Нещодавно Міжнародна Амністія подала міжнародній громадськості свій черговий щорічний Звіт із ситуації з правами людини в 150 країнах світу за період з 1 січня по 31 грудня 2006 року.
#img_left#Правозахисники вважають, що уряди могутніх держав та озброєні угруповання навмисно розпалюють страх, знецінюючи права людини та створюючи вкрай поляризоване та небезпечне міжнародне становище.
"Здійснюючи недалекозору політику, яка викликає протиріччя, та нагнітаючи страх, власті підривають верховенство закону та прав людини. Вони підігрівають расизм та ксенофобію, вносять розкол у суспільство, збільшують нерівність та сіють сім’я нових конфліктів та насилля", – вважає генеральний секретар "Міжнародної Амністії" Айрін Кан. – Політика страху все глибше затягує світ у водоверть порушень прав людини, у якій ніяке право не святе, і ніхто не захищений від небезпеки".
В 2006 році світове суспільство, вражене недовір’ям та розколом, часто демонструвало безсилля та слабку волю перед обличчям тяжких криз у сфері прав людини, чи то були забуті сутечки в Чічні, Колумбії та Шрі-Ланці, чи події, що стали предметом загальної уваги, на Близькому Сході.
Світова громадськість та афганський уряд упустили нагоду створити в Афганістані ефективну державну систему, яка б базувалася на правах людини та зверхності права, залишивши людей в умовах хронічної незахищеності та корупції, кинувши їх на милість знову набираючого силу Талібану. В Іраку силові структури замість того, щоб стримувати міжрелігіозну ворожнечу, навпаки розпалюють її. При цьому система судочинства, на превеликий жаль, виявилася недієздатною. Продовжують існувати жахливі традиції режиму Саддама Хусейна: тортури, несправедливі судові розгляди, застосування вищої міри покарання та безкарні зґвалтування.
В одній лише Африці сотні тисяч людей примусово виселели з домівок, не дотримуючись належних правових процедур та не надавши їм компенсації та іншого житла, – часто-густо це робилося в ім’я прогресу та економічного розвитку.
Політики західноєвропейських країн грали на страху перед безконтрольною міграцією, виправдовуючи таким чином посилення заходів проти прохачів притулку та біженців. Тим часом працюючі-мігранти залишалися без захисту та зазнали експлуатації в різних куточках світу від Південної Кореї до Домініканської Республіки.
Поглибився розкол між мусульманами та немусульманами. Цьому сприяли дискримінаційні стратегії боротьби з тероризмом в країнах Заходу. Випадки ісламофобії, антисемітизму, нетерпимості та нападів на представників релігіозних меншин почастішали у всьому світу.
Тим часом в Російській Федерації все ширше розповсюдилися злочини на підставі ненависті до іноземців, а сегрегація та соціальна ізоляція ромів запанували в містах від Дубліна до Братислави. Подібні явища говорять про волаюче небажання влади боротися з проявами расизму та ксенофобії.
Свобода переконань придушувалася найрізноманітнішими способами: від судових переслідувань письменників та правозахисників у Турції до вбивства політичних активістів на Філіппінах; від постійних гонінь, слідкування та, нерідко, ув’язнення правозахисників у Китаї до вбивства журналістки Ганни Політковської та введення нових законів, що регулюють діяльність неурядових організацій у Росії. Інтернет став новою межею в боротьбі за право на власну думку: активістів заарештовували, а в таких країнах, як Китай, Іран, Сирія та Білорусія, компанії вступали у змову з владою з метою обмеження доступу до інформації в сітці.
В країнах на зразок Єгипту репресії, що, здавалось, відійшли у минуле, відродилися під маскою боротьби з тероризмом, а у Великобританії нечіткі формулювання антитерористичних законів стали потенційною загрозою для свободи слова.
"Міжнародна Амністія" закликає уряди відмовитися від політики страху та докласти зусиль та коштів для укріплення правозахисних інститутів та верховенства закону на національному та міжнародному рівнях.
"Однак, є прикмети, які вселяють надію. Загальноєвропейські структури дали імпульс до досягнення прозорості та підзвітності видач. Завдяки тиску з боку суспільства, ООН погодилася розробити договір про контроль над озброєннями. У низці країн до влади прийшли нові лідери, вибраний новий склад законодавчих органів, і вони отримали можливість виправити дефекти в роботі старого керівництва, які за останні роки стали причиною важкого становища у сфері прав людини. Зокрема, у нового Конресу США з’явився шанс проявити ініціативу та задати тон у справі відновлення поваги до прав людини на території своєї держави та за її межами", – відзначила Айрін Кан.
Довідка:
"Міжнародна Амністія" (Amnesty International) – це найбільша міжнародна незалежна правозахисна організація, яка об’єднує понад 1,8 млн. активістів та прибічників у більш ніж 140 країнах світу.
"Міжнародна Амністія" є об’єктивною організацією. МА не підтримує та не протистоїть жодній політичній системі або національному уряду. МА прикладає зусиль для захисту прав людини у всьому світі, в тому числі і в тих випадках, коли організація не поділяє переконань людини, права якої були порушені.
