Острів Тайвань (офіційно Китайська Народна Республіка) із населенням 23 мільйони за розміром ледве перевищує Массачусетс і Коннектикут. Він розташований у центрі Тихоокеанського регіону, що бурхливо розвивається, за 80 миль від материкового Китаю. Історія острова починається 400 років тому, коли перший західний корабель досягнув його берегів, і Ян Хойген ван Ліншотен, голландський капітан на португальському кораблі вигукнув: ”Ільха Формоза (прекрасний острів)!”
#img_center_nostream#
Корінне населення оселилося на Тайвані близько 12 000 років тому. Голландці, під чию владу острів потрапив у 17-му столітті, наприкінці його були витіснені китайськими піратами. Пірати, у свою чергу, 20 років опісля були повергнуті маньчжурами. Тайвань значною мірою був під власним самоврядуванням 200 років. Протягом цього часу на Тайвань, рятуючись від воєн і голоду, прибували материкові китайці, але не як представники Пекіну, керованого маньчжурами – народом із північно-східного Китаю. Острів був під управлінням імператорського Китаю (під маньчжурами) тільки вісім років (з 1887 р. до 1895 р.), перш ніж спалахнула війна між Китаєм і Японією.
Китай був переможений, і Японія окупувала Тайвань. Після поразки Японії у Другій світовій війні Тайвань (офіційно Формоза) у 1945 році перейшов під управління китайців. У 1949 році, коли комуністи захопили владу у материковому Китаї, лідер націоналістів Чан Кайши з мільйонами своїх прихильників відступив на Тайвань і створив новий уряд. З тієї пори Тайвань перетворився на сучасну високорозвинуту державу. На сьогодні він є 14-ою країною з найрозвиненішою економікою, і нещодавно там була побудована найвища будівля у світі. Контраст між новим Тайванем і ритуалами й традиціями старого Тайваню, які все ще існують, привертають увагу людей до цього красивого острова.
Тайпей
#img_center_nostream#
Наш візит на Тайвань почався зі столиці Тайпей і кантонійського сніданку з чудового рису. Першим місцем, яке ми відвідали в цьому динамічному місті, став Шун Е – музей формозьких аборигенів. На топографічній карті Тайваню були вказані території та племена аборигенів. Для кожного племені в музеї була відведена своя секція. Ілюстровані стенди демонстрували народні костюми та походження кожної етнічної групи. Стиль одягу кожної групи, художнє оздоблення, перевага певних кольорів і узори дозволили нам оцінити унікальність способу життя місцевих народів.
Наш ланч складався з різноманітних виготовлених над парою або смажених китайських пельменів із різним начинками, фрикадельок, свинячих реберець і креветок. Усе це ми запивали зеленим чаєм.
Національний палацовий музей, один з п’яти кращих музеїв світу, має велику колекцію китайських експонатів, що складається майже з 650 000 предметів. Колекція включає вироби з бронзи, нефриту, каліграфію й живопис, сувеніри, кераміку та буддійські експонати. Китайці цінують нефрит і займаються його обробкою протягом 8 000 років. Один з експонатів був шматком смарагдово-зеленого і білого нефриту, реалістично обробленого у вигляді китайської капусти. Будівлі Національного палацового музею являють собою безцінну культурну спадщину імператорського Китаю.
Архітектурний дизайн 101-поверхової будівлі, найвищої будівлі у світі, дивовижний. Вісім клиновидних рядів піднімаються з основи піраміди та завершуються круглою колоною з радіовежею. Величезний торговий центр із фірмовими магазинами та вишуканими ресторанами розташований на першому поверсі. Швидкість, яку мають ліфти обсерваторії, занесено в Книгу рекордів Гіннеса: щоб дістатися 89 поверху, потрібно всього 37 секунд. В обсерваторії нас забезпечили аудіозаписами, щоб ми могли слухати їх і розглядати місто з усіх ракурсів. Увечері ми насолодилися знаменитим монгольським барбекю в китайському ресторані, що пропонує страви північного Китаю. Нам подали гарячий горщичок із супом із курчати, помідорів, порею, часнику, імбиру та інших овочів. Наступна зупинка була біля буфетної стійки з різного виду м’ясом, овочами, гарячими та холодними соусами. Після самостійного вибору продуктів гостем шеф-кухар усе змішує й готує на величезному грилі.
Подорож на Східне узбережжя
#img_center_nostream#
Наступного ранку ми вилетіли в східно-набережне місто Хуалень. Увесь наступний день був присвячений ущелині Тароко, відомої своїми мармуровими скелями, глибокими печерами, наскрізними тунелями та річкою Ліу, що протікає крізь скелястий ландшафт. Одна з найвидатніших пам’яток – водопади ущелини Тароко. У тунелі ”Дев’ять звивистих стежок” (півгодинна прогулянка) ми насолодилися мармуровими скелями, річками й кручами. Зовні тунелю проходила стежка під назвою ”Стежина святині вічної весни”. Меморіальна дошка розповідала про історію робітників, які загинули під час будівництва дороги. Одна крута стежина вела до священної печери, вирізаної у скелі, інша – до води, де велика різноманітність рослин вирівнювала берег. Єдиним готелем у прекрасному парку був ”Grand Formosa Taroko Hotel” із місцевою та міжнародною кухнями.
У Хуалень ми переночували в п’ятизірковому ”Parkview Hotel” з просторими номерами, у кожному з яких була ванна кімната з окремою ванною і душовою кабіною. У ”Garden Court Western Restaurant” був буфет із місцевою та міжнародною кухнями. Це єдиний ресторан на Тайвані зі скляною стіною, крізь яку можна бачити штучний водоспад. Після обіду ми вирушили в національне село народу Амі та насолодилися чудового виконання народними танцями аборигенів. Східна долина в ущелині пролягає від самого півдня Хуалень до південно-східного міста Тайтун. Під час 4-годинної поїздки з Хуалень у Тайтун Північно-східним узбережним шосе, ми милувалися природною красою сільської місцевості, пишними пагорбами, пляжами, рибальськими селами, рисовими та чайними полями, фруктовими плантаціями. Ця дорога привела нас до зубчатого пішохідного моста у вигляді дракона. Удень ми прибули до Королівського готелю ”Chihpen Spa” – висококласного готелю у популярному водному курорті Цзібень із численними внутрішніми та зовнішніми гарячими джерелами. Там є окремі внутрішні приміщення для чоловіків і жінок, які вважають за краще приймати ванни в джерелах оголеними.
Зелений острів
Дістатися Зеленого острова можна двома шляхами – повітряним і морським. На переліт із Тайтуна на Зелений острів пішло менше години. Також відомий як ”Вогненний острів”, він знаменитий своїми солоними гарячими джерелами. Солоні гарячі джерела – це настільки велика рідкість, що їх можна знайти ще тільки в двох місцях у світі – на японському острові Кюсю та в північній Італії. Солоне джерело Чаоцзі на Зеленому острові поповнюється морською водою. Серед підводних скель південно-східного берега Зеленого острова розташовані басейни із зеленою водою, нагрітою вируючими гарячими джерелами. Джерело поповнюється морською водою, яка, проходячи крізь землю, очищується, на глибині нагрівається і під тиском повертається назад на поверхню.
11-мильна дорога проходить навколо Зеленого острова. З центру зустрічі відвідувачів ви можете прогулятися до маяка. Колишня в’язниця, яка на цей час є частиною меморіального парку Прав людини, із зовнішнього боку стіни має меморіальні дошки з іменами колишніх політичних в’язнів. Крута доріжка веде до пагоди та панорамних краєвидів острова, красою якого ми були просто вражені. На острові є як готелі, так і гостьові будиночки (чисті та за прийнятну ціну). Найлегший спосіб пересуватися – в туристичному автобусі чи орендувати велосипед або мотоцикл, заплативши за один день. Підводне плавання на Зеленому острові коштує дуже дешево та включає орендну плату за основне спорядження (черевики, маска, трубка). Для пірнання треба завчасно підготуватися, оскільки необхідно мати сертифікат про пройдену до цього підготовку. Пором відвезе вас назад у Тайтун, – поїздка, яка триватиме менше години та супроводжуватиметься деякою хитавицею. Якщо ви схильні до морської хвороби, то за півгодини до від’їзду слід ужити пігулки від морської хвороби.
Гаосюн і світло Будди
#img_center_nostream#
З Тайтуна ми вирушили до курортного міста Кеньтін, в якому нещодавно відкрився Національний музей морської біології. Там експонувалися дві чудові виставки – ”Води Тайваню” та ”Коралове королівство”. У ”Водах Тайваню” ви заходите в підводний тунель, який дає можливість відчути себе в підводному світі разом із рифовими акулами, скатами, медузами, дельфінами та ін. У залах із виставкою ”Коралове королівство” знаходяться акваріуми із сяючими коралами, рибами яскравого кольору та іншими жителями, розміром від підлоги до стелі. Найцікавіший зал містив кита – білугу – одного з найбільших створінь нашої планети. На ніч у Гаосюні ми зупинились у ”Howard Plaza Hotel Kaohsiung” з просторими номерами, шістьма чудовими ресторанами та чотирма поверхами міжнародних фірмових магазинів. З Кеньтіна ми вирушили в друге за величиною місто Тайваню – Гаосюн.
Фогуаншань (Світло Гори Будди) – центр буддизму в Південному Тайвані, розташований на північному сході від Гаосюна. Уздовж головної дороги розкинулися фруктові сади. Перш, ніж ви досягаєте воріт гори, складні гігантські статуї Будди можна побачити здалеку. Уся гора перетворена на комплекс храмів, залів і садів. Там знаходяться сотні позолочених статуй Будди. Буддійський культурний музей містить безцінну колекцію стародавніх і сучасних зображень Будди. Це чудове місце має святині, зали для медитації, павільйони, сади, водоймища, гроти, бібліотеки та художні галереї.
Алішань
Алішань розташований високо в горах Центрального Тайваню. Національна зона Алішань відома своїм захоплюючим сходом сонця та залізничними лініями. Потяги Лісовою залізницею Алішань йдуть двічі на день від Чиаві до Алішань. Наш власний шлях у гори ми подолали на машині. Сходження на 7 200 футів в’юнкою дорогою було таким, що перехоплює подих. Ми прибули та зареєструвалися в ”Alishan House”, високогірному готелі із затишними кімнатами. Оркестр у барі виконував легку музику, яку можна було чути в наших кімнатах.
В Алішань найбільш приваблює можливість помилуватися сходом сонця над Нефритовою горою. Оскільки в горах холодно, в ”Alishan House” нам видали куртки. О 4.20 ранку ми від’їхали від залізничної станції Алішань, піднялися на вершину Нефритової гори й чекали до 5.10, поки сонце не зійде. Але товста ковдра з хмар покривала небо того ранку, і ніякого сходу сонця не було видно.
Алішань також відомий своїми альпійськими лісами. Коротка прогулянка з ”Alishan House” привела нас у Сад Сливових Дерев, убраних дивовижними квітами. Йдучи далі по дорозі, ми вийшли на лісову стежку, де побачили дерева віком більше 2 000 років і дерева ”Трьох поколінь” (масивний кипарис, увінчаний іншим деревом 10 футів заввишки). Це була тиха і красива прогулянка в альпійському лісі.
Закінчуючи чудову подорож
#img_center_nostream#
З Чиаї ми вирушили в Тайбей, де зупинилися на два дні. Район Бейто відомий у Тайвані як головний центр гарячих джерел. Безліч гарячих джерел, гірські пейзажі, багато історичних визначних пам’яток роблять Бейто одним з найпопулярніших місць для туристів у Тайбеї. Мій чоловік був у Бейто 20 років тому, і йому запам’яталися гарячі сірчані джерела, що пробиваються з-під землі. Бум гарячих джерел у 90-і роки та спорудження в Бейто залізниці пожвавили цей район. Навколо більшості цих сірчаних джерел зараз побудовані сучасні готелі. ”The Beitou Spring City Resort” курорт стоїть всього за 30-40 хвилин їзди від Тайпея, це один з найрозкішніших курортів із гарячими джерелами на Тайвані. Усі номери влаштовані так, щоб можна було милуватися захоплюючими краєвидами. Послуги готелю включають гаряче джерело в саду, джерело всередині приміщення, сауна, фітнес-центр, відкритий плавальний басейн та ін.
Повернувшись у Тайпей, ми відвідали державний Меморіал Сунь Ятсена, який містить фотографії та пам’ятні предмети лідера революції. У Залі Меморіалу Чан Кайши розташовані бібліотеки, відбуваються художні виставки, концерти, театральні дійства, культурні заходи та заняття Тай-цзи. Зміна караулу біля меморіалу відбувається щогодини. Тайпейський Гранд-Готель можна впізнати за його величним фасадом, червоними колонами та жовтим черепичним дахом. Внутрішні приміщення настільки ж красиві, як і зовнішня частина.
Нашою останньою зупинкою була об’єднана китайська клініка Гіадо. Після тижневої довгої подорожі масаж усього тіла розслабив нас фізично та психологічно. Ми були огорнуті рушниками поверх одягу, наші спини, плечі і голови енергійно масажувалися протягом 30 хвилин. Після того як наші ноги були вимиті, стопи наших ніг і кісточки масажувалися ще протягом 30 хвилин. Це було дивовижним закінченням нашої подорожі.
Тері і Мартін Хірш. Спеціально для Великої Епохи
