Рівень бідності в Аргентині підскочив з майже 42% до 53% за перші шість місяців президентства Хав’єра Мілея, повідомило в четвер агентство статистики, що є різким зростанням, яке відображає біль від найінтенсивнішої програми жорсткої економіки в країні за останній час.
Висновок уряду про те, що піврічний рівень бідності в Аргентині у 2024 році підскочив до найвищого рівня з 2003 року, коли країна потерпала від катастрофічного дефолту за зовнішнім боргом і девальвації валюти, свідчить про невдачу ультраправого політика. Досі іноземні інвестори та Міжнародний валютний фонд, якому Аргентина винна 43 мільярди доларів, схвалювали його суперечливу фіскальну шокову терапію, завдяки якій вдалося знизити місячну інфляцію в країні з 25,5% у грудні минулого року до 4,2% в останні місяці.
Інфляція в Аргентині, яка зараз становить понад 230% на рік, є однією з найгірших у світі.
Готуючись до негативних новин за кілька годин до оприлюднення звіту про бідність, речник Мілея намагався відвести удар на довгій прес-конференції.
«Уряд успадкував катастрофічну ситуацію», — заявив журналістам Мануель Адорні, нарікаючи на десятиліття нестримних витрат за часів попередників Мілея — лівих пероністів, які породили хронічну інфляцію. «Вони залишили нас на межі того, щоб стати країною, в якій практично всі жителі є бідними».
На відміну від попередніх популістських урядів, які підтримували високі споживчі витрати коштом величезного бюджетного дефіциту, Мілей скасував контроль над цінами, скоротив субсидії на енергетику та транспорт і девальвував песо на 54% у грудні після вступу на посаду.
Заходи жорсткої економії та дерегуляція призвели до різкого скорочення купівельної спроможності та затягли економіку в глибоку рецесію.
Політичний аутсайдер, який зробив боротьбу із запаморочливою інфляцією в Аргентині своєю головною передвиборчою обіцянкою, Мілей робить ставку на те, що якщо його уряду вдасться утримати падіння цін, зростання повернеться і сприятиме чудесному відновленню.
Заходи жорсткої економіки Мілея допомогли знизити річний рівень інфляції з піку в майже 300% у квітні. Бюджетна пропозиція його уряду передбачає, що до кінця року річна інфляція знизиться до 122,9%.
Але наступні місяці будуть складними, кажуть економісти. Після початкового зниження місячна інфляція з липня застрягла на позначці 4%. Бюджетна пропозиція Мілея на 2025 рік має на меті досягти бюджетного профіциту на рівні понад 1,3% від річного обсягу економічного виробництва країни. Це вимагатиме подальшого скорочення витрат, оскільки заклики відновити заморожені громадські роботи та підвищити пенсії й зарплати стають дедалі гучнішими.
Тонка система соціального захисту
З мільйонів людей, які не можуть подолати офіційний рівень бідності в Аргентині, що становить близько 950 доларів на місяць у місцевій валюті для сім’ї з чотирьох осіб, ще більше опинилися за межею злиднів. Опублікований у четвер звіт про бідність показав, що рівень крайньої бідності в Аргентині зріс до 18,1% за перші шість місяців перебування Мілея на посаді президента з 11,9% у другій половині 2023 року.
Серед постраждалих — 32-річна Росіо Коста, яка каже, що стрімке зростання цін виснажило мізерний дохід її сім’ї, що становить трохи більш як 400 доларів на місяць. Такі зручності, як фарба для волосся, безалкогольні напої та піца, вже давно стали недоступними, але в липні вона зрозуміла, що їй не вистачає грошей не лише на підгузки для чотиримісячної дитини, а й на вечерю для сім’ї з п’яти осіб.
«Не було навіть пачки локшини, не було нічого», — розповіла Коста зі свого будинку в столиці Буенос-Айресі. «Уряд Мілея вбиває мене».
У відчаї Коста звернулася до друзів і волонтерів і врешті-решт отримала підгузки в центрі соціальної допомоги та кросівки для своєї доньки за 1 долар у місцевій парафії.
Криза на ринку праці
Стрімка інфляція — шокує навіть аргентинців, які пережили роки щорічної інфляції, що в середньому перевищувала 50% — змусила представників середнього класу скоротити витрати й вичерпати свої заощадження.
Цього року економіка скоротилася на 3%. Урядові опитування показують, що як величезний неформальний ринок праці в Аргентині, так і офіційна робоча сила втратили сотні тисяч робочих місць відтоді, як Мілей вступив на посаду.
Це поставило ще більшу частину колись міцного середнього класу Аргентини під загрозу сповзання до бідності.
«Я належу до втраченого середнього класу Аргентини», — каже 48-річний Леонардо Константіно. До того, як він втратив роботу шість років тому, він регулярно отримував зарплату, працюючи в ресторанах, і грав з друзями в падель, популярний вид спорту, пов’язаний з ракетками.
Тепер він працює охоронцем на вихідних, заробляючи лише 155 доларів на місяць, і каже, що без допомоги муніципалітету Буенос-Айреса не може дозволити собі елементарні побутові речі.
Кілька місяців тому він відмовився від свого улюбленого хобі. Внесок у розмірі 6 доларів за падель став занадто високим.
Захмарні рахунки
Десятиліттями низькооплачувані аргентинці виживали у своїй перевернутій економіці, поповнюючи свої мізерні доходи державними грошовими виплатами та щедрими субсидіями, які знижували вартість комунальних послуг, харчових продуктів та транспорту.
Але рахунки за комунальні послуги для багатьох підскочили більш ніж на 200% після того, як Мілей відмовився від субсидій, щоб скоротити дефіцит.
Для Софії Гонсалес Фігероа, 36-річної матері-одиначки, яка минулого року платила 10 доларів на місяць за електроенергію, удар від жорсткої економії Мілея був миттєвим. Її рахунки за комунальні послуги злетіли на 830%.
Гонсалес Фігероа міняє одяг на шампунь та інші предмети першої потреби, а продукти купує коштом урядової програми сімейного добробуту.
«Це небагато, але мені це допомагає», — каже вона.
Ті, хто не має права на допомогу, все частіше вдаються до побічних заробітків, щоб оплатити рахунки за комунальні послуги. Емільче Корреа, яка працює 42 години на тиждень лаборантом у державній лікарні, бере всі додаткові зміни у віддалених медичних центрах. «До середини місяця у мене вже нічого немає», — каже вона.
Інші приєдналися до зростаючих легіонів робітників, які пропонують мити вікна автомобілів на червоне світло і копатися в сміттєвих баках, щоб заробити на прожиття.
Голодні, але терплячі
Дебора Галуччіо, 48-річна юрист, яка втратила роботу в Конгресі за попередньої адміністрації, менш ніж за рік перейшла від харчування в ресторанах до їдалень для бездомних.
«Це важко, але ми справляємося, як можемо», — сказала Галуччіо, смакуючи тушкованим м’ясом, наданим місцевою некомерційною організацією. Вона каже, що їй пощастило жити у квартирі, яку успадкував її чоловік. Рішення Мілея послабити правила контролю за орендною платою призвело до того, що більшість аргентинців, які належать до робітничого класу, пішли з ринку оренди нерухомості.
Попри все це, Галуччіо — як і багато аргентинців — здається, змирився з тим, що безпосередній біль від економічних реформ Мілея є неминучим кроком до процвітання.
Втомившись від поколінь криз при лівих популістах, Галуччіо дає шанс радикалу з бензопилою.
«За вісім місяців він не зможе виправити безлад, який вони створили за 20 років», — каже вона.
