Відродження групи Вагнера в Африці є серйозним викликом інтересам Комуністичної партії Китаю (КПК) у цьому регіоні, що може призвести до підриву “безмежної дружби” між Китаєм і Росією. Очевидна втрата Кремлем контролю над приватною військовою компанією “Вагнер” виявила розбіжності в московському керівництві, що свідчать про можливу боротьбу за владу.
У центрі цих суперечливих інтересів перебуває Африка, де повернення групи Вагнера може призвести до відродження й розширення їхніх чартерних операцій та охоронного бізнесу. Такий розвиток подій може поставити під загрозу реалізацію ініціативи КПК “Один пояс, один шлях” і створити ризики для китайських інтересів у регіоні.
20 липня аудіозаписи, проаналізовані BBC, підтвердили причетність Євгена Пригожина, голови групи “Вагнер”, до інтерв’ю, яке нібито мало місце в одному з африканських ЗМІ. Із заяв Пригожина випливає, що діяльність “Вагнер” в Африці не слабшає і триватиме. Він наголосив, що компанія продовжує співпрацювати з різними країнами у проведенні поточних і майбутніх операцій, зокрема, у боротьбі з бандформуваннями й терористами.
Ці заяви перегукуються з висловлюваннями міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова, який стверджував, що, попри останні події, група “Вагнер” і Росія збережуть свою присутність в Африці.
21 липня радник Білого дому з національної безпеки Джейк Салліван під час Аспенського безпекового форуму заявив, що найманці групи “Вагнер” наразі не беруть участі в бойових діях в Україні. Однак є підстави вважати, що приватна військова компанія накопичує сили в Африці.
Ця ситуація може мати серйозні наслідки для інтересів КПК у регіоні. Прямі інвестиції Китаю в Африку неухильно зростають від 2003 року і у 2021 році сягнули 5 млрд дол. Розширюючи свою присутність в Африці, КПК прагне отримати від Москви гарантії безпеки для забезпечення своїх інтересів. Одночасно швидко розвиваються китайські охоронні компанії, що працюють в Африці, такі як Haiwei, Huaxin Zhongan, Kunlun і Xianfeng. Здебільшого ці компанії працюють у відносно безпечних регіонах, таких як Єгипет, Кенія та Уганда. Слід зазначити, що ці китайські охоронні компанії не оснащені смертоносною зброєю і змушені покладатися на місцеві організації або уряди для забезпечення збройного захисту.
Після висилки Євгена Пригожина в Білорусь, значна частина його 25-тисячної армії групи “Вагнер”, як очікується, під новим керівництвом посилить операції в Африці. Така перспектива загрожує катастрофою для інтересів КПК на континенті. Присутність приватних збройних сил Вагнера може дестабілізувати обставини у сфері безпеки й поставити КПК у невигідне становище в регіоні. У будь-якому конфлікті з силами Вагнера КПК може зіткнутися з серйозними проблемами й ризиками.
Під час Аспенського безпекового форуму західні офіційні особи висловили припущення, що після збройного повстання під керівництвом Пригожина президент Росії Володимир Путін зіткнувся з критикою з боку російської еліти. 20 липня директор ЦРУ Вільям Бернс заявив, що заколот викликав глибші запитання щодо розважливості Путіна, його відносної відстороненості від подій і удаваної нерішучості. Він підкреслив, що Путін відомий своєю схильністю затаювати образу. “Я буду здивований, якщо Пригожин уникне подальшої відплати за це”, — сказав Бернс.
Водночас як би не хотів Путін усунути Пригожина, він буде обмежений у своїх діях, якщо Пригожин збереже контроль над Вагнером в Африці. Путін не може піти на ризик конфронтації з Вагнером і поставити під загрозу доступ Росії до цінних ресурсів і впливу в Африці, а також на Близькому Сході, зокрема, в Ірані. Москва повинна підтримувати видимість лояльності до групи “Вагнер”. Африканський регіон, як і раніше, має вирішальне значення для проєктування сили та отримання економічних вигод від багатих природних ресурсів, і Москва навряд чи упустить можливість здійснювати геополітичний вплив.
Очевидно, що інтереси КПК в Африці стикаються з проблемами безпеки. Повернення Пригожина та його приватної армії на африканський континент, а також заплутані відносини між Путіним і Вагнером посилюють ці проблеми. Заколот Пригожина, можливо, перекреслив усі потенційні можливості майбутньої співпраці Вагнера з китайськими компаніями.
КПК обмежує свої приватні охоронні компанії в придбанні зброї, змушуючи їх покладатися на місцеві або міжнародні організації, що надають збройну охорону. Це істотно обмежує їхні можливості, і, за суб’єктивними відчуттями, китайські охоронні фірми також не бажають брати участь у реальних військових операціях із застосуванням бойових патронів.
З огляду на менталітет і обережність КПК, поява в Китаї приватних збройних сил за зразком Вагнера малоймовірна. Тим паче що повстання Вагнера ще більше посилює побоювання КПК, і така можливість стає ще більш неправдоподібною.
Однак не виключено, що збройні сили КПК можуть бути перепрофільовані в псевдоприватні військові компанії для розширення своєї присутності за кордоном. Проте такі псевдоприватні військові компанії, що належать державі або контрольовані партією, постануть перед труднощами під час навігації в дипломатичному й політичному ландшафті, пов’язаному з КПК, що зробить їхню діяльність недоцільною.
Думки, висловлені в цій статті, є думками автора й не обов’язково відображають точку зору The Epoch Times.
За The Epoch Times USA
