Будучи дитиною, я вперше зіткнувся із фехтуванням, коли побачив шрам на обличчі друга сім’ї. Я все ще пам’ятаю себе хлопчиком, який сидить на його колінах і слухає розповіді про те, як він навчався фехтуванню в братерстві дуелянтів.
#img_left#Він повідав мені, як він отримав шрам і потім протер його оцтом, щоб таким чином носити шрам як символ днів участі в дуелях. Я досі не знаю точно, навіщо він хотів зберегти цей шрам.
Зачарований фехтуванням, я багато вивчав його, включаючи історичні події. Проте, я ніколи не брав до рук шпагу, так само як і не виявляв ніякої цікавості, щоб на практиці вивчати це мистецтво.
Історія фехтування
Велика кількість вебсайтів датують появу фехтування бронзовим століттям, коли стародавні люди навчилися плавити метал. У ті часи меч був громіздкою, важкою для використання зброєю, яка використовувалася для битви з ворогами. Він змінювався відповідно до потреб свого власника. Меч піхотинця відрізнявся від меча кавалериста, але обидва воїни потребували великої майстерності, щоб вижити в битві.
Різьблення, починаючи з 1200 року (з 11 сторіччя), в єгипетському храмі є найпершим записом про мечі, які стали зброєю для розваги, а не для вбивств. Ранні записи повідомляють про римлян, які використовували мечі у війні та спорті. До 16 сторіччя фехтування стало зброєю для ворогів, які билися на дуелі, розвагою для друзів і самозахистом під час нічних прогулянок. А в 20 столітті фехтування стало олімпійським видом спорту.
Технічний університет Середнього Сходу в Анкарі (Туреччина) стверджує на своєму вебсайті, що фехтування з’явилося в Америці в середині 18 століття. Інші кажуть, що фехтування з’явилося в Америці на початку 19 століття.
Для людини, яка не займається фехтуванням, велика частина інформації про нього нецікава і трохи нудна. Проте, я все ще пам’ятав про шрам на обличчі нашого сімейного друга. Це надихнуло мене більше дізнатися про братерства дуелянтів, в надії зрозуміти: для чого комусь захотілося протерти шрам оцтом і мати знівечене обличчя все своє життя.
Походження братерств дуелянтів
Студенти-дуелянти з’явилися спочатку в Європі, в часи раннього середньовіччя. У той час в Германії не було університетів. Отже, для здобування вищої освіти молоді чоловіки були вимушені долати великі відстані, щоб відвідати університети в таких містах як Париж (Франція), а також Мілан, Болонья, Падуя або Салерно (Італії).
Студенти носили свої грошові заощадження із собою, оскільки тоді не існувало ніяких банківських систем, і люди зазнавали атак злодіїв і розбійників. Вони повинні були вміти захищати себе, тому їм давали право носити з собою зброю.
Коли університети були засновані в Німеччині (Хейдельберг у 1385 р. і Ерфурт у 1392 р.), фехтування стало предметом, який у них викладався. Ті, хто навчався йому, завжди носили з собою зброю.
У той час студенти формували общини, що називаються «Burschenschaft» (братерство), які утворювалися навколо фехтування. Але в початковий період тільки людям знатного походження дозволяли носити меч у німецьких університетах, поки імператор Максиміліан не надав це право простим людям в 1514 році.
Носити меч було символом свого становища, хоча меч також використовувався для оплати боргів і захисту від злодіїв.
В середині 19 сторіччя були встановлені правила для ритуальних битв, які називалися «Менсур». Захисний одяг з особливої шкіри одягали для захисту очей та інших частин тіла.
У 1940 році общини дуелянтів і ритуали для дуелей були заборонені правлячим режимом, і братерства пішли в підпілля, знову з’явившись лише в 1970 році.
Студентські дуелі сьогодні
Студентські дуелі в даний час стали ритуалом для чоловіків, що показує їхню витривалість, здатність діяти під тиском і дією болю.
Студентові втлумачується, що треба бути чесним, надійним, відповідальним і завжди грати за правилами. Коли він одного разу закінчить університет, то зможе проявити ці здібності в особистих справах і на роботі.
«Студенти одягають нагрудник, який облягає все тіло, зшитий з довгого кевларового волокна, з чоловічою кольчугою поверх нього. Шия закутується захисним одягом до підборіддя, надягають залізні окуляри для захисту очей і смужки матерії з щільної шкіри для захисту вух. Ціллю стає голова супротивника і нижня частина обличчя», – сказав Дж. Крістофер Амбергер в інтерв’ю під час «Розмови про бойові мистецтва: усна історія», розміщеного на сайті Swordhistory.com.
У дуелях б’ються, використовуючи справжні гострі сталеві клинки, і кожен повинен постійно зберігати пильність, щоб уникнути удару в голову, що спричинить гулю або рану, що кровоточить, на обличчі.
У кожної із сторін є секундант, який завжди присутній, щоб запобігти прояву незаконної поведінки, що відбувається через жорстокість або норовистий характер супротивника.
Братерство дуелянтів кожного університету має різні вимоги для того, щоб хто-небудь зміг стати його повноправним членом. Деякі вимагають провести одну дуель, а деякі дві або ще більше. Спочатку кожен студент повинен відслужити свій термін у будинку братерства (обов’язок, який зменшується після декількох дуелей).
«Дуелям сучасних студентів не вистачає атлетичної сили, – сказав Амбергер. – Існує інтелектуальний і етичний елемент у фехтуванні серед студентів, і це стає майже життєвою філософією: ти обдумуєш свої дії перед тим, як діяти, і приймаєш наслідки, незалежно від результату. Ти береш над собою контроль і виявляєш, що є суттю твоєї особистості».
Фехтування в Америці
Інститут фехтування Америки в Пітсбурзі (Пенсільванія), викладає фехтування і закликає людей всіх професій узятися за рапіру, шпагу або шаблю.
У школах, де викладається фехтування, студенти можуть таким чином заробити додаткові бали, що враховуються у дипломі. Студентам випускних класів навіть вдається отримувати стипендії, якщо вони займаються фехтуванням.
Інститут фехтування в Америці далеко не один. У країні є багато шкіл фехтування та клубів, і якщо трохи пошукаєте в Інтернеті, то можна легко знайти щось відповідне для себе.
Хайде Мальотра. Велика Епоха
