Валютні резерви Китаю досягли рекордного показника в $3,2 трлн у кінці вересня, згідно з останньою статистикою Центробанку Китаю. Китайці задаються питанням: чому така величезна сума готівки не може бути використана для допомоги звичайним жителям країни.
#img_left#17 жовтня провладна газета «Женьмінь жибао» опублікувала статтю «Чиї гроші складають наші резервні фонди? Чи можна їх витрачати?».
Стаття цитує експертів: «Валютні резерви належать Центробанку Китаю, а також представляють рівень багатства нації, але їх не можна вважати „кровними грошима Китаю“, які можна вільно використовувати».
Згідно з повідомленням Женьмінь жибао, зарубіжна валюта, що заробляється китайськими компаніями та фізичними особами, продається Центробанку Китаю (ЦБК) і обмінюється на китайський юань. Отже, іноземні валютні резерви стають активом ЦБК, який генерується методом зобов’язань. Вільний розподіл грошей між звичайними громадянами призведе до серйозних наслідків, на думку автора статті, включаючи інфляцію і навіть банкрутство Центрального банку.
Протягом довгого часу держава проводила політику стимулювання експорту й обмеження імпорту, а також збільшення припливу капіталу і стримування витоку іноземної валюти з країни, стверджує видання. Крім того, оскільки китайський юань має потенціал для зростання, компанії і господарства в Китаї вважають за краще не прив’язуватися до іноземної валюти.
Всі ці чинники стимулюють постійне збільшення валютних резервів.
Недоліки експортно-орієнтованої моделі економіки
Доктор економічних наук і головний редактор журналу Дослідження сучасного Китаю Чен Сяонун сказав в інтерв’ю Великій Епосі, що величезні резерви валют у Китаї формуються через особливості експортно-орієнтованої моделі економіки. Чен стверджує, що густонаселені нації, такі як Китай, не можуть використовувати таку модель у силу двох причин.
По-перше, країна з величезним населенням має і великий ринок праці. Якщо більша частина цього ринку залучена в експорт продукції, то це сприяє захопленню значної частки іноземних ринків.
По-друге, високонаселена країна повинна мати розвинений споживчий ринок. Якщо в країні зростання зарплат стабільне, то більшість виробленої продукції споживається всередині країни, і в такому разі відпадає необхідність залежати від експорту.
Зростання економіки Китаю закріпило за цією країною звання світової фабрики і привернуло іноземні інвестиції, завдяки дешевій робочій силі. У цьому процесі Китай перетворився на країну зі слабким споживчим ринком, внаслідок чого для значної частини продукції доводиться шукати ринки збуту в інших країнах.
Чен пояснив, яким чином Китай опиняється в замкнутому циклі, який призводить до зростання валютних резервів.
|
“Хоча Китай демонструє стрімке зростання економіки, більшість робітників залишають бідні ” Чен Сяонун, доктор економічних наук |
Хоча Китай демонструє стрімке зростання економіки, більшість робітників залишаються бідними, каже експерт. Водночас валютні резерви швидко збільшуються одночасно зі зростанням інфляції.
Поряд із цим спостерігається тенденція збільшення цін на нерухомість. За словами Чена, це, в свою чергу, також ще більше обмежило купівельну здатність звичайних китайців.
Внаслідок цього Китай повинен ще більше спиратися на експорт, що призводить до подальшого роздуття валютних резервів і, таким чином, до нової хвилі інфляції, заявляє Чен.
Економіст Ци Яньчен сказав Великій Епосі, що обсяги імпорту в Китаї не такі вже й малі, проте їх недостатньо, щоб обвалити ціни на споживчі товари. Причина, на його думку, полягає в тому, що ринок імпорту монополізували певні групи компаній для отримання гігантського прибутку.
Ціни на добуту нафту всередині Китаю, наприклад, значно вище середньої ціни на міжнародному ринку. Згідно з традиційною економічною теорією, ціни на споживчі товари повинні зменшуватися зважаючи на зростання числа імпортованої продукції, і звичайні громадяни повинні отримувати з цього вигоду.
Однак нині ситуація в Китаї протилежна звичайній економічній практиці — чим більше імпортується продукції, тим більше тягар експлуатації відчувають на собі середньостатистичні китайці.
Пан Чен заявляє, що підприємства Китаю використовують свою продукцію та людські ресурси для придбання доларів США. Це повинно було по ідеї дозволити китайцям купувати продукцію і послуги на міжнародному ринку.
Тим не менш, Пекін жорстко контролює іноземну валюту, нехтуючи таким чином основними правами своїх співвітчизників. По суті, уряд зробив іноземні долари, зароблені підприємствами і фізичними особами, активом «дивись — не чіпай».
Внутрішня інфляція зараз досить велика і обсяги заощаджень у банках також досягли критичного мінімуму. Більшість людей шукають надійний і прибутковий метод інвестицій. Одна з таких можливостей могла б з’явитися, якби іноземним банкам та інвестиційним агентствам було дозволено надавати послуги китайцям. Останні завдяки цьому змогли б скуповувати закордонні акції та облігації. Проте Пекін постійно блокує таку можливість.
Чен вірить, що очевидним виходом тут буде послабити контроль над іноземною валютою і дозволити людям вільно інвестувати в закордонний капітал. Однак, на його думку, сьогодні тенденція така, що люди не довіряють Компартії Китаю (КПК). Якщо контроль над валютою зняти, китайці почнуть переміщати всі свої заощадження за кордон. Тому КПК не насмілюється послабити хватку в цьому питанні.
Валютні резерви на благо людей
Пан Ци, що побажав не називати повністю своє ім’я, — один із економістів Китаю, які відстоюють ідею розподілу валютних резервів між людьми.
Він вірить, що вільний розподіл валютних резервів не може призвести до інфляції. Якщо у людей будуть гроші, то, на його думку, в основному вони будуть витрачені за кордоном.
Ху Сіндоу, професор і економіст з Пекінського інституту технологій, заявив у своєму блозі, що він вважає дурним твердження, нібито послаблення державного контролю над іноземною валютою призведе до інфляції.
«Потрібно зупинити жорстке регулювання зарубіжної валюти і перейти до вільного регулювання. Це дозволить зберегти різні види валют, включаючи долар США, у населення і перетворити національне багатство в персональне», — сказав експерт.
Оригинал англійською: The Epoch Times
