Blog

За даними ЮНІСЕФ (Дитячого фонду ООН) з Киргизії виїхали понад 100 тисяч етнічних узбеків, 90% біженців – це діти, жінки та люди похилого віку.

Прес-секретар верховного комісара ООН по справах біженців Андрій Махечіч повідомив, що на території Киргизії залишається близько 200 тисяч переміщених осіб.

Біженці з Киргизії поки залишаються без їжі, води та даху над головою.

Сходознавець Ксенія Володимирівна потрапила в незаздрісне положення – її нахабний і злодійкуватий сусід, наркоман Микола, вкрав у неї «флешку» з важливою інформацією, і не збирається її віддавати, незважаючи на благання Ксенії. Таким чином у Ксенії Володимирівни не залишається нічого іншого, як звернутися за допомогою в міліцію.

Тим часом, на прийомі у оперуповноваженого заповнює анкету Павло Угрюмов, який нещодавно відбув термін в ув’язненні, і якого Ксенія помилково приймає за слідчого з кримінальних справ. І, через те, що Павло дуже потребує грошей, а Ксенія люб’язно і багатозначно обіцяє йому віддячити, Угрюмов погоджується їй допомогти, що для нього не складає ні найменших зусиль.

Щоб якось пояснити свій не надто представницький вигляд, Павло видає легенду про своє секретне завдання з впровадження в банду. А Ксенія, бувши жінкою інтелігентною і довірливою, вірить йому на слово.

Є фільми хороші; є фільми погані, і є фільми – ніякі. Цей «твір» режисера Олександра Баранова, мабуть, можна віднести до останнього. Це ж треба додуматися, створити романтичну комедію з участю сучасної російської міліції. Та тут плакати хочеться! Може, комусь від такої дійсності і смішно, і романтично, мені ні. Від безвиході, змальованої у кінострічці, швидше, сльози навертаються. Один ридаючий п’яними сльозами працівник прокуратури чого вартий!

#img_right#Наприкінці якась незавершеність з претензією на оригінальність. І вся ця історія з пінгвіном, який незрозуміло навіщо, бере участь у фільмі… Театрали кажуть: «Якщо у виставі на стіні висить рушниця, то де-небудь по ходу дії вона неодмінно вистрелить». Тобто, кожна дрібниця має бути ретельно продуманою. Жодна деталь не може існувати просто так. А пінгвін, скоріше, схожий на задум творців, типу «а нехай глядач поламає голову над тим, що ми хотіли сказати присутністю пінгвіна. А нічого не хотіли сказати!»

Про гру акторів нічого поганого не можу сказати. Просто сумно, що стільком чудовим акторам доводиться грати в таких фільмах, так можна і зовсім забути, що таке акторська майстерність.

Цілком погоджуюся з думкою, що штамповані, стандартні голівудські ром-ком з солодкавим сюжетом порядком набридли. Але, принаймні, глядач, прийшовши на сеанс такої комедії, знає, що його чекає. Адже саме на це він і прийшов. А тут, на тобі – кримінальна Росія з прозорим сюжетом.

Питання було: «Як з цього зробити щось розважальне?» – Та ні як!

У наше стрімке століття загальної комп’ютеризації і тріумфу спецефектів успіх кінофільмів все більше залежить від технічного рівня картини. Феноменальний успіх технологічного шедевра Джеймса Кемерона у форматі 3D «Аватар» спонукав творців фільмів звернутися виключно до стереоскопічних картин.

Але технології нівелюють людський чинник – у картинах 3D кожен рух посилюється, тому актор вкрай обмежений у кількості та амплітуді рухів, у нього немає можливості виражати себе за допомогою жестів. До того ж, носіння особливої каски, що забезпечує вловлювання кожного найменшого руху актора, не дає можливості показати справжню акторську гру.

Така тенденція на догоду молодому кіноглядачеві, спраглому яскравих спецефектів, тому хто менше звертає увагу на художні аспекти створення кінострічки, призвела до того, що кінозірки, які не бажають ставати кіноприставками, звертають свої погляди у бік Бродвею.

Ті, хто не тільки має привабливу зовнішність і штучно роздутий зоряний статус, але і наділені чималим талантом і відчувають свої сили та бажання працювати на терені драматичного мистецтва, укладають договори з театрами на участь у виставах. До того ж, театр має одну унікальну перевагу – живу аудиторію, безпосередній контакт актора зі своїм глядачем. Достатньо згадати магічну владу над глядачем легендарної актриси театру Сари Бернар – незважаючи на свою кульгавість, вона однією лише появою на сцені могла змусити затихнути саму вимогливу публіку. Ця можливість нести мистецтво прямо в глядацький зал – перевага, яку не в змозі запропонувати кінематограф. Для театрального співтовариства Бродвей Нью-Йорка ніколи не згасав, його лише злегка затьмарив Голівуд, здатний запропонувати акторові можливість досягти всесвітньої слави і блиску.

#img_left_nostream#На церемонії вручення нагород «Тоні» серед лауреатів та призерів було особливо багато кінозірок. У театральному світі число екранних знаменитостей все збільшується.

Отримуючи нагороду «Тоні» за роль у постановці спектаклю Артура Міллера «Вид з моста» в театрі Cort, Скарлет Йоханссн не приховувала свого здивування, приз був для неї несподіванкою. Вистава Міллера і дебют в ньому Скарлет Йохансон стали одним з найвидатніших подій на Бродвеї і заслужили похвальні відгуки.

Хоча Джуд Лоу, який виконував роль Гамлета, залишився без призу, подячні вимови вимовляли багато голівудських знаменитостей. Дензел Вашингтон отримав нагороду, як кращий актор в драмі серпня Уїлсона «Бар’єри». Кетрін Зета-Джонс, у свою чергу, виграла приз найкращої актриси в мюзиклі «Музика ночі» у театрі Уолтера Кера.