Blog

#img_left_nostream#Конфуцій – відомий людству як китайський мислитель і педагог, що жив у 5 столітті до н.е., якось брав уроки гри на арфі в музиканта на ім’я Ші Сянцзи.

Одного разу, Ші Сянцзи показав йому новий музичний твір, не назвавши його назви й автора. Конфуцій узявся до вивчення нового твору. Через кілька днів Ші Сянцзи сказав: «Ти освоїв цей твір, тепер ти можеш узятися за новий».

На що Конфуцій відповів: «Я ще недостатньо вивчив музичне вираження». І він продовжив практику. Минуло ще кілька днів, коли Ші Сянцзи сказав: «Тепер ти освоїв музичне вираження і тепер ти можеш перейти до вивчення нового твору». Конфуцій відповів, що він ще не зрозумів сенсу твору. І продовжив своє навчання.

По закінченню ще кількох днів Ші Сянцзи, вислухавши гру Конфуція, сказав: «Я бачу, ти зрозумів сенс музики, тепер ти можеш освоїти новий твір». Конфуцій відмітив: «Але я не розгадав характер композитора». Коли минуло ще кілька днів, Ші Сянцзи прийшов до нього знову. Здавалося, Конфуцій перебував у глибокій задумливості, погляд був спрямований удалечінь. Він сказав: «Я зрозумів, хто був цей композитор.

Це була смуглява, висока людина із притаманною далекоглядністю та високим прагненням. Хто ж це ще може бути, якщо не імператор Вень?». Ші Сянцзи встав і з повагою поклонився Конфуцію: «Ви справжній мудрець. Так, Ви правильно назвали ім’я автора, а його твір називався «Прагнення короля Веня».

Примітка: король Вень – перший імператор західної династії Чжоу (1046-771 рр. до н.е.)

Джерело: уривок із «Повчання Конфуція» (Кунцзи Цзяюй)

Велика Епоха

#img_right#Постійний Комітет національного народного конгресу Комуністичної партії Китаю розглядає ухвалення проекту "Пропозиція про закон реагування на непередбачені події", який забороняє повідомляти новини про непередбачені події без особливого дозволу, і визначив штраф за порушення цього закону в розмірі від 10 000 юанів до 50 000 юанів (від 1 250 до 6 250 доларів США). Влада підтвердила, що цей проект закону також стосується іноземних ЗМІ та ЗМІ Гонконгу.

Пан Лю Сяобо, відомий пекінський літературний критик і дисидент, президент незалежного китайського ПЕН-Центру, в інтерв’ю "Великій Епосі" відзначив, що таке придушення є величезним регресом китайських ЗМІ, а також типовим прикладом використання зловмисного закону в управлінні країною.

Пан Лю продовжив: "У суспільстві, де править КПК, офіційні ЗМІ можуть вижити, не банкрутуючи, тільки щодня повідомляючи брехню та всякі дурниці".

Нижче подано це інтерв’ю:

Трилогія про те, як КПК придушує ЗМІ

ВЕ: Як Ви вважаєте, чому КПК випустила "Пропозицію про закон реагування на непередбачені події" саме зараз? Які тенденції адміністрування й придушення ЗМІ КПК?

Пан Лю Сяобо: Насправді, вона вже давно планувала цей проект закону. З цього ми бачимо, що мінлива політична влада й реформи КПК є неміцними.

У 2003 р., коли Ху Цзіньтао й Вень Цзябао взяли кермо влади, закон про нагляд і репатріацію був скасований. Проте, через три роки вони прийняли інший злобний закон.

Сподіваючись на кампанію проти SARS (атипова пневмонія), касуючи нагляд і репатріацію, Ху й Вень заробили собі гарну репутацію всередині та поза Китаєм, і політика називалася "Нова політика Ху-Веня". Завоювавши громадську підтримку і, встановивши згоду, вони відразу ж повернулися назад на позицію надзвичайно лівої політики, особливо в галузі ідеології. Починаючи з 2004 р., вони почали жорстко контролювати й пригнічувати ЗМІ, що відбувалося в кілька етапів.

Спочатку, вони здійснювали придушення окремих випадків. Наприклад, газета "South China Morning Post" і будь-яка газета, якщо вона хоч трохи відкрита, такі як "Beijing News" і журнал "Freezing Point" від "China Youth Daily" та ін., всі стали мішенню для придушення. Придушення окремих випадків ніколи не припинялося.

Під час другого етапу Комітет відділу пропаганди Китаю і Комітет преси й публікацій запровадили в життя серію установок. Наприклад, репортери, які надають статті, повинні були писати свої справжні імена, і те ж саме стосувалося публікацій у мережі Інтернет. Провінція Цзянсу проявила себе гірше за всіх у створенні розпоряджень на рівні провінції. У цих розпорядженнях мовилося, що повідомлення, що містять критику або що мають викривальний характер, не можуть бути опубліковані без дозволу й підпису інспектора.

Жорсткий контроль над ЗМІ постійно росте. Придушення окремих випадків переросло в жорстку політику контролю, яка до цього моменту вилилася в "Пропозицію про закон реагування на непередбачені події".

Найяскравіша риса КПК – щодня підсилювати ідею про те, що держава повинна бути керована згідно із законом. Насправді, закон – знаряддя диктатури для підтримки її влади.

Мотивація, що стоїть за проектом закону

ВЕ: Один урядовець заявив, що причина, з якої вони розробили цей проект закону, полягала в тому, щоб удосконалити здатність уряду забезпечити гарантії громадської безпеки і розбиратися з непередбаченими подіями, щоб запобігти й зменшити збиток, який завдається непередбаченими подіями. Він стверджував, що цей проект також гарантує безпеку громадської власності й підтримує національну безпеку, стабільність та ін. Що Ви думаєте з цього приводу?

Пан Лю: Це те, про що вони кажуть відкрито, але їхня істинна мета полягає в тому, щоб здійснювати жорсткий контроль над ЗМІ й дати можливість уряду стати єдиним джерелом останніх новин.

Китайський комуністичний режим – своєрідний диктаторський чорний ящик. Навіть у західних демократичних країнах суспільство може довіряти тільки новинам, що надаються ЗМІ з системою й стандартами, а не тому, що повідомляє уряд.

Цей закон дозволив державній владі керувати ЗМІ, де тільки уряд уповноважений давати згоду на випуск новин про будь-які події. Якщо ЗМІ хочуть повідомити про щось, їм потрібно отримати на це дозвіл від місцевої влади. Уряд також уповноважений визначати спосіб [публікації] і встановлювати, наскільки важливими є новини. В уряду зосереджена абсолютна влада над ЗМІ, коли б не з’явилися останні новини.

З кожним днем китайські ЗМІ стають більш незалежними

ВЕ: Чи показує викладений у проекті закон, що китайські ЗМІ стають більш незалежними?

Пан Лю: Процес збільшення незалежності відбувається вже давно. Із середини 90-х газета "South China Morning Post" дозволила своїм репортерам висловлювати новини відповідно до совісті й професійно. Оскільки ЗМІ теж потрібно мати прибуток, серед ЗМІ існує тенденція незалежно працювати на ринку, і незалежно від уряду.

Неважливо, яку кількість окремих випадків подавив уряд у спробі запобігти появі тенденції у ЗМІ стати незалежними, все одно ЗМІ не зупиняться. ЗМІ, як "мертва точка", чинять опір, як можуть.

ВЕ: Чому уряд офіційно підкреслює, що проект закону також охоплює і зарубіжні ЗМІ?

Пан Лю: Без зарубіжних ЗМІ уряд міг би піддавати цензурі всі останні новини, здійснюючи контроль за власними ЗМІ. А зарубіжні ЗМІ створюють уряду труднощі в блокуванні новин.

У 2003 році під час кризи SARS, лист пана Цзян Яньюна на Центральне телебачення Китаю, телеканал "Phoenix Television" і у відділ охорони здоров’я був проігнорований. Врешті-решт, журнал "TIME" опублікував його, і ситуація боротьби з SARS змінилася на краще.

Китайський уряд отримав урок із цього випадку. Він тепер вважає, що блокада внутрішніх ЗМІ недостатня, і закон також блокує зарубіжні ЗМІ. Заблокувавши обидві сторони, воно дуже зменшить потік інформації про події, які уряд не може контролювати.

Фокус на групових подіях

ВЕ: Уряд офіційно опублікував приклади "непередбачених подій"; як Ви вважаєте, проти чого направлений цей закон?

Пан Лю: Проти таких подій як SARS, пташиний грип, і громадських подій, які стосуються здоров’я, а також подій, що стосуються забруднення навколишнього середовища на річці Сунхуа, аварій на вугільних шахтах і природних катаклізмів. Мені здається, закон націлений на здійснення контролю над непередбаченими подіями в суспільстві, особливо, на широкомасштабні групові події, що відбуваються.

За останні роки було багато випадків групового опору й конфліктів між громадськістю та місцевою владою, деякі з яких були вельми напруженими. Повідомляти про такі події завжди було заборонено, і офіційні ЗМІ Китаю не насмілюються повідомляти про такі речі. Такі випадки зазвичай освітлюються в Інтернеті та в зарубіжних ЗМІ. Тому уряд хоче, щоб цей закон був застосовний до зарубіжних ЗМІ.

ЗМІ найбільш чутливо відреагували на цей проект закону, оскільки вони публікують потрібну інформацію для суспільства про останні новини при першій нагоді, і це допомагає підтримувати соціальну стабільність, а уряду допомагає справлятися з непередбаченими подіями.

До того ж, коли б не трапилася непередбачена подія, робота ЗМІ особливо важлива для уряду для вивчення громадської думки. Тільки за допомогою ЗМІ суспільство може побачити, що зробив уряд [із цього приводу]. Якщо такі повідомлення заблоковані, уряд матиме монополію на новини, і суспільство отримуватиме неповну або неправдиву інформацію про останні новин і про те, які були дії уряду у зв’язку з цією подією.

The Epoch Times

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

Сцени з вуличного життя Китаю Частина 1

Сцени з вуличного життя Китаю Частина 2

Велика Епоха

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

Велика Епоха

#img_right#6 липня 2006 року міжнародний адвокат-правозахисник Девід Метас і колишній Член Парламенту пан Девід Кілгур випустили своє повідомлення про розслідування видалення органів у живих практикуючих Фалуньгун. Хоча ми давно знали про злочини КПК у цій галузі і були готові почути про високий ступінь кровожерливості та жорстокості, які могли бути наведені в цьому повідомленні, ми все ще глибоко шоковані й засмучені, коли нам довелося зіткнутися з цим. Щоб висловити наше занепокоєння й підтримку китайцям, які страждають від цих лиходійств і протистоять злочинам КПК проти людства, як згадується в повідомленні, ми – Лінь Му, Сунь Веньгуан, Гао Чжішен, Цзяо Гобяо, Чжан Цзянькан і Ян Цзайсинь робимо наступну заяву:

1. Це перше повідомлення про розслідування за межами Китаю про незаконне переслідування Фалуньгун КПК, що відбувається з того часу, як воно почалося в 1999 році. Це також перше незалежне розслідування тривалих злочинів КПК проти людства в цьому аспекті в нашому світі.

2. Два слідчі з незалежними статусами і бездоганно хорошою репутацією та професійними якостями гарантують об’єктивність і справедливість цього звіту про розслідування.

3. У завершальній частині їхнього звіту повідомляється: «Кожна деталь доказів, які ми розглянули, була перевірена, і в більшості випадків є безперечними. Зібравши їх, вони показали нам жахливу картину ситуації. Саме цей висновок переконав нас». Така точність і розумність процедури розслідування гарантує об’єктивність і справедливість результатів.

4. Ми підтримуємо висновок двох слідчих про те, що «уряд Китаю і його агенти у всіх частинах країни, в певних лікарнях, а також в центрах затримання і «народних судах», починаючи з 1999 року, засудили на смертну кару велику, але невідому кількість в’язнів совісті, практикуючих Фалуньгун. Їх життєво важливі органи, включаючи серце, нирки, печінку й шкіру, фактично всі органи були вилучені заради продажу за високими цінами, й іноді їх продавали іноземцям».

5. Тому ми знову квапимо міжнародне співтовариство якнайскоріше збудити уряди від байдужості й звернути увагу на злочини проти людства, які зараз чиняться. Така байдужість і замовчення триває так довго, що вона неминуче принесе ганьбу людській расі. Те, що у звіті розкрилося, це жахливі злочини КПК, які тривають і довільно руйнують людську цивілізацію, етику і людські життя. Кожен факт, описаний в цьому звіті, направлений на звинувачення КПК в скоєнні злочинів проти людства й злочинах геноциду. Розслідування й звіт відображає цінність закону нації та принципи охорони загального правосуддя людства.

Тому ми закликаємо міжнародне співтовариство розпочати міжнародний суд, подібний до суду проти югославських військових злочинців, і очолити спеціальний кримінальний розшук щодо злочинів КПК проти людства й злочинів геноциду. Ми також висловлюємо нашу надію, що ці двоє слідчих продовжать докладати свої зусилля з цього питання. Дії повинні бути негайні. Оскільки в повідомленні вказується, що такі злочини зростають дня у день, тому будь-яке виправдання або уповільнення в розслідуванні та перевірці стане іншим видом злочину проти людства.

6. Ми терміново закликаємо тих лідерів КПК, які все ще не втратили свою совість і які не брали участь у цих злочинах, використовувати всю свою владу, щоб покінчити з убогістю, від якої зараз страждає Китай. Ми закликаємо цих людей сміливо вийти вперед, щоб стати свідком або почати відігравати позитивну роль у допомозі розслідуванню. Принаймні не будьте спільниками, приховуючи їх злочини. Будь ласка, використовуйте все можливе, щоб надати докази і зробити те, що повинен зробити справжній китаєць.

Пан Девід Мейтас вказав, що КПК здійснює «те зло, яке ми повинні все ж таки побачити на нашій планеті». Але зло, яке пан Мейтас побачив, є лише верхівкою айсберга. Люди повинні виступити проти режиму КПК прямо тут і прямо зараз, інакше це зло, яке «ми всі вже побачили» ніколи не припинить свого існування. Ми також звертаємося до цих двох слідчих, які вже розкрили деяку правду, змийте ганьбу заради благополуччя людства в цей період часу. Ми назавжди запам’ятаємо імена цих двох людей, і так буде впродовж усієї нашої цивілізації, сьогодні та в майбутньому.

Спільно підписано: Лінь Му, Сунь Веньгуан, Гао Чжішен, Цзяо Гобяо, Чжан Цзянькан і Ян Цзайсинь.

7 липня 2006 року, Пекін.

Гао Чжішен. Спеціально для Великої Епохи

#img_left_nostream#21 липня Міністерство сільського господарства КНР заявило, що в місті Аксу провінції Синьцзян зареєстрований спалах небезпечного вірусу пташиного грипу H5n1, більше 350 тисяч курчат було убито.

Відповідно до заяви сайту Міністерства сільського господарства КНР, спалах пташиного грипу був помічений 14 липня, від чого загинуло 3 045 курчат. Відповідно до результатів розслідування державної лабораторії, був зареєстрований небезпечний різновид вірусу пташиного грипу – H5n1. У заяві не було інформації про зараження й смерть місцевих жителів.

На цей момент, щоб не дозволити вірусу поширитися, навколо центру спалаху в діаметрі 6 км уся свійська птиця була знищена. Зокрема, 356 976 курчат.

З травня минулого року в Китаї було відмічено вже 37 випадків спалаху пташиного грипу, від чого загинуло 12 чоловік.

Велика Епоха

Колишній міліціонер з Пекіна й член Коаліції розслідування злочинів проти Фалуньгун (КРПФ) розкрив, що в Пекіні існує налагоджена система видалення органів, і китайський комуністичний режим дійсно вилучає органи людей без їхньої згоди. Після того як злочинця засуджують до страти, фактична дата страти залежить від того, кому можуть знадобитися його органи.

#img_left#Колишній міліціонер Сунь Ліюн сказав, що він вступив до Пекінської Академії міліції в 1979 році й після закінчення був призначений у відділ міліції Дунчен в Пекіні, де працював до 1987 року. Разом з ним академію закінчили 650 курсантів, яких призначили в різні відділи громадської безпеки і законодавчі органи Пекіна, включаючи групи з примусу, які відповідають за засуджених в’язнів. Однокурсники підтримували один з одним зв’язок і обмінювалися інформацією.

Один з однокурсників Сунь Ліюня працював в організації, яка відповідає за засуджених злочинців. Завдяки цьому Сунь Ліюн дізнався, що у минулому Пекінська лікарня дружби була єдиною лікарнею в Пекіні, яка могла отримати органи від засуджених в’язнів. Процес був такий: відділ пекінської міліції спочатку підтверджував дату страти злочинця і потім повідомляв про це лікарню і суди. Персонал лікарні відправлявся в центр затримання для проведення аналізу крові до того, як злочинця стратять, щоб знайти відповідні органи. Секція №7 у відділі пекінської міліції відповідала за цю справу.

Місцем страти в Пекіні, зазвичай, є міст Марко Поло. Зазвичай, ув’язнений стає навколішки біля виритої в землі ями, і йому стріляють у потилицю. Оскільки його органи мають бути видалені, то стріляти в серце не можна.

Після того як злочинця застрелили, його витягували з ями. Слідчий перевіряв, чи мертва людина, після цього завертали труп у величезний поліетиленовий пакет, зв’язували й поміщали його в машину із знаком червоного хреста.

Персонал у машині негайно починає витягувати органи, поки машина прямує до лікарні. В той самий час потенційний одержувач органів перебуває в лікарні, під наркозом, готовий до операції з пересадки.

Сунь сказав, що наскільки йому відомо, у людей, засуджених до страти, витягують органи незалежно від того давали вони згоду чи ні. Немає ніякого вибору, якщо в цю справу залучений китайський комуністичний режим.

Китайський комуністичний режим дійсно жорстокий! Наша дитина втратила всі свої органи!

Сунь Ліюн сказав, що після 1989 року його звинуватили в «підбурюванні й розпалюванні антиреволюційних настроїв» і засудили до семи років позбавлення волі за публікацію підпільних статей. З 1991 до 1998 року він побував у кількох в’язницях, включаючи пекінську в’язницю Циньчен, першу в’язницю і другу в’язницю.

У 1996 році його друг і товариш-злочинець на ім’я Ма був страчений. Пізніше батьки Ма розповіли Сунь Ліюню: «Коли ми приїхали, щоб забрати тіло Ма з лікарні, то подумали, що це виглядає жахливо. Весь його живіт був сплющений, тому ми вирішили розстебнути одяг, щоб подивитися, що там, і побачили розріз від горла до низу живота. Розріз зашили жахливим чином. Нашу дитину позбавили всіх органів!»

Вибір часу приведення в дію вироку про страту залежить від необхідності пересадки органів

Сунь Ліюн сказав, що коли його утримували в секції №7 відділу пекінської міліції, він потоваришував із злочинцями, які, одного разу, більше шести місяців перебували у в’язниці разом із засудженими до страти.

Один з них сказав Сунь Ліюню, що засуджені до смертної кари проходили принаймні один аналіз всього тіла й крові. Деякі з них проходили аналіз крові кілька разів. Деякі було страчено відразу після проголошення смертного вироку, тоді як іншим доводилося чекати декілька місяців.

Сунь Ліюн сказав, що після його восьмирічного досвіду служби в міліції та розуміння суті китайського комуністичного режиму, він дійшов висновку, що багато засуджених до смерті злочинців не було вбито негайно через те, що режим хотів почекати з виконанням вироку до того, як буде знайдений пацієнт, який хоче пересадити відповідні органи.

Чому ви не розповідаєте, що пропав ваш син?

Китайський офіційний сайт Сіньхуа опублікував негативне повідомлення на оприлюднений 6 липня колишнім Членом Парламенту Канади Девідом Кілгуром і адвокатом-правозахисником Девідом Метасом звіт про розслідування видалення органів у практикуючих Фалуньгун. У повідомленні пояснюється, що за сім років переслідування Фалуньгун, було більше 40 000 випадків операцій трансплантації органів, в яких джерело органів не могло бути пояснене. Ця неймовірна таємниця пояснюється тим, що органи витягують у практикуючих Фалуньгун. Проте стаття із запереченням на сайті Сіньхуа стверджує, що неможливо, щоб 40 000 людей зникло і світ не дізнався про це.

У відповідь на цю заяву Сунь Ліюн сказав, що це дуже можливо, щоб 40 000 людей зникло, а за кордоном не дізналися б про цей факт. Наприклад, одного разу він виявив факти про жертву Бійні 4 червня на площі Тянь-Ань-Мень на ім’я Лінь. Лінь пішов на площу Тянь-Ань-Мень 3 червня 1989 року і його бачили, коли він допомагав постраждалим. Він зник, і його тіло не змогли знайти. Його батьки не розповідали нікому, що їхній син зник.

Коли Сунь знайшов його батьків, то запитав: «Чому ви нікому не розповідаєте про зникнення вашого сина?»

Вони відповіли: «Ми старі революціонери і були залучені в революцію все наше життя. Зараз Комуністична партія Китаю видає нам пенсію, і якщо ми розповімо про те, що наш син зник, як ми виживемо?»

Сунь Ліюн сказав, що навіть у наш час вони бояться розповідати про свої проблеми. Навіть тоді як ненавидять Комуністичну партію Китаю, вони нічого не можуть зробити. Крім того, їхній син вже помер, і вони вважають за краще терпіти несправедливість і мирно жити.

Коротка біографія Сунь Ліюня

Сунь Ліюн народився в червні 1961 року, в 1979 році вступив до Пекінської Академії міліції й згодом працював у пекінському відділі міліції Дунчен. Він залишив громадську службу безпеки і став менеджером у пекінській компанії безпеки. Він був свідком подій 4 червня 1989 року на площі Тянь-Ань-Мень і зняв фотографії багатьох жертв. В одному місці він бачив 57 трупів.

У 1990 році він почав підпільну публікацію про рух демократії, названу Демократичний Китай.

У 1991 році був засуджений до семи років ув’язнення за «підбурювання й пропаганду антиреволюції».

У квітні 1998 року був звільнений.

У 2004 році втік до Австралії та попросив політичного притулку.

На цей момент є уповноваженим «Підтримки політичним і релігійним дисидентам у Китаї» і автором «Пройшовши через Крижану гору» (поки що не опубліковану), яка є звітом про проведені у в’язниці сім років свого життя.

Сунь Ліюн працює в Австралії у службі домашніх послуг, і хоча бореться з фінансовими труднощами, але все таки й далі посилає гроші до Китаю, щоб допомагати китайським дисидентам.

Цзен Ні. Велика Епоха

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

The Epoch Times