Що буде кращим подарунком для дружини, коли святкується важлива подія у вашому житті? Хоча, як то кажуть, діаманти – кращі друзі дівчини, але, як щодо поїздки до Австрії? Чи можна знайти краще місце для святкування річниці весілля, ніж прекрасний Зальцбург, особливо у 250-річчя з дня народження Моцарта, коли Зальцбург сповнений музики? На щастя, моя супутниця життя погодилася з тим, що Австрія краща, ніж діаманти.
#img_left#Я бував у Відні кілька разів, беручи участь у міжнародних конференціях із медицини. Насолодившись його красою, музеями, старим містом, сподіваюся, що повернувся до Канади більш ерудованим лікарем. Але, просто прилітаючи до Відня і відлітаючи звідти, я по-справжньому не бачив Австрії. Та цього разу все було інакше – поїздку заплановано до Зальцбургу.
Оскільки ми з дружиною любимо потяги, то подорожуючи до, можливо, найкрасивішого міста у світі, ми об’їхали всю країну. І можу з упевненістю сказати, що немає кращого засобу подивитися на красу цієї країни, ніж подорож бездоганно зручним потягом.
Ми зупинилися у старому Відні, у маленькому витонченому готелі ”Римський імператор”. Його місцезнаходження – чудове, бо готель знаходиться на тихій вулиці, що і дало нам можливість спостерігати за людьми (це ще одне наше улюблене заняття). Жителі Вени, що гуляли центральними вулицями холодною зимою, були тепло одягнені. Ми пройшлися старовинними вуличками, освітленими ліхтарями, та зайшли зігрітися в одну з безлічі кав’ярень, де нас привітали доброзичливим "Guten Abend".
Всюдисуща краса Австрії щодня викликала відчуття хвилювання й захоплення. Подорож потягом із Відня до Граца, через гори й долини, була несподівано захоплюючою від початку й до самого кінця. Сам Грац здивував нас.
Мої скромні знання про це місто обмежувалися Франком Стронахом, знаменитим канадським промисловцем і Арнольдом Шварценегером, обидва уродженці Граца. Це невідкрита перлина. Історичний центр Граца у 1999 році справедливо було занесено до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Розташований на двох берегах річки Мур, Грац гармонійно поєднує у собі будівлі та вулиці часів Середньовіччя, Відродження, бароко, готики й архітектури 19-20 століть. Складно знайти інше таке місто, яке б пропонувало так багато цікавого на такій маленькій площі, до того ж дуже комфортній для пішоходів.
Шлессберг – величезна фортеця, побудована на Доломітовій скелі, що здіймається над Грацом. Розташована на південному схилі, вона служила захистом проти вторгнення турок та угорців. Ніхто не зміг її взяти, навіть Наполеон у 1809 році. Тепер вона оточена парками та дає можливість насолодитися панорамою міста з даху.
У Граці, де футуристична архітектура співіснує поряд із середньовічними вулицями, старовинними мостовими та площами, елементи типово австрійської культури та кулінарії зустрічаються на кожному кроці. Грац, на відміну від багатьох міст, – ”місто пішоходів”. Ми залишали його, розуміючи, що, засипаний свіжим зимовим снігом, Грац зачарував нас своєю красою. Нам не вистачало відчуття того святкового настрою, який охоплює його влітку, під час проведення незліченних фестивалів квітів і пісень на площах. Це одне з міст, у яке хочеться повернутися знову.
Більше відомий Зальцбург розташований на річці Зальцах біля північної межі Альп. Оточений горами, після другої захоплюючої подорожі потягом він постав перед нами як зимовий рай. Його найбільша гора, що заввишки 6470 футів, знаходиться на відстані всього кілька миль від міста. На щастя, під час Другої світової війни велика частина міста уникнула руйнувань. Як і в Граці, ви можете пообідати у затишних бістро зі стінами завтовшки три фути, які, ймовірно, були побудовані у прадавні часи.
У 1965 р. Джулі Ендрюс прославилася тим, що зняла у Зальцбурзі ”Звуки музики”. Місцеві жителі були запрошені для масовки та для виконання їхньої прекрасної пісні ”Едельвейс”. Режисер була здивована тим, що жителі Відня ніколи не чули цю пісню! Усі забули про те, що музика, яка так пасувала сцені, була написана в Америці Роджерсом і Хаммерштайном.
Я відвідав п’ятий Міжнародний конгрес ”Старіючий чоловік”, де питання, як повернути сили старій людині, виявилося актуальним, враховуючи моє сивіюче волосся. Проте я пропустив один день медичної конференції, щоб вирушити до Баварських Альп і побачити ”Орлине гніздо” Гітлера.
Дорогою до містечка Берхтесгаден ми проїхали повз пагорби, де Джулі Ендрюс зняла частину фільму. Фільм засновано на реальній історії Марії фон Трап, зальцбургської черниці, яка приєдналася до аристократичної сім’ї як няня і втекла з німецької окупації, провівши дітей через Альпи. У цьому сенсі історія, напевно, трохи перебільшена, або Марія фон Трап і діти вміли літати! Щоб повірити, що хтось здатен перетнути спрямовані в небеса альпійські хребти, потрібно мати неабияку уяву.
Якщо ви коли-небудь будете у Зальцбурзі, обов’язково здійсніть подорож за місто. Пейзаж баварських Альп перехоплює подих. Не менш дивовижні й панорами барвистих австрійських будиночків, побудованих у передгір’ях, лижних трас, що ведуть просто від дверей, і 5-футового снігу, який щойно випав на дахи.
Під час війни Гітлер жив у Берхтесгадені, як і в Оберзальцбурзі, де розташоване ”Орлине гніздо”. Саме тут, серед цієї краси, Гітлер, Герінг та інші міністри нацистського кабінету обідали, насолоджувалися чистим альпійським повітрям і планували жахливі акти Третього Рейха.
Гітлер відвідував ”Орлине гніздо” 14 разів. Після цього мені було дивно дізнатися, що Гітлер боявся висоти, адже ”Орлине гніздо” розташоване на висоті 6000 футів над Берхтесгатеном. Не виключено, що кожного разу він випивав порцію шнапсу, щоб заспокоїти нерви! При цьому я не знав, що він був вегетаріанцем.
Саме в ”Орлиному гнізді” Гітлер із своєю німецькою вівчаркою Блонді влаштовував розваги для Муссоліні та інших почесних гостей. І для створення образу правителя люблячого, доброго, він і його коханка Єва Браун вітали австрійських дітей.
Узимку ”Орлине гніздо” зачинене. Але ми змогли оглянути штаб Гестапо біля Берхтесгадена та побачити ”Орлине гніздо” із вершини гори. Тільки що відкрився новий готель Inter-continental, побудований біля ”Орлиного гнізда”.
Так, ми дійсно відвідали концерт на честь Моцарта, але найбільш вражаючою частиною нашої подорожі стала краса австрійської сільської місцевості. А святкування ювілею у гостинній Австрії стало подарунком, який ми пам’ятатимемо впродовж багатьох років.
Кен Волкер. Спеціально для Великої Епохи
