Blog

  • Аналіз ДНК допоможе виявити справжній родовід Конфуція

    Аналіз ДНК допоможе виявити справжній родовід Конфуція

    #img_left_nostream#На початку місяця британська фірма “Oxford Ancestors” знайшла точну відповідність між Y-хромосомою 48-річного Тома Робінсона, американського викладача бухгалтерського обліку, чиї предки емігрували з Англії, і Чінгісханом (Genghis Khan), зробивши його першим нащадком Чінгісхана чоловічої статі на Заході.

    Незабаром після цієї заяви багато хто почав стверджувати, що є нащадками Конфуція, але не було серйозних доказів у вигляді досліджень ДНК, що доводить правдивість їхніх заяв.

    Згідно з “Beijing Morning Post”, в 1930 р. нащадки Конфуція в м. Цуфу провінції Шаньдун почали переглядати родовід родини Кун (прізвище Конфуція).

    Цей перегляд був проведений прямим нащадком Конфуція в 77-му поколінні паном Кун Деченом і закінчений в 1937 р. Нащадки Конфуція вимагають, щоб родовід переглядали в незначних масштабах кожні 30 років і більш скрупульозно – кожні 60 років. У Травні 1996 р., діставши схвалення Кун Дечена, представники його покоління почали підготовчу роботу для перегляду родоводу родини Кун.

    У лютому 1998 р. Асоціація безперервного перегляду родоводу родини Кун (АБПРРК) була створена в Гонконзі. У червні 1998 р. Асоціація відправила відкритий лист членам родини Кун, яке оголошує про цей проект. Входячи до складу родоводу родини, Кун Девей (Kong Dewei), редактор Асоціації перегляду родоводу родини Кун у м. Цуфу провінції Шаньдун, є також нащадком Конфуція в 77-му поколінні. Він належить до покоління Де (Де – перший склад в імені кожного в цьому поколінні). Старший брат Кун Девея, Кун Дехон, працює разом із ним над новим переглядом.

    Історично склалося так, що були чотири великі перегляди родоводу родини Конфуція. Це п’ятий і найбільший. Згідно з даними Кун Девея, нащадки Конфуція розкидані по всьому світу, і лише вони відповідальні за частину родоводу сімейства – тієї, що в Китаї. Асоціація відповідає за інформацію, що накопичується, про нащадків, які проживають за межами Китаю. Стимул, із слів Кун Девея, полягає в тому, щоб зберегти дорогоцінну частину китайської культурної спадщини, починаючи з імен і інформації про людей однієї крові та походження.

    Найбільшої проблеми в перегляді завдають ті, хто хоче бути зареєстрованим, але їм не вистачає достатніх доказів. Кун Девей сказав: «Не кожен із прізвищем Кун – нащадок Конфуція». Експерти з Китайської Академії наук пропонували Кун Девею використовувати ДНК для підтвердження їхніх заяв. Проте Кун відзначив, що витрати на перевірку ДНК дуже великі, й що не кожен може собі це дозволити.

    Конфуцій народився в 551 році до н.е. Більше 2 500 років відтак його нащадки виявилися розкиданими по всьому світу. Згідно з недавньою статистикою від Асоціації перегляду родоводу родини Кун у м. Цуфу, у всьому світі, включаючи Китай, приблизно 3 млн. нащадків Конфуція, від 2,5 до 2,6 млн. з них – в Китаї. За кордоном найбільше нащадків проживає в Південній Кореї, близько 80 000 чоловік, за ними йдуть США, Малайзія, Сінгапур і Тайвань – близько 2 000.

    Велика Епоха

     

     

  • Сцени з вуличного життя Китаю (частина 5)

    Сцени з вуличного життя Китаю (частина 5)

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

    Велика Епоха

     

     

  • Три виставки (Частина 1)

    Три виставки (Частина 1)

    З Тель-Авіва на чотирьох автобусах ми їхали в дощовий день біля трьох годин. І незважаючи на погоду, понад 600 чоловік приїхали до Музею Фотографії у Тель-Хай на відкриття виставки Доротеї Ланг – американського фотографа, знаменитої, насамперед, своєю серією фотографій “Великої депресії” 1930-х років, і Лео Канна – “Подорож по Ерец-Ізраель” в 1912 році.

    #img_center_nostream#

    Не знаю, чи хотіли того засновники, чи ні, але дві ці виставки взаємодіють і виглядають антиподами: “Велика депресія” Доротеї Ланг і “Велике відродження” Лео Канна – трагічна катастрофа життя, розчарування в ідеалах «американської мрії» і повні райдужних надій сіоністські будівельники «Ерец-Ізраель». Це не просто образи людей і пейзажі, це образи країн на певному витку свого часу, це прикрощі й надії всієї країни.

    #img_center_nostream#

    Економічна криза 1929-33 рр. була найглибшою кризою перевиробництва за всю історію. Немов потужний тайфун налетів і розметав промислове виробництво, сільське господарство, фінансову, банківську системи й кинув країну в тривалу депресію. Мільйони людей (майже чверть населення країни) виявилися без роботи, без засобів для існування, без даху, без надії.

    #img_center_nostream#

    Тільки в Нью-Йорку в 1931 році близько 2 тисяч чоловік померло від голоду! До влади прийшов новий уряд, і для підтримки (населенням) нових соціальних програм вирішили використати пресу. Адміністрація захисту фермерів (FSA) створила Історичний відділ. Очолив його економіст і соціолог професор Рой Стейкер. Він запросив чудових фотографів і відбитий ними образ “Великої Депресії” став одним із шедеврів світової фотожурналістики.

    #img_center_nostream#

    Завдяки цим фотографіям, які були замовлені урядом, Америка й увесь світ побачили трагедію мільйонів людей. От імена фотографів: Доротея Ланг, Уолкер Еванс, Артур Ротштейн, Бен Шан та інші. На виставці представлені 150 фотографій Доротеї Ланг із колекції берлінської Galerie Bilderwelt.

    #img_center_nostream#

    Доротея Ланг (1895-1965 р.) в 24 роки відкрила свою портретну студію в Сан-Франциско. В 1932 р. вона увійшла до неформального об’єднання каліфорнійських фотографів «Група F-64», створене Анселем Адамсом і Віллардом Ван Дейком. У групу ввійшли також Едвард Вестон і Імоджен Кеннінгем. Вони виступали проти модної тоді мальовничо-імпресіоністської манери й м’якомалюючої оптики. F-64 – це гранично закрита діафрагма об’єктива, при якій зображення має максимальну різкість (і глибину різкості).

    #img_center_nostream#

    Одержавши запрошення Роя Стейкера, Д. Ланг залишила блискуче портретне ательє й поринула в безодню горя знедолених нещасних людей. Її фотографії мають особливу магію достовірності й глибини почуттів, передають щиросердний стан людей. Документальна фотографія піднялася на рівень художніх творів мистецтва, а фотограф став Художником або, якщо хочете, Фотохудожником. У чому ж секрет? Справа в тому, що фотограф не може бути, а повинен бути об’єктивним! Хоча фотозображення створює механічний прилад – фотоапарат, він виражає почуття й думки людини, у руках якого перебуває.

    І якщо ця людина глибоко співчуває, не байдужа до навколишнього світу, її переживання виразить фотографія! У цьому головна відмінність художника від аматора. Звичайно, має значення й майстерність, але це – вторинна. Той, хто володіє майстерністю, може бути гарним ремісником, але художник – це людина, що бачить не тільки очами, це людина, яка «бачить серцем»!

    Саме тому нас так хвилюють фотографії Доротеї Ланг. Найбільш знаменита її фотографія (01) має довгу назву (адже це не просто, фотографії – це фотодокументи епохи) – “Сезонна робітниця, складальниця врожаю в Каліфорнії, 32-літня мати сімох дітей. (Мати-“переселенка”). Ніпото, Каліфорнія. 1936”.

    Вона тільки що продала колеса своєї машини, щоб прокормити дітей. Доротея Ланг писала, що ця жінка охоче допомагала зйомкам у надії, що фотографії якось їм допоможуть… У той самий час її фотографії не песимістичні: “Так, нам важко, але ми не зламалися, ми зберігаємо людську гідність, здолаємо сьогоднішні негаразди й знайдемо вихід із ситуації, що склалася… (Фото 3 і 5) Випалена сонцем, поорана земля із самотнім покинутим будинком – нікому буде забирати врожай; повні куряви міста із самотніми бездомними, жінки з дітьми, які жебракують – усі разом ці фотографії створюють монументальний образ страждання й віри в силу й мужність людини.

    Григорій Виницький. Велика Епоха
  • Стародавній японський фестиваль почався в Кіото (фото)

    Стародавній японський фестиваль почався в Кіото (фото)

    17 липня відзначається стародавнє японське свято Гіон Мацурі.
     

    Історія цього свята починається з 896 року, коли Японію охопила страшна епідемія. В один із днів того важкого для Японії року на вулиці Кіото вийшла процесія, очолювана настоятелем храму Ясака (Гіон), яка благала богів про милість послати зцілення. Епідемія скоро закінчилася і з тієї пори цей день став відзначатися щорічно.

    Хоко – це вози величезних розмірів на колесах. Вони поволі проїжджають вулицями Кіото в день свята Гіон Мацурі. Їхній розмір сягає 25 метрів завдовжки, а вага – до 12 тонн. На других поверхах возів сидять музиканти, які виконують традиційну японську музику.

    Основним вважається віз, на якому сидить дитина. Він символізує головне божество храму Ясака, і його особливо шанували. Вози прикрашені дорогими різноколірними тканинами Нісcін. Урочисто й граційно проходять білолиці гейші, несучи різноколірні парасольки.

     
     

     

     

     

     

     
     

  • На Гао Чжішена нападають спецагенти

    На Гао Чжішена нападають спецагенти

    #img_left_nostream#9 липня відомий китайський адвокат-правозахисник Гао Чжішен більше тридцяти хвилин зазнавав фізичних і усних образ шпигунів, коли намагався залишити свою домівку. Це вже другий випадок за цей місяць, коли шпигуни КПК привселюдно нападають на Гао Чжішена.

    Влада також має агентів, які поширюють брехню про Гао Чжішена серед жителів Пекіна. Поширені чутки звинувачують Гао в тому, що він підбурює людей іти на площу Тяньаньмень і виступати проти відділів уряду. КПК постійно створює неправдиві докази, щоб звинуватити Гао і засадити його у в’язницю.

    Шпигун нападає на Гао

    9 липня через те, що адвокат Гао почав спускатися сходинками свого будинку, агент міцної статури зупинив Гао, наступивши на його черевики, і сказав: „Ти божевільний злидар! Про кого ти збираєшся сьогодні писати і кого лаяти у своїй статті?”

    Оскільки Гао проігнорував цей напад, шпигун почав давати Гао ляпасів і викрикувати прокльони.

    Після того як Гао відштовхнув руку шпигуна, агент схопив Гао за шию. Гао відповів йому тим самим. Це тривало приблизно півгодини на внутрішньому дворі. Пізніше Гао сказав: „Я не міг залишити домівку. Як тільки я намагався зробити це, вони перешкоджали мені”.

    Гао сказав: „Я навіть не можу повторити ті слова, які шпигуни використовували”. Він сказав: „Якщо вас назвали божевільним злидарем, то це ще дуже ввічливо, тому що в комуністичному світі люди подібні до вас можуть бути тільки (брутальне слово опущене)”.

    Під час конфлікту агент кинув у Гао цеглину, і Гао відповів йому тим самим. За цією сценою зі своїх вікон спостерігало більше сотні людей. Гао підозрює, що інші шпигуни знімали на плівку цю сцену. Врешті-решт, Гао відступив.

    „Якби я не відступив, він би міг мучити мене протягом усього дня, так чи інакше, це його робота”.

    Під час конфлікту ні Гао ні шпигун не отримали пошкоджень.

    Шпигуни нападали на Гао менш ніж місяць тому

    21 червня Гао почув новини про те, що шпигуни КПК переслідують матір і сина сліпого активіста-правозахисника Чень Гуанчена. Коли Гао викликав із власної оселі таксі, щоб відвідати їх, на нього напали декілька шпигунів.

    Того дня мати і син Ченя були викрадені й вислані з Пекіна. 22 червня Гао та інші дізналися про ситуацію Ченя на вулицях Пекіна. Агенти, що йшли слідом за ними, здавалися стурбованими і викликали міліцію. Тоді як міліція й агенти стояли на вулиці, чекаючи інших, Гао і його друзі отримали на вулиці п’ять-шість листівок.

    Обидва напади пов’язані із випадком Чень Гуанчена

    Зазвичай, коли шпигуни йдуть слідом за Гао під час його ранкової пробіжки або щоденних дій, вони ніколи не розмовляють із Гао, окрім як при порушенні певних меж. Гао сказав кореспондентові: „Очевидно, що цим шпигунам було наказано не розмовляти зі мною. З цього я побачив, що б не робили зі мною ці агенти, наказ надійшов від вищих рівнів влади. Тому шпигуни, що беруть участь у цій справі, можуть тільки стояти осторонь і спостерігати за нашими розмовами, оскільки вони не сміють вирішувати, що робити зі мною”.

    Після того, як 9 липня на Гао напали шпигуни, він сказав: „Коли мати Чень Гуанчена була викрадена, я сказав моєму другові по телефону, що хотів би поїхати туди і зупинити це. Коли я спускався, шпигуни почали на мене кричати й зупинили мене. Вчора я обговорював із моїми друзями по телефону, що міг би поїхати в провінцію Шаньдун, щоб перевірити, як пройде слухання справи Чень Гуанчена. Я думаю, що ці напади трапилися через те, що шпигуни прослуховували наші телефонні розмови”.

    Гао Чжішен відповів кореспондентові, що люди, які контактують із ним, також перебувають під спостереженням. Наприклад, владою був заарештований представник народності Хуей (етнічна меншина в Китаї) Ма Цзяньше, оскільки він ”підтримував контакт із Гао Чжішеном, який захищає Фалуньгун”, як висловилася міліція.

    Через ці інциденти, із якими зіткнувся він та інші, Гао Чжішен звернувся до світової спільноти: „Ми сподіваємося, що міжнародне співтовариство зможе звернути увагу на цю ситуацію. Китайська комуністична партія вже повністю втратила розум”.

    КПК намагається звинуватити Гао і посадити у в’язницю

    Нещодавно свідок викрив, що КПК найняла людей, щоб поширити брехню про Гао серед кола тих, хто подає скарги й апеляції, кажучи, що ”Гао Чжішен може заплатити багато грошей, щоб найняти людей для їхніх зборів на площі Тяньаньмень. Хто б не захотів приєднатися до цього, міг підписатися. Не має значення, скільки людей приєднається, він усім може запропонувати гроші”.

    Гао Чжішен сказав: „Очевидно, що це інші неймовірно низькі методи, для того, щоб звинуватити мене”.

    Протягом тривалого часу шпигуни знімали на плівку Гао. Вони знімали на плівку тоді, коли спеціально найняті агенти підбурювали Гао нападати на них, або коли інші шпигуни порушували межі спостереження за Гао, і навіть коли агенти штовхнули Гао під машину.

    Міліція, КПК і чиновники називають відеозйомку матеріалом, що ”накопичується”. Вони часто залякують жертви: „Не будьте дуже самовдоволені! Після накопичення достатньої кількості матеріалів, ми зможемо посадити тебе у в’язницю”.

    Влада КПК завжди використовує відеозаписи, і чиновники КПК використовують їх як докази, щоб відправляти людей у в’язниці. Гао чітко це розуміє: „Звичайно, вони використовуватимуть деякі фрагменти з відеозаписів як доказу проти мене; але вони ніколи не оприлюднять ті сцени, в яких самі нападають на мене”.

    Чжао Цзифа. Велика Епоха

  • Від серцевих нападів вилікує медитація

    Від серцевих нападів вилікує медитація

    #img_center_nostream#

    Медитативні вправи дозволяють зменшити вірогідність серцевих нападів в майбутньому як у людей здорових, так і у схильних до цих захворювань. До таких висновків прийшли вчені медичного центру «Седарс Сінай» в Лос-Анджелесі». Мойра Пол-Лабрадор, провідний дослідник цього центру, опублікувала результати своїх досліджень в журналі «Архіви медицини внутрішніх органів» (Archieves of Internetional Medicine). Тепер з ними можемо ознайомитися і ми.

    Головним чином Мойра Пол-Лабрадор повідомляє те, що й раніше було відомим, але не знаходило належного обґрунтування у медиків – те, що медитація сприяє істотному зниженню артеріального тиску. За її словами, нові дослідження доводять, що такий ефект виникає через безпосередній вплив медитативних вправ на вегетативну, або автономну нервову систему, яка, у свою чергу, відповідає за частоту серцевих скорочень.

    «Мірилом стану вегетативно-судинної системи є варіабельності частоти серцевих скорочень. На цьому явищі ми і зосередили свою увагу», – пояснює дослідник. «Здорове серце має широкий діапазон варіабельності – від уповільнення серцебиття в стані спокою до прискорення при фізичному навантаженні. Серце швидко реагує на зміни умов і здатне швидко повернутися в стан спокою, а тому має хороший показник варіабельності скорочень. Шляхом досліджень нам вдалося з’ясувати, що група людей, що практикують медитацію, значно покращує показники варіабельності серцебиття в порівнянні з групою, яка займається фізичною підготовкою».

    Учасники експерименту також добилися зниження артеріального тиску внаслідок поліпшення діяльності вегетативної нервової системи в цілому, вважають дослідники. Але учені визнають, що все ж таки не повністю розібралися в механізмі такої дії. Проте, деякі пацієнти навіть добилися зниження дозувань препаратів, які вони приймали проти гіпертензії.

    «Учасникам групи медитації вдалося контролювати рівень цукру в крові», – заявила пані Пол-Лабрадор. А це, як відомо, призводить до зниження потенційного ризику захворіти діабетом. «Зниження рівня цукру в крові дуже важливе, оскільки, крім усього іншого, зменшує і залежність від інсуліну. Такий феномен спостерігається в групі, що практикує медитацію».

    Учасники експерименту, які добилися таких результатів, займалися медитацією по 20 хвилин двічі на добу. Мойра Пол-Лабрадор відзначила, що практикували саме традиційну трансцидентальну медитацію, але не виключила, що й «інші види медитативних вправ можуть так само впливати на організм».

     

  • У кругосвітнє плавання, заправившись біопаливом

    У кругосвітнє плавання, заправившись біопаливом

    #img_right#Earthrace – чудове судно. Винайдений новозеландцем Пітером Бетьюном, цей хвильоріжучий трьохкорпусний човен спробує побити світовий рекорд із кругосвітніх плавань на моторних катерах, використовуючи тільки 100-відсотково поновлюване паливо.

    Бетьюн стверджує, що проект корпус – ключ до побиття рекорду, оскільки він дозволяє човну проходити крізь хвилі замість того, щоб відводити їх. Це означає, що судно здатне переміщатися на своїй максимальній швидкості у 50 морських вузлів (90 км/год) навіть за поганих погодних умов.

    Човен заправляється біодизельним поновлюваним паливом, яке виробляється з таких зернових культур як канола та ріпак. Паливний бак судна об’ємом 10 тис. літрів дозволяє без заправки здійснювати плавання на відстань 5500 км.

    Команда Earthrace планує здійснити кругосвітнє плавання в 44450 км. за 65 днів – з перевагою в десять днів побивши нинішній рекорд, який в 1998 р. був встановлений британським судном Cable & Wireless.

    Команда вже завершила подорож навколо Нової Зеландії, що не обійшлася без труднощів.

    Тоді як літаки приземлялися при поривах вітру 30 м/с у протоці Кука (Нова Зеландія), команда відпливала, щоб зустрітися із 8-метровими та 12-метровими хвилями.

    «Так, це було приголомшливо. 12-метрові хвилі – величезні, від них стає неймовірно страшно. Ми були безпосередньо серед таких хвиль близько 90 хвилин, і ходові якості Earthrace були справді неймовірними», – сказав Бетьюн у прес-релізі.

    При розсіканні великих хвиль лобове скло судна через воду стає блакитним.

    «Це було захоплююче видовище», – згадує він. «Можна було спостерігати, як віддалені крайки хвиль на відстані декількох метрів сковзали і перекочувалися через вас».

    18-місячна подорож Earthrace має на меті рекламувати переваги поновлюваного палива. Судно відвідає 60 крупних міст у всьому світі.

    Earthrace зараз знаходиться на шляху до Самоа (архіпелаг у Тихому океані), після чого вирушить до Північної Америки, щоб почати кругосвітнє плавання.

    В кінці судно повернеться, щоб у середині 2007 р. піти у плавання до Австралії.

    Джейсон Ваятт. Велика Епоха

  • Одна китаянка раніше полюбляла нюхати й пити бензин, тепер захоплюється поїданням пестицидів

    Hexachlorocyclohexane (HCH), також відомий як benzene hexachloride (BHC) (відомий у Китаї як порошок 666) є смертельним пестицидом. Якщо його з’їсти, то це може завдати шкоди людському організмові або навіть призвести до смерті. Але китаянка із сільської місцевості насолоджується поїданням HCH. Вона захоплюється пестицидами вже протягом чотирьох або п’яти років. HCH є не єдиним небезпечним елементом у раціоні її харчування. Неймовірно, але ця дивовижна жінка також вважає приємним пити бензин і дизельне паливо, які для людей є смертельними. Дивно, але всі ці отруйні ”продукти харчування” взагалі не завдають їй ніякої шкоди.

    Згідно з ”Heilongjiang Daily”, ця 46-ти річна жінка, Чен Шумей, живе в селі Датун, району Хунган, міста Дацин, провінції Хейлунцзян. Кожен односелець знає Чен завдяки її дивовижним харчовим звичкам.

    Чен Шумей сказала, що вона полюбляє гострі запахи з того часу, як була дитиною. Звичайно вона працювала для села, розприскуючи пестициди. Тут вона виявила, що любить запах пестицидів. Вона також полюбляла нюхати бензин і солярку. Кожного разу, коли була така нагода, вона відкривала каністри з бензином або соляркою і насолоджувалася запахами.

    Міцний запах бензину викликав у Чен Шумей велику пристрасть до нього. Вона не могла утриматися від міцного запаху, і тому зберігала його у себе вдома. Пізніше, коли насолода бензином була для неї недостатньою, і це їй не допомагало, вона почала пити бензин. Чен сказала: „Запах бензину приносить мені насолоду так само, як іншим насолоду приносить алкоголь”.

    Чен сказала кореспондентові, що спочатку вона пила бензин, використовуючи хитрість. У той час їй доводилося знаходити різний привід, щоб попросити у сусідів бензин, і потім ховала пляшку бензину в кутку свого будинку. Пізніше, коли бензин було важко отримати, вона перейшла на солярку, яку простіше було дістати, оскільки її сім’я купила трактор для сільського господарства.

    Дивно, як Чен удосконалила свій смак до дизеля. Вона може визначити якої якості дизель за його смаком. „Я можу визначити на смак якість очищення солярки”.

    Коли її запитали, як вона себе почуває, коли п’є паливо, Чен усміхнулася й сказала, що це зігріває горло і приносить їй задоволення. Єдине неприємне відчуття, якого вона зазнавала останнім часом, це свербіння горла, коли вона пила дуже багато. Вона випиває біля одного лян (50 гр) за день. Без палива Чен відчуває слабкість і дискомфорт у всьому тілі, що супроводжується незвичним задушливим гиканням.

    Близько чотирьох або п’яти років тому Чен раптом змінила свої звички. Одного дня, шукаючи щось у своєму будинку, вона відчула запах HCH. Цей запах так її захопив, що вона спробувала його на смак. „Це було так чудово! Навіть краще, ніж бензин і солярка”. Відтоді, вона поступилася паливом і перейшла на порошок HCH.

    Чен купила HCH на місцевій станції. Усі, хто працюють на цій станції, знають її пристрасть. Кожного разу вони попереджають її, що отруйний порошок може її вбити, але вона не в змозі протистояти спокусі.

    За кілька років Чен здобула величезний досвід уживання порошку HCH. Спочатку, вона просто їла порошок маленькою ложкою. Пізніше виявила, що буде значно смачніше, якщо туди додати тісто. Вона також чекає сезону динь, і використовує їх із порошком HCH. „Виходить хрустко і смачно”, – каже вона.

    Чен сказала, що їсть HCH 20-30 разів на день, заповнюючи кожного разу їм увесь рот. Нерідко вона бере із собою пакет порошку, щоб з’їсти, коли відчує в ньому потребу. Знаючи, що це смертельний пестицид, Чен намагалася позбавитися цієї звички. Але якщо вона не вживатиме його хоча б один день, її хронічне гикання повертається.

    „За останні кілька років я отруювалася п’ять або шість разів, а останнє отруєння було тільки кілька днів тому”, – сказав Чен Шумей. У ту пам’ятну ніч її бажання з’їсти НСН було надзвичайно сильним. Вона тихенько увійшла у потаємну кімнату, щоб угамувати свою спрагу, і проковтнула його занадто багато. Незабаром вона відчула нудоту й лихоманку, голова стала важкою. Але її стан покращився після того, як вона поспала.

    Чен сказала, що хоче позбутися своєї надприродної пристрасті. „Я зустрічалася з багатьма лікарями, але жоден не зміг вирішити мої проблеми. Моя єдина надія пов’язана з тим, що технології в лікарнях достатньо просунуті для того, щоб вилікувати мою хворобу і позбавити мене від таких схильностей”.

    The Epoch Times 

  • Страшна картина дитячого рабства в Китаї

    Страшна картина дитячого рабства в Китаї

    #img_right#Останніми роками в Китаї все більше зустрічається використання дитячої робочої сили. Батьки, які живуть надзвичайно бідно, самі віддають своїх дітей на каторжні роботи, а працедавці залюбки наживаються на дешевій робочій силі.

    У місті Дунгуань торгують дитячою робочою силою, як капустою

    Як повідомила газета «Південне містечко», через великі злидні деякі батьки віддають дітей проти їхньої волі працедавцям, сподіваючись, що отримані за них гроші зможуть підтримати їхню сім’ю. В основному це діти народності І з автономної області Ляншань провінції Сичуань.

    Близько сотні дітей з ковдрами та іншими речами збираються перед дрібними супермаркетами, деяким із них на вигляд менше 10 років. Вони, як товар у супермаркеті, стоять і чекають, коли їх виберуть. Потім під’їжджає машина, відбирає партію дітей і відвозить на «місце призначення».

    Після того як діти покидають таким чином свої домівки, починається їхнє нелегке життя робітників-рабів. У багатьох бідних районах, звідки родом ці діти, в шкільних класах частенько залишається вчитися тільки по 10 дітей, всі інші на «заробітках».

    Житель одного з таких районів провінції Сичуань на прізвище Шао розповів, що директори заводів приїжджають до них і вибирають дітей. Він відзначив, що зараз не сезон, а в листопаді та грудні майже щодня приїжджає кілька машин і відвозять дітей. «У м. Дунгуань ними торгують, як капустою», – сказав Шао.

    Поки діти ще не приступили до роботи, «працедавці» дають їм тільки 10 юанів ($1,4) на день. Оплативши житло, у них залишається 5 юанів на день. На ці гроші вони можуть купити пару пампушок й інколи трохи рису.

    Ці діти в основному живуть у невеликих гуртожитках або комунальних квартирах, які розташовані біля ринку. Площа житла – менше 10 кв. м, там дуже сиро й темно, навіть пахне цвіллю. Діти розповідають, що всі вони жили в таких місцях, поки їм не знайшли роботу.

    «Працедавці» видушують із дітей усі сили, примушуючи працювати по 12 – 15 годин на день. Якщо у них щось не виходить, то їх лають і б’ють. Дівчаток часто ґвалтують, деяких із них примушують уживати наркотики.

    Коли діти намагаються втекти, то їм погрожують смертю

    Деякі з дітей намагаються втекти, але це вже неможливо. Їм погрожують смертю.

    Постійний голод і жорстоке поводження викликає в дітей якусь мутовану прихильність до роботи на заводі, тому що, як вони самі кажуть: «Там можна поїсти». За словами звільнених недавно з дитячого рабства Ма Гань і Чу Бу, на заводі діти щодня працюють по 13 – 14 годин, інколи ще більше, а на обід і вечерю виділяють по півгодини. Інколи працюють до 23.30, зазвичай працюють до 22 години.

    10-річний хлопчик Мо сказав, що він працював на деякому електронному заводі два місяці, щодня працював 15 годин. Вранці о 8 годині виходив на роботу і лише о 0.30 ішов із роботи, практично без перерви. Він сказав: «Дуже важко, я хочу додому, ми всі хочемо додому, але немає грошей на дорогу».

    Насправді, навіть якщо були б гроші, вони все одно не змогли б поїхати додому. Один трохи старший хлопчик розповів, що «працедавці» часто лякали їх: «Якщо спробуєте втекти, то вас уб’ють».

    Директорам заводів подобається дешева робоча сила

    Місто Дунгуань є одним із великих терміналів, на якому використовується дитяча робоча сила. Але посередники, які влаштовують дітей на роботу, постійно розширюють зону своєї «діяльності». Таким чином, дитяча робоча сила вже використовується на фабриках і заводах міст Шеньчжень, Гуанчжоу, Хуейчжоу, Цзянмень та ін. Один посередник на прізвище Ло в приватній бесіді похвалився своїми «успіхами», сказавши, що на якомусь електронному заводі м. Дунгуань працює більше 50 дітей, яких він улаштував, на якомусь заводі іграшок м. Дунгуань – ще кілька десятків дітей, на якомусь електронному заводі м. Хуейчжоу – більше 500 дітей, у м. Шеньчжень більше 200 його дітей. Він також сказав, що термін дії договору деяких скоро закінчиться, і треба буде шукати їм нову роботу.

    Завідувач бюро по працевлаштуванню на прізвище Ван часто приїжджає в Ляншань для підбору кадрів. Він розповів, що більшість працівників з області Ляншань працює нелегально і 60% із них – діти. Вони дуже подобаються директорам заводів через дешеву робочу силу: діти готові працювати за 2,5 – 3,8 (50 центів), не вимагають соціальний пакет і дуже працелюбні. Як розповів Ван, на головному ринку робочої сили будь-коли можна знайти 600 – 700 чоловік таких дешевих робітників із Ляншань.

    Версія китайською

  • Лебединий перепис на Темзі

    Лебединий перепис на Темзі

    #img_center_nostream#

    Лебідь у Великобританії – це королівська власність. Щороку в третю декаду липня шість шлюпок з кільцевателями лебедів відправляються переписувати пернату еліту. Перепис лебедів почався з XII століття, коли підраховували скільки птахів потраплять в суп.

    Зараз королівські кільцевателі переписують пернатих щоб зберегти і примножити популяцію. Кожне пташеня під строгим контролем. Його зважують, вимірюють і кільцюють, ретельно записуючи всі дані. При королівському дворі навіть числиться спеціальний титул – Власник лебедів.

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#