Китай. Моральна репутація китайців була успадкована сотнями поколінь. Блиск їх великої духовної чистоти сяє в історії протягом п’яти тисяч років. Це частина китайською божественної культури.
Сьогодні в Китаї люди стали байдужими до моральної чистоти через душевну спустошеность під згубним впливом Комуністичної партії Китаю. Відома поема “Пісня про праведність”, написана паном Вень Тяньсяном (1236-1283 прем’єр-міністр династії Сун і один з найвідоміших патріотичних героїв в китайській історії), згадує історію про сімейство історіографів.
У цій історії говориться про те, як Цуй Чжу, убив імператора Ці Чжуанґун в 548 р. до н.е. Цуй Чжу підтримував Чуцзю, брата колишнього імператора, що зайняв пост імператора після смерті Ці Чжуанґуна. Чуцзю, ставши імператором, призначив Цуй Чжу прем’єр-міністром. Аби приховати правду, Цуй Чжу наказав історіографові (службовець, який здійснює записи імператорсьх дій в Історичні хроніки), записати в Історичній книзі, що Ці Чжуанґун помер від малярії. Історіограф, слідуючи традиційній професійній етиці “реєстрації історії в чесній, заснованій на фактах манері”, твердо відмовився. Він чесно вирізував на бамбуковому волокні правду про те, що Цуй Чжу убив свого імператора в певний день (тоді папір ще не був винайдений, тому ієрогліфи були вигравійовані на бамбуковому волокні). Цуй Чжу був розлючений, він убив історіографа і знищив цю частину бамбукового волокна.
Молодший брат історіографа був переповнений обуренням, дізнавшись про смерть свого старшого брата. Згідно закону, він успадкував посаду свого старшого брата – історіографа. Він також зробив історичний запис, згідно фактам. Цуй Чжу використовував владу в своїх інтересах і убив нового історіографа.
Але і це ще не кінець історії. У історіографа були рідні брати. Наймолодший брат тоді упадкував посаду своїх двох старших братів – історіографів. Цей брат навіть не піддався сумнівам, він твердо слідував невиконаним бажанням двох братів і вигравіював запис дійсних фактів на бамбуковому волокні.
Хоча Цуй Чжу мав владу, будучи прем’єр-міністром, він був зляканий великою мужністю цих трьох братів, що відстоювали справедливість. З новим, недавно вигравійованим бамбуковим волокном в руці, Цуй Чжу запитав самого молодшого брата: “То хіба ти не дорожиш своїм життям? Якщо ти напишеш те, що я велів написати, ти не помреш, як твої старші брати”. Молода людина відповіла: “Робити історичні записи, згідно фактам – спадкова відповідальність історіографа. Я не можу дорожити лише моїм життям і не дорожити історичними фактами!”
Зустрівши таку праведну молоду людину з високим почуттям відповідальності і відданості своїй справі, Цуй Чжу відчув жах, який холодом стиснув душу. Він здався і повернув бамбукове полотно молодому історикові для зберігання історичної колекції.
Таким чином, добро перемогло зло, праведне перемогло грішне, і правда перемогла брехню.
Пан Си Мацянь (145-90 до н.е) був істориком династії Хань і вважався батьком китайською історіографії. Він високо цінував героїчні і безстрашні дії цих трьох братів, які чесно реєстрували історичні факти з ризиком для власного життя. Він описав їх історію в своїй відомій роботі «Літопис великого історика».
