Російська і китайська диктатура – два чоботи пара. Поки компартія Китаю душить тибетців, російські чиновники вирішили знищити спадщину знаменитого художника та філософа Миколи Реріха, чиє життя було тісно пов’язане із Тибетом.
#img_right#Можна по-різному ставитися до філософських переконань М.К. Реріха, але те, що це був неординарний мислитель і без перебільшення геніальний художник, не викликає сумнівів ні в кого у світі. Хоча РПЦ МП [Російська Православна Церква Московського Патріархату] і оголосила безпідставно спадщину Миколи Реріха «сатанізмом для інтелігенції», в дійсності, життя цієї людини було тісно пов’язане із християнством. Через усю творчість художника проступає образ Христа. Реріх неодноразово зображував Спасителя на своїх картинах, йому не раз доручали розписувати православні храми.
Однак навряд такі тонкощі цікавлять російських чиновників, які звикли вимірювати життєві цінності у вазі конверта із хабаром або в розмірі «відкату» за незаконно проведене рейдерське захоплення чужої власності. Не так давно Росімущество подало позив у Московський арбітражний суд щодо виселення Міжнародного центру Реріхів із садиби Лопухіних, де той перебуває вже багато років. Будинок був переданий Центру на підставі зобов’язань держави, даних Святославу Миколайовичу Реріху (сину художника) в обмін на передачу з Індії в Росію спадщини своєї сім’ї. Одним із пунктів згоди було створення громадського музею, якому передадуть згадану садибу. Щодо цього були досягнуті відповідні домовленості з керівництвом країни. Переконавшись, що все зроблено відповідно до волі батька – музей був створений. С. Реріх в 1990 році передав до нашої країни з Індії спадщину своїх батьків Н.К. Реріха та Є.І. Реріх, яку він згодом заповів Міжнародному центрові Реріхів. Незважаючи на довге перебування за межами батьківщини, Реріхи завжди прагнути передати на батьківщину накопичені творчі досягнення. І от тепер Центр Реріхів бюрократи в рейдерському стилі виставляють на вулицю.
Це не єдиний випадок наїзду на культуру та творчі організації – останні островки російської свободи. На нещодавно проведеній конференції «Культура! На вихід!» представники творчої інтелігенції з обуренням казали про спроби захоплення чиновниками Дому творчості столиці, Центрального дому робітників мистецтв, Центрального дому актора, Центрального дому скульпторів, Дому кіно, Центрального дому літераторів, Центрального дому художників, Центрального дому журналістів та ін. Тобто мова йде про тотальний наступ нетямущого та корумпованого державного апарату на культуру, на творчі права росіян.
У зв’язку з цим відомі діячі науки, культури і представники громадськості вирішили звернутися до перших людей країни і столиці з проханням захистити Міжнародний центр Реріхів від свавілля Росімущества. «Ми звертаємося до керівництва Росії та Москви з проханням завадити незаконному виселенню Міжнародного центру Реріхів (МЦР) із садиби Лопухіних і створити безпечні умови для його подальшої роботи та розвитку», – мовиться у зверненні, яке підписали дев’ятнадцять осіб. На сьогодні, мовиться в листі, в Арбітражному суді Москви розглядається позов Росімущества на МЦР про виселення його із садиби Лопухіних. «Задоволення цього позову буде протиправною дією, направленою на знищення громадського музею імені М.К. Реріха, зневажанням останньої волі нашого великого співвітчизника, завдасть непоправної шкоди вітчизняній культурі та престижу Росії в світі. Цього допустити не можна», – переконані автори документу. Серед підписантів – гендиректор Володимиро-Суздальського музею-заповідника Аліса Аксенова, акторка Людмила Максакова, скрипач і диригент Володимир Співаков, актор і режисер Олег Табаков, академік РАН Євген Челишев, дитячий лікар Леонід Рошаль, президент Міжнародної ліги захисту культури, льотчик-космонавт СССР Віктор Афанасьєв, депутат Єлена Драпеко, екс-чемпіон світу з шахів Анатолій Карпов, чемпіон Радянського Союзу з альпінізму Микола Крайнов і президент РАЄН Олег Кузнєцов.
Отже, поліцейські режими в Росії та Китаї, немов сіамські близнюки, тепер споріднені не тільки своєю зневагою до прав людини, безкультурністю та переслідуванням інакодумців, але й спільною ненавистю до тибетців. Нехай навіть ці «тибетці» – росіяни, як у цьому випадку із сім’єю Реріхів, чия спадщина тепер безжалісно знищується.
