Гонконг ніколи не був колонією, як стверджують усі чотири підручники з громадянства та соціального розвитку (CSD), представлені на затвердження, — це кричуще спотворення історії, з приводу якого мене досі інтерв’ювали п’ять ЗМІ.
Оскільки відповідно до Закону про національну безпеку не залишилося альтернативних голосів, ми більше не маємо професійних організацій, таких як неіснуючий Гонконзький союз професійних вчителів, які могли б ставити питання уряду з цього приводу.
Тому люди, які підтримують політичну еліту, тепер почуваються у безпеці, викладаючи цю неправдиву історію. Наприклад, законодавець Прісцілла Люн Мей-фун заявила на засіданні Законодавчої ради, що «Китай ніколи не втрачав суверенітет над Гонконгом». Ймовірно, вона не знає про політику Ден Сяопіна в 1982 році щодо Гонконгу, тобто про «повернення йому суверенітету, довгострокове процвітання, незмінність системи Гонконгу та управління Гонконгом гонконжцями».
Серед коментарів людей, які підтримують можновладців, коментар Рити Фан Сюй Лай-тай є винятковим, оскільки він передає повідомлення, яких немає в інших коментарях.
По-перше, вона недвозначно говорить про те, чому історію потрібно переписати. За її словами, «галас у ЗМІ» навколо нових підручників, які стверджують, що Гонконг ніколи не був колонією, спрямований на просування політичного наративу про те, що «Гонконг був колонією, тому він має право добиватися самовизначення та незалежності», з метою посіяти насіння заворушень у Гонконгу. Іншими словами, Рита Фань розповіла нам про побоювання режиму: колишній колоніальний статус Гонконгу нагадає студентам про можливість здобуття Гонконгом незалежності. Таким чином, історія має бути переписана.
По-друге, можна припустити, що комуністи є раціональними. Тоді у такого страху має бути причина. Теоретично, китайсько-британська спільна декларація, Основний закон та Конституція Китаю мали чітко визначити конституційний статус Гонконгу і не турбувати комуністів. Такий страх може відбивати більш глибоке занепокоєння: колишній колоніальний статус Гонконгу відновить протиріччя і зробить його нинішній політичний статус невизначеним.
Щобільше, коли від Росії більше не потрібно повертати величезні китайські землі на північному сході, включаючи Владивосток, які були передані їй за нерівноправними договорами під час правління Цин, комуністи тепер менш впевнені, що концепції «нерівноправного договору» достатньо, щоб зробити Історичну розповідь про Гонконг незаперечною. Їм потрібна додаткова безпека. З цієї причини відбувається вбивство екс-колоніального статусу Гонконгу.
По-третє, найцікавіша частина інтерв’ю. Фан сказала: «Шкода, що до мене не звернулася іноземна преса щодо цього. Якби хтось із них узяв у мене інтерв’ю, я попросила б їх дізнатися, що сталося в Організації Об’єднаних Націй у 1972 році».
То що сталося тоді? З Гонконгом пов’язані дві чудові проблеми. По-перше, на прохання Китаю Гонконг і Макао були виключені зі списку несамоврядних територій з метою позбавлення їх можливості у здобутті незалежності. Однак це не змінило їхнього політичного статусу та відносин з країнами-господарями на той момент.
По-друге, і найважливіше, йдеться про лист Хуан Хуа, представника КНР в ООН. Ключовою є така фраза: «Врегулювання питань Гонконгу та Макао повністю знаходиться в межах суверенного права Китаю і аж ніяк не підпадає під звичайну категорію колоніальних територій». Таке формулювання, хоч і дипломатичне, насправді визнає колоніальний статус Гонконгу. Інакше кажучи, ще 1972 року комуністи не були досить сміливими, як зараз, щоб нахабно позбавити Гонконг колоніального статусу. Так було доти, доки Китай не став великою державою. Тепер компартію Китаю не влаштовує дипломатична мова, і він зайнявся переписуванням історії.
Наведене вище спостереження заслуговує на подальший розгляд. Як експрезидент Законодавчої ради Гонконгу, Ріта Фан має знати, як одне слово може змінити зміст закону. Хіба вона не знає, що її запрошення іноземній пресі розслідувати події в ООН у 1972 році, може призвести до розкриття фактів і поставити в незручне становище влади Гонконгу і навіть Китай? Вона переглянула документи? Якщо так, то чи втратила вона суть, чи спотворила сенс? Якщо ні, то чи ґрунтується її спостереження на джерелах з інших рук? І чи це є звичайним явищем у таборі прихильників політичної еліти?
Спроби втручання в історію будуть зірвані, якщо хтось зможе отримати доступ до архівних оригіналів. Ймовірно, комуністам необхідно створити перший в історії дипломатичний документ, який буквально заперечує колоніальний статус Гонконгу, наприклад, вилучивши слово «звичайний» у листі Хуан Хуа від 1972 року.
Ханс Йенг — колишній менеджер Управління з іспитів та оцінки Гонконгу, який спеціалізується на оцінці історії. Він також є істориком, який спеціалізується на сучасній історії Гонконгу та Китаю. Він продюсер та ведучий програм з історії Гонконгу та оглядач незалежних ЗМІ.
Думки, висловлені в цій статті, є думкою автора і не обов’язково відображають думку The Epoch Times.
