Blog

Записана розмова викрила французьку супутникову компанію в тому, що вона пішла на поводу у китайського комуністичного режиму, припинивши трансляцію телеканалу, який китайська влада розглядає як небезпечний.

#img_left#Записана розмова відбулася між журналістом, що веде розслідування, з організації «Репортери без границь» і представником eutelsat в пекінській штаб-квартирі.

Журналіст, зв’язавшись з eutelsat, назвався представником китайського центрального відділу пропаганди і поцікавився, як компанія протистоїть міжнародному тиску, що вимагає відновити трансляції телебачення «Нова династія Тан», – китайскомовної телестанції, розташованої в США.

16 червня гігант телебачення eutelsat повідомив про припинення трансляції NTDTV на Китай через серйозні технічні неполадки. Проте правозахисники і NTDTV підозрюють, що, насправді, компанія піддалася тиску з боку китайського режиму внаслідок широкого висвітлення NTDTV порушень прав людини в Китаї.

Згідно з записом розмови, представник компанії сказав журналістові з «Репортерів без границь», що припинення трансляції було навмисним. Через тиск з боку китайської влади, супутникова компанія вирішила відключити ретранслятор, що передає сигнал NTDTV. Після цього компанія оголосила, що надання було припинене у зв’язку з технічними проблемами.

Розмова відбулася 23 червня. Імена журналіста і представника eutelsat не розголошуються задля їхньої безпеки.

«Рішення перервати сигнал NTDTV було прийнято генеральним директором нашої компанії у Франції, – заявив представник. – Це сталося через те, що ми неодноразово отримували скарги і попередження з боку китайської влади».

Представник компанії розповів співрозмовникові, що eutelsat вирішила припинити мовлення через ділові проекти з Китаєм. Французька компанія, яка випускає супутники eutelsat, недавно виготовила Zhongxing-9 – супутник, замовлений китайською владою для трансляції Олімпійських ігор. Китай також погодився використовувати свою ракету для запуску супутників eutelsat.

У квітневій статті Wall Street Journal мовилося, що eutelsat впродовж декількох років «намагалася проникнути на китайський ринок, і укладення контрактів стало одним із засобів для досягнення цієї мети».

Але, не зважаючи на зусилля eutelsat завоювати китайський ринок, китайський уряд, який контролює всі ЗМІ, виявився більш ніж незговірливим. За словами працівника eutelsat, китайська влада пообіцяла продовжити переговори з eutelsat лише після того, як буде припинена трансляція NTDTV.

«Два роки тому міністерство радіо і телебачення весь час повторювало одне і те ж: „Припиніть трансляцію цієї станції, якщо ви хочете почати переговори", – сказав він. – Все, чого ми хочемо – це крок назустріч з боку Китаю, однак жодне з міністерств Китаю не зробило цього кроку».

Співробітник розповів, що eutelsat роками шукала можливість для укладення контракту з Китаєм. Проте, не дивлячись на припинення трансляції NTDTV, китайська влада уклала контракт на 1 мільярд доларів з найбільшим конкурентом eutelsat – американською компанією Intelsat.

Спікер NTDTV Кері Хун в телефонній розмові прокоментувала: «Розмова, записана «Репортерами без границь», свідчить про те, що пан Беретта, голова eutelsat, щоб заслужити прихильність з боку Пекіна, прийняв заздалегідь підготовлене рішення погодитися на давню вимогу Пекіна – припинити трансляцію NTDTV на Китай як умову для ділової операції».

«Це аморальний вчинок і порушення внутрішнього статуту eutelsat. Сьогодні ми закликаємо міжнародне співтовариство, раду директорів та акціонерів eutelsat, всі ЗМІ і прихильників вільних джерел інформації зажадати, щоб пан Беретта відмовився від цього безпринципного рішення».

Переривання трансляцій NTDTV відбувалося і раніше. У 2005 р. eutelsat відмовив NTDTV в продовженні контракту. Згідно Wall Street Journal, eutelsat відмовився відновити контракт з надєю укласти операцію з китайським режимом. Але під впливом суспільного і політичного тиску контракт з NTDTV був продовжений, і трансляція поновилося.

Дзвінки в eutelsat з проханням прокоментувати це повідомлення залишилися без відповіді.

Шаошао Чень. Велика Епоха

Ще одна трагічна історія, яких в Китаї сотні тисяч. Пан У Сіньмін не зміг відновити здоров’я після численних катувань і помер рано-вранці 26-го липня 2008 р., залишивши дружину, сина, дочку і сімдесятирічних батьків. 

Послідовник Фалуньгун пан У Сіньмін, віком сорока з лишком років, проживав у місті Сюйануо, округу Ханьінь, провінції Шеньси. Секретар комітету політики і юстиції китайської компартії (КПК) Чжан Чженмінь не раз погрожував йому звільненням з роботи, якщо він не перестане займатися Фалуньгун. У січні 2001р. пан У був арештований міліцією відділку міста Сюйануо і відправлений до центру ув’язння округу Ханьінь. Влада КПК засудила його до двох років примусової праці в трудовому таборі Цзаоцзихе. 

Охоронці трудового табору заставляли в’язнів-наркоманів бити і лаяти пана У. Вони зв’язували його і били дерев’яною лавкою. Йому вибили декілька передніх зубів і пошкодили хребет. Побачивши, що пан У все ще відмовляється відректися від своєї віри, охоронці почали катувати його, використовуючи «ув’язнення в маленькій камері», позбавлення сну, заборону користуватися туалетом і так далі.

Після звільнення в 2003 р., дізнавшись про своє звільнення, пан У пішов до свого працедавця і попросив повернути йому робоче місце, оскільки він не був злочинцем і не порушував жодних законів. Після того, як працедавець відмовив йому, він пішов в міліцію, а також звернувся в судовий комітет, партійний комітет округу та в окружний народний Конгрес. Але всі його спроби повернутись на роботу виявилися безрезультатними.

У жовтні 2003 р. поліцейські знову заарештували пана У за сфабрикованими кримінальними звинуваченнями і через декілька днів відправили у трудовий табір. 

Пан У удруге опинився в таборі примусової праці Цзаоцзихе. Тепер охоронці наказали в’язням бити його дводюймовою дерев’яною дубиною. Вони так сильно били його, що палиця розламалася на декілька частин. Биття спричинило пошкодження внутрішніх органів пана У, його стан був критичним. Злякавшись відповідальності за смерть пана У, керівництво табору сповістило відділення міліції округу Ханьінь, щоб ті забрали його. Не дивлячись на те, що дружина пана У з сином знімали кімнату в блжньому місті, поліцейські повезли його в рідне село, що далеко в горах. На півдорозі до села його кинули на узбіччя дороги, і він самотужки ледве добрався до села.

15 червня 2006 р. його заарештували втретє під час поширення матеріалів про Фалуньгун жителям міста. І знову його відправили в трудовий табір. На знак протесту переслідуванню пан У почав голодовку. Щоб зломити його дух протесту охоронці почали застосовувати до нього «примусове годування». Йому насильно через трубку, вставлену в шлунок через ніс, вливали високо концентрований розчин солі, воду з червоним перцем і миючий засіб. Не зважаючи на важкий стан пана У, охоронці не переставали його катувати. Його зв’язували і били дротом, внаслідок чого все його тіло було покрите синяками. 

Через жорстокі тривалі тортури пан У почав кашляти, блювати кров’ю і був дуже виснаженим. Керівництво табору злякалося, що він може померти, і наказало місцевій поліції забрати його. Цього разу він не зміг відновити здоров’я і помер вранці 26-го липня 2008 р.

За матеріалами minghui.org

57-річний пан Чжао Циншань помер після звільнення з в’язниці під заставу 18 червня 2008 р. Два роки до смерті він був прикутий до ліжка. Він не міг їсти, все його тіло боліло, і піклуватися про себе він також не мав змоги.

#img_right#Послідовник Фалуньгун пан Чжао Циншань мешкав у м.Харбіні провінції Хейлунцзян. Він працював заступником директора продуктової компанії. Коли в 1999 р. китайська компартія розпочала переслідування послідовників Фалуньгун, пан Чжао змушений був залишити дім, щоб уникнути арешту. Пізніше його заарештували й тримали у сьомому відділенні поліції Харбіна. Після жорстоких катувань його здоров’я було в критичному стані. Тільки тоді поліцейські звільнили його для лікування.

У квітні 2000 р. пан Чжао був знову арештований за відправлення листа, у якому була групова апеляція до учасників партійних з’їздів, що проходила у Пекіні. Його звільнили через 24 години, тільки після того, як він заплатив 2000 юанів (285 доларів). У вересні 2000 р. він знову був арештований за те, що в його будинку збиралися послідовники Фалуньгун і виконували оздоровчі вправи. Його звільнили через 16 днів. Цього разу поліція вимаганням одержала від нього 3500 юанів.

20 листопада 2000 р. його заарештували й посадили під варту після того, як поліція знайшла в його будинку понад 10 000 екземплярів матеріалів з інформацією про Фалуньгун. Після 28 днів йому вдалося втекти з в’язниці, після цього він змушений був переховуватися.

20 січня 2002 р. заступник начальника відділення поліції м. Шуачен разом з агентами Офісу 610 заарештував пана Чжао. Поліцейський у цивільному почав бити його 6-футовою зігнутою пластиковою палицею, яка приблизно була один дюйм у діаметрі. Чоло пана Чжао було залите кров’ю, одежа також просочилася нею.

Пана Чжао допитували й катували, прикувавши його до залізного стільця, при цьому його руки були скуті за спинкою стільця, а рот заклеїний. Поліцейські били його ногами по гомілках з такою силою, що лопнула шкіра й оголилися кості. Вони також били ногами по наручникам, через що вони врізалися у кисті рук. У результаті його руки жахливо розпухнули, і ворушити пальцями було неможливо.

Потім поліцейські пустили в хід електричні кийки й били його поки він не знепритомнів. Для того щоб «оживити» його вони облили постраждалого холодною водою, а потім почали бити далі. При цьому поліцейські казали: «Якщо ти вмреш, то твоя смерть нічого не значить і ми за це не будемо нести відповідальність».

15 травня 2003 р. поліцейські з міського відділення поліції Харбіна знову заарештували Чжао Циншаня. Його знову сильно побили. Обличчя перетворилося в безформне місиво. Потім його доставили до центру ув’язнення району Дунлі, де відбувся закритий суд, що присудив його до 11-ти років в’язниці.

У липні 2004 р. рідні відвідали його у в’язниці міста Дацин, де він відбував покарання. Чжао Циншань був у дуже поганому стані. У жовтні 2004 р. рідні привезли Чжао зимовий одяг, але охорона не дозволила побачитися з ним. Коли в 2005 р., під час святкування китайського Нового року, родина відвідала його, він був дуже слабкий і ледве міг говорити.

14 липня 2005 р. родині Чжао зателефонували із в’язниці й повідомили, що Чжао перебуває в 4-й лікарні м. Дацина, і що в нього виявили симптоми інсульту й високий артеріальний тиск. Родині дозволили забрати його під поруку для лікування, але медичний діагноз показати відмовилися.

1 серпня 2005 р. родина виконала остаточні процедури, що були необхідні для його звільнення. Судово-правовий відділ провінції схвалив клопотання й просив адміністрацію в’язниці забрати документи. Однак прокурор зненацька наказав тюремній адміністрації відмовити в умовному звільненні пана Чжао, заявивши, що він ще не відсидів однієї третини свого строку.

Родині пана Чжао довелося пройти друге коло мук і хвилювань, щоб звільнити його. Нарешті, у листопаді 2005 р. дозвіл був виданий. Пан Чжао помер, так і не оправившись від катувань.

За матеріалами minghui.org

Незважаючи на низьку відвідуваність олімпійських заходів, на що МОК указав організаторам Олімпіади, квитки на змагання атлетів купити неможливо.

#img_gallery#

Англійська газета Times опублікувала статтю під заголовком «Починає підійматися залізна завіса китайської Олімпіади», в якій повідомила про те, що в цей час на олімпійських змаганнях практично немає глядачів і що це викликано тим, що китайська влада, щоб запобігти масовим зібранням людей, негайно взяла під контроль усі джерела продажу квитків.

Китайські блогери розповіли, що влада Китаю більшу частину квитків розподілила між партійними структурами й державними організаціями, які, підкоряючись владі, не поширюють їх.

У такий спосіб образ «гармонії та краси», що китайська влада посилено намагалася штучно створити, почав поступово танути після закінчення церемонії відкриття Олімпіади. Блогери один за одним викривають неправду й фальш компартії Китаю.

Тим часом під час футбольних матчів у м. Шеньян трибуни не були заповнені й на 1/3. Не були продані повністю і квитки на фінальні виступи гімнастів, які, як очікувалося, зберуть багатьох глядачів. Але дотепер ніхто не роз’яснив чітко МОК (Міжнародний олімпійський комітет) і розчарованим спонсорам Олімпіади причину цього.

Ситуація розвилася до того, що навіть деякі родичі спортсменів не можуть потрапити на змагання через відсутність квитків. Мати англійської плавчихи Ребеки Адлінгтон, яка одержала золоту медаль, ображено розповіла журналістам, що вона не змогла дістати квиток на виступ своєї дочки.

Деякі місцеві урядовці намагаються заповнити трибуни стадіонів найнятими «добровольцями». Однак чиновників, відповідальних за підтримку громадського порядку, зовсім не цікавить факт відсутності глядачів і вони ніяк його не коментують і не пояснюють журналістам.

Разом із тим проблема безпеки й охорони порядку від самого початку Олімпіади стоїть для влади на найпершому місці. Деякі ЗМІ у своїх статтях запитують: «Чи дійсно китайська влада хоче привабити туристів»?

#img_left_nostream#В олімпійському селі перебувало понад 10 тис. чоловік, які представляли 205 країн. Як повідомили китайські ЗМІ, після церемонії відкриття Олімпіади 9 серпня в олімпійське село було доставлено 1,8 тонн яловичих відбивних, більше 1 тонни спагеті, понад 3 т картоплі, 9 тис. суші, 1,6 т курятини, понад 8 тис. піц. Ресторани також безкоштовно надали близько 60-ти видів китайських і західних страв. Кухарі, які готували їжу для банкету, присвяченого відкриттю Олімпіади, приїхали з більш ніж 20-ти країн. Цей банкет став найбільшим в історії Олімпійських ігор.

Старший відповідальний з обслуговування харчування в олімпійському селі Ма Темо розповів, що на той час в олімпійському селі найбільше витрачалося рису, масла, яловичини й курки. На кожен із 3-х щоденних прийомів їжі витрачалося по тонні рису, 4 тис. літрів масла, 9 тис. бананів тощо. Щодня витрачалося три тонни продуктів. Їдальня займала 19 тис. кв. м і в ній могло одночасно поміститися 5 тис. чоловік. Кожен день гостям олімпійського села безкоштовно надавали 3-разове харчування.

Як повідомили олімпійські чиновники, цього разу «качка по-пекінські» стала особливою стравою в олімпійському селі. Щодня готували приблизно 700 таких качок. Ці качки незвичайні, у кожної з них є номер і бирка із вказаною птахофермою, де їх ростили, й бойні, де їх забивали. По цих номерах можна навіть дізнатися, який конкретно скотар їх вирощував.

В їдальні всього 8 меню, у жодному з них страви не повторювалися. Наприклад, в 1-му меню 22 страви.

До Пекіна у дні Олімпіади приїхало близько 500 тис. іноземних гостей. Власники багатьох столичних ресторанів не упускали цей шанс заробити гроші. У їхніх меню з’явилися «головні олімпійські страви», а також можна замовити «чемпіонський банкет» і «нагородний банкет». Ціни на них коливаються від 1008 (144 долара) до 4888 юанів (700 доларів). На цінниках також часто можна побачити цифру «8».

Багато китайських громадян казали, що тоді у країні ціни на продукти безупинно зростали і багатьом родинам важко було підтримувати своє існування. Спостерігаючи, як щедро влада годує іноземних гостей, у багатьох із них виникало почуття пригніченості. Вони вважали, що влада занадто багато розтратила коштів, намагаючись залишити у іноземців гарне враження про себе. І запитувли, коли ж уряд буде так само піклуватися й про них?

Представник китайської Нової народної партії Го Чуань щодо цього сказав: «Нещодавно одна мати вкрала м’ясо через те, що воно стало дуже дорогим і в неї не було грошей його купити. Її піймали, і вона від сорому хотіла покінчити життя самогубством, ударившись головою об стіну. Чому ж іноземці можуть без обмежень насолоджуватися понад 20 видами вишуканих страв?»

Він провадив далі: «Китайський народ усією країною брав участь в організації Олімпіади, чому потрібно так марно витрачати наші продукти? Чи одержав китайський уряд згоду народу надавати іноземцям всі ці ласощі у такій кількості? Влада повинна вибачитися перед тією жінкою, яка вкрала м’ясо!»

Китайський дисидент Цао Чанчин, який був змушений виїхати закордон, заявив, що хоч навіть Китай і є великою країною-експортером, але він, як і раніше, залишається бідною аграрною країною, у якій живе 700 млн селян і 150 млн людей, які становлять клас некваліфікованих робітників, які постійно їздять на заробітки по всій країні. «Хоч навіть і кажуть, що економіка Китаю дуже розвинена, – розповідає пан Цао, – але якщо всі ці цифри порахувати з розрахунком на душу населення, то Китай стоїть на 109-му місці у світі, а це практично на рівні деяких африканських країн».

Фен Чанле. Велика Епоха

Азіати неохоче запозичили західний звичай рукостискання. Традиційно азіати вірять, що життєво важлива енергія ці і все гарне й погане, що пов’язане з нею, може перейти від однієї людини до іншої через фізичний контакт. Люди охоче йдуть на контакт, тільки якщо це буде їм на користь, наприклад, при передачі ці в процесі лікування. Фактично таке мислення поступово переймає й Захід. Хто ж хоче, щоб його торкали брудні руки?

#img_left#Багато з людей потискають брудні руки Лю Ці, оскільки він є президентом Пекінського олімпійського комітету (BOCOG) з 2007 року. Його руки особливо забруднилися між 1999 і 2002 роками, тоді як він обіймав посаду мера Пекіна.

Лю Ці зустріли судовими позовами у Сан-Франциско в 2002 р. під час відвідування Солт-Лейк-Сіті, куди він прибув як глава китайської олімпійської команди, що брала участь у Зимових іграх. Його обвинувачували в катуваннях, негуманному ставленні, злочинах проти людства та в інших жорстокостях, а також у злочинах проти свободи релігії та віри. Ці злочини сталися під час його перебування на посаді мера Пекіна.

Два китайських підданих, два швейцарця, один французький громадянин і один американець подали позов відповідно до міжнародного права про захист жертв переслідування. Ці шестеро людей зазнали побиття і погроз через те, що мирно виступали проти переслідування Фалуньгун.

Деякі з тих, хто подавав судовий позов, брали участь в апеляції на площі Тяньаньмень у Пекіні у 2001 році, коли 36 чоловік із різних країн підняли плакат і сиділи в медитації перш, ніж були арештовані – інцидент, що привернув до себе увагу міжнародного співтовариства. Учасники, семеро з яких німецькі громадяни, були заарештовані протягом кількох хвилин, побиті й затримані без можливості повідомити посольства своїх країн.

Суддя пан Вілкін із Північного району Каліфорнії у грудні 2004 р. виніс вердикт, відповідно до якого Лю Ці, перебуваючи на посаді партійного секретаря Пекіна, використовував поліцію міста й був відповідальний за злочини проти людства, катування й переслідування послідовників Фалуньгун.

Незважаючи на величезний тиск китайського режиму, суддя ухвалив рішення на основі наявних свідчень. Це було важливим посланням для Китаю – ті, хто переслідує Фалуньгун, не можуть вимагати недоторканності.

Суддя пояснив, що це неминуче для іноземних членів дипломатичного корпусу, які виконують свої обов’язки в Сполучених Штатах, що вони повинні підкорятися законам своїх власних країн. Обвинувальний вирок дав ясно зрозуміти, що Лю Ці своїм переслідуванням послідовників Фалуньгун порушив китайський закон. Китайська конституція чітко вказує на те, що люди мають право на свободу віри.

Як показали нещодавні міжнародні інциденти із засудження у геноциді або за злочини проти людства, відплата Феміди наздоганяє повільно, але неодмінно. Аргентина, Чилі, Сербія – три приклади. Лю Ці також незабаром постане перед судом.

Поки цей день не настав, багато офіційних гостей на Олімпійських іграх тиснуть його брудні руки, але малоймовірно, що хтось із цих людей не знає про його вчинки.

Версія англійською