28 листопада 1960 року в Гібралтарі в інтернаціональній родині народився знаменитий британський кутюр’є Джон Гальяно (John Charles Galliano), який створював свої колекції для модних будинків Givenchy (липень 1995 — жовтень 1996 рр.) і Christian Dior (жовтень 1996 — березень 2011 рр.).
Джон Гальяно (John Charles Galliano). Фото: Scott Gries/Getty Images
Батько Хуан Гальяно (Juan Galliano) — гібралтарець, з італійськими коренями, — працював водопровідником. Мама Аніта (Anita), іспанка за походженням, займалася вихованням Джона і двох його сестер — Розмарі (Rosemary) й Іммакули (Immacula). Коли маленькому ГальяноГальяно виповнилося 6 років, сім’я у пошуках кращої роботи переїхала до Англії. Джон виховувався в суворій римо-католицькій родині. Проте іспанський темперамент його матері залишив глибокий відбиток на характері і світогляді майбутньої знаменитості. Кутюр’є згадує, що мати вчила їх танцювати фламенко просто на кухонному столі та любила наряджати в барвисті іспанські вбрання. Незважаючи на це Джон ріс сором’язливим хлопчиком. Згадуючи своє дитинство, він якось зізнався: «Я не думаю, що люди в цих місцях розуміли, звідки ми приїхали».
Аніта одягала його в «найкрасивіші» костюми, навіть для походу у місцеві магазини. Це, в поєднанні з його природною творчою чуттєвістю і сором’язливістю, було причиною частих насмішок з боку хлопців у його гімназії. Він навчався у школі св. Ентоні (St. Anthony’s RC School) і середній школі Вілсона (Wilson’s Grammar School) в Лондоні, після яких поступив до Центрального коледжу мистецтв і дизайну св. Мартіна (Central Saint Martins College of Art and Design), який він закінчив у 1984 році зі ступенем бакалавра першого класу в галузі дизайну моди. «Я багато працював, щоб досягти успіху, — згадує Гальяно. — Я буквально не залишав стін бібліотеки — таке велике було бажання навчитися чомусь новому». Навчаючись у коледжі Гальяно влаштувався костюмером у Національний театр і помічником знаменитого модельєра Томмі Наттера (Tommy Nutter), який вплинув на творчий світогляд молодого Гальяно.
Дипломна робота дизайнера називалася «Les Incroyables» і була створена за мотивами французької революції, які Гальяно запозичив, працюючи в Національному театрі. Вона викликала фурор і здобула хвалебні відгуки викладачів. Серед тих, хто відзначив цю колекцію, були і власники магазину авангардного одягу «Броунс» (Broun’s), які повністю її викупили з метою продати швидко і під овації.
Незабаром, заручившись підтримкою Джоана Бурштейна (Joan Burstein), власника «Броунса», молодий кутюр’є створює свою першу колекцію prêt-a-porter «The Ludic Game», яку представляє на Британському тижні високої моди. Ця колекція створювалася в творчому союзі з дизайнером капелюхів Стівеном Джонсом (Stephen Jones), з яким він познайомився в одному з лондонських клубів. Колекція порадувала публіку своїм свіжим і неоднозначним поглядом на світ моди. Перед показом Гальяно облив усіх моделей з ніг до голови водою і в такому вигляді випустив їх на подіум. Тоді ж він знайомиться зі своїм майбутнім стилістом і музою, а на той час видавцем журналу Harpers & Queen — Амандою Харлек (Amanda Harlech).
Навесні 1986 року Гальяно представляє вже нову колекцію «Fallen Angels», схвалену критиками. У нього з’являється серйозний спонсор — данський бізнесмен Педер Бертельсен (Peder Bertelsen), власник фірми Aguecheek, який допоміг дизайнеру влаштувати перший показ у Парижі.
У 1988 році Гальяно був удостоєний звання «Британський дизайнер року» за свою колекцію «Blanche Dubois», яку він створив зі своїм кращим другом і «правою рукою» Стівеном Робінсоном (Steven Robinson). На створення цієї колекції вплинули роботи японських модельєрів-деконструктивістів з їхньою любов’ю до асиметричного крою.
Після того, як Гальяно протягом двох років був відповідальним за колекції ready-to-wear будинку Balenciaga, він переїжджає з Лондона до Парижу. Водночас він відчуває нестачу коштів і живе у друзів. І знову випадок допомагає талановитому молодому дизайнерові: він знайомиться з редактором американського журналу Vogue — Анною Вінтур (Anna Wintour). Анна бере Джона під протекцію і вмовляє португальську світську даму Сао Шульбергер (Saõ Schlumberger) надати свій особняк у центрі Парижа для показу колекції Гальяно, яка перевернула весь модний світ.
Юні моделі, які подавали великі надії — Кейт Мосс (Kate Moss), Крісті Турлінгтон (Christy Turlington), Наомі Кемпбелл (Naomi Campbell) вийшли на подіум і продемонстрували 17 абсолютно чорних нарядів. Гальяно стали називати найвеличнішим дизайнером свого часу за повернення у світ моди грації та краси.
У липні 1995 року кутюр’є був призначений на посаду творчого директора модного будинку Givenchy Бернаром Арно (Bernard Arnault), власником конгломерату предметів розкоші LVMH. Таким чином, Гальяно став першим британським дизайнером, який очолив французький будинок високої моди. 21 січня 1996 року Гальяно представив свій перший показ від кутюр, будучи вже біля керма Givenchy. Шоу проходило на Stade Francais. Колекція здобула схвальні відгуки у ЗМІ, які висвітлювали індустрію моди. Деякі з творів Гальяно для Givenchy були ліцензовані для Vogue Patterns.
Менш ніж через два роки по тому, 14 жовтня 1996 року Гальяно очолив модний будинок Christian Dior, замінивши на посаді директора італійського дизайнера Джанфранко Ферре (Gianfranco Ferré). Його перший показ моди для Dior збігся в часі з п’ятдесятирічним ювілеєм цієї марки, який відбувся 20 січня 1997 року. Гальяно перевтілив консервативний Dior.
Модні творіння Джона Гальяно не можна переплутати ні з чим. Його творчість неоднозначна, епатажна, авангардна. Жіночі образи, створювані кутюр’є, завжди продумані до дрібниць. Один з найвідоміших образів дизайнер створив для своєї колекції «Принцеса Лукреція» (Princess Lucretia). «Мене надихає особистість. Я уявляю, якою була ця жінка, що вона носила, де жила, хто були її коханці, — говорить Гальяно. — Може, вона втекла з Росії, як Велика Княжна Анастасія». Натхненням для Галліно стала стаття про дослідження останків царської сім’ї, знайдених в Єкатеринбурзі.
Нагородам, які за своє творче життя отримав Джон Гальяно, може позаздрити будь-який іменитий кутюр’є. 4 рази він був визнаний «Кращим британським дизайнером року» (British Designer of the Year 1987, 1994, 1995 і 1997). У 1998 році Гальяно став лауреатом престижної нагороди Ради модних дизайнерів США (CFDA International Award). У 2001 році дизайнер отримав Орден Британської імперії, а в кінці 2008 року і зовсім отримав вищу нагороду Франції — орден Почесного легіону.
