Св. Миколай, Св. Валентин і Св. Патрік – три християнських святих, відомих будь-якому мирянинові. В день Святого Патріка всі почувають себе ірландцями.
#img_left#Покровитель вигнанців і один з трьох святих покровителів Ірландії, Патрік формально ніколи не був канонізований Папою Римським, але його широко шанували; і свято на його честь в даний час відзначається як в Ірландії, так і в інших країнах.
17 березня – день Св. Патріка і дата його смерті. Про нього ходить багато легенд, наприклад про те, що він вигнав змій з Ірландії, або те, що він використовував листок трилистої конюшини, щоб пояснити Святу Трійцю.
Отримавши при народженні ім’я Мейвін Суккат, також відомий як Патрицій і Патріціо, він народився десь на західному узбережжі Великобританії в 385 або в 415 р. н.е. в сім’ї заможних християн-римлян Кальфурніуса і Кончессі. У віці 14-16 років він був викрадений ірландськими піратами і проданий в рабство язичницькому королеві, у якого протягом шести років пас овець в м. Балліміні та біля гори Кроу Патрік (графство Антрім).
У той час Ірландія була землею друїдів і язичників. Він вивчив мову і звичаї людей, у яких жив. Неволя тільки підсилювала віру Патріка. Під час знаходження в рабстві, він постійно в молитвах звертався до Бога. Він писав: "Любов до Бога і богобоязливість зростали в мені все більше й більше, так само як і віра, моя душа прокинулася. Щодня я прочитував сто молитов, вночі приблизно стільки ж. Я молився постійно, коли був у лісі, в горах, навіть до світанку. Я не відчував ніяких страждань від снігу, льоду або дощу… На тій дивній землі (Ірландія), Бог розкрив мої невіруючі очі".
У віці приблизно 20 років, почувши голос, Патрік втік, знайшов човен і поплив до берегів Великобританії, як підказав йому голос.
Після того, як римляни втратили владу в 410 р., християнська Великобританія впала в хаос і була колонізована англосакськими язичниками. Люди в страху покидали Англію. Патрік пішов у монастир на острові Лерін, потім повернувся до Великобританії, де жив з родичами до 413 р. Одного разу вночі йому приснилося, що його ірландський друг благає його повернутися до Ірландії. Він зрозумів, що це був натяк на те, щоб повернутися і обернути в християнство Ірландію. Він повернувся до Європи (419 р.) і провів 12 років, навчаючись в монастирі в Оксьєр.
Пізніше, Патріка освятили в єпископи і направили до Ірландії проповідувати Євангеліє. Він прибув до Ірландії 25 березня 433 р. в Слейн. Легенда свідчить, що він зустрів вождя одного з племен, який намагався його вбити. Проте Патрік обернув вождя в християнство, подумки скувавши його руки до тих пір, поки він не виразив підтримку майбутньому святому.
Патрік вирушив у Тару, де й зустрів своїх перших і головних новонавернених християн. Він кинув виклик язичництву при дворі короля. Тара стала резиденцією Патріка. З групою послідовників він обернув у християнство графства Міт, Літрім, Каван і Західну Ірландію. Усюди в Ірландії Патрік проповідував Євангеліє і почав будівництво церков по всій країні. Королі, їхні сім’ї і цілі королівства, слухаючи проповіді Патріка, приймали християнство.
Обертаючи в свою віру плем’я за плем’ям, він розумів і зберіг їх соціальний лад, створивши кельтську систему єпископства. Традиційні закони були змінені і перетворені відповідно до християнської моралі, жорсткіші закони, що стосуються рабства і оподаткування бідних були пом’якшені. Патрік також ввів римський алфавіт.
У 457 р. він усамітнився в Солі, де й помер. До часу його смерті Ірландія була обернена в християнство. Місце його поховання в м. Даунпатріку було святинею, поки в 1539 р. його не зруйнували англійці.
Як то кажуть, він був незвичайно скромним, побожним, порядним і вихованим і не боявся нічого, навіть смерті, такими сильними були його віра в Бога і усвідомлення важливості своєї місії. Навколо його імені складено безліч легенд.
Підводячи підсумок життя Патріка можна сказати наступне: "Коли більшість релігій поверхневі і скуті формою та організацією, якщо ви підете шляхом внутрішнього пошуку, відкриєте голос Бога і його взаємодію в усьому, що оточує, то про вас можуть подумати, що ви стали на єретичний шлях. Це не шлях офіційної церкви. Це подібно до того, як пливти проти течії" (цитата з книги "Пророчий спосіб життя і кельтський шлях", написаної A. і Дж. Фітц-Гібон).
Том Ловет. Спеціально для Великої Епохи
