Які вони, представники ромської культурної еліти, які дбають про те, щоб їхні діти отримали освіту, щоб суспільство знало циган з кращого боку? Наскільки легко ромським дітям вчитися в загальноосвітній школі? Про це можна судити зі слів Юлії Дмитрівни Кондур, президента міжнародної благодійної організації «Ромський жіночий фонд „Чіріклі“».
#img_left#В першій частині статті йшлося про те, в якому середовищі виховувалась ромська жінка-лідер та про те, що її з майбутнім чоловіком, сином циганського барона, об’єднувало велике бажання вчитися. Прагнення отримати вищу освіту, за словами нашої співрозмовниці, передалось і її дітям.
Втім, не всі роми при бажанні вчитись можуть отримати освіту. Так, одну з дочок Юлії Дмитрівни, Капітоліну, в першому класі школи ігнорували — дівчинка приходила підготовленою, але на неї просто не звертали уваги, не викликали. За словами матері, через півроку дитина не була атестована — вже в першому класі дівчинка зіткнулася з упередженістю.
Юлія Дмитрівна каже, що абсолютна більшість ромських дітей в Ізмаїлі, де вони на той час жили, відправляли в одну школу — навчальний заклад для розумово відсталих. Туди хотіли перевести і Капітоліну. На щастя, ситуація вирішилася добре: дівчинку віддали до іншої школи, яку вона закінчила з відзнакою. Потім навчалася в Університеті Мечникова в Одесі, а після переїзду до Києва Капітоліна перевелася і закінчила університет Шевченка — один з найпрестижніших українських вишів. За освітою вона — психолог.
«Мені говорили вчителі з повагою „Спасибі“. І в 6-й школі, і в університеті подяку висловлювали мені: це не я висловлювала подяку вчителям, а вони мені за таку дитину. Але, зрозуміло, що потім я зустрічалась із директоркою, яка ось так… не сприйняла [дитину]. Я і до райвно [відділ освіти] ходила, казала — ніхто не хотів сприйняти це серйозно. Це була упередженість самої директорки. У райвно були, звичайно, шоковані, тому що ми були відомі в місті як культпрацівники — мій чоловік тоді працював заступником директора палацу культури. І мої діти навчалися в цій школі при іншому директорі. А з Капітоліною ось така трапилася історія.
І скільки б разів я не приїжджала, вона ще працює, „ви мене пробачте за Капітоліну“ — весь час просить вибачення. „Я знаю, що вона закінчила університет, це було непорозуміння…“ — вона не знає, що говорити. Я кажу: „Облиште вже заради Бога, у моєї доньки все нормально“», — говорить Юлія Дмитрівна.
|
“ Розумієте, коли сім’я порядна, коли вони розуміють, для чого і як потрібно далі жити, щоб бути, перш за все, людиною, вони вже прищеплюють це своїм дітям, і ці діти теж закінчують школу, здобувають вищу освіту. У всякому разі, загальноосвітню школу вони закінчують ” Юлія Дмитрівна Кондур, президент міжнародної благодійної організації «Ромський жіночий фонд „Чіріклі“» |
За її словами, у великих містах, в обласних центрах, районних, є дуже багато освічених ромів. Вони та їхні діти живуть вже звичайним життям: вчаться, працюють.
«Розумієте, коли сім’я порядна, коли вони розуміють, для чого і як потрібно далі жити, щоб бути, перш за все, людиною, вони вже прищеплюють це своїм дітям, і ці діти теж закінчують школу, здобувають вищу освіту. У всякому разі, загальноосвітню школу вони закінчують», — говорить Юлія Дмитрівна.
Поширена серед ромів професія — педагог, вчаться також на юристів. Кажуть, раніше отримати освіту було легше, оскільки вона була безкоштовною. Але були й мінуси: для того, щоб вивчитись, приміром, на медика, приховували свою національність.
«Навіть писали у себе в паспорті метричному, що вона не ромка для того, щоб отримати освіту. При Союзі 6-а графа — національність — роми та євреї не могли отримати гідного положення або освіти», — говорить Юлія Дмитрівна.
|
“ Писали у себе в паспорті метричному, що вона не ромка для того, щоб отримати освіту. При Союзі 6-а графа — національність — роми та євреї не могли отримати гідного положення або освіти ” Юлія Дмитрівна Кондур, президент міжнародної благодійної організації «Ромський жіночий фонд „Чіріклі“» |
Менше таких, хто став депутатом місцевих, сільських рад — таких взагалі одиниці, розповідає наша співрозмовниця. А ось в інших країнах є — в Латвії, наприклад, членом парламенту був представник ромської національної меншини.
Найбільше, напевно, серед ромів діячів культури: їхні сімейні творчі колективи працюють у палацах культури, хтось працює сам по собі, багато хто має звання народних артистів. Серед відомих імен — Карафєтови з театром «Очі чорні», Любов Власова… «Це наша еліта, це наша інтелігенція», — говорить Юлія Дмитрівна.
«Ми все життя пропрацювали в культурі, ми працювали на посаді керівників ансамблю пісні і танцю, мій чоловік закінчив Інститут культури Корнійчука. Такі от творчі сімейні колективи, коли почався ромський рух в Україні, першими відгукнулися», — розповідає наша співрозмовниця.
Однак освічених ромів — не так багато. Більшість все ж живе у віддалених районах без житла та землі, без роботи, каже Юлія Дмитрівна Кондур.
«Їхній соціальний рівень дуже різко відрізняється від середнього. І таких, на жаль, більше, аніж цієї маленької жменьки еліти. Їх відсотків 90, і лише 10 відсотків може бути еліти, з освітою, з вищою освітою», — розповідає наша співрозмовниця.
(Далі буде…)
