Чи не найбільшою проблемою в Україні залишається незабезпечення права на справедливий суд. Довгі судові процеси, істотна корупція, відсутність незалежності судів та невиконання практично 70% судових рішень – так виглядає українська судова система в очах світової громадськості.
Катування застосовуються і надалі
Голова правління Української Гельсінської спілки з прав людини Аркадій Бущенко заявив про значні порушення права на захист від катувань і жорстокого поводження. Зокрема він зазначив, що українська міліція стимулюється до катувань через систему показників. «Офіційно ця система скасована, але на практиці вона лишається засобом оцінки діяльності міліції. Райвідділи міліції змагаються один з одним за те, щоб мати кращі показники. В якомусь показники розкриття злочинів становлять 90%, а десь навіть – 100%, –зазначив правозахисник. – Цього не можна досягти, не застосовуючи катувань. Приміром, у США цей показник становить 30 – 40%, а інколи 50%. Можна впевнено стверджувати, що в Україні такий високий відсоток досягається через застосування катувань». До того ж суди ніяк не реагують на свідчення, отримані в наслідок катувань і під примусом.
Аркадій Бущенко навів приклад, коли в січні 2007 року сталося масове побиття в’язнів у Із’яславській колонії №31: ув’язнені оголосили голодування, протестуючи проти поганих умов утримання. Заступник голови Департаменту виконання покарань приїхав і пообіцяв поліпшити цю ситуацію. В’язні, приставши на його обіцянки припинили голодування, але, коли побачили, що нічого не робиться, відновили його. «Тоді до колонії ввели спецзагін, який дуже жорстоко побив біля 40 в’язнів, – розповідає правозахисник. – Того ж дня вони були розкидані по різних колоніях України. Це відпрацьована технологія, коли після зміни місця ув’язнення протягом приблизно тижня в’язень не може побачитись ані з родичами, ані з адвокатами. Ніхто не знає, де він. За цей час зникають усі сліди застосування насильства і департамент звітує, що все було в порядку», – розказав пан Аркадій. До речі, досі цей випадок так і не був розслідуваний і винних досі не покарано.
#img_left_nostream#За людьми стежать
За словами Володимира Яворського, виконавчого директора Української Гельсінської спілки з прав людини, в країні почастішали випадки стеження за людьми з боку правоохоронних органів – видається велика кількість дозволів на зняття інформації з каналів зв’язку. «До «помаранчевої революції» в Україні таких дозволів було приблизно 40 тис., а зараз – 12 тис. Це в 4 рази більше, ніж в країнах Європи, – зазначив він. – І це при тому, що західне суспільство бореться з тероризмом і має підвищені заходи безпеки». Він зазначив, що такі масштаби стеження з боку правоохоронних органів – неприйнятні.
Тішитися можна тільки з того, що в Україні відносно не порушується право на свободу зборів.
До речі, омбудсмен, не зважаючи на належне фінансування, таких доповідей про права людини в країні протягом останніх років не готує. За совами правозахисників, Уповноважений практично не користується таким важливим інструментом, як конституційна скарга. До того ж звертатись до омбудсмана виявляється небезпечно. Адже апарат уповноваженого не зберігає конфіденційність заявника, що ставить його під пряму загрозу з боку осіб, на яких він скаржився.
