У зв’язку з майбутньою Олімпіадою і наростаючим суспільним рухом в світі за дотримання прав людини в Китаї, ця країна стає центром, в якому воєдино злилися всі економічні, політичні, етичні проблеми і інтереси людства.
#img_left#Один мій добрий знайомий був багато разів і довго в Китаї. По своїй роботі йому часто доводилося спілкуватися як з простими робочими, так і з менеджерами середньої ланки на декількох китайських фабриках. Його відповіді на питання показали життя простих китайців, про яке можна судити не по поверхневих описах туристів, а правдивим віддзеркаленням їх реального життя і бажанням розібратися в образі їх мислення.
– Яке загальне враження склалося про Китай?
– Це країна контрастів. Біле і чорне стоїть поряд. Стоїть хмарочос, а поряд хатинка. Ті, хто живуть в хмарочосах, заробляють 20 000$ в місяць, в хатинці сплять на одному ліжку у три зміни: поспала одна людина – пішов на роботу, потім поспав другий, третій і так далі У звичайному кафе можна зустріти дві людини, один з яких достатньо заможній, а інший бідний. Але їдять вони одне і теж. У Росії я такого не бачив. Я можу пояснити це тим, що всі вони, з одного боку вийшли, з одного середовища простих людей, а, з іншою, виховані у дусі відданості компартії Китаю, достатньо затиснуті і стримані.
– Що повинні враховувати підприємці, які мають свою справу в Китаї?
– Китайці вважають, що всі, хто приходить до Китаю, хочуть щось у них відняти. Тому, у свою чергу, намагаються перехитрити своїх європейських партнерів. Але виявляється це досить своєрідно.
Вони вважають, що Китай великий, могутній, що вони можуть виконати будь-яке замовлення. Китайці щиро вважають, що вони можуть все. Тому відмовитися і не виконати будь-яке виробниче замовлення – це втратити своє обличчя. Але виконуватимуть це замовлення вони згідно своїм, а не вашим, уявленням. Наприклад, замовлену вами партію зелених сорочок вони зроблять якісно і в строк, але сорочки будуть… червоні. Буквально всі процеси виробництва потрібно безперервно контролювати.
– Яке положення робочих на фабриках, на яких довелося побувати за службовим обов’язком?
Ні для кого не секрет, що в Китаї багато фабрик, на яких люди працюють буквально за їжу. У них один або два вихідних в місяць, вони не мають права виходити за територію фабрики. Живуть по 5 – 12 чоловік в одній кімнаті. У людей немає ні часу, щоб завести сім’ю, ні грошей, щоб зняти квартиру. Я зустрічав багато неодружених чоловіків. Тому в містах достатньо великий відсоток згвалтувань.
Прості робочі отримують від 500 до 1500 юанів (близько 1700 – 5200 руб./місяць). Цих грошей ледве вистачає, щоб забезпечити себе всім необхідним і, хоч би щось відправити бідним родичам в село. У них просто не вистачає грошей, щоб купити такі для нас прості речі, як телевізор і відеомагнітофон.
У багатьох китайців немає особистого життя – вони тільки працюють від 12 до 18 годин на добу. Самі китайці вважають себе найвитривалішими людьми в плані роботи. Ніхто в світі стільки не працює. Якщо ви, наприклад, просите виготовити товар не за 21, а за 10 днів, то вам, швидше за все, не відмовлять. Людей додатково виводитимуть працювати в ніч, а вдень вони працюватимуть як завжди. Крім Китайського Нового року, протягом року існують ще ряд державних свят, коли робочим повинні надаватися вихідні дні. Насправді, робочі працюватимуть стільки, скільки потрібно їх керівникам. Я просто нічого не чув про захист інтересів робочих і дотримання прав людини взагалі.
– Як живуть люди, що мають сім’ї?
Серед простих людей я не бачив, щоб чоловік і дружина жили разом. Дружина працює нарівні з чоловіком, але на іншій фабриці, в іншому місті. Бачитися вони можуть один раз протягом 2-3 місяців і навіть рідше. У китайців сильно розвинена трудова міграція. На будь-якій фабриці до 70% робочих складають приїжджі з інших міст і сіл. Жінка всього на декілька місяців може піти в декретну відпустку по догляду за дитиною. Далі з дитиною сидять, наскільки мені відомо, батьки чоловіка, а жінка виходить на роботу.
– Чи є розділення між чоловічою і жіночою працею?
– Цього розділення я просто не відмітив. Я бачив жінок, які махають киркою. В той же час, я бачив чоловіків, які збирають траву. Я бачив жінок, які носили великі камені, а чоловіки, при цьому, приймали ці камені і вирівнювали їх. Картина дуже сумна. У багатьох жінок скорчені від роботи руки, як у моєї старої бабусі. Працюють тільки для того, щоб вижити. Це правда.
– Наскільки китайці інформовані про те, що відбувається у них в країні. У Китаї сайти багатьох організацій, невигідних уряду, заблоковані. Що ви про це чули?
– Я особисто не стикався з блокуванням Інтернету, але багато що про це знаю з американської і британської преси. Якщо іноземна компанія не вигідна, по якихось причинам, китайському уряду, то її діяльність блокується, у тому числі і сайт. Про це дуже багато пишеться, звичайно не в китайській, а в іноземній літературі.
– Які китайські газети ви читали. Наскільки в них, на вашу думку, інформація подається об’єктивно?
– Я регулярно читаю китайські газети англійською мовою: Чайна Дейлі, Шеньжень Дейлі, Женьжібао та інші. У них присутня практично тільки позитивна інформація: мер міста посадив дерево, побудований новий міст і так далі. Я сумніваюся в її об’єктивності. Якщо і є негативна інформація, то вона з’являється епізодично, і те, думаю, необхідна уряду більше як засіб залякування для інших. Наприклад, я читав, що страчували за корупцію Міністра праці, хоча корупцією просочено все китайське суспільство. Це я дізнався, як із слів китайців, так і зі слів іноземців, з якими спілкувався. Дати хабар чиновникові – це нормально, так прийнято. У Китаї є навіть вираз кванкши – хороші дружні взаємини. Спочатку встанови кванкши, а потім вже домовляйся про справу.
– Які негативні і позитивні риси ти міг би відзначити в китайцях?
– Китайські робочі і менеджери середньої ланки мало сприйнятливі до всього нового. Вони звикли робити якусь одну стандартну виробничу операцію. Наприклад, я знаю одну меблеву фабрику, на якій протягом двох років збиралися всього дві моделі диванів. Одного разу, я попросив замінити білі шурупи кріплення скла на чорні. Мені коштувало великіх зусилль переконати в цьому робочих. Вони просто не розуміли і не хотіли розуміти, що від них вимагається. Я відмітив, що знадобилось не менше 7 разів повторити або описати новий процес, щоб тебе зрозуміли. Але потім робиться все точно, без всякої непотрібної ініціативи, як це відбувається часто у нас в Росії.
Я не можу сказати, що китайці працелюбні. Просто вони вимушені багато працювати, щоб вижити. Але китайці стримані і дуже терплячі, на відміну від нас. Вони, на рівні простого спілкування, завжди прагнутимуть допомогти тобі. Головне, що вони будуть це робити щиро.
Я розмовляв з декількома людьми, що побували в Китаї не один раз, і відмітив, що не все в поведінці китайців їм до кінця зрозуміло. Але, навчитися розуміти іншого, чи не означає це навчитися краще розуміти себе, розкрити в собі ще джерела, що дрімають?
