Здрастуйте, мене звуть Аньне. Я була співробітником цієї лікарні в Суцзятунь. Недавно ви чули те, що я розповіла в інтерв’ю. Я дуже жалкую, що не змогла вийти ще тоді. Сьогодні я хочу сказати Вам, що хоча на поверхні ситуація для нас не дуже хороша, ці речі не відбулися за один день, та не можуть бути вирішені за один день.
Мій колишній чоловік та я працювали в цій лікарні з 1999 по 2004 рр. Мій колишній чоловік був нейрохірургом, який був залучений у вилучення органів у практикуючих Фалуньгун. Я хочу принести вам за нього вибачення.
Практикуючі Фалуньгун стали надходити до нашої лікарні у 2001 році. Тоді я не знала про це, а дізналася тільки у 2003р. У лікарні мінялося багато лікарів, деякі з них знали про це, інші відмовлялися в цьому брати участь. Вилучення органів проводилося таємно. Оскільки ці послідовники Фалуньгун надходили в лікарню без всяких документів, у мене не було доказів того, що вони там були.
Дуже можливо, що ніхто не міг вийти звідти живим, але я впевнена, що деякі все ще перебувають там, залишаючись живими (з моменту мого першого інтерв’ю). Багато людей в лікарні знали про це. Багато лікарів було залучено в ці таємні операції. Деякі інші знають про це, але не сміють говорити, вони бояться, що їх знищать. Всі вони уникають говорити про це.
Практикуючі Фалуньгун, які туди надходили, були в основному з в’язниці Дабей, трудового табору Масаньцзя та деяких інших в’язниць. Багато сімей не знали, де вони були. Оскільки китайські власті проводять політику "немає відповідальності" за те, що знищуються послідовники Фалуньгун, їх смерть для китайських в’язниць – не дуже велика проблема.
Мій чоловік розповів мені, що більшість з них була сильною та здоровою, і багато хто після вилучення органів все ще продовжував дихати. Потім багатьох відправлели до кремаційної печі, щоб не залишилися ніяких слідів, тіла інших після операцій зашивали. Деякі сім’ї знали, що практикуючі були затримані тут, та просили видати їх тіла.
Мій чоловік просив не виконувати ці операції, але тоді він не мав ніякої влади. Він знав, що якщо він зупиниться, його дружина, дитина та батьки – всі можуть бути знищені. Після того, як я дізналася про це в 2003 році, я продовжувала прохати його, щоб він виїхав за кордон, і нарешті він погодився. Він припинив виконувати ці операції. У той час йому погрожували різні люди, і він дуже сильно боявся. Навіть сьогодні він не насмілюється говорити.
Я хочу сказати, чи це послідовники Фалуньгун, або ж інші люди, навіть злочинці, китайський уряд не має права забирати їх життя. Тепер, хоча вже неможливо перевірити ці злочини в лікарні Суцзятунь, це – тільки верхівка айсбергу. Ми можемо розслідувати це в інших в’язницях та лікарнях.
Я думаю, з нашими щирими серцями наступить день, коли відкриється правда, ми зможемо врятувати тих практикуючих Фалуньгун, які ще залишилися в живих. Я впевнена, що ми доб’ємося більшого успіху в майбутньому.
