Чи є в України шанси на зближення з Євросоюзом після позбавлення Сергія Власенка мандату та чому в опозиційного політика забрали депутатські повноваження саме зараз, розказав Володимир Фесенко, голова Центру прикладних політичних досліджень «» для Великої Епохи.
#img_left#— Володимире В’ячеславовичу, якою буде реакція Євросоюзу на позбавлення Сергія Власенка мандату?
В.Ф.: Ще до рішення суду були критичні заяви і з деяких європейських країн, і деяких депутатів Європарламенту. Абсолютно очевидно, що реакція буде критичною. Інша річ — наскільки критичною?
Якщо не буде подальшого розвитку подій, я маю на увазі або арешту Власенко, або якісь нові спроби позбавити когось з опозиційних депутатів мандату… це буде мінусом, можливо ще не таким, який перекреслить можливість підписання Угоди з Європейським Союзом. Але абсолютно очевидно, що ця справа додасть аргументів для тих європейських політиків, які виступають проти підписання угоди з Україною. Тому, на жаль, ситуація в цьому сенсі погіршилась.
Але рішення буде ухвалюватись у червні, тому почекаємо подальшого розвитку подій.
Що ж до самої ситуації, вона є відображенням складного, суперечливого, іноді парадоксального характеру української політики, коли дії в одному напрямі суперечать діям в іншому напрямі. І це вже не перший випадок, коли внутрішньополітичні конфлікти заважають нашій зовнішній політиці. Так вже було зі справами Луценка, Тимошенко, зараз ще додалась справа Власенка.
Абсолютно очевидно, що справа Власенка пов’язана зі справою Тимошенко, є її продовженням. Власенко був по суті ключовою фігурою в команді захисників Юлії Тимошенко, він був головним зв’язковим, комунікатором між Тимошенко і депутатською фракцією «Батьківщина», і зараз фактично у Власенка ці функції вибиваються, він вже не може ефективно працювати. Він може бути і далі захисником, але питання в тому, чи зможе він і дали виконувати ті функції в такому ж обсязі, як раніше.
— Чому ця справа з’явилась саме зараз? Чи могли її підняти навмисне?
В.Ф.: Я не думаю, що зроблено навмисне, щоб погіршити ситуацію з Європейським союзом. Такі підозри є, безумовно, але думаю, що тут просто логіка одних політичних дій не пов’язана з іншими політичними діями. Тут були інші наміри, зараз починається нова справа Тимошенко, я маю на увазі по її причетності до вбивства Щербаня, і я так розумію, що її [справу] проти Власенка готували.
Ще один мотив, який також міг братись до уваги — це, мовляв, якщо Євросоюз вже змирився з тим, що у в’язниці Тимошенко і Луценко, нічого страшного не буде, якщо там буде ще й Власенко. Така логіка теж могла бути.
Мені здається, що тут одразу склалось кілька чинників: парламентська більшість вирішила зробити таку відповідь, «зворотний удар»: якщо опозиція вимагала персонального голосування депутатів, виконання конституції, то парламентська більшість зробила ставку на тему боротьби проти сумісників. Вони принесли в жертву одного зі своїх депутатів, який, я так розумію, не особливо мав бажання працювати у ВР, не відвідував засідання.
Але тут вже зіграв інший чинник, оскільки у деяких працівників влади, зокрема керівництва прокуратури був давній «зуб», давні претензії до Власенка, вирішили спрямувати цей удар на позбавлення мандату саме проти нього. З Власенка зробили таку показову жертву. Таким чином хочуть залякати й інших депутатів, продемонструвати, що можуть позбавити мандата будь-кого через рішення суду, але першою показовою і символічною жертвою вирішили зробити його.
Те, що це призведе і до дестабілізації в парламенті, і до погіршення стосунків з Євросоюзом, в принципі, було очевидно. Але, можливо, ті, хто планував цю акцію, для них це не принципово, тому що в нас різні відомства дуже часто діють за власною логікою.
Ще один мотив, який також міг братись до уваги — це, мовляв, якщо Євросоюз вже змирився з тим, що у в’язниці Тимошенко і Луценко, нічого страшного не буде, якщо там буде ще й Власенко. Така логіка теж могла бути. На жаль, така логіка працює проти європейської інтеграції України, але треба розуміти, що далеко не всі представники української влади є такими вже щирими прихильниками європейської інтеграції. Вони діють за власною логікою, і ця логіка, іноді, на жаль, суперечить зовнішньополітичним інтересам України.
