На фото знизу вгору — Ван Ліцзюнь, Бо Сілай і Чжоу Юнкан. Ці чиновники причетні до масштабних злочинів у Китаї. Нині вони один за одним втрачають свої посади. Ілюстрація: EpochTimes.com.ua
Зміни в Китаї тільки починаються. Втеча колишнього начальника міліції великого мегаполісу Чунцін Ван Ліцзюня 6 лютого, який сховався в американському консульстві в Ченду, побоюючись за своє життя, викликала ефект доміно.
Стосовно Бо Сілая, якого свого часу вважали претендентом на крісло в постійному комітеті політбюро партії, почалося слідство. Його заарештували і звільнили зі всіх партійних постів.
Наступний на черзі — Чжоу Юнкан, щодо якого також почали розслідування і позбавили керівництва Політико-юридичною комісією (ПЮК). Це, очевидно, прелюдія до того, що незабаром він також остаточно втратить всі свої посади в партії.
Оскільки Чжоу поступово усувають від влади, згодом така доля чекає й інших високопоставлених чиновників, які належать до фракції «криваві руки» (це чиновники, яких просував по кар’єрній драбині колишній лідер країни Цзян Цземінь, щоб здійснювати свою кампанію переслідування Фалуньгун).
Однак через те що злочинців одного за іншим позбавляють влади, події розвиватимуться швидко. Такий темп незабаром призведе до того, що справжні причини кризи в сьогоднішньому Китаї спливуть на поверхню.
20 липня 1999 Цзян Цземінь розв’язав кампанію репресій Фалуньгун. Це переслідування коштувало величезних економічних, правових, моральних і людських ресурсів. Подальший розвиток Китаю залежить від того, як і коли нинішній лідер Китаю Ху Цзіньтао і прем’єр Вень Цзябао розв’яжуть вузли, зав’язані Цзяном.
Непосильні витрати
Коли сліпий адвокат Чень Гуанчен втік з-під домашнього арешту в провінції Шаньдун, він виклав відео на YouTube, в якому розповів про казкові суми, витрачені на його переслідування. Десятки співробітників міліції були притягнуті до того, щоб безпосередньо стежити і знущатися над ним.
Протягом цілих 13 років послідовники Фалуньгун зазнають контролю і нападів з боку силовиків, найнятих виключно з цією метою. До того ж, деякі отримують суттєві грошові винагороди за доноси на практиків Фалуньгун. Витрати придбали національний характер, і вони величезні.
Крім цього, влада наймає людей для спостереження за стовпами електропередач, щоб послідовники Фалуньгун раптом не піднялися на них і не підключилися до телевізійного кабелю для трансляції інформації про переслідування Фалуньгун.
Можна навести кілька прикладів того, як бюджетні кошти витрачаються на політику Цзяна. Згідно зі звітом Всесвітньої організації з розслідування переслідувань Фалуньгун (ВОРПФ), в 2000 році видатки на міліцію, прокуратуру і суди в місті Ціндао провінції Шаньдун збільшилися на 48,6%. Через чотири роки після початку переслідування адміністративні та судові витрати в місті Далянь провінції Ляонін збільшилися на 467%.
Щоб утримувати величезну кількість затриманих послідовників Фалуньгун, провінції почали розширювати систему в’язниць і трудових таборів. Для утримання практиків у центрах по промиванню мізків і психіатричних лікарнях також знадобилися чималі гроші.
Гори грошей були влиті в різні державні кампанії, спрямовані на засудження Фалуньгун і обдурення китайського народу. Сплачується кожна наклепницька стаття в газеті чи журналі, а також публікація книг, теле- і радіосюжетів, фільмів, буклетів, DVD-дисків, плакатів, які розповсюджуються по всій країні з метою очорнення Фалуньгун.
Цензура в інтернеті, де інформація про придушення Фалуньгун швидко стала основним завданням для проекту «Золотий щит» (потужна система контролю китайської мережі інтернет), також коштувала величезної кількості грошей. З початку 2002 року вартість цього проекту становила 6 млрд юанів ($724,94 млн).
До того ж, були розроблені певні програми для розпізнавання матеріалів, пов’язаних з Фалуньгун, в інтернет-кафе. Для відстеження інформації про Фалуньгун в реальному часі були найняті онлайн-міліціонери.
Величезні суми виділялися, щоб контролювати зарубіжні китайські ЗМІ і відстежувати діяльність послідовників Фалуньгун за межами Китаю.
В цьому році ПЮК — головному органу, відповідальному за переслідування Фалуньгун, — виділили 700 млрд юанів ($111 млрд), що перевищує витрати на армію.
Неможливо підрахувати всі витрати, пов’язані з цим переслідуванням. Обізнані джерела розповіли Великій Епосі, що в пік переслідування — з 1999 по 2002 роки — витрати дорівнювали половині валового національного продукту (ВНП) Китаю.
В інші періоди витрати становили, щонайменше, 1/4 від ВНП. У перші роки для придушення Фалуньгун було задіяно 3/4 ВНП.
Однак ці цифри не відображають усіх витрат. Гроші, спрямовані на переслідування, виділялися за рахунок коштів на соціальні виплати, освіту та інфраструктуру, що посилило бідність у країні. Блискучих учених, інженерів та вчителів вигнали з Китаю, що стало для країни великою втратою.
Зруйнована правова система
До початку переслідування в Китаї обговорювали ідею створення інститутів, необхідних забезпечити верховенство права в країні, і вже були зроблені певні кроки в цьому напрямку. Цзян Цземінь і його переслідування позбавили країну будь-якої надії на таке починання.
Коли Цзян збирався розв’язати репресії, він побачив, що звинуватити послідовників Фалуньгун на законодавчому рівні неможливо, адже вони не становили ніякої загрози для суспільства і не порушували ніяких законів.
Тоді для придушення Фалуньгун Цзян створив нову структуру. Він організував партійний орган — так званий Комітет 610, який отримав у своє розпорядження ресурси Політико-юридичної комісії, що відає практично всіма силовими відомствами країни.
Оскільки переслідування саме по собі є незаконним, вказівки і установки Комітету 610 поширюються неофіційно. Їх обговорюють в особистій бесіді або по телефону.
Послідовники Фалуньгун багаторазово чули, як персонал Комітету 610, трудових таборів і тюрем повторював певні установки: «Якщо [практик Фалуньгун] замучений до смерті, це розцінюється як самогубство», «кремувати тіло негайно», а також «зганьбити їхню репутацію, розорити фінансово і знищити фізично».
Такі установки дозволили співробітникам апарату безпеки партійного режиму ігнорувати закон, ставитися байдуже до прав людини і застосовувати жорстокість безкарно. Крім цього, переслідування сприяло і заохочувало садизм. Випадок біженця Хао Фенцзюня є наочним прикладом прихованої тенденції жорстокості в апараті безпеки Китаю. У 2005 році співробітник Комітету 610 в місті Тяньцзіні вирішив, що більше не може брати участь у переслідуванні, він виїхав до Австралії в надії отримати політичний притулок.
Інші не шукали політичного притулку (це ризиковано, тому що членам апарату безпеки не дозволяється виїжджати), однак звільнилися з органів або відмовилися брати участь у переслідуванні.
Такі приписи Комітету 610, як «адвокатам не дозволяється захищати послідовників Фалуньгун» або «ніяких консультацій щодо позовів послідовників Фалуньгун», поклали край розвитку, який юридична система Китаю зробила в напрямку верховенства права.
Суддям, прокурорам і адвокатам твердили, що судова система існує для того, щоб виконувати правила партії і, зокрема, здійснювати переслідування.
Десятки адвокатів зрозуміли, що захист послідовників Фалуньгун — це ключове випробування для них, якщо вони хочуть відстоювати верховенство закону в Китаї. Про одного з таких адвокатів, якого також називають «совість Китаю», дізнався весь світ — Гао Чжишена, що зазнав переслідування з боку китайської влади за те, що захищав практиків Фалуньгун.
Якщо права послідовників Фалуньгун, які більше всіх зазнають загроз, можуть бути захищені, то цей захист поширився б на усіх жертв корупційної судової системи. Ці адвокати заплатили за свої зусилля, втративши ліцензії та свою роботу. Вони зазнали арештів, побиття і тортур.
У той же час, Цзян хотів використати надправові структури, створені спеціально для репресій, щоб захистити партійних чиновників від відповідальності за ці переслідування.
ПЮК скористалася переслідуванням для свого розвитку. Розширення впливу воєнізованої міліції (входить у підпорядкування ПЮК) зрівняло її з армією, і ПЮК стала другим центром влади в компартії.
Це позбавило ПЮК від усяких перевірок щодо беззаконня і навіть забезпечило всім необхідним, щоб повалити наступного лідера партії (згодом саме цю змову нинішній лідер Китаю Ху Цзіньтао і прем’єр Вень Цзябао використали як привід, щоб почати розслідування проти Бо Сілая і Чжоу Юнкана, головних представників негласного клану Цзяна).
Все дозволено
Британського бізнесмена Нейла Хейвуд вбили в листопаді 2011 року незабаром після того, як у нього з’явилися розбіжності щодо бізнес-угоди з Гу Кайлай — дружиною опального Бо Сілая, колишнього голови компартії мегаполісу Чунцін. Повідомлялося, що Бо підозрюється у вбивстві бізнесмена.
7 травня 2002 року літак, що прямував рейсом 6163 China Northern Airlines, загорівся і впав в порту міста Далянь, загинули всі 112 пасажирів, що перебували на борту. Журналіст Цзян Вейпін повідомляв, що Бо спланував цю авіакатастрофу, щоб позбутися від одного політичного опонента.
Автомобільна компанія Brilliance China, розташована в провінції Ляонін, є лідером з виробництва мікроавтобусів у Китаї. У 2002 році, коли ця компанія планувала побудувати завод в іншій провінції, Бо Сілай, у той час очільник провінції Ляонін, просто прибрав її до своїх рук. Коли цю крадіжку вирішили опротестувати, Бо звинуватив власника компанії в нібито скоєних ним «економічних злочинах».
Бо Сілай був одним із тих, хто просував переслідування Фалуньгун, а Цзян Цземінь нагородив його за завзяття, просунувши Бо за чотири роки від мера міста Далянь до губернатора провінції Ляонін і на чотири роки призначив його міністром торгівлі.
У 1999 році, коли Цзян першим запропонував розв’язати переслідування, його думка не збігалася з думкою інших членів Постійного комітету політбюро (невеликого органу, який управляє Китаєм). Цзяну потрібно було знайти чиновників, готових здійснювати переслідування.
Він вирішив нагороджувати тих, хто буде допомагати йому у злочинному переслідуванні. З початку переслідування масштаби корупції стали стрімко зростати.
Злочини є невід’ємною частиною переслідування і простягаються від вершини до основи партії. Здається, що в кожному китайському селі є секретар партії і начальник міліції, які мають нові вілли і розкішні автомобілі, припарковані на галявинах. Будинки і машини були куплені за рахунок коштів, конфіскованих у місцевих практиків Фалуньгун, і премій, які Комітет 610 дав за переслідування Фалуньгун.
Цзян Цземінь сам вказав шлях до корупції. У жовтні 2007 року колишній міністр фінансів Цзінь Женьцін несподівано подав у відставку, ймовірно тому, що він і Цзян кілька років тому перевели за кордон майже 100 млрд юанів ($15,8 млрд), отриманих за рахунок нецільового використання державних коштів.
Зараз деякі злочини Цзяна і його сина Цзян Мяньхена розслідує Центральна дисциплінарна комісія партії. Сума грошей, одержана ними в результаті фінансових махінацій, може становити 1,2 трлн юанів ($190 млрд.).
Корупція сама по собі є симптомом крайнього ступеня аморальності переслідування. Злочини — наклеп, крадіжка, промивання мізків, неймовірні тортури, згвалтування і вбивства — не тільки дозволяються, але є вимогою під час кампанії придушення. Посадові особи, які просувають переслідування, отримують свободу від усіх понять про добро і зло, тому вони так легко скоюють злочини.
Звичайні китайці, які не практикують Фалуньгун, також постраждали. Останні 13 років ми стали свідками швидкого зростання в Китаї числа «масових інцидентів» — великомасштабних протестів, найчастіше з застосуванням насильства.
Професор Пекінського університету Се Йелан, посилаючись на дані ПЮК, сказав, що в 2009 році відбулося близько 230 000 масових протестів. Невдоволення людей зросло, оскільки чиновники стали більш жадібними і менш зацікавленими в добробуті народу.
Китайці також навчилися йти в розріз із совістю. У сьогоднішньому Китаї поширена приказка: «Як шкодять мені, то і я буду шкодити».
Дослідник Етан Гутман назвав провінцію Ляонін, де Бо Сілай був начальником, епіцентром насильницького вилучення органів у країні. Поява такого феномена, як вилучення органів у живих людей, наочно показала, що переслідування Фалуньгун здійснюється «по повній програмі» — заради прибутку невинних людей убивають найжахливішим чином.
Стабільність і майбутнє Китаю
Через кілька років після того, як Комітет 610 був вперше сформований, його перейменовували в «Провідну команду з підтримки стабільності». Одним із способів виправдати переслідування було поширення тверджень про те, що Фалуньгун становить загрозу суспільній безпеці.
Згідно з повідомленнями державних видань, в 1999 році від 70 до 100 млн чоловік практикували Фалуньгун у Китаї. Послідовники Фалуньгун говорять, що їхня кількість була понад 100 мільйонів. Кожен дванадцятий в Китаї займався Фалуньгун.
Кожен із практиків Фалуньгун має сім’ю, друзів і колег, і це переслідування безпосередньо торкнулося сотень мільйонів китайців.
Оголосивши війну такій величезній частині населення, Китаю стало неможливо зберігати стабільність у країні.
Насправді різні опитування показують, що Фалуньгун відіграв велику роль у підвищенні моралі, вирішенні особистих конфліктів, стабілізації суспільства і лікуванні хвороб у Китаї.
У травні 1998 року Національний департамент з питань спорту почав дослідження впливу Фалуньгун, опитавши більше 100 тисяч послідовників Фалуньгун. 20 жовтня керівник групи дослідження з міста Чанчуня на північному сході Китаю сказав у своєму виступі: «Ми вважаємо, що Фалуньгун здійснює хороший ефект і сприяє соціальній стабільності та поліпшенню моралі. Ми повинні повністю визнати це».
У другій половині 1998 року, Цяо Ши, колишній голова постійного комітету Всекитайських зборів народних представників (китайський парламент), провів своє власне розслідування, до якого приєдналися інші члени зборів.
Коли медики опитали понад 12 тисяч послідовників Фалуньгун в провінції Гуандун, 97,9% з них сказали, що практика Фалуньгун поліпшила їх здоров’я. У висновку доповіді вказано, що: «Фалуньгун надає безліч переваг для китайського народу і країни і ніякої шкоди».
У листі, написаному в ніч на 25 квітня 1999 року, Цзян Цземінь поставив запитання: «Чи може марксизм, матеріалізм і атеїзм, який підтримують наші члени комуністичної партії, не спростувати те, що сповідує Фалуньгун?»
Переслідування пропонує зробити вибір між «марксизмом, матеріалізмом і атеїзмом», які пропагує компартія Китаю (КПК), і принципами істина, доброта і терпіння, на яких грунтується вчення Фалуньгун.
Спроба Цзяна викоренити Фалуньгун є частиною більш ніж 60-річних зусиль компартії Китаю по знищенню древньої цивілізації Китаю, життя нації та її культури. Так звана Культурна революція (1965—1976) і переслідування Фалуньгун — найжорстокіші кампанії, що проводилися компартією, — завдали колосального збитку традиційним цінностям Китаю.
Китайські мудреці, такі як Конфуцій, вчення якого дотримувалися китайці протягом майже всієї історії країни, вчили людей цінувати шляхетні якості людини, приносити людям користь і шанувати вищі сили. Основу світогляду китайців складали такі якості традиційної культури Піднебесної як щирість, доброта, любов, прощення, вірність і мужність.
Вчення Фалуньгун надихнуло китайців відроджувати традиційні цінності своєї країни. Переслідування ж цієї групи людей вичерпало фінанси країни, знищило надії на правову систему і роз’єднало китайців. Жертвами переслідування стали невинні люди.
Припинення переслідування дозволить китайським громадянам повернутися до своїх традицій, а також знову знайти життя, засноване на повазі загальнолюдських цінностей. Новий Китай уже не за горами.
