Цього року Дні Бетховена у Бонні проходять під девізом "Joy! – Freude!" (Радість!), узятого з 9-ї Симфонії композитора.
«Ода до радості», слова якої написав Шиллер, а музику – молодий Бетховен, зрозуміло, з самого початку не була спеціально написана для перекладання на музику. Ще влітку 1785 року Шиллер написав «Оду до радості» на прохання масона Крістіана Готфріда. Бетховену тоді було лише 15 років.
Цікавість Бетховена до Англії допомогли розбудити його знайомі з Бонну. Його учень з класу фортепіано Фердінанд Різ у 1813 році як відомий піаніст і композитор зайняв у Лондоні посаду директора Філармонічного Товариства. Навіть коли Різ вже не був директором, він замовив Бетховену написати Симфонію. До грудня 1823 року Бетховен закінчив свою 9-ту симфонію.
Радійте
Велика кількість відомих музикантів і колективів з’їдеться у місто Бетховена з 24 серпня по 23 вересня. Для шанувальників бетховенської музики це велика радість. Можливо, також, як і в Шиллера в "Оді до Радості" вона об’єднає публіку, тих, кому близькі ідеали радості й дружби.
#img_left_nostream# Перший фестиваль Бетховена у Бонні пройшов у 1845 році з ініціативи Франца Листа. Тоді приводом стало відкриття пам’ятника Бетховену на Мюнстерской площі у Бонні, а згодом пройшов триденний фестиваль. Доля фестивалю аж до сьогоднішніх днів була дуже мінливою та наповненою чисельними перервами. У сучасній формі фестиваль Бетховена у Бонні існує з 1998 року, проводиться щорічно наприкінці літа й триває чотири тижні.
Під девізом „Joy!" цього року наголос робиться на англійську
тему. У Бонн приїхала велика кількість музикантів й колективів з Великобританії. Директор фестивалю Ілона Шміль особливо задоволена новою концертною формою фестивалю, що буде представлена публиці: «Ніч голосів». «На чотирьох сценах під час восьми концертів глядач зможе познайомитися з британською вокальною музикою, починаючи з Ренесансу й закінчуючи сучасністю». Найбільш видатні колективи, що беруть участь у «Ночі голосів» – хор королівського Кембріджського коледжу, ансамбль «Hilliard» й квартет «Arditti". Також пролунає «Лист до безсмертної коханої» Бетховена у виконанні Нейджела Шернока і Майкла Ріслера. Гордістю організаторів також є присутність Аннет Даш, що нещодавно у Зальцбургу мала величезний успіх з «Армідою» Гайдна.
Для музикантів не існує меж. Цього року у рідне місто Бетховена вперше приїздять молоді музиканти з арабського світу – оркестр вищої школи з Єгипту. Учасники будуть гостювати в місцевих родинах, що допоможе культурному обмінові на рівні особистого спілкування.
38 000 квитків на 23 концертні сцени вже практично розкуплені. Квитки на концерт молодіжного оркестру ім. Симона Болівару з Венесуели під керівництвом диригента Густаво Дудамеля були розкуплені буквально за декілька годин після початку продажу. Це наштовхнуло організаторів на думку спорудити на боннській Марктплатц величезний екран, що буде транслювати в прямому ефірі концерт з концертного холу ім. Бетховена. Це робиться вперше за історію існування фестивалю, – говорить Ілона Шміль.
В Baumarkt та на кораблі
В рамках фестивалю Бетховена передбачена також цікава програма для дітей. Один з великих торгових центрів для будматеріалів (Baumarkt) планує для дітей від 5 до 10 років можливість пограти на всіляких інструментах. Організатором цього заходу виступить німецька камерна філармонія Бремену.
Для 62 концертів й оперних вистав під час фестивалю Бетховена окрім класичних концертних залів, таких як зали камерної музики, знаходять незвичайні місця. До них відноситься колишній будинок Бундестагу, Зал Трамваю, а також замки в мальовничій околиці семи пагорбів. Цього року концерти вперше пройдуть на кораблі «Rhein Energie».
Бетховен у Бонні
В мансарді будинку у центрі Бонну народився Бетховен в родині музиканта. Незважаючи на те, що він навчався у Відні й зустрічався там з Йозефом Гайдном, він провів у рідному місті більше третини свого життя. Будинок, де він народився, сьогодні є одним з найвідоміших музичних музеїв. Крім усього іншого там знаходиться останній рояль старого майстра та його слухові трубки, якими він змушений був користуватися через що почала прогресувати у 1808 році глухота.
Про Бетховена нагадують окремі місця у Бонні. Зал ім. Бетховена був урочисто відкритий у 1959 році Теодором Хаусом і Хайнріхом Любке. Він є за підрахунками третім побудованим залом зі збережених і нині. Двох інших бетховенських залів вже більше немає у місті. Перший був побудований з ініціативи Франца Листа у 1885 усього за 11 днів та простояв тільки пару тижнів. Другий зал був побудований з нагоди сторіччя Бетховену та згорів у 1944 році.
На Мюнстерській площі розташований пам’ятник Бетховену, що був встановлений у 1845 році. Ілона Шміль розповіла у зв’язку з цим дещо кумедну історію. На відкриття пам’ятника з Об’єднаного королівства прибула королева Вікторія зі своїм чоловіком. Королева, як і решта запрошених гостей, знаходилася на балконі теперішнього будинку головного поштамту на Мюнстерській площі і була не дуже рада своїм відвідинам: коли пам’ятник був відкритий, вони змогли побачити лише спину Бетховена.
Подарунок місту
Амбіційні плани міста з подальшого розвитку фестивалю підтримуються за допомогою особливого проекту. Підприємці Бонну, поштовий банк, «Deutsche Post World Net» і «Deutsche Telekom» планують взяти участь у фінансуванні фестивального холу – першокласного в архітектурному й акустичному змісті концертного залу. «Це буде чудовий подарунок», – говорить директор фестивалю. Обер-бургомістр Бербель Дікман також вважає зал відмінною можливістю зміцнити славу Бонна в якості рідного міста Бетховена. На відміну від Лейпцигу, пов’язаного з ім’ям Баха, Зальцбургу – з Моцартом і Байройту – з Вагнером, немає поки визначеного міста, позв’язаного з ім’ям Бетховена, де б постійно проводилися його дні концерти.
Власне кажучи, тепер вже мало що заважає будівництву: муніципалітет на одному з останніх засідань 13 червня прийняв «остаточне рішення» щодо фестивального будинку. Тепер шанувальники музики лише напружено чекають реалізації.
Чи придбає Бонн славу міста Бетховена, стане відомо в майбутньому. З чи без фестивального холу це вже не так важливо. Важливо те, щоб глядачі, а також музиканти на фестивалі Бетховена могли з наснагою сказати: ми відчули радість.
