У селищах окупованого Західного берега, куди не доходять ізраїльські водопровідні труби, гинуть фінікові пальми, а теплиці порожні й занедбані. Палестинці кажуть, що їм ледь вистачає води для купання дітей і прання одягу, не кажучи вже про утримання худоби та вирощування фруктових дерев.
Навпаки, сусідні єврейські поселення виглядають як оазис. Польові квіти пробиваються крізь ґрунт. В акуратних рядах ставків плаває вирощена риба. Діти плескаються в громадських басейнах.
Боротьба за доступ до води на цій смужці родючої землі відображає ширшу боротьбу за контроль над Західним берегом річки Йордан, зокрема над Йорданською долиною, яку палестинці вважають житницею своєї майбутньої держави, а ізраїльтяни — ключовим об’єктом захисту свого східного кордону, розповідає .
“Люди страждають від спраги, врожай страждає від спраги”, — каже Хазех Дарагмех, 63-річний палестинський фермер, який вирощує фініки в районі Джіфтлік, де деякі пальми загинули в пересохлій багнюці. “Вони намагаються витіснити нас крок за кроком”, — сказав Дарагмех.
По всьому Західному берегу проблеми з водою переслідують палестинські міста і селища відтоді, як у 1990-х рр. за тимчасовими мирними угодами Ізраїль отримав контроль над 80% запасів води на Західному березі, а також над більшістю інших аспектів життя палестинців.
Відповідно до цих угод було створено обмежений самоврядний палестинський уряд, який мав забезпечувати водою свої міста, що розрослися, завдяки використанню водосховищ, що швидко виснажуються, які він ділить з Ізраїлем, і купувати воду в ізраїльської державної компанії.
Унаслідок цього палестинці, які проживають на решті 60% території Західного берега, повністю контрольованих Ізраїлем, опинилися в скрутному становищі, відірвані як від ізраїльських, так і від палестинських водопровідних мереж. До них належить велика частина Йорданської долини.
Тимчасові угоди, розраховані на п’ять років, діють і донині.
500 000 єврейських поселенців, що живуть на Західному березі, під’єднані до ізраїльської системи водопостачання через складну мережу, яка забезпечує їх водою постійно, а палестинські міста — ні. Тому в спекотне літо палестинці отримують муніципальну воду лише від випадку до випадку.
За словами палестинців, в умовах регіональної посухи, що посилюється, підвищення температури і посилення військового контролю над територією з боку ультраправого уряду Ізраїлю, їхні проблеми з водою тільки посилюються.
“Це найважче літо за останні дев’ять років”, — заявив міністр водних ресурсів Палестини Мазен Гунаїм.
Гунаїм звинуватив ізраїльську національну компанію з водопостачання в тому, що протягом останніх дев’яти тижнів постачання води в палестинські міста Віфлеєм і Хеврон скоротилося на 25%. Палестинці в Хевроні кажуть, що цього літа вода в їхніх кранах пересихала протягом місяця.
Усама Абу Шарх, 60-річний тесля у Старому місті Хеврона, цього літа планував кожен день залежно від витрат води. Коли кран нарешті оживає, нехай навіть тонкою цівкою, його сім’я впадає в шалену активність: приготування їжі, прибирання і, що особливо важливо, наповнення резервуарів для води. У резервуарах зберігається дорога вода, яку привозять на вантажівках, коли в кранах немає води.
Ізраїльське управління водопостачання назвало нещодавні перебої у водопостачанні палестинських міст технічною проблемою і переадресувало подальші запитання до COGAT, ізраїльської агенції, яка підтримує зв’язок із палестинцями з цивільних питань.
COGAT заперечує скорочення подачі води і стверджує, що “постачання триває відповідно до домовленостей”.
