Президент Індонезії Джоко Відодо в середу висловив жаль з приводу масових порушень прав людини, скоєних у країні в минулому, включно з насильницькими антикомуністичними чистками в 1960-х роках і зникненням протестувальників-студентів наприкінці 1990-х років.
Понад півмільйона лівих було вбито по всій країні Південно-Східної Азії в середині 1960-х років. Це криваве видовище поклало початок довгому правлінню диктатора Сухарто, чия люта антикомуністична позиція зберігається десятиліттями.
Вбивства призвели до краху нині забороненої Комуністичної партії Індонезії (КПІ), колись однієї з найбільших у світі після партій Китаю та Радянського Союзу.
“З ясним розумом і щирим серцем я як лідер цієї країни визнаю, що в низці інцидентів мали місце грубі порушення прав людини, і я дуже шкодую про те, що вони сталися”, — сказав Відодо у своєму виступі в державному палаці в столиці Джакарта.
“Я співчуваю і співчуваю жертвам та їхнім сім’ям”.
Він сказав, що уряд намагався “реабілітувати” права жертв, “не скасовуючи судового рішення”, не уточнивши, як він це зробить.
Президент також згадав про вбивство і викрадення десятків протестувальників-студентів та активістів під час масових вуличних мітингів 1998 року, які повалили тридесятирічну диктатуру Сухарто.
Далі лідер Індонезії перерахував 10 інших порушень, що мали місце в період з 1960-х до початку 2000-х років, перш ніж він прийшов до влади, ґрунтуючись на висновках комісії, яку він наказав розслідувати порушення минулого року.
Він визнав порушення прав людини в найнеспокійнішій східній провінції Папуа, зокрема операцію армії і поліції 2003 року, унаслідок якої загинули десятки мирних жителів, а офіцерів звинуватили в убивствах, тортурах і викраденнях.
Папуа був ареною повстанського руху, що тривав десятиліттями, спрямованого на здобуття незалежності від Індонезії після того, як вона взяла під свій контроль колишню голландську колонію в 1960-х роках.
Правозахисні організації заявили, що висловлення жалю Відодо, як і кількох інших індонезійських лідерів до нього, не зайшло досить далеко.
“Визнання недостатньо. Це мало бути не тільки жалем, а й вибаченнями”, — сказав AFP Усман Хамід, директор Amnesty International Indonesia, додавши, що уряд має вирішувати порушення прав через суд.
