Російський лідер Володимир Путін з вторгненням в Україну потрапив у стратегічну яму. Він налаштований продовжувати копати цю яму, тобто підтримувати та ескалувати війну
Це критична помилка з двох причин. По-перше, у міру продовження війни його ізоляція зростає. По-друге, у нього залишається лише один великий союзник, Китай, і тому його залежність від Пекіна посилюється.
Рішення Путіна про вторгнення в Україну є стратегічною помилкою. З точки зору Путіна, перемога в Україні зніме загрозу членства в НАТО, хоча така можливість залишиться, якщо Україна в якійсь формі виживе на захід від Дніпра. Перемога також призведе до дружнього режиму в Україні, який напевно буде таким же близьким союзником, як Білорусь під Олександром Лукашенком. Путін досягне своєї мети відтворення великої Росії.
Це відчутні переваги, попри кількість загиблих в Росії та Україні, фізичну шкоду Україні та економічні санкції для російського керівництва та народу. Путін зробив Росію ізгоєм. У довгостроковій перспективі, якщо Путін залишиться на своїй посаді, ці гріхи, швидше за все, будуть прощені російським народом, оскільки Україна буде поглинена Росією, а російський народ адаптується до життя під санкціями та в державі-парії.
Але це стратегічна помилка, оскільки Путін зараз залежить від китайського лідера Сі Цзіньпіна. Справжня ціна російсько-української війни полягає в тому, щоб закласти майбутнє Росії китайському режиму. Сі буде вимагати більшої відданості ідеологічному баченню Китаю майбутнього, «загальної долі людства», яка ставить Китай у центр світової політики, а всі інші, включаючи Росію, у підлегле положення.
Китай посилить свій контроль над російською економікою через імпорт та інвестиції, використовуватиме китайську валюту як домінантну в китайсько-російських фінансових операціях, переговорах, торгівлі та притулку для багатства російських олігархів. Що ще важливіше, Сі вимагатиме від Росії посилити дипломатичні та військові відносини з Китаєм.
Дипломатична ціна, яку потрібно заплатити, включатиме тиск на Росію, щоб вона зменшила або припинила підтримку Індії, послабила свою присутність у Центральній Азії, відмовилася від панування над Монголією та Північною Кореєю. Найголовніше, це буде балансування проти Сполучених Штатів та їх союзників у Європі, а також у Тихому океані, включаючи Японію.
Російська армія служитиме інтересам Китаю. Китай намагатиметься використати російських військових в ролі найманців, щоб привернути увагу Заходу до загроз у Європі та ускладнити прийняття західних стратегічних рішень, створивши для західних лідерів головну проблему війни на два фронти.
Ця стратегічна проблема включатиме звичайну військову міць, світ сьогодні є свідком російської, а також ядерного потенціалу. Останнє значно ускладнює планування ядерної війни США та здатність Сполучених Штатів забезпечити надійний розширений засіб стримування своїх союзників. Цей змінений стратегічний ландшафт робить більш ймовірним, що Японія розвине свій власний ядерний потенціал.
Російська влада, яка підкоряється інтересам Пекіна, допоможе Китаю послабити США і західний ліберальний порядок, але це не в інтересах Росії. Росія є молодшим партнером у відносинах альянсу, і вона не зможе протистояти вимогам Китаю, оскільки її власні дії — невправне рішення вдертися в Україну — залишили її ізольованою від Заходу.
Дії Путіна зробили Росію не просто ізгоєм на Заході, а рабом панівної сили на Сході. Це надзвичайне досягнення російського лідера — фактично, такого, якого не було в російській історії, оскільки Москва була під владою Золотої Орди.
Те, що Путін повинен зробити, — це змінити курс, перш ніж потрапити в пастку китайського режиму. Він повинен припинити війну в Україні шляхом переговорів про її завершення, можливо, заволодіти територією, яка врятує обличчя, з можливістю майбутніх переговорів щодо створення постійного modus vivendi (тимчасової угоди) з Києвом. Така угода відкриє двері для обміну територією між двома державами як основи для стабільних відносин. З часом це також дасть шлях до покращення відносин із Заходом.
Якщо Путін не може досягти цих цілей, то йому слід відсторонитися від влади. Він повинен дозволити лідеру Росії, який здатний налагодити відносини із Заходом, взяти на себе лідерство.
Звичайно, у світовій політиці раптова і повна зміна своїх переконань зустрічаються рідко. Так само малоймовірно, що Путін передасть кермо влади іншому лідеру, як і те, що він змінить курс. Наслідки його рішень серйозні. Російський та український народи понесуть утрати війни, її наслідків, а для росіян — економічних санкцій.
Довгострокові інтереси Росії — зберегти свій статус великої держави, незалежної від Заходу, а також від Китаю — втрачені. Росія буде підпорядковуватися Китаю доти, доки при владі перебуває Комуністична партія Китаю (КПК). Вимоги КПК до Росії будуть значними і поставлять під загрозу безпеку і суверенітет Росії.
Путін вибрав і зробив це невдало. Для зміни курсу знадобиться державницька майстерність Бісмарка, і немає небезпеки, що Путіна приймуть за нього. Путін почав війну за створення великої Росії. Цим він фактично дозволив Китаю колонізувати Росію.
Погляди, висловлені в цій статті, є думкою автора і не обов’язково відображають погляди The Epoch Times.
За матеріалами The Epoch Times USA
