Blog

Британська газета Times і деякі конгресмени США порівнюють Пекінську Олімпіаду з Берлінською Олімпіадою 1936 року. Не дивно, що порівняння спровокувало негайний протест компартії Китаю (КПК). Але в чому полягає це порівняння? Повернімося назад і подивімося, як розвивалися події навколо Берлінської Олімпіади.



#img_right#У травні 1931 року Берлін переміг Барселону і завоював право проводити у себе 11-і Олімпійські ігри. На ту мить нацисти ще не прийшли до влади, і Німеччина була демократичною країною. Німеччина вже вигравала право на проведення Олімпіади в 1916-му році, але Перша світова війна перешкодила, через що Ігри було скасовано. Надання Німеччині права провести у себе Олімпійські ігри в 1936 році розглядалося як компенсація. У 2001 році КПК виграла право проводити Олімпіаду в Китаї тільки після того, як пообіцяла поліпшити ситуацію з правами людини, оскільки міжнародна спільнота оспорила твердження Китаю про поліпшення у сфері прав людини, згадуючи бійню 1989 року на площі Тяньаньмень і серед усього іншого – переслідування Фалуньгун, які тривають.

У 1933 році до влади прийшли нацисти. Гітлер став лідером Німеччини. Гітлер швидко перетворив демократичну Німеччину на тоталітарну державу. Політичні арешти численних дисидентів призвели до того, що люди без суду потрапляли в концентраційні табори. Водночас Гітлер здійснював чистку нації, заявляючи про арійську перевагу, і розробив план знищення євреїв. Цигани й гомосексуалісти також були відправлені до сумнозвісних таборів смерті.

Сам Гітлер особливо спортом не цікавився. Разом із тим він боявся міжнародної уваги, викликаної Олімпійськими іграми, що могло розкрити расистську дискримінаційну політику. Тому Гітлер відчував невдоволення колишнім урядом за те, що він вирішив проводити Олімпіаду в Німеччині. Проте Поль Гебельс (міністр пропаганди) переконав Гітлера використати Олімпійські ігри як зброю пропаганди.

Після цього Гітлер уже зацікавився Олімпіадою. Його уряд вклав 20 мільйонів марок (величезна на ті часи сума) у проведення Олімпіади в Берліні. Він наказав побудувати стадіон у Берліні, який уміщував сто тисяч глядачів. Він хотів Берлінську Олімпіаду перетворити на політичне шоу, щоб вона перевершила за своїм розмахом усі Олімпійські ігри, які коли-небудь проводилися до того. Гебельс сказав: «Єдине завдання спорту в Німеччині – загартувати характер німецького народу». Звичайно, він мав на увазі чисту німецьку расу. У спортивних плакатах нацистів художники повинні були показати силу арійської раси.

Ентузіазм нацистів у просуванні Олімпіади привів навіть до прориву в технологіях телемовлення. Нацисти транслювали Олімпійські ігри в прямому ефірі (телебачення якраз тільки з’явилося в Німеччині), тому Олімпійські ігри стали політичною ареною для Гітлера й нацистів, де вони просували свої політичні плани. Їхнім девізом було: «Публічність допомагає нам захопити владу, публічність допомагає нам укріпити владу, публічність допоможе нам здобути весь світ». Нацисти і КПК у цьому схожі, оскільки вони однаково мають диявольську майстерність обману за допомогою пропаганди.

Рух нацистів проти євреїв привернув увагу людей усього світу. Після того як Гітлер прийшов до влади в 1933 році, люди почали обговорювати, чи можуть Олімпійські ігри пройти десь в іншому місці, і закликали до бойкоту Олімпіади все голосніше. Багато єврейських організацій проводили демонстрації. У 1935 році Еврі Брандейдж, голова Міжнародного олімпійського комітету, особисто їздив до Берліна, провів там декілька днів під пильним наглядом нацистів. Нацисти безперервно казали йому, що Олімпіада – це тільки спортивний захід, що вони не просуватимуть свої політичні погляди. Брандейдж навіть повірив, що побачене їм і була справжня Німеччина, тому він змінив своє початкове рішення про бойкот Олімпійських ігор.

Проте в США все ще спостерігалася велика розбіжність. Джереміа Махоні, президент Любительського союзу спортсменів США, наполягав на тому, що расистська дискримінація нацистів суперечить духу Олімпіади. Брандейдж уважав: «Політика не має вноситися у спорт». Це практично дослівно нагадує сьогоднішні заяви пекінської партії Мандарин, яка звинувачує протестувальників у створенні політичної підоснови Ігор. Усередині Китаю, проте, КПК зробила Олімпійські ігри «політичним завданням першої величини».

Махоні не хотів, щоб спортсмени США були залучені у «сварку між євреями й нацистами». Ернеста Лі Янке, члена Міжнародного олімпійського комітету (МОК) від США, було звільнено з комітету через його заперечення щодо Берлінської Олімпіади. Таким чином, він став єдиним членом МОК, якого звільнили за всю столітню історію проведення Олімпійських ігор. Його посаду обійняв Брандейдж. Урешті-решт, США взяли участь у Берлінських Олімпійських іграх, і президент Рузвельт відвідав церемонію. Ставлення США до Берлінських Олімпійських ігор сильно вплинуло на інші країни. Йдучи за заявами США про те, що вони братимуть участь, інші країни також узяли участь в Олімпіаді. В цілому участь взяли сорок дев’ять країн. За масштабом це було більше, ніж у будь-які інші роки.

1-го серпня Гітлер відвідав церемонію відкриття. Берлінські Олімпійські ігри почалися традиційно з естафети олімпійського факела (раніше олімпійський вогонь доставлявся на місце проведення з Греції, але тоді не було естафети). Протягом двадцяти одного дня більше трьох тисяч чоловік узяло участь в естафеті факела. В день церемонії відкриття, коли вогонь був доставлений Гітлеру, здавалося, що весь світ забув про етнічні чистки, які точилися прямо перед його носом. Пропаганда нацистів просувала естафету факела дуже бурхливо. Офіційний художній керівник церемонії, режисер Гітлера, Льоні Рієфенстал випустив повнометражний документальний фільм про Олімпіаду, чим додав Гітлеру і його Іграм незаслуженого престижу. Обманна пропаганда Гітлера мала незвичайний успіх. Німеччина до того ж виграла найбільшу кількість золотих медалей. Гітлер і нацисти опинилися в центрі уваги.

У серпні 1936-го Берлін був барвисто прикрашений, скрізь висіли олімпійські плакати з нацистською символікою. Туристи не знали, що антиєврейські гасла тільки недавно було знято, і що відразу після Ігор вони повернуться на своє місце. Туристи не знали, що цигани були вивезені з центру під час «чистки», організованої міністерством закордонних справ. Вони були поміщені в тимчасовий концентраційний табір у передмісті. Туристи також не знали, що міністерство пропаганди видало велику кількість наказів строго контролювати ЗМІ, які писатимуть про Ігри, щоб не дозволити людям у всьому світі дізнатися про злочини нацистів проти людства.

Хе Юаньцунь. Велика Епоха

В Нью-Йорку пройшов показ круїзної колекції від Luca Luca.

#img_gallery#

У Бразилії пройшов тиждень моди Rio Fashion Week сезону весна/літо 2008. Свої колекції представили відомі бразильські будинки моди Sommer, Randon, Santa Efigenia, Totem.

#img_gallery#

Ви незадоволені тим, як збалансовані між собою ваші робота та дозвілля. Не знаєте, куди минає час? Немає більше часу на відпочинок? Тоді ви певне трудоголік.

#img_left#Згідно з канадськими статистичними дослідженнями під назвою «Час вислизає від мене: Трудоголіки та сприйняття часу», 31% дорослих працюючих у Канаді вважають себе трудоголіками. Вони прикладають більше зусиль на своїй роботі, але задоволення від неї отримують не більше, ніж нетрудоголіки.

Дослідження встановило: не дивлячись на те, що трудоголіки «люблять свою роботу», вони незадоволені тим, як збалансовані між собою їх робота та вільний час, а також життя в цілому. Дуже високий відсоток трудоголіків відчувають, що вони повинні напружено працювати, щоб виконати поставлені перед ними задачі, відчувають себе впійманими в пастку щоденної рутини, через що не можуть досягти того, що запланували.

Дослідження також показало, що трудоголіки не вміють правильно розподіляти свій час. 65% трудоголіків у протилежність 45% нетрудоголіків хвилюються про те, що їм не вистачає часу на друзів та сім’ю. 56% трудоголіків відчувають, що в них не залишається часу на розваги, у порівнянні з 34% звичайних людей.

«Вони намагаються знайти спосіб контролювати свій час, але, щоб вони не робили, час вислизає від них крізь пальці», — сказала Леслі Енн Кеон, автор дослідження та аналітик «Статистики Канади». — Це дослідження висвітлює, як трудоголіки сприймають втрату свого часу, а не те, як вони насправді його використовують. Трудоголіки відчувають час інакше, а сприйняття дійсно має значення».

Дослідження виявило: трудоголіки мають удвічі більше шансів сказати, що вони працюють 50 і більше годин на неділю в порівнянні зі звичайними людьми, і 58% трудоголіків переживають стрес через те, що беруть на себе більше, ніж можуть виконати.

«Якщо люди почувають, що баланс між роботою та життям у них знаходиться в безладі, це означає що можуть виникнути проблеми, які відображатимуться або на їх продуктивності, або ж на їх домашньому житті», — каже Кеон.

Дослідження також показує, що у трудоголіків такий самий рівень задоволення, що й у простих людей. «Заробити більше грошей не стимул для трудоголіків, — стверджує Кеон. Причини, які змушують їх працювати більше, необов’язково пов’язані з їх робочим середовищем, це може мати відношення до їх особистості та індивідуальності».

Соул підкреслив, що важливо розрізняти трудоголіків та тих, хто напружено працює. Як говорить Брайан Робінсон в своїй книзі «Прикутий до столу: Посібник для трудоголіків, їх партнерів та дітей, а також лікарів, які лікують їх»: «Люди, які напружено працюють, знають, коли встановлювати межі у своїй роботі, щоб бути повністю доступними для сім’ї та друзів. Люди, які напружено працюють, можуть відключати свій апетит до роботи».

Трудоголіки, однак, діють протилежним чином.

На думку Соула, трудоголізм чинить негативний вплив на якість життя людей. Трудоголіки часто бувають самотніми, тому що не знаходять часу, щоб зав’язати стосунки. Вони можуть бути справжніми незнайомцями для своїх сімей та часто бувають не в змозі виконувати свої обов’язки по відношенню до дітей.

Все, що не зв’язане з його роботою, не представляє ніякої цінності для трудоголіка, додає Соул. Трудоголік має тенденцію кидати все заради роботи: він працює по 24 години 7 днів на тиждень і навіть бере роботу на час відпустки. Його дружина (чоловік) відчуває себе зігнорованим та невдоволеним, що веде до проблем в сімейному житті. «Найчастіше чоловік (дружина) пропонує сходити на консультацію, однак через те, що трудоголік не бачить проблеми, слідує відмова». — говорить доктор Соул.

Дослідження «Статистики Канади» також показує, що трудоголіки набагато частіше скаржаться на погане здоров’я, аніж не трудоголіки. Вони також частіше повідомляють про проблеми зі сном, аніж не трудоголіки, і мають тенденцію скорочувати час сну, якщо відчувають, що не можуть виконати свою роботу.

Медики—спеціалісти стверджують, що висока напруга, яку зазнають трудоголіки, може привести до серцево—судинних захворювань, серцевого нападу та діабету. Трудоголіки нерідко страждають від неспокою, депресії та нервового виснаження.

Дослідження встановило, що велика частина людей інтелектуальної праці не вважають себе трудоголіками, в той час як великий відсоток робітників в управлінні та галузі торгівлі визначають себе такими. «Це дослідження важливе для відділу кадрів, підприємців та менеджерів, щоб ті зрозуміли, що в їх компанії є люди, які вважають себе трудоголіками, і побачили той вплив на їх життя: більшість досліджень показують, що баланс між роботою та вільним часом є дуже важливим», — сказала Кеон.

ⓅПолезная ссылка: ucgi.com.ua.

Міжнародний союз Playfair Alliance опублікував доповідь під назвою «No medal for the Olympics on labour rights», в якій звинувачує Китай у використанні дитячої праці на виробництві сувенірної продукції до Олімпіади-2008.

#img_left#У доповіді наголошується, що до роботи на фабриках під час шкільних канікул притягуються 12-річні діти, які працюють по 15 годин на день на виготовленні одягу з олімпійською символікою та інших товарах за мізерну платню. Міжнародний олімпійський комітет (МОК) заявив, що займеться розглядом цих фактів.

Playfair Alliance, який об’єднує профспілкові організації всього світу, виявив «серйозні порушення прав трудящих» на чотирьох китайських фабриках в Шеньчжені та Гуандуні. В одному випадку виробник канцелярських товарів використовував працю понад 20 дітей, наймолодшому з яких 12 років, найнявши їх під час шкільних канікул з 7.30 ранку до 10.30 вечора за 2 юані за годину (25 американських центів).

Ці фабрики виготовляють олімпійський одяг і товари за відповідною ліцензією, причому одна компанія в Шеньчжені має ліцензію на виробництво 50 різних товарів для ігор. Навіть дорослі, які працюють на виробництві товарів для Олімпійських ігор в Пекіні, вимушені трудитися 15-годинний робочий день, отримуючи всього два юані за годину, приблизно вдвічі менше встановленої законом мінімальної оплати праці в Китаї.

Умови праці є часто жахливими, включаючи проблеми для здоров’я і безпеки життя, такі як загроза пожежі, пошкодження шкіри від хімікаліїв, а також дихальних шляхів від пилу. На одній із фабрик були виявлені фальшиві виписки на зарплату, призначені для обману інспекторів, що приходять з перевіркою умов праці та оплати. На іншій, як сверджують, компанія інструктувала робочих, як брехати інспекторам про умови праці та оплату, звільняючи тих, хто говорив правду.

За інформацією Asianews, в несправедливому поводженні зі своїми робочими звинувачуються іноземні багатонаціональні компанії. Тепер багато хто з них побоюється, що їхній імідж постраждає через погану рекламу з приводу трудових відносин. Компанії, названі в доповіді, відкинули будь-які порушення.

Тайваньська компанія «Lekit Stationery», що займається в Дунгуані (Dongguan, провінція Гуандун) виготовленням паперових стаканчиків, блокнотів і стікерів з олімпійською символікою, заявила, що 420 робітників фабрики отримують базову щомісячну зарплату приблизно в 700 юанів (91 долар США), а за переробку їм платять у півтора рази більше. «Headwear Holdings» в Шеньчжені заявила, що її «співробітники володіють дуже хорошою атмосферою для життя і умовами для роботи».

МОК заявив, що не несе прямої відповідальності за виробництво товарів, але додав, що зобов’язаний «бути соціально відповідальним лідером олімпійського руху». «Для нас важливо, щоб залучене виробництво було етичним, – заявила спікер МОК Жізель Девіс (Giselle Davies). – МОК не здійснює прямого управління і контролю виробництва по всьому світі товарів, пов’язаних з Олімпіадою, – він робить це шляхом впливу, а також створення стандартів і політичних норм, які є важливою частиною цього процесу і з якими згодні всі, залучені в організацію Олімпійських ігор». МОК відзначив також, що чекає від міст, де пройдуть змагання, відповідності стандартам справедливих умов праці.

Організаційний комітет Олімпіади-2012 в Лондоні (LOCOG) відзначив у своїй заяві, що тісно співробітничатиме з союзом Playfair Alliance.

"У насилля багато облич" – за кулісами саміту "Великої вісімки"

#img_left#Ще до початку саміту "Великої вісімки" в Хайлігендамі, який був проведений в суботу 2 червня, вібдулися сутечки між поліцією та 2000 демонстрантів. Було затримано 141 чоловік. Велика Епоха взяла інтерв’ю у противників саміту "Великої вісімки" та поліції.

Противники



Монті Шедель, організатор протестів проти саміту "Великої вісімки" говорить, що насилля має багато облич. Для нього насилля починається з відправки солдатів та бойових літаків у гарячі точки. Він також не підтримує розколу серед антиглобалістів, які включають в себе більше 300 організацій, на мирних протестантів та прихильників застосування сили.

Ханна, 18-річна школярка з Бремена навпаки настроєна войовничо. Вона говорить, що не можна допустити розколу в русі, тому що є єдина чітка мета. "Велика вісімка" повинна зникнути, а капіталізм – припинити своє існування. Для досягнення цього будь-які методи підійдуть. Путін має піти у відставку, а уряд ФРГ треба розпустити. По переконанням Ханни, це стане першим кроком до покращення ситуації.

Серед демонстрантів ходили чутки, що сутечки 2 червня були організовані поліцейськими в цивільному, щоб налаштувати суспільну думку проти антиглобалістів і знайти виправдання для більш жорстких заходів з боку поліції. Монті Шедель не може підтвердити обґрунтованість цього твердження: "Це були просто хулігани, подібні до тих, що на футбольних матчах". Він готовий прийняти діалог між членами "Великої вісімки" лише в тому випадку, якби туди були допущені представники пригнічених та меншин всього світу. Таким чином, він не вважає саміт "Великої вісімки" демократичним.

#img_gallery#

Молитва за мир

Беа, Катлін і Ката з Герліца вирішили довести, що існує можливіть мирного розв’язання конфліктних ситуацій. Вони є членами «Speak» – європейської організації антикапіталістичних християн і вірять в зціляючу силу Ьіблії. В якості символу надії вони вибрали крила янголів, які прикріпили за спиною. Вони прагнули до примирення всіх сторін. За людей, які вдаютсья до насилля, також потрібно молитися, тому що в Біблії говориться, що треба любити своїх ворогів. Їх представниця Ульріке Фленіг каже, що вони хочуть добитися суспільних змін за допомогою любові.

Старший комісар Конраді

Старший комісар поліції Міхаель Конраді поділився своїми переживаннями: "Для демонстрантів, які готові до насилля, лише одна наша присутність розцінюється як провокація. Однак вони, здається, розуміють, що в них мало шансів проти нас. Бачачи правопорушення, ми маємо втручатися і діяти рішуче та без вагань. Інцидент 2 червня, коли було поранено 400 службовців, не залишає місця для толерантності", – вважає Конраді.

Тіло Герке. Велика Епоха

У квітні Тайвань відмовився брати участь у запланованій Китаєм естафеті з передачею факела на Олімпійських Іграх 2008 у Пекіні, що викликало загальну критику.

#img_left#Обвинувачення посипалися не тільки з боку континентального Китаю, але й із боку прихильників комуністичної партії Китаю (КПК) за кордоном; через відмову брати участь в естафеті Тайвань звинувачують у тому, що він порушує Олімпійську Хартію й принципи, встановлені міжнародним Олімпійським комітетом, у питанні розподілу спорту й політики.

Тайвань тим часом заявив, що маршрут для естафети прокладений як внутрішній, що знижує суверенітет Тайваню й принижує його верховний статус.

Які б протиріччя не існували між Китаєм і Тайванем, це обурення говорить про те, що девіз, обраний КПК для Олімпійських і Параолімпійських ігор 2008 р. – "Один світ, одна мрія", все-таки не відображає дійсності. Здається малоймовірним, що при проведенні Олімпійських ігор у наш час політика буде відділена від спорту, оскільки політика все ще встановлює моральну основу при проведенні цього заходу. Вона перевіряє, наскільки в країні-спонсорі дотримуються свободи й наскільки країна, що влаштовує в себе Олімпійські ігри, виконує свої моральні зобов’язання стосовно міжнародного співтовариства.

КПК покритикувала відмову Тайваню в питанні проведення естафети з передачею факела, запевняючи, що Тайвань поводиться врозріз із принципом "відокремити спорт від політики", про що говориться в Олімпійській Хартії, у той час, як сама вона не дотримується цього принципу з того часу, як їй були надані субсидії на проведення Олімпійських ігор 2008.

Майже за рік до початку Олімпійських ігор в "гармонійному суспільстві", запропонованому режимом Ху Цзіньтао, політична атмосфера всередині Китаю стала задушливою. Арешти правозахисників Гао Чжишена й Чень Гуанчена, арешти членів демократичної партії Китаю Чень Шуціна й Чжу Юйфу, арешт незалежного письменника Лі Хуна – усе це говорить про те, що КПК ніколи не діяла в дусі Олімпійської Хартії, а дані нею обіцянки – це всього лише хитрощі в конкуренції з іншими країнами, щоб стати хазяїном Олімпійських ігор 2008.

Нещодавно центральний комітет КПК віддав наказ провести чистку Інтернету в Китаї. Як же КПК буде здійснювати принцип "гармонічного суспільства" в Інтернеті? Хіба КПК не хоче закрити рот кожному правдивому користувачеві Інтернет, щоб провести ігри, витрачаючи на це гроші й трудові ресурси?

Кандидати в президенти Франції Франсуа Байру й Сеголєн Руаяль заявили, що якщо Китай не вдасться до дій, спрямованих на припинення геноциду в районі Дарфур у Судані, то можна буде розглядати питання про бойкот літніх Олімпійських ігор 2008 у Пекіні.

Міа Ферроу, відома акторка й посланник доброї волі від ООН, підтримала пропозицію бойкотувати пекінські Олімпійські ігри 2008. Виступаючи із критикою економічної підтримки Китаєм геноциду, здійснюваного в Дарфурі в Судані, вона назвала Олімпійські ігри в Пекіні "геноцидні Олімпійські ігри ".

Багато хто сподіваються, що Тайвань як прекрасний приклад демократичного суспільства для всіх представників етнічної групи китайців, у союзі з іншими країнами й міжнародним співтовариством візьме на себе ініціативу в здійсненні бойкоту Олімпійських ігор у Пекіні.

Версія англійською

Доповідь Серенади Ву, представника Асоціації журналістів Гонконгу, на  ХXVI Всесвітньому Конгресі Міжнародної Федерації журналістів.

#img_left#У Гонконгу збільшилася кількість медійних платформ, нині нараховується 18 газет та декілька радіостанцій.

Але, на сьогоднішній день, основною проблемою є наявність цензури. 58% журналістів вважають, що ситуація з свободою преси в Гонконгу погіршилася. 40% журналістів вдаються до самоцензури. Вони кажуть, що проблема самоцензури більш серйозна, ніж 10 років тому. Ці цифри лише видима частина айсбергу.

Найголовніша погроза свободі преси в Гонконгу – у зміні власників видань. Це має свої наслідки: люди бояться висловлювати свої думки через залежність від центрального уряду й страху покарань, чи якихось санкцій. Зменшилася кількість електронних публікацій, у минулому незалежних. Вони, в свій час, вільно обговорювали питання незалежності Гонконгу. У середині 90-х років було закрито низку газет.

Об’єднання з Китаєм не сприяло розширенню нашої аудиторії. Більшість наших газет стали проводити політику явної підтримки Пекіну, адже ними і володіють пекінці. Політична орієнтація на Пекін стала переважаючою у нашому парламенті. Через тиск китайської влади, зараз багато компаній переїхали для віщання в Японію.

Гонконгський уряд за 10 років возз’єднання з Китаєм змінився під його впливом. Великі проблеми постають перед радіо та телебаченням Гонконгу – знижується різноманітність подачі матеріалів. Телебачення фактично перетворилося в державну організацію. Його негайно ж критикують, якщо воно не виконує урядове замовлення.

Підтримка місцевого уряду відчувається все менше. Був призначений комітет з 7 членів для того, щоб наглядати за теле- і радіомовленням у Гонконгу. Ми перестаємо бути громадськими ЗМІ. У березні комітет заявив, що наша Асоціація веде неправильну політику.

Ми просимо неурядові організації допомогти нашій Асоціації в захисті свободи преси і громадського радіо та телебачення. У випадку, якщо наші зусилля не будуть підтримані, у нас не буде шансів служити суспільству і розвивати суспільне телебачення та радіомовлення. В ці роки ми зазнавали й інших труднощів – кілька людей опинилися викинутими на вулицю. Це було пов’язано з 23 статтею Основного закону і стосувалося політичного тиску Китаю і його втручання в політику Гонконгу. Цей закон зачіпав основні права людини.

Дякуємо вам за підтримку, тому що уряд скасував 23 статтю. Сьогодні ми знову просимо вас допомогти, тому що уряд планує відновити її. Це станеться незабаром, без вашої підтримки не обійтися, ми не зможемо боротися на самоті. Ми повинні стояти пліч-о-пліч у боротьбі проти наших ворогів, щоб відстоювати наші ідеали.

Ми відчуваємо сильний тиск не тільки від уряду, але і від громадськості. У нас один вихід – боротися. Ми набралися сміливості і просимо наших колег продовжувати роботу, використовуючи перо і мікрофон для підтримки свободи.

#img_right_nostream#Частина четверта. Нові полюси. Іран і ТНК

Іран

Як окремий геополітичний полюс Іслам сформулювати проблематично. Кожна з країн, що належить до Ісламського світу, являє собою самодостатній світ, що в рівній мірі претендує на роль окремого полюса. Наприклад, якщо вже «робити» полюсами Японію та Індію, як це пропонує відомий американський стратег Збігнев Бжезінській в книзі «Велика шахівниця», то чим «гірші» Пакистан, Іран, Саудівська Аравія або Австралія?

Інше питання, що за природою геополітики геополітичних полюсів в світі багато бути не може. Тим більше, в безпосередній близькості своїх кордонів один до одного: кожен полюс повинен мати сферу свого впливу. Інакше, ці «доморослі полюси» просто розірвуть один одного.

Враховуючи той факт, що сам по собі Іслам не є уніфікованою релігією, містячи в собі різні ідеологічні і релігійні течії – утворення Ісламу як окремого геополітичного полюса практично неможливе.

В результаті, «пошук» полюса, що поширює свій вплив на регіон Близького і Середнього Сходу, на основі релігійного критерію з самого початку приречений на провал.

Аналізуючи політичний, соціально-економічний потенціал країн вказаного регіону, найбільші перспективи застовпити «лідерство» в ньому має Іран. Цьому сприяє ряд передумов.

По-перше, вигідне геостратегічне розташування Ірану на перетині торгових шляхів з Азії до Європи. Нагадаємо, що саме через персидські землі пролягав в IX столітті н.е. знаменитий Великий Караванний шлях, відомий під назвою «Шовкового шляху». У середньостроковій перспективі світові торгові вантажопотоки знову можуть піти через Іран: за умови спорудження Євразійського трансконтинентального проекту.

По-друге, за умови успішного завершення своєї мирної «ядерної програми», Іран стане великим експортером енергії в своєму регіоні. Цей статус істотно зміцнить побудову газопроводів і нафтопроводів.

По-третє, Іранська нафтова біржа на о. Кірш, що анонсувала продаж «чорного золота» винятково за євро, може виявитися відчутним чинником в поваленні Імперії Долара.

Слід зазначити, що зміцненню лідерства Ірану на Близькому і Середньому Сході при збереженні існуючих тенденцій ніщо не заважає. І, що не менш важливе, – ніхто не заважає: потенціал сусідніх Туреччини і Пакистану в цьому відношенні з іранськими можливостями не порівнянний. А Ірак взагалі розруйновано війною.

Становлення лідерства Ірану можна тільки уповільнити. Як мінімум, шляхом нагнітання існуючої політичної напруженості, наприклад, навколо «ядерної програми» Тегерана. Як максимум, – спробою спровокувати повномасштабні війни у всьому регіоні.

ТНК

В умовах глобалізації в системі міжнародних відносин зростає роль транснаціональних корпорацій. Правда, ця роль в експертному співтоваристві поки що не до кінця вивчена. Як наслідок, виникає більше питань, ніж є на них відповідей.

Наприклад, чи є транснаціональні корпорації самостійним «геополітичним полюсом»? Або ж кожна ТНК – це окремий «геополюс»?

А може ТНК – це всього лише важлива «надбавка» до США, перетворююча Америку в Pax Americana? На користь цієї «версії» свідчить формальна американська «прописка» більшості ТНК. Хоча США від такої «прописки» також зазнають певних збитків, хай і не таких масштабних, як країни «іншого» світу.

В той же час, якщо ТНК є геополітичними полюсами, то чи можна їх порівнювати з іншими полюсами? Або ж ТНК стоять в рівній мірі не тільки над країнами світу, але і над іншими геополюсамі? Проте, величезна залежність світу від діяльності транснаціональних корпорацій стрімко росте. Як і росте сама кількість ТНК.

У 1970 – 2001 роках число ТНК зросло в 9 разів з 7,3 тис. до 65 тис., а кількість їх філіалів збільшилася в 31 разів (з 27,3 тис. до 850 тис.).

Об’єм накопичених транснаціональними корпораціями прямих інвестицій ще в 1999 році складав $6,6 трлн. Для порівняння: у 1990 році цей показник складав $1,7 трлн.

Крім того, за підсумками 1999 року, об’єм продажів ТНК склав $19 трлн.Транснаціональні корпорації в своїй сукупності забезпечують не менше 10% глобального ВВП, на їх частку припадає третина світового експорту, а також 4\5 світового банку патентів і ліцензій.

Слід також відзначити, ТНК контролюють 90% ринку пшениці, кави, кукурудзи, лісоматеріалів, тютюну, залізняку; 85% ринку міді і бокситів; 80% ринку чаю та олова, а також 75% ринку бананів і сирої нафти. (дані Світового банку за 1999 рік).

Показово, що серед перших 50-ти ТНК 13 мають прописку в США, 9 – в Японії, 8 – в Німеччині, 5 – у Франції, 4 – в Швейцарії і 3 – в Англії.

Ігор Шевирьов. Спеціально для Великої Епохи