У звіті «Ситуація розподілу національного і неофіційного доходу» (Звіт) вказується, що офіційні дані влади щодо доходів громадян далекі від істини, зокрема, зазначена сума доходів багатих людей набагато нижче, ніж фактична. Ван вважає, що причина заниження цієї суми полягає в тому, що більшість їхніх доходів є «неофіційними», тобто незаконними.
Згідно з даними Звіту, найвищий і найнижчий середній дохід городян у Китаї має різницю в 31 раз, у той час як, за офіційними даними, ця цифра дорівнює 9. Аналогічний показник мешканців сіл, за даними Звіту, має різницю в 55 разів, а за офіційними даними – в 21 раз.
У Звіті також наголошується, що через брак даних важко заново розрахувати коефіцієнт Джині*, але зрозуміло, що він набагато перевищує 0,45, як вважає Світовий банк.
Цай Чунга, представник організації «Китайський трудової бюлетень» (China Labour Bulletin), що базується у Франції, вважає, що дана ситуація з такою великою різницею в доходах розкриває кілька великих проблем. «Китайська економічна структура є нераціональною, абсолютно несформованою формою ринкової економіки, котра в Китаї має перекручений вигляд. Держава виступає в ролі монополіста багатьох великих галузей, таких, як банківська, енергетична і т.д. Зарплатні у них дуже високі, але фактично вони знаходяться під захистом держави, в них зовсім немає прозорості », – пояснив Цай.
Ван Сяолу в Звіті вказує, що багато в чому доходи багатих городян у Китаї отримані незаконним шляхом. Виділяється кілька причин, серед яких: 1 – існують серйозні недоліки в галузі контролю за коштами, котрі відраховуються центральним урядом в регіони, що призводить до їх масового нецільового використання; 2 – сильно поширена корупція в сфері фінансів; 3 – недостатній контроль використання землі дозволяє місцевим чиновникам отримувати з цього величезні незаконні прибутки.
У Звіті також говориться, що в 2005 році в таких галузях економіки, як енергетика, зв’язок, нафта, фінанси, страхування, тютюнова галузь і т.д., що повністю знаходяться під контролем держави, працювало 8 млн. 330 тис. чоловік, що складає 8% від кількості всіх робочих країни. Однак їхня зарплатня становила 55% від суми зарплатні всіх робочих Китаю.
У Звіті робиться висновок про те, що збільшення різниці доходів громадян, яке триває, ясно вказує на дисбаланс економічної структури. Одночасно з бурхливим економічним розвитком в країні надмірно збільшуються запаси товарів, і споживання стало зменшуватися, внутрішній попит – недостатній. Зростання економіки все більше залежить від зовнішніх інвестицій та експорту. Найсерйозніше – це те, що в результаті такого економічного розвитку більша частина коштів концентрується у малої групи людей, що призводить до нерівномірного розподілу доходів і розшарування суспільства. Це є головною причиною невдоволення народу і серйозною перешкодою на шляху створення гармонійного суспільства, мовиться у Звіті.
Довідка:
* Коефіцієнт Джині (Gini Coefficient) – показник, що характеризує ступінь відхилення фактичного розподілу доходів від абсолютної рівності чи абсолютної нерівності, може приймати значення від нуля до одиниці, якщо G = 0, це означає рівномірний розподіл, якщо G = 1, то це означає, що всі доходи сконцентровані в руках однієї людини.
