освіти – висока плата за навчання. Наприклад, студент-новачок щороку повинен сплачувати 6 -7 тис. юанів (US$ 800).

    Плата за навчання може варіюватися серед різних областей науки і профілюючих дисциплін, до того ж за профілюючі дисципліни в області науки потрібно сплачувати більше. На додаток до цього студенти повинні платити за їжу тапідручники. Сума грошей, яку сім’я витрачає на навчання, дуже велика. Для деяких сімей, особливо з сільських областей, дуже важко покрити витрати студента університету.

    Щорічні витрати студента коледжу такі ж високі, як і повний дохід фермера за кілька років. Тому висока плата за навчання залишається головною проблемою в системі освіти. Пан Лінь Му заявив, що 53% від загальних витрат на освіту поступає до фонду утворення бюджету китайського режиму; інші 47% повинні бути надані студентами за навчання та інші витрати.

    Згідно з розслідуванням Китайської Академії соціальних наук, середня освіта пов’язана з витратами в університеті, вищі та середні класи витрачають 30-40%, отримуваних від доходів сімей. Через існування сімей з низьким доходом і сімей з середнім достатком, які становлять 80% китайського населення, витрати на освіту є другорядними як і витрати на їжу.

    Пан Лінь Му вважає, що в нинішній системі освіти існує три великі проблеми.

    Перша проблема викликана концепцією «перетворення системи освіти на джерело прибутку», почата деякими лідерами комуністичного режиму. Класи кожної школи продовжують підвищувати витрати за навчання та інші витрати, пов’язані з навчанням. Навіть «безкоштовні» початкові класи також вимагають від учнів декілька сотень юанів (US$ 50). Витрати в середніх класах вже вищі.

    Пан Лінь Му: «В даний час існують різні вимоги, висунуті школами. Деякі звичайні і законні правила є «витратами на школу» і «підтримка спонсорів», висунуті через високу якість освіти і початкових класів. У деяких школах навіть введені стандарти екзаменаційних оцінок за визнання високого рівня, що примушують студентів платити за «недостатню старанність».

    Згідно з розслідуванням команди Яна Дунпіна з Пекінського Технологічного інституту, розслідування в десяти містах і 40 середніх школах з хорошою освітою показало, що одна п’ята частина студентів вступили туди, тільки заплативши за навчання.

    Професор Сунь вважає, що перетворення освіти в джерело доходу є неправильним, і це має величезні погані наслідки. Перетворення на джерело доходу базується на створенні прибутків і підвищенні доходу. У цій ситуації школи різними шляхами стануть створювати студентам труднощі. Школи також зобов’язані платити премії викладачам. Деякі школи платять дуже високі премії. У школі також є три рівні посад для членів адміністрації школи.

    Перший рівень включає президента, віце-президента, секретаря і віце-секретаря Комуністичної партії Китаю (КПК), деканів і помічників деканів кожного інституту. Цим людям платять 50 000 юанів (US$ 6 000) на рік. Співробітникам другого рівня платять 40 тис. юанів (US$ 5 тис.), а людям третього рівня – 30 тис. юанів (US$ 4 тис.) на рік. Всі ці гроші йдуть з бюджету студентів.

    Деякі вищі університети і коледжі використовують свою репутацію для збільшення доходів. Студенти вважають за краще вступати до престижних університетів, щоб надалі отримати хорошу роботу. Інший шлях для цих освітніх установ заробітку грошей полягає в тому, щоб проводити різноманітні тренінги, такі як класи аспірантів, які можуть підвищити рівень знань. Проте ці класи неефективні, і студенти практично нічого не отримують від занять, оскільки викладачі піклуються тільки про свою зарплату. В результаті це серйозно перешкоджає якості освіти.

    Пан Лінь Му згадав, що середні витрати студента-новачка в середній школі складають понад 10 тис. юанів (US$ 1 200). Деякі викладачі профільних предметів вимагають десятки тисяч юанів. Експерт в цій області одного разу розрахував і прийшов до висновку, ґрунтуючись на відношенні ВВП і народного доходу, що витрати на китайський університет за показниками найвищі у всьому світі. Найвища платня на освіту – це в Японії, яка складає близько 110 000 юанів (US$ 14 тис.) на кожного студента. Проте ВВП Японії складає більше 30 тис. доларів США, тоді як в Китаї всього 1 200 доларів США. Тому витрати китайських студентів на навчання в два рази вищі ніж у японських студентів, отже китайські університети потребують найвищих витрат.

    Професор Сунь вважає, що уряд повинен достатньо забезпечувати фонди освіти: «Фонди освіти повинні включати 4% ВВП. У останні два роки, асигнування на освіту були скорочені до трьох відсотків. Це примусило школи встати на шлях перетворення освіти в джерело доходу. Я відчуваю, що фінансування шкіл є дуже важливою проблемою. В даний час школам з мізерними фондами доводитися просити позики у банків.

    Заборгованість шаньдунского університету складає більше десяти мільярдів юанів (US $ 130 мільйонів). Заборгованість багатьох освітніх установ навіть ще більша, ніж у шаньдунского університету. Адже це криза, чи не так? Позику ви повинні будете повернути назад. Якщо уряд не виділить гроші, цим університетам доведеться запропонувати навчальні класи, щоб заробити гроші, або знайти інший шлях зібрати гроші і заробити капітал».

    Пан Лінь Му вважає, що друга головна проблема у сфері освіти – це те, що несправедливість в освітній системі підсилює загальну соціальну несправедливість. Якщо початкова соціальна несправедливість продовжить погіршуватися, позиція багатих стане монополізованою, тоді як скрутне становище бідних вічно передаватиметься з покоління в покоління. Таким чином, існує розділення на багатих і бідних.

    Майбутнє суспільства стоїть перед загрозою розпаду. Діти з сімей з низьким доходом, таких як фермерів і міські робітників виявлять, що не можуть дозволити собі здобути освіту, оскільки у них немає достатньо грошей. Таким чином, соціальна несправедливість починає зростати, оскільки отримання освіти – це вихід для бідних людей увійти до вищих шарів суспільства. Кожне покоління бідних не може дозволити здобути освіту, через це бідні завжди залишатимуться бідними, і так передаватиметься від батьків дітям.

    Інша несправедливість в системі освіти – це місцезнаходження установи, оскільки фінансування установи частково забезпечується місцевими властями. Наприклад, фінансування освіти в Шанхаї вдесятеро вище, ніж в провінції Хенань. Ця проблема торкнеться наших дітей і наступних поколінь.

    Згідно з розслідуваннями, що проводяться різними асоціаціями в містах Ченду, Чунцін і Сіань, близько 43% людей з низьким достатком думають, що вони не зможуть отримати соціальний статус в суспільстві, через свої зусилля. Дев’ять районів в місті Чунцін включають близько 1,4 мільйонів робітників фабрик, а кількість робітників і дітей, які утворювали еліту суспільства, складала лише 5%. 95% сімей, включаючи старше і молодше покоління, були чистильниками або вуличними торговцями. Згідно з оглядом, проведеним в Ченду, серед службовців в уряді тільки 2,8% батьків з народу були робітниками фабрик, тоді як 26% батьків були службовцями з середнім достатком.

    Пан Лінь Му вважає, що третя проблема в системі освіти полягає в тому, що зміст і методи освіти стали консервативними і застарілими. Стаття «Модернізація та історія підручників», написана сучасним істориком, професором Юань Вейші, була заборонена Відділом пропаганди Центрального Комітету КПК. Фактично випадок з паном Юанем є тільки одним прикладом верхівки айсберга. Згідно з моїми розслідуваннями, стародавня, сучасна і світова історії, як і в підручниках історії середніх шкіл, так і в китайських підручниках, всі вони містять забобони, не говорячи вже про підручники з політики.

    Тому нам доводиться давати студентам неправильні знання. Деякі підручники навіть не відображають суть достовірних історичних фактів. Професор Сунь висловив думку, що освіта повинна давати студентам знання науки, і факти, що доведені, повинні бути достовірними. Він сказав: «Я думаю, що деякі підручники в області науки досить хороші, багато які з них були написані декілька сот років назад, і зараз вони все ще залишаються актуальними, це такі підручники, як книги з фізики, хімії і математики. Проте один вид курсів в коледжі, я думаю, має велику проблему.

    Наприклад, деякі курси на кшталт «Важливі інструкції, витягнуті з думок Мао Цзедуна» є обов’язковими для студентів. Зміст цих курсів для студентів включає абсолютно марні й антинаукові речі. Їм викладають ці речі з метою впровадження комуністичної ідеології, щоб пізніше, коли вони стануть важливими людьми, вірили, що КПК є правильною, великою і могутньою, і що Мао Цзедун є великою людиною.

    Багато які з цих думок є неправильними. Наприклад, тут також є інші курси, які вивчають теорії Ден Сяопіна і теорії «Трьох уявлень» Цзян Цземіня. Я написав статтю з приводу цих курсів, і всі ці курси повинні бути припинені. Чому освіта коледжів вселяє студентам не тільки марні, але і небезпечні думки такі як, думки про класову боротьбу? Факти з історії також понівечені. Впровадження помилкових і недійсних думок в освіту студентів, я думаю, велика проблема».

    Пан Лінь Му вважає, що корінна причина всіх цих проблем на отримання освіти – це концепція в сьогоднішньому Китаї розділення людей на багатих і бідних: «Те, що відбуватиметься в майбутньому – це те, що сини робітників завжди будуть робітників, а сини фермерів завжди будуть фермерами». На його думку інша проблема полягає в тому, що уряд не розглядає освіту як основне право громадян, а розглядає його як привілей тільки для обраних. Тому освітні установи розцінюються як джерела прибутку. Крім того, політичне і культурне середовища є деспотичними і жорстокими, і не дозволяють здійснитися змінам.

    Професор Сунь заявив, що КПК твердо контролює систему освіти і впроваджує в мислення студентів комуністичну ідеологію. У кожному коледжі є комітет КПК, який безпосередньо виступає за партію. Найповажнішою особою в коледжі є секретар комітету КПК – навіть президент коледжу займає друге положення. Така шкільна система управління обмежена багатьма чинниками. Якщо ви побудуєте приватний коледж, чи буде президент виступати від імені партії? Якщо не реформувати фундамент системи, то освіту буде дуже важко розвивати.

    Професор Сунь вважає що для того, щоб повністю вирішити проблеми, які існують в системі освіти, потрібно змінити саму систему. Сунь заявив: «Тоді нове покоління в коледжі отримає високі моральні принципи і логічне мислення. Систему коледжів комітету КПК потрібно відмінити. Фундамент системи дуже важливий!»

    Китай – найгустонаселеніша в світі країна. Китай також має найбільше неосвіченого і малоосвіченого населення в світі, серед людей старше 15 років, 180 мільйонів є неосвіченими або малоосвіченими, це складає 16% всього населення. Робоча сила є первинним ресурсом Китаю. Освіта — головний спосіб розвинути цей ресурс, нинішня система фактично знищує цей ресурс. Тільки повне реформування сьогоднішньої системи дасть майбутнє для народу. Таким чином, розвиток Китаю матиме надію, інакше надія на економіку і соціальний розвиток народу Китаю рано чи пізно звалиться.

    Цай Хун, Ці Юе. Радіо Голос Надії

  • У Чунціні натовп побив міліціонерів

    У Чунціні натовп побив міліціонерів

    #img_center_nostream#

    16 червня в місті Чунцін, провінції Сичуань, сталося зіткнення між органами громадського порядку і місцевими жителями. Більше 20 міліціонерів були сильно побиті тисячним натовпом місцевих жителів.

    Інцидент почався з того, що одна китаянка з дитиною продавали овочі на вулиці. Міліціонер, що підійшов, звинуватив її в тому, що вона зайняла край дороги і збирався конфіскувати всі овочі.

    Жінка стала заперечувати, і тоді він двічі сильно вдарив її по обличчю. Жінка злякалася і кинулася з дитиною в жіночий туалет, що знаходився неподалік. Але це їм не допомогло. Цей співробітник «правопорядку» увійшов до жіночого туалету, виштовхнув їх звідти і продовжив бити.

    На той час прибіг її чоловік, і зав’язалася колотнеча. Місцеві жителі, які вже довго спостерігали за всім цим, більше не змогли залишатися байдужими. Декілька міліціонерів встигли втекти, а 20 співробітників були оточені розгніваним натовпом і сильно побиті.

    За словами спостерігачів, суспільні суперечки між владою і народом вже досягли екстремального стану. Навіть незначні причини можуть викликати серйозні безлади.

     

    The Epoch Times

     

     

     

  • Міські голуби не поширюють пташиний грип

    Міські голуби не поширюють пташиний грип

    #img_right#Міські голуби не розповсюджують пташиний грип. Дослідження американських учених показали, що ці птахи рідко заражаються смертельним для інших видів пернатих вірусом і залишаються носіями захворювання протягом дуже короткого часу.

    Співробітники розташованого в Медісоні (Вісконсін) Центру з вивчення живої природи при Геологічній службі США займаються дослідженням пташиного грипу, починаючи з 1970 року.

    Увага вчених в даний час прикована до перелітних птахів, які вважаються основними розповсюджувачами пташиного грипу, але співробітники центру провели декілька експериментів по зараженню різними різновидами вірусу H5N1 міських голубів.

    У дзьоби птахів вводився розчин, що містив високопатогенний гонконгський штам вірусу H5N1, ученим не вдалося інфікувати птахів, навіть коли кількість вірусних частинок в розчині в 100-1000 разів перевищувала максимальну концентрацію, яку птахи могли б зустріти в природних умовах.

    Під час іншого експерименту вчені використовували зразки вірусу, витягнуті з тканин ворони і голуба, загиблих від пташиного грипу в Таїланді. З 12 голубів, яким були введені дуже високі дози вірусу, заразилися 7, один птах загинув. Інфіковані голуби залишалися носіями вірусу протягом 10 днів, проте через два дні після зараження кількість вірусу в їх виділеннях знизилася настільки, що ними було неможливо заразити навіть курча.

    "Дані експериментів не підтверджують, що міські голуби здатні бути розповсюджувачами інфекції", – заявив директор Медисонського центру Девід Свейн (David Swayne).

    За словами Свейна, випадків зараження людей або свійських птахів при контактах з міськими голубами не зафіксовано. Крім того, жоден спалах пташиного грипу в Південно-східній Азії, на Близькому Сході та в Європі не супроводжувався масовою загибеллю міських голубів.

     

     

  • Море, сонце і чаруючі звуки флейти

    Море, сонце і чаруючі звуки флейти

    Колись давно я вийшов на трасу, підняв великий палець і поїхав автостопом. Може нудьга, а може пошук чогось Нездійсненого, Позамежного були причиною такого вчинку.

    #img_left#Тоді я займався йогою, медитував, читав книги про мандруючих ченців, мене вабили подорожі, зустрічі з новими і цікавими людьми, хотілося перевірити себе у важких життєвих ситуаціях.

    Перший «Мерседес», що зупинився, доставив мене в місто Феодосію. Вночі, завернувшись в ковдру, лежав на пляжі й дивився в темне зоряне небо, намагаючись відповісти на питання, яке мене давно мучило: «Навіщо – усе це, для чого людині дане життя?» Шум прибою заспокоював, і я непомітно заснув.

    Тільки у Феодосії сонце встає із самого моря – чаруюче видовище. Спочатку небо яснішає, вузькою червоною смугою виходить Сонце, від нього по морю розстилається доріжка, неначе світило запрошує вас у свої апартаменти. Поступово воно з’являється у всій своїй красі, із матово червоного Сонце стає сліпучо жовтим, воно зігріває і розчиняє нічну таємницю та містику. На пляжі розташовуються перші курортники, займають кращі місця, щоб підставити свої білі тіла під жаркі промені, набути «шоколадного» відтінку.

    Група людей у світлому одязі пройшла на незайнятий кінець пляжу. Вони сіли колом, склавши ноги в позицію «Лотоса» і стали медитувати. Це був для мене великий успіх відразу ж знайти близьких по духу людей. Не треба було багато часу, щоб познайомитись, я був прийнятий в їх групу і відразу ж запрошений на семінар у гори.

    Туди щорічно з різних міст з’їжджаються ті, кого об’єднує пошук Шляху до духовної досконалості. Наступного дня ми були на місці, ставили намети, розпалювали багаття, готували їжу. Зібралося чоловік п’ятдесят. Приїхали з Москви, Пітера, були з Краснодару і Анапи. Я вперше був на такому заході, та і взагалі в горах. Справді, захоплююче видовище. Стоячи на вершині, можна бачити все навколо. Немає меж для погляду.

    Серце завмирає від захоплення пейзажем, що розстелився переді мною. Тепле повітря настільки прозоре, що видно найдрібніші деталі на килимках тих, хто засмагає, лежачих за кілька кілометрів від мене. Небо дуже близько – підніми руку і доторкнешся, підстрибни і опинишся на хмарах. А яке море!!! Від ясно-блакитного біля берега воно стає темно-зеленим на горизонті. Там Море з’єднується з Небом. Дивишся навколо, ще трохи і ноги самі відірвуться від Землі, і полинеш – одвічна тяга людини здійнятися угору.

    Замріяний я поволі спускався стежиною в табір. Із задумливості мене вивели чаруючі звуки флейти. Вони доносилися звідкись зверху, здавалося – це небесна музика зійшла на нашу тлінну Землю. Я завмер, насолоджуючись чудовою мелодією. Піднявши голову, побачив на невеликій кручі дівчину. Помахав їй рукою, сподіваючись на те, що вона спуститься. Заперечливо похитавши головою, граціозно піднялася і зникла, а я, засмучений, побрів до табору.

    Увечері не спалось, сидячи біля багаття, думав про незнайомку. Запах диму, зірки на темному небі, шерехи й звуки наповнювали ніч чарами.

    Вона підійшла й сіла з другого боку багаття. Тепер я міг розгледіти дівчину ближче. Довге кучеряве волосся, зібране у вузол, високі вилиці, повні губи, темна шкіра – спадок від африканських предків, а очі – я подивився в них і потонув у темній глибині. Помітивши мою реакцію, вона усміхнулася, показавши перлинно-білі зуби.

    – Мене звуть Нума, – трішки співучо вимовила дівчина. Не давши сказати мені ні слова, вона продовжила:

    – Завтра буде повний Місяць, я покажу тобі магію моєї флейти. Її подарував мені дідусь Лі. Він сказав, що ми з тобою зустрінемося, і що я тобі дуже потрібна, але ми проведемо разом тільки одну ніч. Дідусь все знає, він чарівник, я навчалася у нього в Китаї. Зараз я йду, завтра о цій годині будь тут.

    Вона зникла так само несподівано, як і з’явилася. У моїй голові питання й думки мчалися, як табун диких коней, що рятуються від пожежі. Почувся шум кроків, я подумав, що повернулася Нума, але до багаття підійшов худорлявий хлопець, здається з Москви.

    – Не потурбую? – боязко запитав він і, ніби виправдовуючись, додав, – не спиться. Я поет. Правда, тільки початківець. Зі мною сталася одна незвичайна історія. Якщо Вам буде цікаво, і Ви ще не йдете спати, то можу розповісти.

    Табун моїх думок все ніяк не міг втекти від пожежі, навряд чи я зміг би заснути з таким гулом в голові, так що його історія була б зливою на цю пожежу в степу. Говорити мені не хотілося, просто кивнув йому головою.

    – Мене звуть Олександр, я з дитинства хотів писати вірші. Я мріяв про Натхнення, чекав, що воно прийде і залишиться зі мною назавжди, і я буду щасливий. Одного разу мене відвідала Муза. Я бачив її от так, як бачу Вас зараз. Це була дуже красива жінка, вона мовчки дивилася своїми чудовими очима. Натхнення наповнило мене.

    Морем почуттів моє серце хвилюється –

    Далеко ти зараз знаходишся.

    Доторкнутись до руки твоєї хочеться

    І в очі заглянути бездоннії!

    Ніби з казки прийшла, Чарівнице,

    Зник смуток-печаль самоти

    Нам лишилось лиш тільки зустрітися

    І зостатися в Єдиній Безмовності!

    Там є тільки Гармонія Вічності

    І світло зірок з глибин Всесвіту

    Ми увійдемо до брами Безмежності

    І разом назавжди там лишимося.

    Я вирішив, що тепер вона моя, що вона завжди буде поряд і дарувати мені Натхнення. Ось воно, Щастя! Але вона пішла, а без неї не міг нічого написати, виходило якось незграбно і банально, а хотілося, щоб за душу брало. Закликаючи Музу вві сні та наяву, благав її прийти. Моє серце розривалося на частини від туги та печалі. Якось вночі я йшов вулицею, і до мене причепилася стара циганка.

    Вона просила «позолотити їй ручку і всю правду розповість» Мені було не до неї, і я вже хотів відмахнутися, але слова циганки: «Не сумуй, Та яка пішла, завжди з тобою» різонули, як ножем. Я різко обернувся, зустрівся з нею поглядом, і … на мене дивилися очі моєї Музи! Цього не може бути?! Циганка прошепотіла: « Ти сам можеш писати, наповнювати Натхненням інших, відкрий своє серце, позбудся суму та думки заволодіти Музою. Тільки у відкриті двері й привітний будинок приходять гості і залишаються, якщо там вільно та легко дихається. Не вимагай у Долі більшого, ніж тобі відміряно. Живи з радістю!».

    Ось така історія зі мною сталася. Спасибі, що Ви вислухали мене, я ще нікому про це не розповідав, бо ж не повірять.

    Олександр усміхнувся, у нього трохи сором’язлива усмішка, але виблискувала вона, як промінець Сонця. Ми дуже тепло попрощалися, і він пішов. Я залишився біля багаття чекати загадкову дівчину на ім’я Нума.

    Дмитро Пішоходов. Велика Епоха
  • Магній ставить лікарів в безвихідне становище

    Магній ставить лікарів в безвихідне становище

    #img_left_nostream#Їжте зелень: зелень, листя овочів, таких як шведський шпинат, – це відмінне джерело магнію, правильне споживання якого необхідне для хорошого здоров’я. (Луіс Валентін/the Epoch Times)

    Недавно здоровий 18-річний баскетболіст несподівано помер. Попереднім діагнозом була смерть від коронарної артеріальної хвороби через підвищення вмісту холестерину в крові. Проте, насамкінець підтвердилося, що смерть викликана браком в організмі магнію.

    Магній ніколи не був живильною речовиною першої необхідності, як кальцій. Проте його вплив на деякі поширені хронічні хвороби лікарями ще не вивчено. Хочете дізнатися більше про цю мінеральну речовину?

    Магній – натуральна антиспазматична речовина. Дивно, що цей факт не привернув уваги медиків. У 1979 р. доктор Шипперфільд в щоденній газеті The Lancet повідомив, що пацієнти, які хворіли на ангіну, часто мали низький вміст магнію в крові, і що він міг знижувати спазми і біль.

    Найбільш важливим є те, що магній може запобігти несподіваній смерті. Постійне биття серця контролюється могутнім комплексом електричного механізму. Низький вміст магнію приводить до спотворень в цьому процесі, з’являється аритмія биття серця, яка викликана розрізненим скороченням окремих м’язових волокон серця. Часто це закінчується смертю.

    Магній допомагає запобігти раптовій смерті також у ряді інших випадків. Достатні дози магнію знижують вірогідність злипання кров’яних тромбоцитів в грудки і утворення тромбу. Це особливо важливо для людей, що страждають ожирінням, атеросклерозом, діабетом, гіпертонією. Брак магнію допомагає пояснити половину смертей людей від нападів серця, які мали нормальний рівень холестерину в крові.

    В даний час дослідники виявили, що магній допомагає в боротьбі з діабетом. Сьогодні 95% діабетиків страждає ожирінням. У діабетиків підшлункова залоза не в змозі виробляти достатню кількість інсуліну для контролю вмісту глюкози в крові. З часом у хворого розвивається «опірність інсуліну» і це призводить до ожиріння. Потім інсулін стає менш ефективним в очищенні крові від глюкози.

    Доктор Джері Недлер, завідувач кафедри ендокринології та обміну речовин університету у Вірджинії, говорить, що споживання магнію в невеликих кількостях може також сприяти опірності інсуліну.

    У його дослідженні пацієнти були протягом 3 тижнів на дієті, яка привела до браку магнію в їх тілі. В результаті, інсулін пацієнтів став менш здатним транспортувати глюкозу кров’ю в клітини.

    Недлер зробив наступну заяву: «Ви можете викликати брак інсуліну у людей, у яких немає діабету: просто позбавте їх магнію».

    Ще одне крупне дослідження показало важливість магнію. З 1976 р. Гарвардський університет спостерігав за здоров’ям 85000 медсестер, а з 1986 р.- за здоров’ям ще інших 43000 чоловік. В ході обох досліджень прийшли до висновку, що є пряма залежність ризику розвитку діабету від прийому магнію.

    У дослідженні здоров’я медсестер виявили, що жінки, які приймали 220 міліграм магнію, були на третину більш схильні до розвитку діабету протягом подальших 6 років, ніж ті, які приймали 340 міліграм магнію щодня. Таким чином, підвищення споживання магнію знижує вірогідність розвитку діабету.

    Ін. Лоренс Ресник, професор медицини і гіпертонії Віденського Державного університету, вивчав тиск крові здорових пацієнтів і хворих діабетом. Він виявив, що всі пацієнти з підвищеним тиском крові, що хворіли і не хворіли на діабет, мали знижений рівень магнію, в порівнянні з пацієнтами з нормальним кров’яним тиском.

    Ресник говорить, що коли він додав магній шляхом прийому ліків в тіла хворих, що страждали гіпертонією, у них нормалізувався кров’яний тиск.

    Чи вживаєте Ви 350 міліграм магнію щоденно? Хорошими джерелами магнію є наступні овочі: 150 міліграм швейцарського мангольда, 156 міліграм провареного шпинату, 43 міліграми соку з літніх цитрусових, 31 міліграм зелені ріпи, 21 міліграм зелені гірчиці, 39 міліграм спаржевої капусти. Чотири унції (1 унція = 28,3 г) печеного або смаженого палтуса, що містить 121 міліграм магнію, 4 унції печеного лосося – 138 міліграм, і 1 чашка рису містить 83 міліграми магнію.

    Використані матеріали: The World’s Healthiest Foods

    Англійська версія: http://www.theepochtimes.com/news/6-4-24/40778.html

     

     

     

     

     

  • На горі піраміди. Про ставлення лідерів Комуністичної партії Китаю до Фалуньгун

    Кореспонденти «Великої Епохи» взяли інтерв’ю у пана Лінь Му, помічника колишнього Генерального секретаря Комуністичній партії Китаю Ху Яобана. У телефонному інтерв’ю пан Лінь Му дав деяку закриту внутрішню інформацію про ставлення верховних лідерів КПК і членів збройних сил Китаю до Фалуньгун. Пан Лінь Му вважає, що у Цзян Цземіня не було ніяких підстав для переслідування Фалуньгун, і думає, що насильницькі і жорстокі репресії абсурдні. Особисто ставши свідком того, як практикуючі Фалуньгун твердо дотримуються своєї духовної віри і відмовляються здатися, він сказав: «Я дуже зворушений».

    Корр: Коли Ви вперше почули про Фалуньгун?

    Пан Лінь: Я не займаюся ніяким цигун. Я тільки знаю, що у всьому Китаї існує багато організацій цигун, але я не зможу зараз пригадати яку-небудь з них. Я почув про Фалуньгун вперше тоді, коли 10 000 послідовників Фалуньгун мирно звернулися для свого захисту [у Державне Управління апеляцій] біля Чжуннаньхай [25 квітня 1999 р.]. Саме тоді я дізнався про Фалуньгун. Раніше я ніколи не чув про нього.

    Корр: Який ваш погляд на звернення послідовників Фалуньгун 20 квітня 1999 р.?

    Пан Лінь: Тоді мені здавалося, що для цих 10 000 звернутися з мирною апеляцією було законним – в цьому не було нічого протиправного.

    Пізніше я почув про те, що Чжу Жунцзи (Прем’єр-міністр Китаю на той час) зустрів представників Фалуньгун і вислухав їх. Я подумав, що було дуже хорошою справою провести цю зустріч. Пан Чжу сказав, що уряд ніколи не перешкоджав людям, які займаються оздоровчими вправами або організаціям цигун, і ніколи не збирався так чинити в майбутньому. Уряд втрутиться тільки тоді, коли буде порушений закон. Після тієї зустрічі Центральний Комітет КПК і Державний Департамент видали повідомлення, яке базувалося на заяві пана Чжу на тих зборах. Факт видання повідомлення означав, що заява Чжу була схвалена Центральним Комітетом КПК і Державним Департаментом. Тоді ми всі були переконані, що Чжу залагодив цю справу дуже добре.

    Корр: Чому ж тоді китайський уряд згодом почав переслідування?

    Пан Лінь: Згодом вискочив Цзян Цземінь і відмінив рішення Чжу. Цзян розкритикував Чжу Жунцзи і Політичне Бюро, назвавши їх наївними. Він заявив, що Фалуньгун становить загрозу безпеці комуністичному режиму. Цзян Цземінь видав наказ і усно розкритикував апеляцію 25 квітня. Пізніше він провів збори Постійного комітету Політбюро КПК і нав’язав всім свою особисту думку.

    Корр: Але чи висловлювали свої думки інші чиновники КПК високого рангу?

    Ми знали, що Чжу Жунцзи добре залагодив цю справу. Ґрунтуючись на тому, що ми чули, Лі Жуйхуань (колишній голова Національного комітету Політичної консультативної асоціації) був не згоден з Цзян Цземінем, так само, як і Ху Цзіньтао (тоді член Постійного Комітету Політбюро). Я не знаю фактичного змісту тих зборів, тому що ми більше не були при виконанні службових обов’язків і самі знаходилися під наглядом. Але ми випадково дізналися, що Лі Жуйхуань і Ху Цзіньтао розійшлися в думках з Цзян Цземінем [з приводу Фалуньгун]. Проте, незгодні з Цзяном не наполягали на своїх поглядах, підкорившись його владі.

    Корр: Чи бачили Ви особисто послідовників Фалуньгун?

    Пан Лінь: Так, багато. Коли репресії проти Фалуньгун посилилися, деякі практикуючі, які постраждали від переслідувань, розповідали нам про Фалуньгун.

    Наприклад, я зустрічався з професорами деяких університетів. За їх словами, вони почали займатися Фалуньгун, щоб поправити своє здоров’я і самопочуття. Деякі з них страждали невиліковними хворобами, але повністю видужали завдяки практиці Фалуньгун. Це те, чому вони вірять у Фалуньгун. Це один тип практикуючих.

    Є також інший тип практикуючих. Наприклад, професор за сумісництвом з Північно-західного Університету Китаю розповів мені історію про себе. До цього він був членом КПК і вірив в комунізм. Пізніше він залишив свою духовну віру, оскільки ті люди не були, як ми, поборниками свободи і демократії. Вони не бажали накликати на себе які-небудь проблеми, тому вирішили вірити у Фалуньгун, в чому, на їх думку, не було ризику. Тоді вони вважали, що займатися Фалуньгун досить безпечно, оскільки він говорить про Істину, Доброту і Терпіння. Ніхто не чекав, що КПК пригнічуватиме Фалуньгун ще жорсткіше, ніж активістів демократії. Ця ситуація деяких професорів вузів, які постраждали від репресій.

    Корр: Окрім професорів вузів, чи були у Вас ще які-небудь друзі, які практикували Фалуньгун?

    Пан Лінь: У мене були друзі в армії. Вони повірили у Фалуньгун тоді, коли їх хвороби зникли після занять. Наприклад, жінка, офіцер озброєних сил, страждала від дуже серйозної гінекологічної хвороби, що з’явилася після аборту. У лікарні не змогли їй допомогти. Після того, як вона почала займатися Фалуньгун, вона одужала і повністю повірила у Фалуньгун. Після початку репресій її звільнили. Вона відмовилася терпіти несправедливість, тому поїхала до Пекіна подати апеляцію. Проте все закінчилося тим, що її заарештували і протягом декількох років тримали в трудовому виправному таборі. Сьогодні вона все ще в Сіані й продовжує займатися Фалуньгун. Вона не здається.

    Корр: Так усе-таки, є військовослужбовці, практикуючі Фалуньгун?

    Пан Лінь: Так. Наскільки я знаю, є декілька військових офіцерів високих звань, які є практикуючими Фалуньгун. Наприклад, колишній начальник військової частини Яньтай в провінції Шаньдун був генерал-майором. Через практику Фалуньгун його виключили з компартії, але залишили служити.

    Корр: Чому вони виключили його з КПК, але залишили на службі?

    Пан Лінь: Військові завжди залишали місце для маневру в тому, що стосувалося Фалуньгун. Головна причина полягає в тому, що відповідальні особи, які опрацьовують тему Фалуньгун, були збиті з пантелику. Це те, що я чув.

    Звичайно, деякі ветерани часів Червоної Армії Китаю також займалися Фалуньгун.

    Корр: Чи знаєте Ви чиновників високого рівня в уряді Китаю, практикуючих Фалуньгун?

    Пан Лінь: Зрозуміло, це Вей Цзянсін, член Постійного Комітету Політбюро, а також член Дисциплінарного Комітету КПК. Він досяг успіху в покаранні корумпованих урядовців.

    Помічником Вея був доктор філософії, керівник невеликого відділу, він також був практикуючим Фалуньгун. Цей помічник багато разів звертався до свого боса і пояснював, що Фалуньгун має сотні достоїнств і абсолютно не несе загрози уряду.

    Взагалі-то, людей, таких як він, багато. Оскільки він не апелював відкрито, його заклик не розголошувався. Його не ув’язнили. Вони просто його звільнили.

    Члени сімей багатьох членів Політбюро займаються Фалуньгун.

    Корр: Які думки ваших друзів щодо репресій Фалуньгун?

    Пан Лінь: Я і мої друзі з інтелігенції та академічних кіл досліджували закони і ухвали уряду. Ми не висловлюємо нашу думку просто так, за бажанням. Ми думаємо перед тим, як говорити.

    Наприклад, пан Сю Лянін – провідний дослідник історії сучасної фізики та історії природознавства Академії Наук Китаю, ми розмовляли з ним про Фалуньгун. Хоча ми багато чого не знали про нього і ніколи не практикували, ми вважаємо, що будь-який вид духовної віри повинен класифікуватися як релігія. Навіть незважаючи на те, що Фалуньгун – не релігія, він дуже близький до релігії.

    Ніхто не має права застосовувати насильство по відношенню до релігії або духовної віри. Примушення не може змінити чужої думки, оскільки має справу з духовністю людини; у результаті, воно приведе до опору.

    Що стосується Хе Цзосю, зятя Ло Ганя, то його роботою було те, щоб публічно очорнити Фалуньгун для того, щоб викликати у людей до нього ненависть. Це вчений Академії Наук Китаю, що працює на Комуністичну партію Китаю.

    Всі знають про Хе Цзосю. Це жалюгідне пугало на науковій арені. Перш за все, він негідник. У нього немає ніяких знань або талантів, відповідних його званню.

    Мої друзі з ученого світу обговорювали разом, як ми можемо підтримати Фалуньгун. І після довгих роздумів і досліджень теорії Фалуньгун ми прийшли до висновку. Цзян Цземінь користується жорстокістю для придушення Фалуньгун і намагається примусити практикуючих Фалуньгун припинити практику. Це абсурдно і наївно, що він застосовує насильство і тортури для досягнення цієї мети. Тільки у практикуючих Фалуньгун є право вірити або не вірити у Фалуньгун.

    Почавши з того, що ми нічого не знали про Фалуньгун, ми прийшли до його розуміння і розуміння того, як його підтримати.

    Корр: Яке нинішнє внутрішнє відношення КПК до Фалуньгун?

    Пан Лінь: Воно, мабуть, розділяється на декілька думок.

    Наприклад, можна сказати, що думки розділялися в тому, як підтримати Гао Чжішена. Гао Чжішен публічно виступив проти несправедливості по відношенню до Фалуньгун. Це викликало великий резонанс у Китаї.

    Якщо КПК думає, що заклик Гао на захист Фалуньгун порушив закон Китаю, тоді чому КПК не заарештувала його? Вони не заарештували його тому, що вони не посміли зробити це. В цьому випадку КПК повинна визнати проблему, підняту Гао. КПК повинна розглянути проблему серйозно і присікати тортури, що застосовуються до практикуючих Фалуньгун, але вони цього також не зробили. Натомість, вони стежили за Гао і переслідували його всюди. Це ілюструє розбіжність в думках верховних чиновників КПК. Мені здається, існує три типи відносин.

    Корр: Чому три?

    Пан Лінь: Люди першої групи – найголовніші зловмисники, такі як Цзян Цземінь і Ло Гань, які уперто наполягають, що у них є право забороняти і переслідувати Фалуньгун. Їх кількість більша двох інших. Є ще деякі, що думають так само. Люди з другої групи знали, що заборона Фалуньгун була помилкою, але у той час вони не наважилися висловити свою думку. Зараз вони підтримують Фалуньгун. Національний народний з’їзд трактував Фалуньгун як секту. Ці люди вчинили незаконні дії також по відношенню і до Фалуньгун. Наприклад, інтерпретація закону Верховним Судом Китаю щодо Фалуньгун фактично суперечить закону.

    Наприклад, вони тлумачили закон так, що жоден адвокат не може представляти практикуючих Фалуньгун в залі суду. Це «законне» тлумачення проти закону! Але вони зробили це законом і ввели його в дію. Хоча вони самі знали, що це неправильно і були вимушені зробити так, але вони не бажали виправдовувати Фалуньгун. Тому у них не було іншого вибору, окрім як безглуздо грати за чужими правилами. У них не вистачало хоробрості ні для того, щоб виступити на захист Фалуньгун, ні для того, щоб суворо його переслідувати.

    Корр: Кого можна віднести до другої групи?

    Пан Лінь: Можливо, Ху Цзіньтао. Він не переслідує і не заарештовує Гао Чжішена. Це, ймовірно, стосується його.

    Корр: А що з приводу третьої групи?

    Пан Лінь: Третя група складається з людей, які розглядають жорстоке переслідування Фалуньгун як надзвичайне. Вони наполягають на виправданні Фалуньгун, але не мають влади і можливостей це зробити. Ось це і є три групи думок.

    Корр: Кого б Ви віднесли до третьої групи?

    Пан Лінь: Я не можу назвати вам певні імена, оскільки це є лише моїм припущеннями. Наприклад, Чжу Жунцзи і Лі Жуйхуань завжди знали, що забороняти Фалуньгун невірно, проте, у них не вистачало рішучості виступити проти рішення Цзян Цземіня.

    Корр: Чому вони не змогли набратися хоробрості, щоб висловити свої думки?

    Пан Лінь: Це має відношення до політичної системи КПК. Вона має дві форми диктатури: особисту і групову. За часів Мао Цзедуна і Дена Сяопіна КПК мала форму особистої диктатури. Цзян Цземінь також типовий диктатор. Не важливо, як багато заперечень спричинить це твердження, Цзян Цземінь наполягав на переслідуванні Фалуньгун. Інша форма диктатури – групова, яка також дуже загрожуюча.

    Наприклад, в демократичній країні вибраний президент або прем’єр має владу ухвалювати рішення. Якщо вони помиляються, то Конгрес, Парламент або народ мають право опротестовувати їх рішення.

    Проте, так званий президент або прем’єр в груповій диктатурі контролюється групою. Тобто, вони управляються і контролюються Постійним Комітетом Політбюро. Не володіють таким же набором прав, як їх колеги в демократичних країнах. Тому групова диктатура також досить лякає.

    Інша проблема полягає в тому, що вони застосовують нисхідний вертикальний механізм влади, що нагадує піраміду. Горизонтальне управління відсутнє.

    Наприклад, окремі люди повинні підкорятися своїм організаціям. Меншість повинна підкорятися більшості. Підлеглі повинні покорятися керівникам. Вся КПК повинна підкорятися ЦК КПК. ЦК відноситься до Постійного Комітету Політбюро, що представляє верхівку піраміди. Враховуючи обстановку, окрема людина-підлеглий або місцева адміністрація, незважаючи на те, мають вони права або мають які завгодно повноваження, вони повинні підкорятися наказам зверху. Голови ЦК, як би вони не помилялися, примушують інших їм покорятися. Чи може йтися про яку-небудь демократію в країні з подібним механізмом управління?

    Тому я не можу вам сказати про тих, які бажають відновити справедливість щодо Фалуньгун, але ми це побачили крізь систему китайської диктатури.

    Корр: Протягом репресій Фалуньгун використовувалися різні методи, включаючи класи «промивання мозку», призначені для того, щоб примусити практикуючих Фалуньгун залишити свою віру.

    Пан Лінь: Хоча деякі зреклися Фалуньгун письмово, їх серце не обов’язково слідувало за вчинками. Вони не обов’язково хочуть залишити практику. Інші стійко дотримуються своєї віри і не йдуть на компроміс. Заступник ректора Сіаньського науково-технічного університету (колишній Сіаньський гірничодобувний і металургійний коледж) скоріше був би виключений з КПК, ніж відмовився від Фалуньгун, проте, жодного звинувачення проти нього не послідувало.

    Корр: Насправді, багато практикуючих Фалуньгун проявили безкомпромісну стійкість духу.

    Пан Лінь: Ми дуже зворушені цим. Вони скоріше загинули б або страждали від тортур і ув‘язнення, ніж здалися або зреклися своєї віри. Ми своїми очима переконалися, що дійсна духовна віра людини володіє такою невимовною силою і що духовна віра може бути такою могутньою підтримкою для її послідовників. Це дійсно примусило нас змінити нашу точку зору про Фалуньгун. Чому людина більш охоче помре, ніж підірве свою віру у Фалуньгун або відмовиться від неї? Звичайно, це те, про що ми повинні подумати. Чому?

    Тому що переслідування Цзян Цземіня здобуло протилежний ефект. Чим довше він переслідує Фалуньгун, тим рішучішими стають практикуючі, і тим ширше Фалуньгун розповсюджується.

    Корр: Але деякі люди сьогодні все ще відмовляються прийняти Фалуньгун і відкидають його як щонайповніше марновірство.

    Пан Лінь: Китайську акупунктуру також колись приймали за марновірство, але ефективність лікування нею хвороб була доведена. Кінець кінцем, існування акупунктурних точок було доведене. Під час періоду Трьох Царств, Хуа То [1], відомий лікар, побачив пухлину в голові у Цао Цао [2]. Він запропонував тому зробити хірургічну операцію, проте Цао Цао йому не повірив і навіть заточив Хуа То у в’язницю. Пізніше Хуа То там помер, а Цао Цао помер від пухлини в мозку. Тоді розтин шлунку або черепної коробки у пацієнта розглядався як чаклунство, але хіба хірургія не поширена сьогодні?

    ***

    [1] Хуа То – відомий китайський лікар періоду Східної династії Хань (25-220 рр. після Р.Х.) і ери Трьох Царств (221-280 рр. після Р.Х.). Він був першим, хто проводив хірургічні операції за допомогою анестезії, приблизно 1600 років опісля освоєною європейцями.

    [2] Цао Цао 220 рр після Р.Х..) – місцевий головнокомандуючий і останній правитель Східної династії Хань, що добився величезної влади останніми роками Східній династії Хань в стародавньому Китаї. Як одна з центральних фігур періоду Трьох Царств, він заклав основу того, що згодом стало Царством Вей.

    Лін Хуейсінь. Велика Епоха

  • У Німеччині знайдено останки карликових динозаврів

    У Німеччині знайдено останки карликових динозаврів

    #img_right_nostream#Німецькі вчені знайшли останки карликових динозаврів, які жили 150 млн. років тому. Кістки 11 тварин були знайдені на території сучасної Німеччини, що дозволяє припустити те, що динозаври населяли цю територію мільйони років тому, – повідомив міжнародний науковий журнал Nature. Ця знахідка значно доповнить знання про динозаврів, які жили на Землі у доісторичні часи.

    Як повідомляє Newsru.com, посилаючись на ІТАР-ТАРС, останки знайдених динозаврів важили близько тони, а довжина їх складала 6 метрів. Найближчим родичем знайдених у Німеччині травоїдних “міні-динозаврів” були визнані камаразаври. Але вони були набагато більшими, завдовжки близько 18 метрів, а розмір карликових динозаврів – усього лише 6 метрів. Версія, що кістки могли належати молодим динозаврам, не підтвердилася, оскільки проведений аналіз знайдених у 2003 році останків, показав, що кістки належать дорослим особинам.

    Виявлений унікальний вид тварин учені назвали європазаврами. Керівник групи дослідників, палеонтолог з Університету Бонна Пі, Мартін Сандер вважає, що причиною маленького зросту став чинник «острівної карликовості». Європазаври жили близько 154 млн. років тому на острові у мілководому морі, яке знаходилося на місці сучасної Німеччини. Через обмежені життєві ресурси на невеликій території, менший розмір тіла додавав шанси для виживання мешканців. Загадкою поки залишається те, як саме європазаври з’явилися на острові. Сандер припускає, що  їх  предки добралися туди через море, або, внаслідок підвищення рівня води, вони виявилися відрізаними від решти світу.

    Феномен «острівної карликовості» серед динозаврів дослідникам зустрівся не вперше. Серед інших видів тварин вже помічали подібні явища. Один із прикладів – мініатюрні викопні слони, останки яких були виявлені  на Сіцілії. Зріст цих тварин складав усього лише близько метра. Проте серед динозаврів таких сильних проявів карликовості дослідникам зустрічати не доводилося.