Легенди в Китаї допомагали людям зберігати благородство і милосердя і вчили допомагати кожному. Ця розповідь — закінчення історії про принцесу драконів і вченого Лю І (частина 1, частина 2).
#img_left#З давніх-давен принцесу драконів, третю дочку царя драконів озера Дун Тін, видали заміж за принца драконів річки Цзінхе. Принц набув репутації безжального, жорстокого, бездушного і впертого дракона, який погано поводився з принцесою і вигнав її з палацу.
У той час молодий чоловік на ім’я Лю І зібрався до Пекіна для участі в щорічному імператорському іспиті на місце державного службовця. По дорозі на іспит Лю І почув повний розпачу дівочий плач. Зупинившись, він вислухав розповідь дівчини, яка виявилася принцесою, про горе, що її спіткало.
Глибоко зворушений розповіддю принцеси, Лю І подумав, що тільки він може доставити її послання цареві драконів озера Дун Тін. Благородне серце підказало йому змінити шлях, щоб доставити листа, написаного кров’ю на смужці тканини, яку дівчина відірвала від свого одягу.
Після того як звістка потрапила до адресата, обурений брат царя озера Дун Тін вирішив негайно повернути дівчину додому.
Відмова від винагороди
Щоб відсвяткувати повернення принцеси і подякувати Лю І за допомогу в порятунку, в палаці влаштували велике свято. Придворні літописці записали цю історію, а поети та музиканти склали пісню, щоб майбутні покоління пам’ятали і змогли розповісти про подію своїм дітям.
Принцесі дуже хотілося віддячити Лю І за позбавлення від страждань, і тому, як тільки з’являлася можливість, вона щоразу висловлювала йому свою вдячність. Однак учений був задоволений тим, що допоміг принцесі, і відмовлявся від винагороди.
Тепер в розкішному палацовому вбранні принцеса зовсім не була схожа на колишню нещасну пастушку. Чарівна дівчина, увінчана діадемою, виглядала велично.
Після того, як на бенкеті виголосили третій тост, брат царя драконів Цяньтан Цзюнь запропонував Лю І руку своєї племінниці. Він сказав, що принцеса, в подяку за надану їм допомогу, була б щаслива стати дружиною Лю І.
Слова Цяньтан Цзюня настільки потрясли вченого, що він не міг вимовити ні слова і лише похитував головою з боку в бік. Через деякий час, нарешті, він зміг говорити, і сказав:
«Ні, не варто так робити, бо всі навколо стануть думати, що я запропонував принцесі допомогу, бувши зачарованим її красою, і що мої справжні наміри не відповідають моїй розповіді. Як благородна людина, я завжди готовий надати допомогу кожному, хто її потребує».
Ще не зовсім оговтавшись від збентеження, Лю І продовжив: «Як кажуть, „благородна людина не стане шукати нагороди за добрі справи. Вона здійснює їх заради блага тих людей, які потребують допомоги“. Будь ласка, вибачте мене за те, що я відхиляю вашу пропозицію. До принцеси ж я ставлюся з великою повагою, запевняю вас у цьому».
Після своїх слів Лю І, як і личить благородній людині, залишив палац, не взявши з собою запропоновані йому дари.
Правильний вибір
День за днем непомітно пролетів цілий рік. Життя йшло, і одного разу мати Лю І вирішила, що синові прийшла пора одружитися. Вона сказала йому — всім юнакам і дівчатам по досягненні повноліття потрібно створювати сім’ю.
«Я підібрала для тебе відповідну пару. Ця дівчина дочка пана Лу з повіту Цзеян, що неподалік від нас. Сім’я пана Лу благополучна, тому дівчина буде тобі гарною дружиною. Вона добра, розумна і дуже працьовита. Тобі вона сподобається. Будь ласка, сину, вибери день для весілля».
Коли вчений побачив обличчя нареченої, то не повірив своїм очам, тому що його майбутня дружина була як дві краплі води схожа на третю принцесу драконів озера Дун Тін. Лю І розповів своїй нареченій історію, що сталася з ним, і про те, що все ще не може забути принцесу. Однак, будучи благородною людиною в словах і вчинках, він завжди буде поважати і шанувати свою дружину.
Слова Лю І глибоко зворушили серце юної дівчини. І тоді наречена вченого зізналася, що вона і є та сама третя принцеса озера Дун Тін. Дівчина теж не могла забути свого благодійника. Вона пам’ятала давню приказку: «Кого з доброти душевної обдарували краплею води, тому потрібно у відповідь винагородити свого благодійника повноводним весняним потоком». Знаючи про сподівання дівчини, її сім’ї довелося довго і наполегливо розмірковувати над тим, яким же чином їх здійснити.
Вихід знайшов дядько принцеси Цяньтан Цзюнь. Він переїхав з племінницею в повіт Цзеян і придумав, як поєднати серця молодих людей. Так принцеса драконів стала дружиною вченого Лю І, неначе це було визначено на небесах.
Анжела Ван. Велика Епоха
