На китайській мові «абрикосовий ліс» – термін, пов’язаний з медициною. Медики-професіонали часто називають себе «людьми абрикосового лісу». Детально про нього можна взнати в статті «Походження китайського виразу «абрикосовий ліс»».
Зачарований східним вітром
Я саджу траву Іму в своєму садку лікувальних трав.
І вона проростає із землі.
Поглянь на шапки її квітів, оточених листям
Точно так діти оточують матір глибокою любов’ю.
Її наукова назва Сяцзюй, але Іму звучить краще
Це честь для трави – назватися Іму (корисна для жінок).
Моя мати – лікар китайської медицини з вражаючою репутацією. Вона старанна і наполеглива в справах. Вона не здобула спеціальної освіти, але в неї великий досвід роботи в китайській традиційній медицині й травах. У вільний час вона розповідала мені про багато хвороб, які вона лікувала. Часто слухаючи її розповіді про трави та ліки, я запам’ятовував їх назви. Тепер я теж став лікарем, але цінні знання моєї матері все ще допомагають мені при лікуванні важких випадків.
Мати часто згадувала траву Іму. Ця трава широко використовується завдяки своїй великій ефективності. Дійсно, вона відома тим, що активізує і збагачує кров і регулює енергетичні канали. Проте про неї забувають згадати в китайських книгах традиційної медицини.
Трава Іму була згадана в "Шицзінь", збірці поезії "Весняний і Осінній Періоди". У поемі Ші Ванфен Цзунгуютуй говориться: "В середні віки була відома трава Іму". У "Шеннун Бенцаоцзінь" ("Книга лікарських речовин") її вважають однією з кращих трав. Її спочатку називали Юньвей, Гаймін і Дацза. У Хехань Яокао (Хенанський медичний довідник) вона удостоїлася почестей, як і Цяньчента (Тисячоповерхова Пагода), Фаньхунь Дан (Пігулка чудотворного воскресіння) і Тянь Цзима (Небесний Сезам).
Трава Іму гіркувата і трохи пряна на смак. Вона корисна для лікування жіночих нерегулярних менструацій та інших розладів, пов’язаних з рухом Ці й крові, вона також допомагає пологам. Усе в рослині цілюще: корінь, стебло, квіти, плід і листя. Вони можуть використовуватися окремо або разом з іншими травами. У сільській місцевості південного Китаю багато літніх жінок часто садять траву Іму в себе в дворі. Вони збирають квіти Іму влітку і готують відвар з червоними фініками. Відвар дуже корисний для збагачення крові. Трава Іму використовувалася в медицині понад 2000 років. Про неї розповідає китайська легенда.
Легенда про пораненого оленя
У славному селі південного Китаю жила собі добра дівчина на ім’я Сю Нян. Вона вийшла заміж і незабаром завагітніла. Одного дня Сю Нян пряла бавовну. Раптом поранений жовтий олень забіг у її будинок. Олень дивився на неї і стогнав. Вдалині Сю Нян побачила мисливця, що йшов до неї. Сю Нян пожаліла оленя і заховала, накривши своєю довгою спідницею. Незабаром увійшов мисливець і запитав її: "Пані, чи не бачили ви пораненого жовтого оленя?" Сю Нян, продовжуючи прясти, спокійно відповіла: "Він побіг на схід". Мисливець одразу пішов у цьому напрямі. Сю Нян покликала оленя і наказала йому бігти на захід. Олень, здавалося, зрозумів її слова. Він опустився на коліна і кілька разів поклонився Сю Нян, а потім побіг на захід.
В Сю Нян були дуже важкі родові перейми. Становище було настільки серйозним, що навіть трава, під назвою "палець коваля" не могла нічим допомогти. Вона прийняла ліки для прискорення пологів, але й вони не допомогли. Вся родина плакала від страху.
Раптом вона почула стукіт копит оленя за будинком. Сю Нян побачила, що це був врятований нею жовтий олень. Олень тримав у роті рослину і повільно йшов до її ліжка. Зі сльозами на очах він щось м’яко говорив Сю Нян, вона зрозуміла і попросила, щоб чоловік узяв рослину в оленя. Олень хитнув головою і пішов.
Сю Нян випила відвар із цієї рослини. Сталося диво, біль пройшов, і вона змогла розслабитися. Незабаром з гучним плачем на на світ з’явилося дитя. Сю Нян, дізнавшись про властивості цієї рослини, зібрала її та посіяла перед будинком. Вона радила приймати її відвар вагітним жінкам, і назвала цю рослину травою Іму.
