Переддіабет і діабет 2 типу викликаються зниженням чутливості до інсуліну, виною якого є “внутрішньоклітинні ліпіди” — накопичення жиру всередині наших м’язових клітин.
У дослідженнях, проведених майже сто років тому, було зроблено висновок, що вражає. Якщо взяти молодих, здорових людей і розділити їх на дві групи, одну з яких посадити на дієту з високим умістом жирів, а іншу — на дієту з високим умістом вуглеводів, то протягом лише двох днів станеться ось що: непереносність глюкози різко зростає в групі з жировою дієтою.
При збільшенні кількості жиру в раціоні рівень цукру в крові підвищується. Вченим знадобилося майже сім десятиліть, щоб розгадати цю загадку. У підсумку вона стала ключем до нашого нинішнього розуміння причини діабету другого типу.
Коли спортсмени вживають вуглеводи перед забігом, вони намагаються створити запас палива у своїх м’язах. У травному тракті крохмаль розщеплюється до глюкози — цукру в крові. Він циркулює у вигляді глюкози й надходить у наші м’язи для зберігання і спалювання для отримання енергії.
Однак цукор у крові подібний до вампіра. Йому потрібне запрошення, щоб увійти в наші клітини. І таким запрошенням є інсулін. Ось м’язова клітина. А ось трохи цукру в крові зовні, який терпляче чекає, щоб увійти. Інсулін — це ключ, який відмикає двері, дозволяючи цукру з крові потрапити в м’язову клітину.
Коли інсулін приєднується до інсулінового рецептора, він активує фермент, який активує інший фермент, який своєю чергою активує ще два ферменти, що зрештою активують транспорт глюкози, який відіграє роль воріт у клітину для глюкози. Таким чином, інсулін — це ключ, який відмикає двері в наші м’язові клітини.
А що, якби інсуліну не було? Ну, цукор у крові застряг би в кровотоці, стукаючи у двері наших м’язів і не маючи можливості потрапити всередину. І тоді, коли цукру нікуди діватися, його рівень зростатиме і зростатиме.
Саме це й відбувається за діабету 1 типу — клітини підшлункової залози, що виробляють інсулін, руйнуються, а без інсуліну цукор у крові не може потрапити з крові до м’язів, і рівень цукру в крові підвищується.
Але є й другий шлях, яким ми можемо отримати високий рівень цукру в крові. Що якщо інсуліну достатньо, але він не працює? Ключ є, але чомусь заклинило замок. Це називається резистентністю до інсуліну. Наші м’язові клітини стають несприйнятливими до дії інсуліну. Що ж заїдає у дверних замках наших м’язових клітин, не дозволяючи інсуліну пропускати цукор? Жир. Це так звані внутрішньоклітинні ліпіди, або жир всередині м’язових клітин.
Жир може накопичуватися всередині м’язових клітин і створювати токсичні продукти розпаду жирів і вільні радикали, які можуть блокувати процес сигнального шляху. Таким чином, скільки б інсуліну не виділялося в кров, він не може відкрити ворота для глюкози, і рівень цукру в крові підвищується.
Цей механізм, за допомогою якого жир (зокрема, насичений жир) спричиняє резистентність до інсуліну, не був відомий доти, доки не було розроблено модні методи МРТ, які дають змогу побачити, що відбувається всередині м’язів людей, коли жир надходить у їхню кров. Так вчені виявили, що підвищення рівня жиру в крові “викликає інсулінорезистентність шляхом пригнічення транспорту глюкози” в м’язи.
І це може статися всього за три години. Один удар жиром може почати викликати інсулінорезистентність, пригнічуючи поглинання глюкози вже через 160 хвилин.
Те ж саме відбувається з підлітками. Ви вводите жир у їхню кров. Він накопичується в м’язах і знижує їхню чутливість до інсуліну, показуючи, що підвищений вміст жиру в крові може бути важливим фактором резистентності до інсуліну.
Потім можна провести зворотний експеримент. Знизьте рівень жиру в крові, і інсулінорезистентність відразу знизиться. Приберіть жир із крові, і ви зможете прибрати цукор із крові. При високожировій дієті — кетогенній дієті — інсулін працює не так добре. Наші тіла стійкі до інсуліну.
Але в міру того, як кількість жиру в нашому раціоні стає дедалі меншою і меншою, інсулін працює дедалі краще і краще. Це наочна демонстрація того, що толерантність до цукру навіть у здорових людей може бути “порушена при застосуванні низьковуглеводної дієти з високим вмістом жирів”. Але ми можемо знизити резистентність до інсуліну — причину переддіабету, причину діабету 2 типу — шляхом зниження споживання насичених жирів.
Використані джерела:
H P Himsworth. The dietetic factor determining the glucose tolerance and senility to insulin of healthy men. Clinical Science 2, 67-94.
H P Himsworth, E M Marshall. The diet of diabetics prior to the onset of the disease. Clinical Science 2, 95-115, 1935. NA.
M Roden, T B Price, G Perseghin, K F Petersen, D L Rothman, G W Cline, G I Shulman. Mechanism of free fatty acid-induced insulin resistance in humans. J Clin Invest. Jun 15, 1996; 97(12): 2859–2865.
S Lee, C Boesch, J L Kuk, S Arsianian. Effects of an overnight intravenous lipid infusion on intramyocellular lipid content and insulin sensitivity in African-American versus Caucasian adolescents. Metabolism. 2013 Mar;62(3):417-23.
M Roden, K Krssak, H Stingl, S Gruber, A Hofer, C Furnsinn, E Moser, W Waldhausl. Rapid impairment of skeletal muscle glucose transport/phosphorylation by free fatty acids in humans.
M Krssak, K Falk Petersen, A Dresner, L Dipetro, S M Vogel, D L Rothman, M Roden, G I Shulman. Intramyocellular lipid concentrations are correlated with insulin sensitivity in humans: a 1H NMR spectroscopy study. Diabetologia. 1999 Jan;42(1):113-6.
J Shirley Sweeney. DIETARY FACTORS THAT INFLUENCE THE DEXTROSE TOLERANCE TEST A PRELIMINARY STUDY. JAMA Int Med, Dec 1927, Vol 40, No. 6.
E W Kraegen, G J Cooney. Free fatty acids and skeletal muscle insulin resistance. Curr Opin Lipidol. 2008 Jun;19(3):235-41.
A T Santomauro, G Boden, M E Silva, D M Rocha, FR F Santos, M J Ursich, P G Strassmann, B L Wajchenberg. Overnight lowering of free fatty acids with Acipimox improves insulin resistance and glucose tolerance in obese diabetic and nondiabetic subjects. Diabetes. 1999 Sep;48(9):1836-41.
HP Himsworth. The dietetic factor determining the glucose tolerance and sensitivity to insulin of healthy men. J Physiol. 1934 Mar 29; 81(1): 29–48.
Майкл Грегер, доктор медичних наук, FACLM, лікар, автор бестселерів New York Times і всесвітньо визнаний професійний спікер з ряду важливих питань громадської охорони здоров’я. Він читав лекції на Конференції з міжнародних справ, в Національних інститутах охорони здоров’я та на Міжнародному саміті з пташиного грипу, виступав перед Конгресом, з’являвся на “Шоу доктора Оз” і “Доповіді Колберта” і був запрошений як свідок-експерт на захист Опри Вінфрі на сумнозвісному судовому процесі про “наклеп на м’ясо”. Ця стаття спочатку була опублікована на сайті NutritionFacts.org.
За матеріалами The Epoch Times USA
